Решение № 138907164, 05.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2026Справа № 910/4007/26Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАВІЛОН-В»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІНАРА ЕНЕРДЖИ» (змінено найменування на «ТЕПЛОПРАЙМБУД»)

про розірвання договору та стягнення 1 982 384,73 грн,

Представники сторін:

від позивача: Герасимова Т.І.,

від відповідача: не з`явились,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАВІЛОН-В» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІНАРА ЕНЕРДЖИ» про розірвання договору та стягнення 1 982 384,73 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором підряду № 291024-3М від 29.10.2024, внаслідок чого позивач вимагає повернути сплачений аванс та стягнути штрафні санкції, а також розірвати зазначений договір підряду № 291024-3М від 29.10.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2026 відкрито провадження у справі № 910/4007/26 та призначено підготовче засідання на 13.05.2026. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи та, зокрема, відповідача про його право подати відзив на позовну заяву, вищевказана ухвала була доставлена до електронних кабінетів позивача та відповідача у підсистемі Електронний Суд ЄСІКС.

Втім, від відповідача не надходило до суду письмового відзиву на позовну заяву.

В підготовче засідання 13.05.2026 позивач та відповідач своїх представників у не направили, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлялися належним чином.

Водночас, від представника позивача до суду надійшла заява про проведення судового засідання без його участі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 відкладено підготовче засідання на 10.06.2026, визнано явку представників сторін у судове засідання обов`язковою.

09.06.2026 до суду від представника позивача надійшла заява про участь в підготовчому засіданні 10.06.2026 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів, із вимогою про поновлення строку на подання даної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 поновлено представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАВІЛОН-В» строк на подання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, вказану заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

В підготовче засідання 10.06.2026 в режимі відеоконференції з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання у даній справі повідомлений належним чином, заяв/клопотань до суду не подавав та про причини неявки не повідомив.

За приписами ч. 2 ст. 183 ГПК України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Частиною 2 ст. 202 ГПК України встановлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

За положеннями частин 2, 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а підстави для відкладення підготовчого засідання відсутні, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, за результатами підготовчого засідання 10.06.2026 суд постановив ухвалу без оформлення окремого документа про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.08.2026.

02.08.2026 до суду від представника позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні 05.08.2026 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів, із вимогою про поновлення строку на подання даного клопотання.

Ухвалою суду від 04.08.2026 поновлено представнику позивача строк на подання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, задоволено вищевказану заяву та постановлено забезпечити участь представника позивача у призначеному на 05.08.2026 судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.

В судове засідання 05.08.2026 з`явився представник позивача в режимі відеоконференції, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв/клопотань до суду не подавав та причини неявки не повідомив.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача.

Так, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

В порядку ч. 1 ст. 233, ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 05.08.2026 після закінчення судового розгляду справи ухвалено рішення по суті позовних вимог та проголошено його скорочений текст (вступну та резолютивну частини).

При цьому, при ухваленні рішення судом враховано, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 41400774, що належить відповідачу, значиться юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОПРАЙМБУД». При цьому, адреса місцезнаходження відповідача не змінилася.

Відповідно до приписів ст. 90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.

З аналізу норм Цивільного кодексу України вбачається, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи. Водночас, зміна найменування тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Тобто відповідач внаслідок зміни назви не позбувся законодавчо визначених функцій, відтак вказана дія не є підставою для процесуального правонаступництва.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

УСТАНОВИВ:

29.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАВІЛОН-В» (Генеральний підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПІНАРА ЕНЕРДЖИ» (Підрядник) укладено договір підряду № 291024-ЗМ (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого Генеральний підрядник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання на свій ризик, власними та залученими силами виконати роботи по улаштуванню зовнішніх інженерних мереж К1 (господарсько-побутова каналізація), К2 (дощова каналізація), К4 (дренажна каналізація) на Об`єкті будівництва Господарсько-побутового корпусу «Реабілітаційно-оздоровчого комплексу» за адресою: вул. Плютовська, буд. 3 в смт Козин, Обухівського району Київської області (надалі - Роботи), а Генеральний підрядник зобов`язується своєчасно прийняти та в повному обсязі оплатити виконану роботу.

Склад, обсяги та вартість Робіт, а також найменування, кількість та інші характеристики обладнання, матеріалів, що використовуються для їх виконання, відображаються у Додатку № 1 до цього Договору та можуть бути переглянуті в процесі виконання робіт у разі внесення змін до проектної документації, про що Генеральний підрядник завчасно письмово повідомляє підрядника з урахуванням п. 7.4.5. Договору, з відображенням відповідних змін до проектної документації та в додаткових угодах (п. 1.2. Договору).

Пунктом 1.5. Договору визначено, що датою закінчення всіх Робіт передбачених даним Договором є дата підписання сторонами Акту приймання-передачі закінченого будівництвом Об`єкту. Підписання сторонами Акту приймання-передачі закінченого будівництвом Об`єкту здійснюється після закінчення будівництва Об`єкту.

Відповідно до п. 2.1. Договору сума цього Договору визначається відповідно до Договірної ціни (Додаток № 1) та становить 2 225 092,59 грн, в тому числі ПДВ 20% - 370 848,77 грн, у складі:

2.1.1. вартість обладнання і матеріалів: 1 441 286,92 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 240 214,49 грн;

2.1.2. вартість робіт: 783 805,68 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 130 634,28 грн.

Підрядник зобов`язується виконати Роботи, визначені цим Договором, в строк 2 (два) календарних місяці з дати отримання першого авансового платежу, згідно Графіку виконання робіт (Додаток №2) (п. 3.1. Договору).

У розділі 4 Договору врегульовано порядок здійснення оплати, яка проводиться наступним чином:

Генеральний підрядник здійснює перерахування авансових платежів в розмірі 100% вартості обладнання та матеріалів (п. 2.1.1.) та 50% вартості робіт (п. 2.1.2.) згідно з Графіком авансування, Додатком № 3 до цього Договору. Перерахування авансових платежів Генеральний підрядник здійснює на підставі виставленого підрядником рахунку після підписання сторонами Договору.

Перший платіж (в строк до 31.10.2024) складає 1 676 428,62 грн, в тому числі ПДВ 20% - 279 404,77 грн, а саме:

за обладнання та матеріали 1 441 286,92 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 240 214,49 грн;

за роботи 235 141,70 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 39 190,28 грн.

Другий платіж (в строк до 30.11.2024) складає 156 761,14 грн, в тому числі ПДВ 20% - 26 126,86 грн, а саме:

за обладнання та матеріали 0,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 0,00 грн;

за роботи 156 761,14 грн, в тому числі ПДВ 20% - 26 126,86 грн.

У разі недотримання Підрядником Графіку виконання робіт (Додаток №2) або неналежного виконання Договору, Генеральний підрядник має право припинити перерахування платежів згідно з Графіком авансування (Додаток №3) (пп. 4.1.1. п. 4.1. Договору).

В пп. 4.1.2. п. 4.1. Договору визначено, що подальша оплата фактично виконаних Робіт, за вирахуванням авансу пропорційно вартості виконаних Робіт, здійснюється Генеральним підрядником на підставі підписаного Генеральним підрядником Акту виконаних робіт, форми КБ-3 та прийняття Генеральним підрядником документів, необхідних за законодавством України (в тому числі виконавчої документації на Роботи, дозвільної, технічної та експлуатаційної документації на матеріали та обладнання). Прийняття і підписання Генеральним підрядником актів виконаних робіт, а також оплата сум за такими актами - є достатнім підтвердженням сторін щодо фактичних (фізичних) обсягів виконаних робіт та їх вартості згідно підписаного Договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору протягом 3 (трьох) днів після укладення цього Договору, підрядник приступає до розробки Проекту виконання робіт (ПВР) та Технологічних карт, з подальшим їх затвердженням спеціалістами Генерального підрядника та залученими замовником і Генеральним підрядником фахівцями. Підрядник зобов`язується розробити та надати на затвердження Генеральному підряднику ПВР протягом 7 (семи) днів з дати підписання цього Договору.

Відповідно до пп. 7.1.3. п. 7.1. Договору підрядник зобов`язаний власними або залученими силами, якісно і у встановлені терміни, виконати увесь комплекс Робіт, які є предметом цього Договору.

Строк дії Договору визначено з дати його підписання та до повного виконання сторонами зобов`язань за Договором (п. 11.1. Договору).

З матеріалів справи суд встановив, що відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № 25 від 30.10.2024 на суму 1 676 428,62 грн з ПДВ, яку позивач перерахував на користь відповідача у встановлені Договором строки, що підтверджується платіжною інструкцією від 30.10.2024 № 99.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач вказав, що з моменту перерахування ним авансового платежу на рахунок відповідача, у останнього виник обов`язок виконати Роботи за Договором в строк 2 (два) календарних місяці, згідно Графіку виконання робіт, тобто, до 30.12.2024. Однак, жодних робіт відповідачем не було виконано та й навіть не розпочато, на підтвердження чого позивач долучив до позовної заяви Акти фіксації фактичного стану виконання робіт по Договору.

У зв`язку із зазначеним та невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, позивач просить суд розірвати договір підряду № 291024-ЗМ від 29.10.2024 та стягнути з відповідача сплачений на його рахунок аванс у розмірі 1 676 428,62 грн, а також неустойку у розмірі 78 380,57 грн на підставі п. 8.3. Договору за порушення строків виконання робіт. Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 63 244,61 грн та інфляційні втрати у розмірі 164 330,93 грн в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України за невиконання обов`язку щодо своєчасного повернення авансового платежу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з нормами ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд встановив, що за своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов пп. 4.1.1. п. 4.1. Договору підряду позивач 30.10.2024 перерахував на користь відповідача авансовий платіж у розмірі 1 676 428,62 грн згідно з виставленим останнім рахунком від 30.10.2024 № 25.

Таким чином, враховуючи погоджені сторонами умови п. 3.1. Договору, відповідач мав виконати Роботи у строк 2 (два) календарних місяці з дати отримання першого авансового платежу (30.10.2024), тобто, до 30.12.2024.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 ГПК України, які б підтверджували дійсне виконання робіт відповідачем у визначений Договором строк та прийняття таких робіт позивачем. Будь-яких актів виконаних робіт, які згідно з пп. 4.1.2. п. 4.1. Договору є належним підтвердженням фактичного обсягу виконаних робіт та їх вартості, суду не надано. Відсутні також докази того, що Роботи за Договором були розпочаті відповідачем.

Так, на підтвердження того, що відповідачем не виконано Роботи за Договором позивач долучив до матеріалів справи Акти фіксації фактичного стану виконання робіт від 31.03.2025, від 24.09.2025 та від 26.12.2025, складені представниками ТОВ «ВАВІЛОН-В», якими зафіксовано, що роботи, передбачені Договором, підрядником не виконані, результат робіт не переданий, що свідчить про невиконання підрядником своїх договірних зобов`язань.

Суд встановив, що представником позивача 21.10.2025 засобами поштового зв`язку було надіслано відповідачу претензію-повідомлення № 25/10-1 від 20.10.2025, у якому повідомлено про намір розірвати Договору та заявлено вимогу про повернення суми авансової передплати у розмірі 1 676 428,62 грн протягом 5 днів з моменту отримання даної претензії-повідомлення. Однак, відповідач не надав відповіді на вказану претензію, кошти авансу не повернув.

Надалі, а саме 02.02.2026 представником позивача було направлено відповідачу повідомлення про розірвання договору від 02.02.2026 № 02/02-26/1, у якому повідомлено про намір розірвання Договору на підставі розділу 12 цього Договору, у зв`язку із затримкою початку виконання Робіт з вини підрядника на строк більше, ніж 1 (один) місяць та суттєвим відставанням від Графіка виконання робіт. У зв`язку із зазначеним, разом із вказаним повідомленням відповідачу направлено проєкт додаткової угоди № 1 про розірвання Договору та заявлено повторно вимогу про повернення сплаченого авансу.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Статтею 651 ЦК України унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частинами 1-4 ст. 849 ЦК України передбачено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

У пп. 7.4.7. п. 7.4. Договору передбачено право Генерального підрядника ініціювати розірвання Договору, якщо Підрядник своєчасно не розпочав Роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у визначений Договором термін стає неможливим.

Водночас, відповідно до п. 12.2. Договору Генеральний підрядник має право розірвати Договір, зокрема, при обставинах: затримки початку виконання Робіт з вини Підрядника на строк більше, ніж 1 (один) місяць; суттєвого відставання з вини Підрядника від графіка виконання робіт (більше 1 (одного) місяця).

При розірванні Договору сторона, що виступає ініціатором, зобов`язана у 30-денний строк направити іншій стороні письмове повідомлення з обґрунтуванням причин розірвання (п. 12.4. Договору).

Втім, зі змісту надісланих позивачем відповідачу повідомлень від 20.10.2025 та від 02.02.2026 не вбачається, що позивач реалізував своє право на розірвання Договору в односторонньому порядку, оскільки у цих повідомленнях зазначалось лише про намір на таке розірвання.

При цьому, додаткова угода № 1 до Договору, проєкт якої позивачем було надіслано відповідачу із повідомленням про розірвання договору від 02.02.2026 № 02/02-26/1 не підписана як відповідачем, так і позивачем, а тому суд дійшов висновку про те, що сторонами не було досягнуто згоди щодо розірвання Договору, що може бути підставою для його розірвання у судовому порядку.

Згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

З огляду на встановлені при розгляді справи обставини щодо невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором в установлені строки, з метою створення для сторін правової визначеності у правовідносинах за укладеним ними Договором, суд вбачає за необхідне задовольнити вимогу позивача про розірвання Договору підряду № 291024-ЗМ від 29.10.2024.

Пунктом 7.1.28. Договору визначено обов`язок Підрядника (відповідача) повернути позивачу невикористаний аванс у випадку розірвання Договору протягом 5-ти (п`яти) днів з моменту отримання письмової вимоги Генерального підрядника.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).

Відповідно до ч. 2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Дана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17.

Верховний Суд у постанові від 04.10.2022 року в справі № 910/13391/20 зробив висновок про те, що з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави.

Водночас, оскільки Договір між сторонами розривається у судовому порядку, у зв`язку з чим зобов`язання за цим Договором в силу приписів ч. 3 ст. 653 ЦК України вважатимуться припиненими після набрання рішенням суду законної сили, тоді як наразі цей правочин є чинним, відповідно, кошти перерахованого авансу не можна вважати майном, набутим підрядником без достатньої правової підстави, а тому положення ст. 1212 ЦК України не можуть бути застосовані. Так, суд зазначає, що у даному випадку стягнення отриманих відповідачем коштів авансу має відбуватись на підставі відповідної договірної норми (п. 7.1.28. Договору).

Таким чином, враховуючи що у матеріалах справи наявні докази сплати позивачем попередньої оплати у розмірі 1 676 428,62 грн, проте відсутні будь-які належні докази на підтвердження виконання відповідачем передбачених Договором робіт, зокрема, на вказану суму коштів, враховуючи розірвання Договору, суд дійшов висновку про наявність у даному випадку обов`язку відповідача повернути позивачу вказану суму грошових коштів.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача коштів авансу в сумі 1 676 428,62 грн також підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 78 380,57 грн, суд зазначає таке.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Так, сторонами у п. 8.3. Договору, зокрема, було погоджено, що за порушення строків виконання Робіт підрядник сплачує штрафну неустойку в розмірі 0,1% від вартості робіт згідно п. 2.1.2. в розрізі невиконаних зобов`язань Договору за кожний день прострочення, але не більше 10% від вартості Робіт згідно з п. 2.1.2.

Оскільки вище встановлено факт порушення строків виконання відповідачем робіт за Договором, суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок неустойки у розмірі 78 380,57 грн, встановив його обґрунтованість, відповідність умовам Договору, у зв`язку з чим визнає правомірним стягнення з відповідача на користь позивача вказаної суми штрафної санкції.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 63 244,61 грн та інфляційних втрат у розмірі 164 330,93 грн, суд зазначає таке.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, застосування такої міри відповідальності як стягнення 3% річних та інфляційних втрат є правомірним виключно у разі порушення боржником грошового зобов`язання.

У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України можна зробити висновок, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц та від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц, а також такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №910/11965/16, від 20.11.2018 у справі №910/23457/17, від 31.01.2018 у справі №910/8399/17, від 03.09.2018 у справі №910/5811/16, від 15.03.2018 у справі №910/9978/15, від 31.07.2019 у справі №910/3692/18 та постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 №6-49цс12.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

В той же час, умови укладеного сторонами Договору не передбачали зобов`язань відповідача зі сплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАВІЛОН-В» коштів, тобто грошових зобов`язань, натомість умови Договору визначали наявність у відповідача обов`язку з виконання Робіт, який не є грошовим зобов`язанням.

Судом встановлено, що відповідач був зобов`язаний виконати Роботу обумовлену Договором у строк до 30.12.2024 включно, відповідно прострочення відповідача щодо виконання ним зобов`язань за Договором має місце з 31.12.2024. Судом також встановлено, що позивач вимагав від відповідача повернення коштів передплати за Договором, відповідно, з моменту отримання відповідачем першої вимоги позивача зобов`язання відповідача щодо виконання робіт були припинені, натомість у нього виникли зобов`язання щодо повернення позивачу грошових коштів.

Однак, позивач не надав в матеріали справи доказів отримання відповідачем претензії-повідомлення від 20.10.2025 № 25/10-1, тоді як наявні лише докази її направлення відповідачу засобами поштового зв`язку 21.10.2025 поштовим відправленням № 0411900218940.

Ураховуючи відому дату надсилання претензії-повідомлення від 20.10.2025 № 25/10-1 на адресу відповідача та з огляду на відсутність відповідної інформації про її отримання на офіційному веб-сайті Укрпошти, з урахуванням нормативних строків пересилання поштових відправлень «Укрпошта Стандарт» (без урахування вихідних днів поштових відділень), у межах обласного центру (у тому числі для м. Києва) становить Д (день подання відправлення для пересилання) + 3 дні, суд встановив можливість отримання відповідачем вказаної претензії-повідомлення - 24.10.2025.

Таким чином, є правомірним нарахування відповідачу 3% річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання із сплати на користь позивача коштів у розмірі 1 676 428,62 грн починаючи з 30.10.2025 (наступний день по закінченню встановленого у претензії 5-денного строку на повернення авансової передплати).

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат на суму неповернутого авансу у розмірі 1 676 428,62 грн за період прострочення з 30.10.2025 по 03.04.2026 (визначена позивачем кінцева дата нарахування), суд встановив, що з відповідача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 21 495,03 грн та інфляційні втрати у розмірі 68 020,46 грн, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАВІЛОН-В» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі, - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, за чинним законодавством позивач, який подав даний позов в електронній формі, мав сплатити судовий збір у розмірах 2662,40 грн за вимогу немайнового характеру та 23 788,61 грн за вимоги майнового характеру.

Таким чином, суд звертає увагу позивача, що з відповідача на його користь підлягатиме стягненню судовий збір у розмірі, встановленому законодавством та з урахуванням часткового задоволення позову, тоді як позивач не позбавлений права на звернення до суду із відповідним клопотанням про повернення надмірно сплаченої суми судового збору при зверненні із даним позовом до суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Розірвати Договір підряду від 29.10.2024 № 291024-ЗМ, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАВІЛОН-В» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПІНАРА ЕНЕРДЖИ» (змінено найменування на «ТЕПЛОПРАЙМБУД»).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОПРАЙМБУД» (вул. Віталія Шимановського, 2/1, каб. 419, м. Київ, 02125; ідентифікаційний код 41400774) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАВІЛОН-В» (б-р. Миколи Руденка, 14-К, офіс 303, м. Київ, 03194; ідентифікаційний код 36702639) 1 676 428,62 грн авансу, 78 380,57 грн неустойки, 21 495,03 грн 3% річних, 68 020,46 грн інфляційних втрат та 24 794,30 грн витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 11.08.2026.

Суддя Т.Ю. Трофименко