Постановление суда № 138907156, 11.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

11.08.2026Справа № 911/2167/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Виробничо-наукова компанія "Розточчя Ст" (81050, Львівська обл., Яворівський р-н, смт. Шкло, пров. Новий, буд. 1; ідентифікаційний код 30909784)

до Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 9; ідентифікаційний код 37641918)

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Виробничо-наукова компанія "Розточчя Ст" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України про зобов`язання відповідача виконати обов`язок концесієдавця щодо завершення майнових правовідносин за концесійним договором шляхом прийняття належних державі активів та оформлення їх приймання-передачі у справі № 5015/6971/11.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 у справі №5015/6971/11, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2013, розірвано концесійний договір на будівництво та експлуатацію автомобільної дороги Львів-Броди від 26.12.2002 та додаткову угоду від 16.03.2011 року № 1 (далі концесійний договір), укладені між Державною службою автомобільних доріг України (правонаступником якого є Державне агентство автомобільних доріг України), як концесієдавцем, та Відкритим акціонерним товариством Виробничо-наукова компанія Розточчя СТ., як концесіонером. Водночас після припинення концесійного договору консесієдавець та його правонаступники не вчинили необхідних дій для завершення майнових правовідносин щодо активів, створених та придбаних під час виконання належних державі, зокрема: не було проведено спільної інвентаризації активів; не було визначено їх повного складу, місцезнаходження, фактичного стану, ступеня готовності та наявності документації; не було визначено державного суб`єкта або суб`єктів, відповідальних за подальший облік та управління відповідними активами; не було завершено майнових правовідносин, що виникли під час виконання концесійного договору, внаслідок цього належні державі активи продовжують обліковуватися на балансі позивача.

Викладене і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про зобов`язання Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України протягом, що не перевищує 120 календарних днів з дня набрання рішення законної сили, виконати обов`язок концесієдавця щодо прийняття належних державі активів, придбаних та створених ПрАТ "ВНК "Розточчя Ст" на виконання концесійного договору на будівництво та експлуатацію автомобільної дороги "Львів Броди" від 26.12.2002 шляхом проведення спільно з ПрАТ "ВНК "Розточчя Ст" інвентаризації таких активів із визначенням їх складу, місцезнаходження, із врахуванням балансової вартості за даними бухгалтерського обліку позивача, у тому числі витрат, включених до вартості відповідних активів, прийняття встановлених за результатами інвентаризації активів та оформлення їх приймання-передачі актом (актами) приймання-передачі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.07.2026 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Виробничо-наукова компанія "Розточчя Ст" до Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України про зобов`язання вчинити дії з доданими до неї матеріалами передати за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи №911/2167/26 між суддями, вказану позовну заяву передано на розгляд судді Пукшин Л.Г.

За приписами частини 6 статті 31 Господарського процесуального кодексу України спори між судами щодо підсудності не допускаються.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне.

Згідно з приписами п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Суд зазначає, що позовні вимоги мають бути сформульовані чітко і не залежати від настання тих чи інших обставин, а тому позивач вправі визначати один чи кілька способів захисту, які, однак, не будуть альтернативними чи обґрунтовуватись відповідними застереженнями щодо настання чи ненастання певних обставин тощо.

При цьому, суд зауважує, що судове рішення за результатами вирішення спору не може бути абстрактним або умовним, а повинно містити відповідні до закону або договору способи захисту прав та інтересів заявника з чітко визначеним переліком вимог до кожного з відповідачів.

Однак, по-перше, зобов`язання відповідача вчинити дії щодо проведення інвентаризації належних державі активів та зобов`язання прийняти активи є двома окремими вимогами немайнового характеру, по-друге, заявляючи вказані вимоги, позивач жодним чином не визначає, які саме активи, належні державі, продовжують обліковуватися на його балансі і які має прийняти відповідач за результатами вирішення спору.

Ураховуючи викладене, суд зазначає, що заявнику необхідно подати заяву, в якій чітко та конкретно сформулювати позовні вимоги, спрямовані на захист його порушених прав у передбачений законом спосіб та обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Згідно з 5 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Як зазначено судом вище, позивачем не вказано, які саме активи перебувають на його балансі за результатами виконання концесійного договору на будівництво та експлуатацію автомобільної дороги Львів-Броди від 26.12.2002, при цьому матеріали позовної заяви не містять жодних доказів на підтвердження перебування відповідних активів на його балансі.

Крім того, позивач у позовній заяві посилається на ті обставини, що Alfa Sp z oo/ Sopot, RP (Альфа ТОВ Сопот Республіка Польща) є особою, пов`язаною з акціонерами, а також має статус інвестора відповідно до мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" та затвердженої господарським судом", а відтак необхідним є залучення до участі у справі даної особи, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Однак, до позовної заяви не додано мирову угоду, укладену з Alfa Sp z oo/ Sopot, RP (Альфа ТОВ Сопот Республіка Польща).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано вимог частини 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлюються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено, що з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 грн.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, позивач, подаючи даний позов у електронній формі, наділений правом застосувати коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як встановлено судом, позивачем фактично заявлено дві вимоги немайнового характеру: про зобов`язання провести інвентаризацію та про зобов`язання прийняти активи.

З огляду на це сума судового збору за подання позовної заяви має становити 5 324 грн 80 коп. (3328 * 2 * 0,8).

Проте, всупереч викладеному, до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Частиною 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

При цьому, залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.

За таких обставин суд вважає за необхідне залишити позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Виробничо-наукова компанія "Розточчя Ст" без руху та надати позивачу строк для усунення допущених недоліків позовної заяви.

Керуючись ст. 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Залишити позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Виробничо-наукова компанія "Розточчя Ст" без руху.

2. Встановити позивачу шестиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: письмової заяви, яка має містити зміст позовних вимог (чітко та конкретно сформульовані позовні вимоги), виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, правові підстави позову; всіх наявних доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги; документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Ухвала набирає законної сили 11.08.2026 та оскарженню не підлягає.

Суддя Л. Г. Пукшин