Решение № 138907152, 10.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.08.2026Справа № 910/5904/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Демидової М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін матеріали справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, пл. Франка Івана, буд.5, м. Київ, код 40538421)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНІ ІНВЕСТИЦІЇ" (01103, вул. Бойчука Михайла, буд.1/2, м. Київ, код 41333703)

про стягнення грошових коштів у розмірі 818 835,01 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

19.05.2026 Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНІ ІНВЕСТИЦІЇ" про стягнення грошових коштів у розмірі 818 835,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що КП «Київтеплоенерго» здійснювало постачання теплової енергії до нежитлового приміщення, що належить ТОВ «СОНЯЧНІ ІНВЕСТИЦІЇ» та розташоване за адресою: м. Київ, вул. Єреванська, 9. Позивач зазначає, що 16.08.2021 направив відповідачу для підписання два примірники договору № 310671-0101 про постачання теплової енергії, однак підписаний примірник договору відповідачем повернуто не було. Незважаючи на це, відповідач фактично споживав теплову енергію, проте її вартість не сплатив у повному обсязі, у зв`язку з чим утворилася заборгованість: за період з листопада 2018 року по жовтень 2021 року - у сумі 128 610,87 грн (з нарахуванням на неї 3% річних та інфляційних втрат); за період з листопада 2021 року по березень 2026 року - у сумі 482 444,11 грн (з нарахуванням на неї 3% річних, інфляційних втрат та пені); а також не сплатив у повному обсязі плату за абонентське обслуговування та плату за обслуговування вузла комерційного обліку, у зв`язку з чим загальний розмір заборгованості, заявленої до стягнення, становить 818 835,01 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 910/5904/26 без повідомлення сторін у справі; встановлено учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог (ухвала суду доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 20.05.2026, що підтверджується довідками про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи).

Останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 04.06.2026 включно.

Відповідач правом на подання відзиву на позов в установлений судом строк не скористався, проти заявлених вимог не заперечив.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

06.05.2015 Солом`янською районною в місті Києві державною адміністрацією прийнято розпорядження № 279 «Про передачу та закріплення майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва», відповідно до якого житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Єреванська, 9, передано та закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва».

01.05.2018 КП «Київтеплоенерго» розпочало діяльність з постачання теплової енергії як ліцензований теплопостачальник.

16.08.2021 КП «Київтеплоенерго» листом № 12/1512/53 звернулося до ТОВ «Сонячні інвестиції» щодо укладення договору постачання теплової енергії на об`єкт, розташований за адресою: м. Київ, вул. Єреванська, 9. У зазначеному листі позивач повідомив, що товариство є власником нежитлового приміщення, у зв`язку з чим для забезпечення його теплопостачання необхідно укласти договір, а також направив два примірники договору № 310671-0101 від 16.08.2021 для підписання та повернення постачальнику.

Відповідач підписаний примірник договору № 310671-0101 про постачання теплової енергії (далі за текстом-Договір) не повернув. Разом з тим відповідач фактично отримував теплову енергію, що підтверджується обліковими картками, табуляграмами, відомостями споживання, актами готовності вузла комерційного обліку, актом звіряння взаєморозрахунків Відповідно до пункту 5 Договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу з постачання теплової енергії відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу у строки і на умовах, визначених Договором.

Відповідно до пункту 7 Договору виконавець забезпечує постачання теплоносія з гарантованим рівнем безпеки, обсягу температури та величини тиску.

Згідно з пунктом 8 Договору виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами Договору до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги.

Відповідно до пункту 11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунковим способом відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.

Пунктами 12- 17 Договору визначено порядок визначення обсягу спожитої теплової енергії у разі відсутності, виходу з ладу, втрати або ремонту вузла комерційного обліку, а також порядок зняття показань засобів вимірювальної техніки.

Відповідно до пункту 18 Договору виконавець здійснює заміну та обслуговування вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії, у тому числі його огляд, опломбування, ремонт, демонтаж, транспортування, монтаж та періодичну повірку засобу вимірювальної техніки, за рахунок плати за абонентське обслуговування.

Відповідно до пункту 44 Договору сторони несуть відповідальність за невиконання умов Договору відповідно до цього Договору та вимог чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 45 Договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Починаючи з листопада 2021 КП «Київтеплоенерго» здійснювало постачання теплової енергії до об`єкта відповідача, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Єреванська, 9, однак ТОВ «Сонячні інвестиції» оплату отриманих послуг здійснювало не в повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість.

11.02.2026 КП «Київтеплоенерго» листом № 10/6/13653 звернулося до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» з проханням повідомити актуальну поштову адресу будинку та надати копію розпорядження про присвоєння будинку поштової адреси, оскільки в обліку підприємства споживач був зареєстрований за адресою: м. Київ, вул. Єреванська, 9, тоді як фактично використовувалася адреса вул. Єреванська, 9/2.

12.02.2026 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» листом № 06752/1/904 повідомило КП «Київтеплоенерго» про те, що відповідно до розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.05.2015 № 279 житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Єреванська, 9 передано до сфери управління та закріплено на праві господарського відання за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва», а також надало копію зазначеного розпорядження.

15.04.2026 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» листом № 10/8/5-1978 повторно повідомило КП «Київтеплоенерго», що житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Єреванська, 9 перебуває на балансі підприємства та переданий йому відповідно до розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.05.2015 № 279.

У зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленої теплової енергії, плати за абонентське обслуговування та плати за обслуговування вузла комерційного обліку КП «Київтеплоенерго» здійснило нарахування основного боргу за період з листопада 2018 року по жовтень 2021 року у сумі 128 610, 87 грн, інфляційних втрат за період прострочення оплати спожитої теплової енергії, нарахованих на вказану суму, що становить 48 182,85 грн, та трьох відсотків річних за той самий період прострочення, нарахованих на вказану суму, що становить 11 955,65 грн; а також основного боргу за період з листопада 2021 року по березень 2026 року у сумі 482 444,11 грн, інфляційних втрат, нарахованих на вказану суму, що становить 112 204,29 грн, трьох відсотків річних, нарахованих на вказану суму, що становить 31 215, 61 грн, та пені у розмірі 1 078, 07 грн; а також плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії у сумі 1 893, 99 грн, плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води у сумі 1 059,80 грн та внесків за обслуговування вузла комерційного обліку у сумі 189,77 грн, і звернулося до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення 818 835,01 грн.

Надавши правову оцінку спірним правовідносинам, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

За змістом статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції від 09.11.2017) індивідуальний споживач зобов`язаний: 1) укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; 5) оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; 9) забезпечити своєчасну підготовку об`єктів, що перебувають у його власності, до експлуатації в осінньо-зимовий період; 10) у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг; 12) надавати виконавцю комунальних послуг або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів спожитих послуг, показання наявних приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку, в порядку та строки, визначені договором.

Позивач зазначає, що відповідач не виконав обов`язок щодо укладення договору про надання житлово- комунальної послуги постачання теплової енергії.

Разом з тим 16.08.2021 КП «Київтеплоенерго» листом № 12/1512/53 направило ТОВ «Сонячні інвестиції» проєкт договору № 310671-0101 про постачання теплової енергії у двох примірниках для підписання та повернення одного примірника постачальнику.

У свою чергу, відповідач позивачу підписані договори не повернув.

Суд зауважує, що відсутність підписаного сторонами договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які її використовують без укладення договору, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною другою статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю- продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Законодавством України у сфері теплопостачання та надання комунальних послуг передбачено обов`язок споживача укласти відповідні договори на постачання теплової енергії, а також встановлено строки і порядок оплати поставленої теплової енергії, відповідно до яких отриманий товар та послуги оплачуються споживачем щомісячно. Такі положення законодавства у сфері теплопостачання свідчать про обов`язковість договорів про теплопостачання та неможливість споживача відмовитись від укладання договорів (за виключенням випадків та у порядку, встановлених законом). За таких обставин прийняття відповідачем оферти у вигляді поставленого товару та надання послуг може бути у вигляді мовчання.

Отже, законодавством передбачений двосторонній обов`язок щодо укладання договорів на постачання теплової енергії.

Позивачем встановлено, що ТОВ «Сонячні інвестиції» є власником нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Єреванська, 9, у зв`язку з чим КП «Київтеплоенерго» листом від 16.08.2021 № 12/1512/53 звернулося до відповідача з пропозицією укласти договір про постачання теплової енергії та направило для підписання два примірники договору № 310671-0101 від 16.08.2021.

Факт постачання до об`єкту споживача теплової енергії, а також її обсяг підтверджується: корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон за адресою: м. Київ, вулиця Єреванська, будинок 9/2, облік проводиться за адресою м. Київ, вулиця Єреванська, будинок 9, актами про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи та відомостями спожитої теплової енергії.

Облік споживання теплової енергії будинку за адресою: м. Київ, вулиця Єреванська, будинок 9/2 за особовим рахунком: 310671-0101.

Обсяг спожитої відповідачем теплової енергії в ГКал., а також щомісячне нарахування по особовому рахунку відображені в Облікових картках споживача за його обліковим записом: 310671-0101.

Відповідно до частин першої та третьої статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом.

База даних обліку споживачів теплової енергії по особовому рахунку №310671-0101 містить вичерпну інформацію про порядок нарахування за теплову енергію (по показникам теплового лічильника чи розрахунковим способом по навантаженню) кількість днів/годин постачання теплової енергії, обсяг поставленої (спожитої) теплової енергії, тариф на теплову енергію, а також стан розрахунків за спожиту теплову енергію споживачам по його особовому рахунку.

Позивачем сформовано та надано до суду облікові картки (табуляграми) по особовому рахунку відповідача; довідка про нарахування за теплову енергію, розрахунок боргу за теплову енергію.

Питання прийняття облікових карток (табуляграм) у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі-продажу) теплової енергії у контексті їх оцінки судами як доказів неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 зі справи №910/6652/17, від 12.07.2018 у справі №910/6654/17, від 12.10.2018 у справі №910/30728/15).

Судом досліджено акт звіряння взаєморозрахунків за послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по березень 2026 року, згідно з яким залишок заборгованості становить 482 444,11 грн. Оскільки зазначений акт підписаний лише уповноваженим представником позивача та не містить підпису відповідача, він не може вважатися доказом визнання боргу відповідачем чи погодженої сторонами суми заборгованості. Розмір основного боргу підтверджується судом на підставі облікових карток (табуляграм) по особовому рахунку відповідача, довідки про нарахування за теплову енергію та розрахунку заборгованості, які визнаються судом належними і допустимими доказами з урахуванням правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 28.03.2018 у справі №910/6652/17, від 12.07.2018 у справі №910/6654/17, від 12.10.2018 у справі №910/30728/15.

Судом також досліджено надану позивачем деталізовану інформацію щодо коригувань нарахувань за особовим рахунком відповідача. Як убачається з матеріалів справи, протягом спірного періоду позивачем здійснювалися коригування нарахувань у зв`язку зі зміною площі нежитлового приміщення, уточненням площі, що підлягала опаленню, а також проведенням перерахунків відповідно до вимог чинного законодавства та нормативно-правових актів, які регулюють порядок формування плати за теплову енергію. Вказані коригування відображені в облікових документах позивача, узгоджуються із загальним розрахунком заборгованості та актом звіряння взаєморозрахунків, у зв`язку з чим суд приймає їх як належні та допустимі докази при визначенні розміру заборгованості.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Отже, за період постачання позивачем теплової енергії у гарячій воді при оформленні щомісячно рахунку-фактури останнім застосовувався затверджений тариф на теплову енергію, що підтверджується щомісячним обліковим записом до Договору.

Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення заборгованість за теплову енергію, спожиту відповідачем за період з листопада 2018 року по жовтень 2021 року у розмірі 128 610,87 грн.

Судом встановлено, що постачання теплової енергії до об`єкта відповідача здійснювалося КП «Київтеплоенерго» з листопада 2018 року, тобто з моменту, коли позивач розпочав діяльність з постачання теплової енергії як ліцензований теплопостачальник (з 01.05.2018), у зв`язку з чим об`єкт відповідача перебував на обліку позивача як споживач теплової енергії з відповідного періоду незалежно від дати направлення проєкту договору. Направлення позивачем 16.08.2021 листа № 12/1512/53 з проєктом договору № 310671-0101 мало на меті формальне врегулювання договірних відносин, що вже фактично склалися, і не свідчить про відсутність у відповідача обов`язку оплачувати теплову енергію, спожиту до цієї дати, оскільки такий обов`язок виникає з факту фактичного споживання енергії через приєднану мережу незалежно від наявності підписаного договору (стаття 714 Цивільного кодексу України), що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16.

У підтвердження заявлених вимог позивачем до матеріалів справи долучено, зокрема: договір про постачання теплової енергії № 310671-0101 від 16.08.2021 з додатками; інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; листи КП «Київтеплоенерго» щодо укладення договору та щодо фактичної адреси будинку; розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.05.2015 № 279; розрахунок основного боргу за теплову енергію; розрахунок основного боргу за послугу з постачання теплової енергії; розрахунки трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені; акти надання послуг з постачання теплової енергії; розрахунки заборгованості за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії та гарячої води; акти звіряння взаєморозрахунків; акти виконаних робіт із зняття та обслуговування вузла комерційного обліку; розрахунок і акти щодо внесків за обслуговування вузла комерційного обліку; копії повідомлень про готовність вузла комерційного обліку до експлуатації; копії договорів про надання послуг, листування сторін, довіреність представника, а також інші письмові докази, що підтверджують факт постачання теплової енергії, обсяги її споживання, здійснені позивачем нарахування та наявність заборгованості відповідача.

Надані позивачем документи є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою, містять відомості щодо обсягів спожитої теплової енергії, застосованих тарифів, проведених нарахувань та стану розрахунків за особовим рахунком відповідача.

Відповідач доказів сплати зазначеної заборгованості суду не надав, контррозрахунку не подав, правильність здійснених позивачем нарахувань не спростував.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення заборгованості за теплову енергію за період з листопада 2018 року по жовтень 2021 року у розмірі 128 610,87 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 48 182,85 грн та три проценти річних у розмірі 11 955,65 грн, нараховані з листопада 2018 року по жовтень 2021 року на суму заборгованості у розмірі 128 610,87 грн у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Також позивачем заявлено до стягнення заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по березень 2026 року у розмірі 482 444,11 грн.

Як убачається з матеріалів справи, після направлення відповідачу проекту договору № 310671-0101 від 16.08.2021 останній, незважаючи на неповернення підписаного примірника договору, фактично споживав теплову енергію, що підтверджується обліковими картками, табуляграмами, відомостями споживання теплової енергії, актами готовності вузла комерційного обліку, актом звіряння взаєморозрахунків та іншими письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.

Судом встановлено, що за період з листопада 2021 року по березень 2026 року позивачем відповідачу нараховано вартість послуги з постачання теплової енергії відповідно до затверджених тарифів, при цьому в процесі здійснення нарахувань проводилися відповідні коригування, що підтверджується обліковими документами та актом звіряння взаєморозрахунків.

Надані позивачем розрахунки узгоджуються між собою, підтверджуються первинними документами та відповідачем не спростовані.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про оплату вартості поставленої теплової енергії або про неправильність проведених позивачем нарахувань, матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії у розмірі 482 444,11 грн є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем нараховано три проценти річних у розмірі 31 215,61 грн та інфляційні втрати у розмірі 112 204,29 грн, нараховані на суму зазначеної заборгованості.

Підставою для заявлення таких вимог позивач визначає прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання щодо своєчасної оплати вартості спожитої теплової енергії.

Судом встановлено, що відповідач у визначені законодавством строки оплату отриманої теплової енергії не здійснив, унаслідок чого допустив прострочення виконання грошового зобов`язання.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по квітень 2026 року у розмірі 1 893,99 грн.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за абонентське обслуговування - це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг або за індивідуальним договором з обслуговування внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання у будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг між споживачами здійснюється відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 1, частини п`ятої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанов Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 та від 11.12.2019 № 1182 споживач щомісячно вносить виконавцю комунальної послуги плату за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 39 постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання послуги або у разі неукладення відповідного договору.

Плата за абонентське обслуговування розраховується позивачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами».

Отже, з огляду на наведені положення законодавства, у відповідача виник обов`язок зі сплати плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії.

Позивачем подано розрахунок заборгованості, акти надання послуг, рахунки на оплату, акти звіряння взаєморозрахунків та інші документи, які підтверджують нарахування плати за абонентське обслуговування. Подані документи узгоджуються між собою, підтверджують факт надання відповідних послуг та розмір заборгованості, а відповідачем не спростовані.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по квітень 2026 року у розмірі 1 893,99 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення плату за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води у розмірі 1 059,80 грн.

На підтвердження зазначених вимог позивачем подано розрахунок заборгованості, рахунки, акти надання послуг та інші документи бухгалтерського обліку, які підтверджують здійснення відповідних нарахувань.

Вказані документи відповідачем не спростовані, доказів сплати заборгованості суду не надано, у зв`язку з чим вимога про стягнення плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води за період з листопада 2021 року по квітень 2026 року у розмірі 1 059,80 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення внески за обслуговування вузла комерційного обліку теплової енергії у розмірі 189,77 грн.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку відшкодовуються споживачами шляхом сплати відповідних внесків.

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.12.2019 № 2244 встановлено розмір внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії.

На підтвердження заявлених вимог позивачем подано відповідний розрахунок, рахунки, акти та інші документи, які підтверджують здійснення зазначених нарахувань.

Відповідач доказів сплати внесків або заперечень щодо правильності їх нарахування суду не подав.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога про стягнення внесків за обслуговування вузла комерційного обліку теплової енергії у розмірі 189,77 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити грошові кошти, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк.

Частиною першою статті 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, сутність якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, відповідно до яких нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, є особливою мірою цивільно-правової відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації за користування утримуваними боржником грошовими коштами.

Як встановлено судом, відповідач допустив прострочення виконання грошових зобов`язань щодо оплати теплової енергії та послуги з постачання теплової енергії, у зв`язку з чим позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Матеріали справи містять розрахунки, здійснені позивачем окремо щодо кожного з двох періодів заборгованості:

- щодо заборгованості за теплову енергію в розмірі 128 610,87 грн за період з листопада 2018 року по жовтень 2021 року - нараховано 3% річних у сумі 11 955,65 грн та інфляційні втрати у сумі 48 182,85 грн;

- щодо заборгованості за послугу з постачання теплової енергії в розмірі 482 444,11 грн за період з листопада 2021 року по березень 2026 року - нараховано 3% річних у сумі 31 215,61 грн та інфляційні втрати у сумі 112 204,29 грн.

Здійснені позивачем розрахунки відповідають вимогам статті 625 Цивільного кодексу України, відповідачем не спростовані, контррозрахунку до суду не подано, а тому суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат у загальному розмірі 160 387,14 грн та трьох процентів річних у загальному розмірі 43 171,26 грн.

Отже, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 078,07 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання щодо своєчасної оплати послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною першою статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України законом або договором можуть бути визначені розмір штрафних санкцій, порядок їх обчислення та застосування.

Як встановлено судом, відповідач своєчасно не виконав грошове зобов`язання щодо оплати послуги з постачання теплової енергії, у зв`язку з чим позивачем відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства здійснено нарахування пені.

На підтвердження заявлених вимог позивачем подано розрахунок пені, з якого вбачається, що її розмір становить 1 078,07 грн.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок, суд встановив, що він здійснений відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, відповідає встановленому періоду прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання та є арифметично правильним.

Будь-яких заперечень щодо порядку нарахування пені або контррозрахунку відповідачем суду не подано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення пені у розмірі 1 078,07 грн є обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Водночас відповідачем не подано належних і допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача, підтверджували оплату заявленої до стягнення заборгованості або свідчили про неправильність здійснених позивачем нарахувань.

З урахуванням установлених судом обставин справи, досліджених доказів та наведених норм матеріального права суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за теплову енергію, заборгованості за послугу з постачання теплової енергії, інфляційних втрат, трьох процентів річних, пені, плати за абонентське обслуговування та внесків за обслуговування вузла комерційного обліку є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними і допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Отже, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є обґрунтованими, підтвердженими належними і допустимими доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судом встановлено, що при зверненні до Господарського суду міста Києва з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж передбачено Законом України «Про судовий збір». З матеріалів справи вбачається, що сума надмірно сплаченого судового збору становить 337 грн 11 коп. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою (рішенням) суду за клопотанням особи, яка його сплатила, у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Оскільки позивачем заявлено відповідне клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору, яке підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для його задоволення та повернення позивачу з Державного бюджету України надмірно сплаченого судового збору у розмірі 337 грн 11 коп.

Судовий збір відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73- 79, 86, 129, 232- 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1.Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОНЯЧНІ ІНВЕСТИЦІЇ» про стягнення 818 835,01 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОНЯЧНІ ІНВЕСТИЦІЇ» (01103, вул. Бойчука Михайла, буд.1/2, м. Київ, код 41333703) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, пл. Франка Івана, буд.5, м. Київ, код 40538421) 128 610 (сто двадцять вісім тисяч шістсот десять) грн 87 коп. - заборгованості за теплову енергію; 11 955 (одинадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 65 коп. - 3 % річних; 48 182 (сорок вісім тисяч сто вісімдесят дві) грн 85 коп. - інфляційних втрат; 482 444 (чотириста вісімдесят дві тисячі чотириста сорок чотири) грн 11 коп. - заборгованості за послугу з постачання теплової енергії; 31 215 (тридцять одна тисяча двісті п`ятнадцять) грн 61 коп. - 3 % річних; 112 204 (сто дванадцять тисяч двісті чотири) грн 29 коп. - інфляційних втрат; 1 078 (одна тисяча сімдесят вісім) грн 07 коп. - пені; 1 893 (одна тисяча вісімсот дев`яносто три) грн 99 коп. - плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії; 1 059 (одна тисяча п`ятдесят дев`ять) грн 80 коп. - плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води; 189 (сто вісімдесят дев`ять) грн 77 коп. - внесків за обслуговування вузла комерційного обліку теплової енергії; 12 282 (дванадцять тисяч двісті вісімдесят дві) грн 53 коп. - судового збору.

3. Повернути Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 337 (триста тридцять сім) грн 11 коп.

Накази видати після набрання рішенням законної сили

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 10.08.2026.

Суддя Марія ДЕМИДОВА