Решение № 138907100, 11.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026Справа № 910/5243/26Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Гарантія»

про стягнення 15 667,45 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Гарантія» про стягнення 15 667,45 грн, з яких: 10 130,96 грн шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 871,82 грн 3% річних, 2066,16 грн подвійної облікової ставки НБУ та 2598,51 грн інфляційного збільшення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, як особа, відповідальна за відшкодування збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, не у повному обсязі сплатив суму страхового відшкодування в порядку суброгації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

19.05.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5243/26, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання); встановлено сторонам строки для відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

09.06.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

15.06.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

24.06.2026 до суду від відповідача надійшли заперечення.

25.06.2026 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31.01.2022 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 24/22-Тз/Чн «ALL RISKS», відповідно до якого позивач взяв на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу «HAVAL H6», 2021 року випуску (VIN код НОМЕР_1 ). Строк дії вказаного договору становить 7 років, до 30.01.2029.

25.01.2023 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 1 до договору добровільного страхування наземного транспорту № 24/22-Тз/Чн, яким визначено страхові суми, страхові тарифи та страхові платежі.

05.05.2023 у м. Чернігові по проспекту Перемоги, 141 сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «HAVAL H6», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля Kia Rio, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

Вказані обставини підтверджуються довідкою Національної поліції України № 3023126427221806, із якої вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення було складено на водія транспортного засобу Kia Rio, реєстраційний номер НОМЕР_3 - ОСОБА_2 .

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.06.2023 у справі № 750/6631/23 притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу за порушення п.п. 10.1 та п.п. 10.3 Правил дорожнього руху України.

Згідно з рахунком на оплату від 12.05.2023 № ЧН1351, виставленим ТОВ «БОГДАН-АВТО ЧЕРНІГІВ», вартість відновлювального ремонту автомобіля «HAVAL H6» склала 38 561,94 грн.

Відповідно до страхового акту № 006.01498723-1 від 15.05.2023 позивач визнав ДТП страховим випадком та прийняв рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 34 255,09 грн (за вирахуванням франшизи у розмірі 4 306,85 грн).

На виконання умов Договору страхування позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 34 255,09 грн на користь ТОВ «БОГДАН-АВТО ЧЕРНІГІВ», що підтверджується платіжною інструкцією від 16.05.2023 № 23972820.

У зв`язку з тим, що на момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Kia Rio, реєстраційний номер НОМЕР_3 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Гарантія» (поліс № АР/006641247), позивач звернувся до відповідача із претензією від 23.05.2023 № 230523-750/р, у якій просив перерахувати кошти в сумі 34 255,09 грн.

Відповідач листом від 22.06.2023 № 573/23 повідомив позивача про прийняте рішення про виплату страхового відшкодування, розрахованого на підставі Звіту про оцінку автотоварознавчого дослідження транспортного засобу № 5435 від 05.06.2023, складеного незалежним оцінювачем Щербатим А.А. на замовлення відповідача.

22.06.2023 відповідач здійснив перерахування коштів страхового відшкодування у розмірі 24 124,13 грн на рахунок позивача.

Не погоджуючись із визначеною відповідачем сумою страхового відшкодування, яка була виплачена, позивач звернувся із даним позовом до суду, у якому просить стягнути з відповідача невідшкодовану частину страхового відшкодування у розмірі 10 130,96 грн, а також нараховані за прострочення сплати страхового відшкодування 3% річних у розмірі 871,82 грн, інфляційні втрати у розмірі 2598,51 грн та 2066,16 грн подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідач заперечив щодо задоволення позову, вказуючи про неналежність та недостовірність поданих позивачем документів, а саме: страхового акту, розрахунку страхового відшкодування, у яких значиться інший реєстраційний номер транспортного засобу «HAVAL H6», відмінний від того, який був зазначений у довідці НПУ та поданих разом із претензією про виплату страхового відшкодування документах. Так, відповідач зазначив, що за результатами розгляду поданих позивачем із претензією від 23.05.2023 документів ним було самостійно проведено розслідування страхового випадку із залученням незалежного оцінювача «СПД Щербатий А.А. », яким надано оцінку (автотоварознавче дослідження) пошкодженого у ДТП транспортного засобу (звіт про оцінку від 05.06.2023 № 5435). Зокрема, було встановлено, що транспортний засіб «HAVAL H6» мав пошкодження, не пов`язані із спірною ДТП, однак які були відремонтовані (усунені) разом із тими пошкодженнями, які настали внаслідок ДТП 05.05.2023 та, відповідно, увійшли до рахунку ТОВ «БОГДАН-АВТО ЧЕРНІГІВ» від 12.05.2023 № ЧН1351. Вказане, за доводами відповідача, стало підставою для зменшення визначеної позивачем суми страхового відшкодування. Таке зменшення суми страхового відшкодування зумовлене й тим, що розрахунок вартості відновлювальних робіт мав бути проведений згідно «Бюлетеня автотоварознавця» № 128, а не за вартістю робіт на неспеціалізованому для даної моделі транспортного засобу підприємстві ТОВ «БОГДАН-АВТО ЧЕРНІГІВ». Крім того, відповідач зазначив, що виплата проведена ним без урахування ПДВ, оскільки не перераховувалась безпосередньо на рахунок ремонтного підприємства. За таких обставин, оскільки відповідач вважає, що ним відповідно до вимог чинного законодавства було здійснено виплату страхового відшкодування, підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій відсутні.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що належну ідентифікацію автомобіля слід проводити насамперед за його VIN-кодом, який залишається незмінним незалежно від зміни державного номерного знаку чи будь-яких інших реєстраційних даних транспортного засобу. Так, позивач звертає увагу, що у договорі добровільного страхування транспортного засобу «HAVAL H6» зазначено VIN-код, який повністю відповідає VIN-коду транспортного засобу, що був учасником ДТП 05.05.2023, а також зазначеному у свідоцтві про реєстрацію ТЗ VIN-коду. Також позивач зауважив, що до претензії про виплату страхового відшкодування, адресованої відповідачу, було додано повний пакет документів щодо страхового випадку, у т.ч. договір добровільного страхування, свідоцтво про реєстрацію ТЗ, матеріали ДТП, а також документи щодо визначення розміру збитків та виплати страхового відшкодування, які були прийняті відповідачем в якості підстави для здійснення часткової сплати суми страхового відшкодування. Позивач вважає, що ним надано належні докази, які підтверджують позовні вимоги та їх розмір, тоді як звіт про оцінку ТЗ, наданий відповідачем, є лише попереднім оціночним документом, який не відображає реальних витрат на відновлення. Також позивач вказав, що розрахунок ним проведено відповідно до п. 17.2. договору добровільного страхування («на базі авторизованої СТО»), а чинне законодавство не містить обмежень щодо вибору СТО. При цьому, доводи відповідача про наявність інших пошкоджень, не спричинених ДТП, яка сталася 05.05.2023, а також про завищення вартості робіт, позивач заперечив, а також зазначив про відсутність підстав для зменшення суми страхового відшкодування на суму ПДВ, оскільки страхове відшкодування не перераховувалося ним безпосередньо потерпілій особі, а здійснювалось на рахунок ТОВ «БОГДАН-АВТО ЧЕРНІГІВ».

У запереченнях на відповідь на відповідач заперечив доводи позивача, з аналогічних підстав, викладених у відзиві на позов та вказав, що ним на підставі вимог чинного законодавства здійснено виплату страхового відшкодування у порядку суброгації.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За приписами ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, виходячи з наведених норм чинного законодавства, відшкодувати спричинений у ДТП збиток (компенсувати сплачене страхове відшкодування позивачу) має саме винна особа (особа, відповідальна за збиток).

Як вбачається з матеріалів справи, вина особи, яка керувала транспортним засобом Kia Rio, реєстраційний номер НОМЕР_3 , встановлена постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.06.2023 у справі № 750/6631/23.

Відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв`язку із виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.

Відповідно до ч. 2 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв`язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» (у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

При цьому, у постанові в справі № 910/32720/15 від 02.04.2018 Верховний Суд зазначив, що вказівка «у межах витрат», означає, що загальна сума вимоги, яка заявлена страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, не може перевищувати суму, яка ним реально сплачена.

Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі № 910/2603/17 від 04.07.2018 висловила правову позицію, згідно з якою перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» є суброгацією.

Суброгація (від лат. «subrogare» - заміщення, обрання взамін) є одним із видів уступки права, який полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав зобов`язання у вигляді сплати грошей, переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдану шкоду.

Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Отже, суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування і правовою підставою її застосування є ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

Судом встановлено, що відносини між відповідачем як страховиком та власником транспортного засобу Kia Rio, реєстраційний номер НОМЕР_3 станом на дату ДТП (05.05.2023) були врегульовані полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР/006641247, яким визначено ліміт за шкоду по майну - 160 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн.

Таким чином, положення ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до вищевказаних норм, у зв`язку з виплатою страхового відшкодування за договором страхування до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу Kia Rio, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Із наявних у матеріалах справи доказів та доводів сторін судом встановлено, що відповідач визнав подію (ДТП, яка сталася 05.05.2023) страховим випадком, сплативши частково суму страхового відшкодування у розмірі 24 124,13 грн на користь позивача, чим підтвердив як факт настання страхового випадку, так і власний обов`язок з відшкодування шкоди. Таким чином, враховуючи, що підстава відповідальності відповідача фактично ним визнана (внаслідок здійснення часткової оплати суми страхового відшкодування), предметом спору є виключно розмір належного до виплати позивачу страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 (надалі - Методика).

Відповідно до п. 8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складників КТЗ визначається за наступною формулою:

Сврз=Ср+см+Сс х(1-Ез), де:

Сврз - вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу

Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт

См - вартість необхідних для ремонту матеріалів

Сс - вартість складників, що підлягають заміні під час ремонту.

Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Згідно з п.п. 7.38, 7.39 Методики коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ тощо. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

У п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, наведені винятки стосовно використання зазначених у пункті 7.38 Методики вимог.

Із аналізу наведених положень Методики вбачається, що у разі якщо транспортний засіб має пошкодження кузова, кабіни, рами КТЗ у вигляді деформації або корозії, то до такого автомобіля не може застосовуватись коефіцієнт 0, незалежно від того, що строк експлуатації такого автомобіля не перевищує передбаченого п. 7.38 Методики строку експлуатації.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого транспортного засобу «HAVAL H6», реєстраційний номер НОМЕР_2 вбачається, що рік випуску цього автомобіля - 2021, а тому станом на дату ДТП (05.05.2023), строк його експлуатації є таким, що не перевищує 7 років, а тому у даному випадку коефіцієнт фізичного зносу не застосовується.

Доводи відповідача про наявність пошкоджень автомобіля «HAVAL H6», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не пов`язаних із спірною ДТП, суд оцінює критично та вважає їх недоведеними, оскільки жодних належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України відповідачем на підтвердження таких тверджень суду не представлено. Будь-яких висновків експертів, які б свідчили про існування певних пошкоджень автомобіля «HAVAL H6», які виникли до спірної ДТП 05.05.2023, не подано.

До того ж, суд зауважує, що у долучених до позову Актах огляду транспортного засобу від 31.01.2022 та від 25.01.2023 відсутні будь-які зазначення про наявність пошкоджень вищевказаного автомобіля. Не містить таких відомостей у відповідній графі «Не усунені пошкодження ТЗ перед подією (за наявності)» і подана страхувальником до позивача заява про настання події.

При цьому, як вбачається із довідки НПУ № 3023126427221806 та Акта огляду транспортного засобу від 08.05.2023 (складеного після спірної ДТП), унаслідок ДТП було пошкоджено передню праву частину, бокову праву частину та задню праву частину автомобіля «HAVAL H6», а конкретно: крило переднє праве, двері передні праві, двері задні праві, диск колеса правий передній, бампер передній, молдинг арки передньої правої, молдинг двері передньої правої.

Із перелічених у рахунку СТО робіт вбачається, що проведені відновлювальні роботи повністю відповідають завданим автомобілю «HAVAL H6» внаслідок ДТП 05.05.2023 пошкодженням, у зв`язку з чим суд відхиляє як недоведені доводи відповідача про включення до рахунку ТОВ «БОГДАН-АВТО ЧЕРНІГІВ» від 12.05.2023 № ЧН1351 вартості відновлювальних робіт щодо усунення пошкоджень, не пов`язаних зі спірною ДТП.

За таких обставин, поданий відповідачем звіт про оцінку № 5435, складений 05.06.2023 СПД «Щербатий А.А.» не спростовує первинних документів СТО, якими підтверджуються реальні витрати на проведення ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу, тоді як такий звіт з урахуванням сталої судової практики, має лише попередній (оціночний) характер та не може превалювати над доказами фактичного здійснення ремонту та його оплати. Крім того, акт огляду, який є додатком до звіт про оцінку № 5435, є лише документом, що фіксує стан транспортного засобу на момент проведення огляду та не доводить наявності попередніх пошкоджень.

Суд зауважує, що норма ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Враховуючи, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу, визначаючи розмір страхового відшкодування, яке відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, зобов`язаний виплатити потерпілому, слід враховувати фактичні витрати, розмір яких підтверджується відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17 та від 03 липня 2019 року у справі № 910/12722/18.

Як визначено у ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Отже, визначення позивачем розміру заподіяної шкоди, що підлягає виплаті відповідачем як страховиком винної особи, виходячи із вартості відновлювального ремонту автомобіля «HAVAL H6», реєстраційний номер НОМЕР_2 , визначеної у рахунку ТОВ «БОГДАН-АВТО ЧЕРНІГІВ» від 12.05.2023 № ЧН1351, визнається судом правомірним.

Також суд критично оцінює доводи відповідача щодо необхідності застосування нормативів «Бюлетеня автотоварознавця» № 128А, оскільки у ньому містяться лише довідково-інформативні дані, які не мають переваги над фактично понесеними та документально підтвердженими витратами.

При цьому, твердження відповідача про те, що ТОВ «БОГДАН-АВТО ЧЕРНІГІВ», на якому проводився відновлювальний ремонт автомобіля «HAVAL H6», не є спеціалізованим для даної моделі ТЗ підприємством, є непідтвердженими. Як вказував позивач у поданих до суду документах до суті спору, розрахунок страхового відшкодування проведено відповідно до п. 17.2. Договору страхування («На базі авторизованої СТО»), чого відповідачем не було спростовано.

Наведені відповідачем під час розгляду справи заперечення стосовно того, що сума страхового відшкодування повинна бути зменшена на суму ПДВ судом відхиляються, оскільки матеріали справи містять акт виконаних робіт, що підтверджує фактичне проведення ремонту автомобіля «HAVAL H6», а також докази оплати проведеного ремонту на користь ТОВ «БОГДАН-АВТО ЧЕРНІГІВ», яке є платником ПДВ.

Щодо доводів відповідача про відмінності у державних номерних знаках автомобіля «HAVAL H6», зазначених у страховому акті, долученому до претензії від 23.05.2023 № 230523-750/р, та у страховому акті, долученому разом із позовною заявою, суд зазначає, що такі обставини не можуть однозначно свідчити про відсутність обов`язку відповідача здійснити страхове відшкодування у порядку суброгації на користь позивача, за наявності відомостей про один і той самий VIN-код, що зазначений у всіх поданих позивачем на підтвердження своїх вимог документах, який належить транспортному засобу «HAVAL H6». Таким чином, матеріалами справи (договором добровільного страхування наземного транспорту, свідоцтвом про реєстрацію ТЗ, довідкою НПУ, актом виконаних робіт, складеним за результатами проведеного ремонту ТЗ) підтверджується, що всі документи стосуються одного і того самого автомобіля, ідентифікованого за VIN-кодом НОМЕР_1 . При цьому, як повідомлено позивачем, зазначення іншого реєстраційного номеру пошкодженого транспортного засобу у страховому акті та подальше його відтворення у позовній заяві є виключно технічною помилкою, яка, на переконання суду, за наявності інших належних доказів щодо ідентифікації транспортного засобу, не впливає на право позивача на звернення з вимогою в порядку суброгації.

До того ж, судом встановлено, що до претензії про виплату страхового відшкодування, яка надсилалась відповідачу, було додано повний пакет документів щодо страхового випадку, про що свідчить відсутність будь-яких зауважень відповідача щодо таких документів. За результатами розгляду вказаних документів відповідач здійснив часткову виплату страхового відшкодування у розмірі 24 124,13 грн, чим визнав факт настання страхового випадку та належність транспортного засобу, щодо якого заявлено вимогу у порядку суброгації.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 74 ГПК України и кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи викладене, зважаючи на положення ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», з огляду на встановлені полісом АР/006641247 ліміти відповідальності та розмір франшизи, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про те, що з відповідача підлягає стягненню залишок несплаченого страхового відшкодування у розмірі 10 130,96 грн (34 255,09 грн - 24 124,13 грн).

Щодо вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Оскільки у відповідача виник обов`язок зі сплати страхового відшкодування, тобто виникло грошове зобов`язання, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст. 625 ЦК України. Ця норма встановлює відповідальність за порушення будь-якого грошового зобов`язання, що виникло з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, в тому числі і такого, що не засновано на договорі.

Відповідно до ст. 36.2. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;

- разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, позивачем не було надано в матеріали справи доказів направлення відповідачу претензії від 23.05.2023, втім, із відповіді відповідача від 22.06.2023 на вказану претензію вбачається, що остання була отримана Приватним акціонерним товариством «Гарантія» 29.05.2023, а тому саме із вказаної дати слід відраховувати визначений Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 90-денний строк для здійснення виплати страхового відшкодування.

У зв`язку із зазначеним, суд визнає необґрунтованим нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму недоплаченого страхового відшкодування з 22.06.2023, оскільки прострочення відповідача настало з 28.08.2023.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення з 28.08.2023 по 04.05.2026 (визначена позивачем кінцева дата здійснення нарахувань), суд встановив, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 3% річних у розмірі 816,03 грн. Водночас, суд встановив, що розмір інфляційних втрат є більшим, аніж визначений позивачем у розмірі 2598,51 грн, однак оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача у визначеному позивачем розмірі.

Крім того, за змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 36.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Здійснивши перерахунок пені за період прострочення з 28.08.2023 по 22.12.2023 (визначена позивачем кінцева дата здійснення нарахувань), суд встановив, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 1 187,96 грн, що зумовлює часткове задоволення позовних вимог у даній частині.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Гарантія» (Печерський Узвіз, 3, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 14229456) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (вул. Борщагівська, 154, м. Київ, 03056; ідентифікаційний код 33908322) 10 130,96 грн страхового відшкодування, 3% річних у розмірі 816,03 грн, інфляційні втрати у розмірі 2598,51 грн, пеню у розмірі 1 187,96 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2503,45 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного рішення: 11.08.2026.

Суддя Т. Ю. Трофименко