Постановление суда № 138904503, 11.08.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/8482/26

Провадження № 1-кс/0203/5470/2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

УХВАЛА

11 серпня 2026 року слідчий суддя Центрального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , ознайомившись зі скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, що полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, -

ВСТАНОВИВ:

07 серпня 2026 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» звернувся зі скаргою на бездіяльність Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, що полягає у невнеснні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після подання заяви про кримінальне правопорушення від 05 серпня 2026 року.

Згідно протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 10 серпня 2026 року вказана скарга передана слідчому судді Центрального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 11 серпня 2026 року.

Ознайомившись з поданою скаргою та доданими до неї документами, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Так, відповідно до ч.1 ст. 60 КПК України заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.

У постанові Верховного Суду від 15 травня 2025 року у справі № 752/21713/23 наведено висновок, про те, що хоч у ст. 60 КПК чітко не зазначено про те, що заявник має право мати представника, водночас відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантується право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституції України.

Статтею 59 Конституції України регламентовано, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом ст. ст. 58, 63 КПК України представником у кримінальному провадження може бути особа, яка має право бути захисником, з підтвердженням повноважень документами, передбаченими статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до вимог .1 ст. 45 КПК України захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, представництво інтересів юридичної особи, стосовно якої здійснюється провадження щодо застосування заходів кримінально-правового характеру у спеціальному порядку, особи, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв`язку з її смертю, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).

Захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю.

Згідно ч. 1 ст. 50 КПК України повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: 1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; 2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

У скарзі та з доданих до скарги доказів направлення до ДБР заяви про вчинення кримінального правопорушення засобами електронної пошти видно, що заява про вчинення кримінального правопорушення та скарга слідчому судді подана ОСОБА_2 саме в інтересах ОСОБА_3 .

Разом з тим, на підтвердження повноважень ОСОБА_2 на представництво інтересів ОСОБА_3 додана копія довіреності від 21 грудня 2025 року, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 , за реєстровим № 1926, якою ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_2 представляти його інтереси з питання розпорядження всім її майном. При цьому, належить відзначити, що ні скарга, ні заява про злочин не стосуються питань розпорядження майном ОСОБА_3 .

Жоден з документів, передбачених ст. 50 КПК України до скарги не додано.

Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 304 КПК України скарга повертається, якщо скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу.

Відповідно, належить дійти висновку, що в супереч вимогам ч.1 ст. 50 КПК України до скарги не додані повноваження ОСОБА_2 , на здійснення представництва у кримінальному провадженні інтересів ОСОБА_3 , передбачених ст. 50 КПК України, у зв`язку з чим скарга подана та підписана особою, яка не має права подавати скаргу, тому скарга підлягає поверненню, що згідно ч.7 ст. 304 КПК України не перешкоджає повторному зверненню з такою скаргою до слідчого судді у разі усунення обставин, що стали підставою повернення скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 369-372 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ :

Скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, що полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань повернути особі, яка її подала.

Відповідно до ч. 7 ст. 304 КПК України повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді в порядку, встановленому КПК України.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня отримання її копії.

Слідчий суддя ОСОБА_1