Решение № 138904388, 06.08.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/3761/26

2/212/3982/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 року м.Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: Головуючого судді Феняка О.Р., за участю секретаря судового засідання Луценко А.С., розглянувши за відсутності учасників справи та без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади міста Соледар в особі Соледарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

В березні 2026 року позивачка звернулась до суду із вказаним позовом, у якому просила припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30 березня 1992 року Позивачка, як покупець, уклала договір купівлі-продажу жилого будинку, яким набула у власність житловий будинок, а саме - 1/2 частина житлового будинку, будинок цегляний, покритий шифером, житловою площею 52,7 кв.м., в наявності хлів, літня кухня, льох, по АДРЕСА_1 на землях Міньківської сільської ради Бахмутського (попередня назва Артемівського) району Донецької області. Згідно Технічного паспорту від березня 1992р. виготовленого Бахмутським Бюро технічної інвентаризації за Позивачкою обліковується цілий житловий булинок АДРЕСА_1 на землях Міньківської сільської ради Бахмутського (попередня назва Артемівського) району Донецької області, який має загальну площу 68.,30 кв.м, житлову плошу 52,7 кв.м.

Будинок зареєстрований Бахмутським БТІ від 31.03.1993 року за №139, про що зроблено запис в реєстраційній книзі №2-483. Після вимушеного переміщення за місцем проживання Позивачка 05.03.2024 звернулася до державного реєстратора відділу ЦНАП Ямпільської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області для внесення відомостей про нерухоме майно до Державного реєстру речових прав. За заявою Позивачки державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав, яким за Позивачкою зареєстровано право власності на 1/2 частку будинку АДРЕСА_1 . Державну реєстрацію здійснено на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 139, виданий 30.03.1992, видавник: Міньківська сільська рада народних депутатів Артемівського району Донецької області. На думку позивача реєстрація частки у праві власності, а цілого об`єкта нерухомості є помилковою, не відповідає наявній документації і фактичному володінню майном та створює складнощі в реалізації права власності. Зазначений будинок є дуплексом, тобто двоквартирним житловим будинком, розділеним на дві дзеркальні або однакові секції зі спільним дахом та однією внутрішньою стіною, призначений для проживання двох окремих сімей. Кожна половина має власний окремий вхід і визначена як окремий об`єкт нерухомості. На момент укладання в 1992 році договору купівлі-продажу будинок був розділений на два різні об`єкти нерухомості, яким було надано дві окремі адреси: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 . Будинок №36 придбала Позивачка та зареєструвала право власності в Бахмутському БТІ у вищевказаному технічному паспорті на будинок АДРЕСА_1 відсутній розподіл на частки, а єдиним власником цілого будинку АДРЕСА_1 визначена Позивачка. Також відсутній розмір частки на штампі реєстрації Бахмутського БТІ. На адвокатський запит до КП «Бахмутське БТІ» отримано відповідь від 16.12.2024p. №411, що 31.03.1992 згідно запису №485 реєстровій книзі №2 за Позивачкою зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - 1/2 частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Інших власників на 1/2 частину житлового будинку за цією адресою запис №485 не містить. На адвокатський запит до КП «Бахмутське БТІ» отримано відповідь від 18.06.2024р. №185, що 10.03.2004 згідно запису №469 в реєстровій книзі №2 за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину №714, виданого 25.02.2004р. Другою Артемівською державною нотаріальною конторою зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - 1/2 частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Перевіркою за реєстром прав власності на нерухоме майно, що є архівною частиною Державного реєстру речових прав встановлено що 25.02.2004 року на підставі договору купівлі-продажу №139, від 25.03.1992 укладеним з Мінківською сільською радою зареєстровано право власності Позивачки на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Також 11.03.2004 року на підставі свідоцтва про право на спадщину №714, виданого 25.02.2004p. Другою Артемівською державною нотаріальною конторою зареєстровано право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, за одним і тим самим договором купівлі-продажу №139 від 30.03.1992 за Позивачкою зареєстровано право власності на різні об`єкти нерухомості 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2 та 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 .

Оскільки на даний час внести зміни до Державного реєстру речових прав адміністративним шляхом виправлення помилки неможливо, позивачка звернулася до суду з позовом.

Ухвалою суду від 19 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 08.04.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 15.06.2026 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримали.

Від представника відповідача Соледарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача, рішення просив прийняти відповідно до чинного законодавства.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

Згідно із ст. 4 ч. 1 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Відповідно до ст. 13 ч. 1 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності із положеннями ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Згідно із ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними (ст. ст. 77, 78, 79 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 30 березня 1992 року Позивачка, як покупець, уклала договір купівлі-продажу жилого будинку, яким набула у власність житловий будинок, а саме - 1/2 частина житлового будинку, будинок цегляний, покритий шифером, житловою площею 52,7 кв.м., в наявності хлів, літня кухня, льох, по АДРЕСА_3 на землях Артемівської сільської ради Бахмутського району Донецької області, що підтверджується договором купівлі-продажу від 30 березня 1992 року.

Згідно Технічного паспорту від березня 1992 виготовленого Бахмутським Бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_1 обліковується цілий житловий будинок АДРЕСА_3 , який має загальну площу 68,30 кв.м, житлову площу 52,7 кв.м., підсобна площа 15,6 кв.м.

Відповідно до відповіді КП «Бахмутське БТІ» від 16.12.2024 №411, що 31.03.1992 згідно запису №485 реєстровій книзі №2 за позивачкою зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - 1/2 частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Інших власників на 1/2 частину житлового будинку за цією адресою запис №485 не містить.

Відповідно до відповіді КП «Бахмутське БТІ» від 18.06.2024 №185, що 10.03.2004 згідно запису №469 в реєстровій книзі №2 за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину №714, виданого 25.02.2004 Другою Артемівською державною нотаріальною конторою зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - 1/2 частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 431302075 від 13 червня 2025 року вбачається, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, номер 139, виданий 30.03.1992 Мінківською сільською радою народних депутатів Артемівського району Донецької області.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 431301271 від 13 червня 2025 року вбачається, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до довідки Соледарської міської ради від 07.02.2022 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини четвертої статті 355 та частини першої статті 356 ЦК України спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Порядок поділу спільного майна встановлено у статтях 367 та 372 ЦК України.

Так, статтею 367 ЦК України визначено, що майно, яке є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

За змістом частини третьої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі поділу об`єкта нерухомого майна або виділу з нього частки формується нова реєстраційна справа з відкриттям відповідного розділу в Державному реєстрі прав.

З досліджених судом доказів встановлено, що спірний будинок за адресою: АДРЕСА_1 є цілісним об`єктом нерухомості.

При цьому, суду не надано будь-яких доказів, що будинок АДРЕСА_1 є лише частиною (половиною) будинку, та разом з будинком АДРЕСА_1 складає один цілий будинок, умовно розділений на дві частини.

У позовній заяві позивач посилалася на те, що через помилку щодо ідентифікації об`єкта нерухомого майна порушуються її права.

Згідно постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21) про те, що тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що за своєю суттю такий спосіб захисту, як визнання права, може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою.

Аналогічні висновки містить постанова Верховного суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.09.2024 в справі № 671/1543/21 (провадження № 61-18278сво23) в якій зазначено, що визнання права застосовується не лише у разі наявності порушення такого права, а також у разі його невизнання чи оспорення, що узгоджується з частиною першої статті 15 та статтею 392 ЦК України (пункт 94 Постанови).

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивачка просила суд припинити своє право власності на частину майна на будинок АДРЕСА_1 , та визнати право власності на зазначений будинок АДРЕСА_1 , що на думку суду не має під собою правових підстав.

Формулюючи зазначеним чином позовні вимоги, позивачка, вмотивувавши свої вимоги неправильністю оформлення належного їй на підставі договору купівлі-продажу майна, які виникли через різні адреси частин будинку, ставить питання про припинення належного їй права власності на частину будинку за адресою АДРЕСА_1 , зберігаючи за собою право на частину будинку за адресою АДРЕСА_1 , що в разі задоволення судом позовних вимог призведе до безпідставного набуття нею без законних правових підстав права власності на нерухоме майно.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ст. 334 ЦК України).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд констатує, що наявними в матеріалах справи документами право позивача на об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , в частці 1/2 підтверджується належними чином, та фактично ніким не оспорюється.

Дослідивши та проаналізувавши у сукупності надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження наявності передбачених ст.11 Цивільного кодексу України підстав набуття права власності цілого будинку АДРЕСА_1 .

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору, слід віднести на її рахунок.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-83, 141, 223, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Територіальної громади міста Соледар в особі Соледарська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області про визнання права власності.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Територіальна громада міста Соледар в особі Соледарська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області, код ЄДРПОУ 44737080, адреса: 49106, м. Дніпро, просп. Героїв, буд. 30.

Повний текст рішення, складено та підписано без проголошення 06 серпня 2026 року.

Суддя: О. Р. Феняк