Постановление суда № 138903399, 07.08.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/6141/26

Провадження № 1-кп/496/676/26

У Х В А Л А

07 серпня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 , відеоконференція,

обвинуваченого ОСОБА_5 , відеоконференція,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка в режимі відеоконференцзв`язку клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебуває зазначене вище кримінальне провадження.

До суду надійшло клопотання прокурора Біляївської окружної прокуратури про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 строком на 60 днів, мотивоване тим, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які встановленні під час досудового розслідування кримінального провадження та у суді, продовжують існувати, тому єдиним запобіжним заходом, якій зможе гарантувати запобігання усім ризикам є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , при цьому посилався на обставини викладені у письмовому клопотанні про продовження строку.

Захисник ОСОБА_4 не заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, але просила зменшити розмір застави, вважаючи його надмірним, та просила суд врахувати необхідність визначення такого розміру застави, який був би співмірним із обставинами кримінального провадження та майновим станом обвинуваченого, а тому просила зменшити розмір застави до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Обвинувачений у підготовчому судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши пояснення прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши клопотання з додатками, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу суд не вирішує питання доведеності вини особи, однак оцінює достатність наданих матеріалів виключно в аспекті існування ризиків, визначених ст. 177 КПК України, та можливості забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Приймаючи до уваги принцип презумпції невинуватості, правил поваги свободи особи, враховуючи те, що обраний ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою спливає 14.08.2026 р., а до вказаного терміну судове провадження не може бути завершено, також суд приймає до уваги особу обвинуваченого, його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, а також звертає увагу на те, що він раніше не судимий, також суд враховує тяжкість інкримінованого йому злочину та приходить до висновку про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, а також вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу неможливе, враховує те, що він у судовому засіданні ще не був допитаний, вину визнає частково, його позиція щодо обставин справи суду не відома, а також з метою уникнення ризиків того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, вчинить інше кримінальне правопорушення, а також з метою недопущення незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, тому суд вважає, що клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Оцінюючи ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та усвідомлення обвинуваченим можливого покарання у разі доведення його винуватості можуть створювати у нього мотиви для переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. При цьому суд враховує, що судовий розгляд кримінального провадження не завершено, а тому вказаний ризик на теперішній час не втратив своєї актуальності.

При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суворість можливого покарання не може бути єдиною підставою для висновку про існування ризику втечі, однак вона підлягає оцінці у сукупності з іншими обставинами, які характеризують особу обвинуваченого (рішення у справах «Панченко проти Росії», «Бекчиєв проти Молдови»).

У сукупності наведені обставини свідчать про те, що ризик переховування від суду на цей час не зменшився та продовжує існувати.

Оцінюючи ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків з метою зміни ними показань чи відмови від надання показань. На даний час судовий розгляд кримінального провадження не завершено, свідки обвинувачення судом не допитані, у зв`язку з чим ризик незаконного впливу обвинуваченого на них з метою зміни їх показань або відмови від їх надання продовжує існувати. Таким чином, з огляду на стадію судового провадження зазначений ризик не зменшився настільки, щоб вважати його таким, що припинив своє існування.

Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд бере до уваги характер інкримінованих кримінальних правопорушень, їх корисливий мотив, відсутність офіційного місця роботи та стабільного доходу у обвинуваченого.

За таких обставин суд погоджується з доводами прокурора про те, що у разі звільнення з-під варти існує ризик вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені раніше під час застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу, на теперішній час не зменшилися та продовжують існувати. При цьому суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи питання про можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, суд враховує положення ч. 1 ст. 183 КПК України, відповідно до яких тримання під вартою застосовується лише тоді, коли жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти встановленим ризикам.

Суд дійшов висновку, що особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт чи інші альтернативні запобіжні заходи у цьому випадку не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не усунуть ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому суд враховує правові позиції Європейського суду з прав людини, викладені, зокрема, у рішеннях «І.А. проти Франції», «Летельє проти Франції», «Ілійков проти Болгарії», «Шалімов проти України», відповідно до яких забезпечення належного здійснення правосуддя та захисту суспільних інтересів за наявності достатніх підстав може виправдовувати застосування найсуворішого запобіжного заходу.

З урахуванням характеру та тяжкості пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення, наявності вказаних ризиків, стадії судового розгляду та даних про особу обвинуваченого, суд вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе в достатній мірі запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, у зв`язку з чим підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який суд не вбачає, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Щодо визначення розміру застави, суд дійшов наступного.

Вирішуючи питання щодо визначеного раніше розміру застави, суд враховує доводи захисника про необхідність його зменшення до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень.

Разом із тим суд не знаходить достатніх підстав для задоволення такого клопотання, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а у виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою покладених на неї обов`язків, її розмір може бути визначений понад 80 розмірів прожиткового мінімуму.

Водночас з огляду на обставини цього кримінального провадження суд вважає, що визначений раніше розмір застави 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 998 400 гривень, є таким, що відповідає встановленим ризикам та обставинам кримінального провадження.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого корисливого кримінального правопорушення, пов`язаного з організацією незаконного переправлення осіб через державний кордон України, за попередньою змовою групою осіб.

Характер інкримінованого діяння, його корисливий мотив, спосіб вчинення, а також наявність одночасно декількох ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, свідчать про необхідність застосування до обвинуваченого належного стримуючого заходу.

Суд також враховує, що визначений розмір застави не є покаранням за інкриміноване кримінальне правопорушення, а має виключно забезпечувальний характер та спрямований на гарантування належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Сам по собі факт значного розміру застави не свідчить про її непомірність, оскільки при її визначенні суд враховує не лише майновий стан особи, але й характер кримінального правопорушення, тяжкість можливого покарання, наявність встановлених ризиків та необхідність забезпечення належної процесуальної поведінки.

Таким чином, суд вважає, що визначений попередньою ухвалою розмір застави у сумі 998 400 гривень є достатнім та співмірним із встановленими обставинами кримінального провадження і ризиками та не підлягає зменшенню.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження строку застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331, 371-372, 376, 392, 394-395 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 07 серпня 2026 року до 05 жовтня 2026 року в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26302945, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, призначення платежу: застава згідно ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 07.08.2026 р. у справі №496/6141/26 (провадження №1-кп/496/676/26) відносно ОСОБА_5 .

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії.

У разі внесення застави, у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- прибувати до суду, за викликом;

- не відлучатися із населеного пункту АДРЕСА_1 , без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи;

- утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити 2 місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали вручити прокурору та направити обвинуваченому та уповноваженій службовій особі місця ув`язнення начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Апеляційна скарга подається на ухвалу суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених КПК України.

Суддя: ОСОБА_1

Повний текст ухвали складено 11.08.2026 року.