Постановление суда № 138901614, 11.08.2026, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/1523/26

1-кп/215/593/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року місто Кривий Ріг

Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025041760000825 від 26.11.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185, ч.ч. 1, 2 ст. 361 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 17.06.2026 обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 15.08.2026.

Прокурором в судовому засіданні заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що Ус обвинувачується у вчинені тяжких злочинів, за які передбачено покарання, в тому числі, до 10 років позбавлення волі. На теперішній час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України обвинувачений може переховуватися від суду, п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обвинувачений зможе незаконно впливати на потерпілих та свідків по справі, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обвинувачений може вчиняти інші кримінальні правопорушення.

На обґрунтування зазначених ризиків прокурор вказав, що ОСОБА_7 маючи не зняту та непогашену судимість, перебуваючи в статусі обвинуваченого у скоєні кримінальних правопорушень за ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 357 КК України (відомості внесено в ЄРДР 26.10.2019, провадження по справі ще триває у Покровському районному суду міста Кривого Рогу) в судові засідання неодноразово не з`являвся, за що піддавався приводу. Крім того, ОСОБА_7 будучи раніше судимий за вчинення злочинів проти власності, маючи не зняту та не погашену судимість, будучи в статусі обвинуваченого за ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 357 КК України, повторно вчинив ряд умисних злочинів проти власності в умовах воєнного стану, що свідчить про наявність ризику, що обвинувачений може продовжити злочинну діяльність.

Обвинувачений ОСОБА_7 просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора та обрати йому більш м`який запобіжний захід, або визначити невеликий розмір застави, щоб він міг перебувати вдома, оскільки ризики зазначені в клопотанні прокурора необґрунтовані, обвинувачений виконував раніше покладені на нього обов`язки, визнав вину, бажає продовжити військову службу, щодо нього є письмова згода військової частини для проходження ним військової служби, що є підставою звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України. Крім того зазначив, що твердження прокурора про начебто ухилення його від правосуддя по справі, яка розглядається в іншому суду, є надуманим та нічим не підтверджується. Крім того зазначив, що розгляд справи закінчується, вину він визнав.

Захисник ОСОБА_5 підтримала позицію свого підзахисного, просила в задоволенні клопотання прокурора відмовити, оскільки ризики зазначені прокурором не обґрунтовані, вплив на свідків та потерпілих виключається, оскільки її підзахисний визнав свою вину.

Потерпілі в судове засідання не з`явилися, надали суду клопотання про проведення судового розгляду без їх участі.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора, ухвалу суду від 17.06.2026, вважає, що обвинуваченому ОСОБА_6 слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, виходячи з наступного.

Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього кодексу.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечує особам, яким обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення законності позбавлення свободи, що означає необхідність перевірки не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а також і мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою. При цьому рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватися на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суд має з`ясувати можливість застосування до особи, яка тримається під вартою, будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується в тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного (обвинуваченого); міцність його соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; постійного місця роботи, навчання; репутація, майновий стан підозрюваного (обвинуваченого); наявність судимостей; повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється (обвинувачується) особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється (обвинувачується) особа.

Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, повинно містити в тому числі виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Стороною обвинувачення доведено наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України.

Вирішуючи клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд, на підставі наданих матеріалів враховує те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисних тяжких злочинів, за які передбачені покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років, враховує наявні ризики щодо особи обвинуваченого, який неодноразово засуджений та враховує, що він вчиняє злочини, коли в державі введено воєнний стан, а тому перебуваючи неізольованим від суспільства він може продовжити вчиняти аналогічні злочини, оскільки останній неодноразово вчиняв злочини проти власності, однак на шлях виправлення не став та скоїв нові умисні злочини і може переховуватися від суду.

Тобто, оскільки обставини, на які посилався суд при обранні обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовженні строку його дії, та на які в своєму клопотанні посилається прокурор, не змінилися, суд вважає, що інший запобіжний захід не може запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, що незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Ризики, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначені прокурором у клопотання, свого підтвердження в ході судового розгляду не знайшли, оскільки обвинувачений повністю визнав свою вину і вплив ним на потерпілих та свідків є сумнівним.

Положеннями ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Тому, за результатами розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до вимог ст. 183 КПК України, суд вважає за доцільне, з урахуванням усіх обставин справи та особи обвинуваченого, не визначати йому розмір застави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 197, 199, 315 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, тобто до 09 жовтня 2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим з дня вручення її копії.

Суддя