Решение № 138900399, 03.08.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/12533/26

пр. № 2/759/10355/26

03 серпня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Твердохліб Ю.О.

за участю секретаря судових засідань Жиглій Є.В.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стаднійчук Алла Віталіївна, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року через систему «Електронний суд» позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Київської міської ради та просила суд визнати за нею як спадкоємицею за заповітом майна ОСОБА_3 (батька), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та батьками позивачки були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Також у позивачки була сестра ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьками ОСОБА_5 були ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

ОСОБА_6 , мати сестри позивачки, померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

01 грудня 2005 року ОСОБА_5 прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 її матері - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , подавши до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, але не оформила своїх спадкових прав.

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_5 , після смерті якої було зареєстровано спадкову справу № 72356082.

Спадщину після смерті ОСОБА_5 (спадкодавця) прийняв її батько ОСОБА_3 як спадкоємець першої черги спадкування за законом.

02 травня 2025 року спадкоємець ОСОБА_3 звернувся з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що належало померлій ОСОБА_5 .

ОСОБА_3 спадщину після смерті ОСОБА_5 (спадкодавця) прийняв, але не оформив своїх спадкових прав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого зареєстровано спадкову справу № 74285792.

ОСОБА_2 є спадкоємицею майна померлого батька ОСОБА_3 за заповітом, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте приватний нотаріус Стаднійчук А.В. відмовила ОСОБА_2 у вчинені нотаріальної дії.

Позивач спадщину після смерті свого батька ОСОБА_3 (спадкодавця) прийняла, але не може оформити своїх спадкових прав у зв`язку з тим, що спадкоємиця не може надати оформлених належним чином правовстановлюючих документів на квартиру, які підтверджують право власності спадкодавця ОСОБА_3 .

Право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення 19 січня 2007 року, зареєстрованого Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 25 січня 2007 року у реєстрову книгу за № 1034.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 та її донька ОСОБА_5 прийняла спадщину після смерті матері, але не оформила своїх спадкових прав через відсутність свідоцтва про право власності на квартиру. У судовому порядку вона це питання також не вирішила, тому її спадкові права залишалися не оформленими до її смерті.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 та її батько ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті своєї дочки, але не оформив своїх спадкових прав через відсутність документа, що підтверджує право власності спадкодавця ОСОБА_5 на спірну квартиру.

У судовому порядку вирішити спірне питання ОСОБА_3 не встиг через раптову смерть 10 червня 2025 року, тому його спадкові права залишилися не оформленими.

Процесуальні дії

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 травня 2026 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. (а. с. 49-50 т. 1).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18 травня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження у справі. Призначено у справі підготовче судове засідання на 16 червня 2026 року (а. с. 51 т. 1).

03 червня 2026 року до суду надійшла копія спадкової справи № 1-2025 до майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 61-275 т. 1).

10 червня 2026 року до суду надійшла заява, у якій Київська міська рада просить ухвалити рішення відповідно до вимог чинного законодавства та слухати справу у відсутності представника (а. с. 1-2 т. 2).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16 червня 2026 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стаднійчук А.В., про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування.

Призначено справу до судового розгляду по суті на 03 серпня 2026 року (а. с. 7 т. 2).

08 червня 2026 року приватний нотаріус Стаднійчук А.В. у підсистемі «Електронний суд» сформувала заяву, у якій просить суд справу розглядати без її участі (а. с. 14-15 т. 2).

У судовому засіданні представник позивача Клименко М.С. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача та третя особа до суду не з`явилися, надіслали заяви, в яких просили рогляд справи проводити у їх відсутності.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши докази в справі у їх сукупності, дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та її батьками були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 04 березня 1993 року (а. с. 29, 77 т. 1).

ОСОБА_5 , сестра позивачки за батьком, народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками ОСОБА_5 були ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 05 квітня 2024 року (а. с. 29 т. 1).

ОСОБА_6 , мати сестри позивачки, померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті від 17 грудня 2024 року № 00048511013, а. с. 30 т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 02 квітня 2024 року (а. с. 31, 108 т. 1).

Після смерті ОСОБА_5 зареєстровано спадкову справу № 72356082 (Витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі від 25 квітня 2024 року № 76753817, а. с. 31 т. 1).

Постановою від 02 травня 2025 року приватний нотаріус Стаднійчук А.В. відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , спадкоємцю ОСОБА_3 після ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 (а. с. 32-33, 163-164 т. 1).

Підставою для відмови у видачі свідоцтва була неможливість надати оформлений належним чином правовстановлюючий документ (свідоцтво про право власності або його дублікат) на квартиру, який підтверджує право власності спадкодавця ОСОБА_5 та відповідно до частини першої статті 49, статті 50 Закону України «Про нотаріат» та підпунктів 4.16-4.18 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), статті 392 ЦК України.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого зареєстровано спадкову справу № 74285792 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_4 від 10 червня 2025 року, Витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі від 02 липня 2025 року № 81729277, а. с. 34, 67, 74 т. 1).

ОСОБА_3 14 листопада 2017 року склав заповіт про те, що на випадок його смерті все його майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що за законом матиме право заповів дочці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а. с. 35, 76 т. 1).

Постановою від 26 січня 2026 року приватний нотаріус Стаднійчук А.В. відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , спадкоємцю ОСОБА_2 після ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Підстава: спадкоємиця не може надати оформлених належним чином правовстановлюючих документів на квартиру, які підтверджують право власності спадкодавця ОСОБА_3 , та відповідно до частини першої статті 49, статті 50 Закону України «Про нотаріат» та підпунктів 4.16-4.18 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку, статті 392 ЦК України (а. с. 35-36, 170-171, т. 1).

Спадкоємицею після смерті ОСОБА_3 є дочка ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою приватного нотаріуса Стаднійчук А.В. від 03 березня 2026 року № 05/02-14 (а. с. 37, 173 т. 1).

02 липня 2025 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Стаднійчук А.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_3 (а. с. 64 т. 1).

Причиною смерті ОСОБА_3 стала ішемічна хвороба серця, пост інфарктний кардіосклероз, що підтверджується довідкою КНП «Київська міська клінічна лікарня № 12», (а. с. 69 т. 1).

У квартирі за адресою: АДРЕСА_2 за період з 09 до 11 червня 2025 року зареєстровані ОСОБА_3 (знятий 10 червня 2025 року), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_2 (витяг з Реєстру територіальної громади м. Києва, а. с. 70, т. 1).

ОСОБА_4 09 грудня 2025 року звернулася до приватного нотаріуса Стаднійчук А.В. із заявою про відмову від прийняття обов`язкової частки у спадщині після смерті її чоловіка ОСОБА_3 (а. с. 96, т. 1).

25 квітня 2024 року ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Стаднійчук А.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї дочки ОСОБА_5 (а. с. 102 т. 1).

У квартирі за адресою: АДРЕСА_1 за період з 30 березня до 01 квітня 2024 року була зареєстрована ОСОБА_5 (витяг з Реєстру територіальної громади м. Києва, а. с. 112 т. 1).

Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» інформаційною довідкою від 12 липня 2024 року повідомило приватного нотаріуса про те, що квартира з адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення 19 січня 2007 року, зареєстрованого Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 25 січня 2007 року у реєстрову книгу за № 1034 (а. с. 126 т. 1).

Дванадцята київська державна нотаріальна контора листом від 10 липня 2024 року № 3149/01-16 повідомила приватного нотаріуса про те, що спадкові справи, заведені до 2003 року, передані до Київського державного нотаріального архіву (а. с. 129 т. 1).

ОСОБА_3 звертався до приватного нотаріуса Стаднійчук А.В. із заявою про встановлення інформації щодо оформлення ОСОБА_5 її права на спадщину після смерті її матері ОСОБА_6 (а. с. 130 т. 1).

Згідно з копією матеріалів спадкової справи № 2467/2005 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 , ОСОБА_5 01 грудня 2005 року зверталася в Дванадцяту київську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_6 (а. с. 135, т. 1).

19 лютого 2025 року приватний нотаріус Стаднійчук А.В. зверталася до Київської міської ради та Департаменту будівництва та житлового забезпечення із запитом № 05/02-14 щодо видачі дублікату свідоцтва про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки ОСОБА_5 прийняла та не оформила спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до спадкової маси якої входить ця квартира (а. с. 144, т. 1).

Департамент будівництва та житлового забезпечення у листі від 03 березня 2025 року № 056-1437 повідомив приватного нотаріуса Стаднійчук А.В. про те, що нормативно-правовими актами не передбачено порядку видачі дубліката свідоцтва про право власності на нерухоме майно на ім`я померлої особи та направив копію свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення 19 січня 2007 року, зареєстрованого Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 25 січня 2007 року у реєстрову книгу за № 1034 (а. с. 146, 147 т. 1).

02 травня 2025 року ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Стаднійчук А.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 149, т. 1).

26 січня 2026 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Стаднійчук А.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщина за заповітом на спадкове майно, у тому числі на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 166, т. 1).

Приватний нотаріус Стаднійчук А.В. 03 квітня 2026 року видала ОСОБА_2 свідоцтво про прав на спадщину на автомобіль марки Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_5 (а. с. 188, т. 1), 04 травня 2026 року - свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 263 т. 1) та 04 травня 2026 року - свідоцтва про прав на спадщину на земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 266, 269, 272, т. 1).

Вирішуючи справу суд має визначити вид спірних правовідносин між сторонами, обрати норму права, що їх регулює та правильно застосувати її.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Предметом цього спору є визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Обов`язковою умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду, земельну ділянку.

З огляду на зазначене, для отримання права на спадкування на об`єкти нерухомості, земельну ділянку безумовною підставою є належність такого майна на праві власності спадкодавцю. Відповідно, майно, що не належало спадкодавцю за життя, право власності на яке не було оформлено у визначеному законом порядку, не може входити до складу спадщини та передаватися в порядку спадкування.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватися належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця. При вирішенні спорів про спадкування позивачем повинна бути доведена належність спірного майна, набуття права власності спадкодавцем у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1236 ЦК України передбачено, що заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина 5 статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

За загальним правилом, визначеним частиною першою статті 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

Таким чином, спадкова трансмісія - це перехід права на прийняття спадщини від померлого спадкоємця за заповітом або за законом, який не встиг реалізувати це право внаслідок своєї смерті (трансмітент), до його спадкоємців (трансміссар), тобто перехід права, а не виникнення права на спадкування після смерті першого спадкодавця.

Об`єктом спадкової трансмісії є суб`єктивне цивільне право на прийняття спадщини, що не було реалізоване спадкоємцем у зв`язку з його смертю.

До трансміссара переходить лише можливість прийняття спадщини або відмовитися від її прийняття, якою особа може скористатися, а не безпосередньо спадкове майно. Перехід же спадкового майна є наслідком реалізації права на прийняття спадщини, що відкрилася після смерті першого спадкодавця. Не належить до об`єкта спадкової трансмісії право на прийняття спадщини, що відкрилася внаслідок смерті трансмітента, адже це є самостійним суб`єктивним правом, відмінним від права на прийняття спадщини після смерті першого спадкодавця. У разі застосування механізму спадкової трансмісії мають місце дві спадщини, що відкрилися: 1) після смерті спадкодавця та 2) після смерті трансмітента.

Трансміссар має право на прийняття спадщини в порядку трансмісії та спадщини, що відкрилася після трансмітента. Це два самостійних суб`єктивних цивільних права, які можуть бути реалізовані незалежно одне від одного. Спадкоємці трансмітента можуть прийняти спадщину в порядку спадкової трансмісії і відмовитися від прийняття спадщини або, навпаки, можуть прийняти спадщину після смерті трансмітента і відмовитися від прийняття спадщини, що відкрилася у зв`язку зі смертю першого спадкодавця. Дії трансміссарів у цих двох самостійних правовідносинах незалежні та мають різні правові наслідки.

Таким чином, перехід права на прийняття спадщини відповідно до статті 1276 ЦК України не є компонентом спадщини, що відкрилася після смерті трансмітента. Трансміссар, здійснюючи право на прийняття спадщини, набуває спадкової маси не від трансмітента, який так і не встиг її прийняти, а від першого спадкодавця. Утім до трансміссара переходить право не лише прийняти спадщину, а й відмовитися від її прийняття, адже спадкоємець завжди має варіантність поведінки - він не зобов`язаний набувати тих прав і обов`язків, що мав за життя спадкодавець та які не припинилися внаслідок його смерті.

Застосування механізму спадкової трансмісії як юридичної фікції (закон виходить з того, що оскільки спадкоємець мав право прийняти спадщину, але не встиг цього зробити внаслідок смерті, то він нібито спадщину прийняв) можливе за наявності послідовної сукупності таких умов-фактів (юридичний склад): 1) смерть спадкодавця; 2) закликання до спадкування спадкоємця-трансмітента; 3) смерть спадкоємця-трансмітента після смерті спадкодавця, але до спливу строку на прийняття спадщини (смерть трансмітента має настати протягом шести місяців з дня, наступного після смерті спадкодавця); 4) право на прийняття спадщини або відмова від її прийняття після смерті спадкодавця не було здійснене трансмітентом; 5) трансмітент має спадкоємця (трансміссара), який закликається до спадкування після смерті трансмітента; 6) трансміссар в установлений законом строк здійснив своє право на прийняття спадщини, що відкрилася після смерті першого спадкодавця.

Такі правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у справі № 720/2683/19.

Статтею 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Суд встановив, що власник спірного нерухомого майна - ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 і спадщину за заповітом після неї прийняла ОСОБА_5 , яка 01 грудня 2005 року зверталася в Дванадцяту київську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_6 .

Проте ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 не отримала та померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Спадкоємцем після її смерті був батько ОСОБА_3 , який 25 квітня 2024 року звернувся до приватного нотаріуса Стаднійчук А.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї дочки ОСОБА_5 та прийняв спадщину, однак не отримав свідоцтво про право на спадщину, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 також помер.

ОСОБА_3 14 листопада 2017 року склав заповіт про те, що на випадок його смерті все його майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що за законом матиме право заповів дочці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8

Після його смерті дочка ОСОБА_2 . 02 липня 2025 року звернулася до приватного нотаріуса Стаднійчук А.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_3 , однак у видачі свідоцтва їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю у неї оформленого належним чином правовстановлюючого документа (свідоцтва про право власності або його дублікат) на спірну квартиру.

Підпунктом 4.16 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку передбачено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

У разі звернення спадкоємця з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину для завершення спадкування щодо спадщини, яка була відкрита на окремих територіях України, та щодо якої спадкова справа була зареєстрована у Спадковому реєстрі, але неможливо продовжити провадження внаслідок її знищення або відсутності доступу до місця її зберігання у зв`язку з тимчасовою окупацією чи веденням активних бойових дій, приватний нотаріус (державна нотаріальна контора), до якого (якої) звернувся спадкоємець, має перевірити факти, передбачені законом, та витребувати необхідні документи.

За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку (підпункт 4.17 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку).

З огляду на підпункт 4.18 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони, обтяження іпотекою або арешту цього майна.

Встановивши наявність суб`єктивного цивільного права на прийняття спадщини, що не було реалізоване спадкоємцями у зв`язку з їх смертю, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та визнання за нею право власності на нерухоме майно, а саме на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті її батька ОСОБА_3 , оскільки це майно увійшло до спадкової маси згідно зі статтею 1276 ЦК України.

Подібні висновки висловив Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2024 року у справі № 495/6360/19 (провадження № 61-3191св23).

Доказами, відповідно до статті 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Приписами частин першої, шостої статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Так, у рішенні від 17 січня 1970 року у справі Delcourt v. Belgium (заява № 2689/65) Європейський суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».

У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі Bellet v. France (заява № 23805/94,) Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до Київської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стаднійчук Алла Віталіївна, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_4 , у порядку спадкування після батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Інформація про учасників:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_5 .

Відповідач: Київська міська рада, ЄДРПОУ 22883141, адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стаднійчук Алла Віталіївна, 01042, м. Київ, вул. Саперне поле,12, прим. 1007, РНОКПП НОМЕР_7 .

Повний текст рішення складений та підписаний 11.08.2026.

Суддя Ю.О. Твердохліб