Решение № 138897799, 11.08.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 11.08.2026Справа № 554/491/26 Провадження № 2/554/2039/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

11 серпня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави в складі

головуючого судді Гольник Л.В.,

за участю секретаря Фесенко К.О.,

за участю представника позивача Кузь Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є гроші», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНБУСТ» про визнання окремих умов договору споживчого кредиту таким, що не підлягає виконанню, та зобов`язання вчинення певних дій,

в с т а н о в и в:

У січні 2026 року до суду через Електронний суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана її представником адвокатом Кузь Ю.О., до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є гроші» (далі ТОВ «ФК «Є гроші») про визнання недійсними окремих умов договору споживчого кредиту, в якій прохала визнати недійсними умови договору споживчого кредиту «Рішучий» за № 3656204209-4478553 від 19.10.2025 року в частині стягнення комісії за додаткові або супутні послуги в розмірі 25 335 грн (пункт 2.4.1); нарахування відсотків (пункт 2.3); нарахування штрафних санкцій у розмірі 50% від суми простроченого платежу (пункт 5.2); визнати нараховані за договором споживчого кредиту «Рішучий» за № 3656204209-4478553 від 19.10.2025 року (комісії, відсотки та штрафні санкції) такими, що не підлягають стягненню; зобов`язати ТОВ «ФК «Є гроші» зробити перерахунок заборгованості за Договором споживчого кредиту, позики «Рішучий» за № 3656204209-4478553 від 19.10.2025 року з урахуванням проведених оплат та визнання його недійсним в частині стягнення комісії, відсотків та штрафних санкцій; стягнути судові витрати.

У подальшому ухвалою суду від 11.02.2026 року у підготовчому судовому засіданні прийнято заяву представника позивача про зміну предмету позову, в якій позовні вимоги сформульовані наступним чином:

1. Визнати такими, що не підлягають виконанню за договором споживчого кредиту «Рішучий» за № 3656204209-4478553 від 19.10.2025 року умови щодо: утримання комісії в розмірі 25 335 грн (пункт 2.4.1), нарахування відсотків (пункт 2.3), штрафних санкцій (пункт 5.2).

2. Зобов`язати ТОВ «ФК «Є гроші» зарахувати: утриману комісію в розмірі 25 335 грн. (пункт 2.4.1.), нараховані відсотки (пункт 2.3), штрафні санкції (пункт 5.2) у рахунок інших обов`язкових платежів за Договором споживчого кредиту, позики «Рішучий» за № 3656204209-4478553 від 19.10.2025 року.

3. Стягнути з відповідача - ТОВ «ФК «Є гроші» судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 19.10.2025 року нею та ТОВ «ФК «Є гроші» укладено договір споживчого кредиту «Рішучий» за №3656204209-4478553, відповідно до умов якого відповідач надав позивачці споживчий кредит в сумі 93 835 грн строком на 180 календарних днів.

Фактично отримана позивачкою сума кредитних коштів була меншою, ніж зазначено в Договорі, і складала 68 500 грн, оскільки кредитор утримав комісію за додаткові або супутні послуги в розмірі 25 335 грн, яку пунктом 2.1 вказаного Договору зазначив як суму, що нараховується та утримується позикодавцем із суми позики в день надання позики.

Договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно - комунікаційної системи, шляхом заповнення та підписання електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором у формі типової онлайн-публічної оферти, без можливості індивідуального узгодження умов.

Відповідно до умов Договору, а саме: пунктом 2.3 та пунктом 4 додатку 1 передбачені процентні ставки - 1,15% протягом перших 90 днів строку кредитування 419,75% річних та 0,35% за період з 91-го дня строку кредитування до кінцевої дати строку кредитування включно - і складає 127,75 % річних.

У пункті 5.2 Договору відповідачем передбачено подвійні штрафні санкції: 50% від суми простроченого платежу у разі невиконання зобов`язання протягом 1-го дня прострочення, а також додаткові 50% від суми простроченого платежу у разі невиконання зобов`язань протягом 4-х днів. Такий підхід фактично встановлює подвійне стягнення штрафних санкцій, що є надмірним та несправедливим, порушує баланс прав і обов`язків сторін та суперечить принципам добросовісності у договірних відносинах.

У пункті 5.1 Договору зазначено, що нарахування неустойки (штрафу, пені) здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених статтею 21 Закону України «Про споживче кредитування». Однак фактичні умови договору цьому не відповідають.

Таким чином, відповідні умови Договору суперечать Закону України «Про споживче кредитування», не відповідають вимогам закону та принципам справедливості та добросовісності, а також створюють необґрунтований фінансовий тягар для позивача.

У зв`язку з цим, позивач звернулася до суду з метою захисту прав споживача.

Ухвалою судді від 13.01.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 11.02.2026 року у підготовчому судовому засіданні прийнято заяву представника позивача про зміну предмету позову від 02.02.2026 року та залучено як співвідповідача у справі ТОВ «КРЕДИТПРОМІНВЕСТ», якому встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали суду для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 24.03.2026 року у підготовчому судовому засіданні замінено неналежного співвідповідача ТОВ «КРЕДИТПРОМІНВЕСТ» на належного ТОВ «ФК «ФІНБУСТ», якому встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали суду для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 29.04.2026 року у задоволенні клопотання представника відповідача ТОВ «ФК «ФІНБУСТ» про заміну співвідповідача відмовлено; закрито підготовче провадження у справі та призначена справа до судового розгляду.

21.01.2026 року до суду надійшов відзив від відповідача ТОВ «ФК «Є гроші», у якому прохали позовну заяву залишити без задоволення. У відзиві зазначено, що між ТОВ «ФК «Є Гроші» та позивачем було укладено Договір позики «Рішучий» №3656204209-4478553 від 19.10.2025р., за яким позивач отримав грошові кошти (споживчий кредит). Поданням Заявки позичальник у повному обсязі підтверджує та погоджується зі згодами та зобов`язаннями позичальника, викладеними у Додатку № 1 до цих Правил, та обізнаний з відповідальністю за їх порушення. У разі незгоди з хоча б одною із зазначених у Згодах та зобов`язаннях позичальників або їх невідповідності фактичним обставинам заявка клієнтом не подається.

З огляду на те, що договір позики зі споживачем було укладено після набрання чинності та приведенням діяльності та документів у відповідність з вимогами Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 №3498-IX у місячний строк з дня набрання його чинності (а саме з 24.01.2024), відповідач має повне право нараховувати неустойку за Договором зі споживачем.

Укладення договору у запропонованій формі із запропонованими умовами, відповідало внутрішній волі позивача, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу позивач не висловив, а зміст договору, як вбачається з вищенаведеного, жодним чином не порушує його законних прав та інтересів.

Позивач перед укладанням договору належно і у доступній формі ознайомився з усіма його умовами, повністю їх розумів, вважав справедливими, адекватними, розумними і жодних заперечень не мав, договір укладено добровільно, волевиявлення позичальника було вільним, не під впливом помилки, тиску чи тяжких обставин, відповідало його внутрішній волі та намірам безумовного і реального виконання взятих на себе зобов`язань.

З огляду на вказане, позивач, самостійно уклавши договір позики, підтвердив той факт, що він повідомлений про умови договору та вся інформація по вказаному договору йому відома та зрозуміла.

Позивачем та його представником, не надано жодних доказів, які б свідчили про несправедливість умов кредитного договору чи наявність положень, які б вводили позивача в оману щодо змісту правочину та наслідків його невиконання. Оспорювані позивачем умови договору не суперечать нормам чинного законодавства, а також були погоджені сторонами. Також, умови договору не суперечать вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», а сам договір укладений у письмовій формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» та ч. 2ст. 639 ЦК України.

Таким чином, все написане позивачем та його представником в позові є недоказаними, так як усі його доводи зводяться до припущень (а.с.26-31).

26.01.2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача прохає задовольнити позовні вимоги. Вказує на те, що встановивши у Договорі позики № 3656204209-4478553 утримання комісії за обслуговування кредиту, в розмірі 25 335 грн., відповідач не повідомив, які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику, а розмір такої комісійної винагороди, з огляду на розмір кредиту, вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що оспорювані умови кредитного договору є несправедливими. Верховний Суд у постанові від 06.11.2023 (справа № 204/224/21) прямо зазначив: якщо банк не визначив перелік додаткових чи супутніх послуг і не довів їх фактичне надання, комісія за «обслуговування кредиту» є нікчемною.

У даному випадку відповідач не навів жодного переліку таких послуг і не надав доказів їх існування. Тому, комісія у розмірі 25 335 грн., утримана за пунктом 2.4.1 Договору, фактично є платою за внутрішні дії банку, що здійснюються у його власних інтересах, а не за послуги для позичальника.

Відповідач таким утриманням комісії зменшив фактичну суму кредиту, що свідчить про створений дисбаланс прав та обов`язків, чим порушив вимоги цивільного законодавства та принципу добросовісності.

Утримана комісія фактично є прихованою формою відсотків, що суперечить вимогам прозорості, визначеним статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Договір позики був укладений у електронній формі без можливості погодження його умов в індивідуальному порядку. Позивач фактично був позбавлений права на обговорення чи зміну його положень, оскільки він пропонувався у вигляді стандартної форми (договору приєднання).

Приписами частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України передбачено те, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Відповідно до вимог статті 3 Цивільного кодексу України, принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу (а.с. 32-33).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, вказала, що відповідачем внаслідок так званої факторингової каруселі здійснюється перепродаж боргу. Вказані дії є недобросовісними, свідчать про нечесну підприємницьку діяльність. Позивач визнає факт укладення договору та отримання від відповідача суми 68 500 грн. Водночас всі штрафні санкції та нарахування процентів здійснюються на суму 93 835 грн. Позивач намагалася сплатити кредит. Однак внаслідок такої нерівності сторін, диспропорції, вона фактично була позбавлена цієї можливості.

Представник відповідача ТОВ «ФК «Є гроші» у відзиві на позовну заяву просив розглядати справу без його участі.

Представник ТОВ «ФК «ФІНБУСТ» у судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, надавши правову оцінку наявним у справі доказам, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд встановив, що 19.10.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Є гроші» було укладено договір споживчого кредиту «Рішучий» за №3656204209-4478553, відповідно до умов якого відповідач надав позивачці споживчий кредит в сумі 93 835 грн. строком на 180 календарних днів (а.с.11-19).

Відповідно до п.2.1.Договору позики, позикодавець в порядку, визначеному пунктом 9.10 Договору, надає позичальнику грошові кошти в позику в сумі 93 835 гривень на умовах строковості, зворотності, платності шляхом перерахування на рахунок позичальника, з використанням реквізитів електронного платіжного засобу НОМЕР_1 , а позичальник зобов`язується повернути позику, в тому числі вносити обов`язкові платежі, сплатити проценти та комісії, визначені цим Договором у строки та розмірах згідно Графіку платежів. Сума позики включає в себе суму 68500 грн., що отримується позичальником в порядку визначеному Договором (чиста сума позики) та суму 25335 грн., що нараховується та утримується позикодавцем із суми позики в день надання позики.

Строк кредитування за цим Договором складає 180 календарних днів, позика має бути повернута у повному обсязі у термін до 16.04.2026 року включно та складається з пільгового періоду з 19.10.2025 по 17.11.2025 та поточного періоду з 18.11.2025 по 16.04.2026.

Згідно з п. 2.2.1. Договору позики сторони визначили, що пільговий період користування сумою позики складає 30 календарних днів та включає період від дати видачі суми позики до 17.11.2025 дата першого обов`язкового платежу. Поточний період складає 150 календарних днів та починає свій перебіг з дня наступного за днем першого обов`язкового платежу і закінчується 16.04.2026, дата повернення. При цьому, поточний період строку кредитування містить дати чергових обов`язкових платежів, які обов`язкові для позичальника та визначені в Графіку платежів. У разі невнесення (або недовнесення) суми позики у кінцеву дату строку кредитування та/ або невнесення (або недовнесення) визначеної суми у дату кожного обов`язкового платежу згідно Графіку платежів, неоплачені платежі, що були визначені до повернення в дату кожного обов`язкового платежу, вважаються простроченою заборгованістю та до позичальника застосовується відповідальність за порушення умов цього Договору, визначена розділом 5 Договору.

В п.2.3. Договору позики передбачено, що за користування позикою позичальник сплачує проценти за фіксованими процентними ставками: які складають 1,15% від залишку суми позики протягом перших 90 днів строку кредитування та 0,35% від залишку суми позики за період з 91-го дня строку кредитування до кінцевої дати строку кредитування включно. Нарахування процентів здійснюється: одноразово в перший день користування позикою у першому періоді за весь період з дати видачі до дати першого обов`язкового платежу згідно Графіку платежів та щоденно починаючи з другого періоду користування позикою в межах всього строку кредитування після дати першого обов`язкового платежу. День надання позики, день повернення позики враховуються при нарахуванні процентів. База нарахування процентів залишок суми позики, що обліковується як заборгованість позичальника перед позикодавцем.

Позика надається на умовах «Програми лояльності». Під «Програмою лояльності» розуміється отримання й використання позичальником СМС- повідомлень, що містять унікальний набір символів, активація яких надає право на отримання грошових коштів у позику на найбільш вигідних умовах, а саме: додаткове зменшення процентної ставки згідно п.2.3. цього Договору на період від дати видачі позики до дати першого обов`язкового платежу на 60%, тобто застосовна процентна ставка на період з 19-10-2025 по 17-11-2025, складає 0,46% на день. Правила використання промокодів розміщені на веб-сайті Позикодавця https://e- groshi.com/docs/. Підписанням цього Договору позичальник підтверджує, що ознайомлений із зазначеними Правилами використання промокодів. Умови нарахування процентів з додатковою знижкою за промокодом, застосовуються виключно за умови дотримання позичальником Графіку платежів.

Пунктом 2.4. Договору позики передбачено, що позичальник сплачує наступні комісії, пов`язані з наданням фінансової послуги, укладенням та обслуговуванням цього Договору: 2.4.1. одноразова комісія за надання Позики у розмірі, що становить 25335 грн., виходячи з розрахунку: чиста сума позики / (100%- (0,15 х строк кредитування)) - чиста сума позики, де: чиста сума позики, що є Базою розрахунку та зазначена в пункті 2.1 Договору, строк кредитування - зазначений в пункті 2.2 Договору. Комісія за надання позики утримується з суми позики, зазначеної в пункті 2.1 Договору в день надання позики. Комісія за надання позики нараховується за підготовку, організацію та надання фінансової послуги (надання позики) дистанційними каналами зв`язку в цілодобовому режимі.

Відповідно до п. 2.4.2. Договору позики, комісія за використання позики - відсутня.

З гідно з п. 2.7.1., 2.7.2. Договору позики, денна процентна ставка на дату укладення цього Договору становить 0,58% (з Промокодом), виходячи з розрахунку (98068,68 (загальні витрати за споживчим кредитом) / 93835 (загальний розмір кредиту)) / 180 (строк кредитування у днях) х 100%. Денна процентна ставка на дату укладення цього Договору становить 0,70% (за базовою процентною ставкою), виходячи з розрахунку 117492,53 (загальні витрати за споживчим кредитом) / 93835 (загальний розмір кредиту)) / 180 (строк кредитування у днях) х 100%.

Відповідно до п. 5.2. Договору позики, у разі невиконання зобов`язань за цим Договором щодо сплати обов`язкових платежів, позичальник зобов`язується сплатити позикодавцю штраф у розмірі 50% від суми простроченого платежу не пізніше 1-го дня невиконання зобов`язання. У разі невиконання зобов`язань за цим Договором щодо сплати обов`язкових платежів протягом 4-х днів, позичальник зобов`язується сплатити позикодавцю штраф у розмірі 50% від суми простроченого платежу не пізніше 5-го дня невиконання зобов`язання.

Згідно з скріншотів, наданих позивачем з електронного кабінету, позивач сплатила за кредитом 01.12.2025 18 000 грн, 10.11.2025 25 000 грн, крім того сплатила 6000 грн. та інші суми, де заборгованість за кредитом позивача вказана в сумі 100 800 грн (а.с. 45, 46, 47).

Водночас відповідач 02.02.2026 року повідомив про відступленні права вимоги за Договором №3656204209-4478553 від 19.10.2025 року у розмірі 139731,86 грн. ТОВ «КРЕДИТПРОМІНВЕСТ», не зазначивши з чого складається заборгованість за кредитом (а.с.50).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Приписами ст. 217 ЦК України визначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За загальним правилом, що передбачене статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом із тим, приписами ч. 2 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 11 Законі України «Про захист прав споживачів» положення цього Закону застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Правилами ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Положення ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.

Відповідно до Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Також в постанові від 08.03.2023 року (справа № 204/2820/21, провадження № 61-3773св22) Верховний Суд зазначив, що незважаючи на право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту згідно Законом України «Про споживче кредитування» суду слід враховувати загальні засади цивільного законодавства, до яких належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Приписами ч. 3 ст. 13 ЦК України передбачено те, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Відповідно до вимог ст. 3 ЦК України, принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Як встановлено судом, пункт 2.4. Договору споживчого кредиту «Рішучий» за №3656204209-4478553 від 19.10.2025 року передбачає, що позичальник сплачує одноразову комісію, пов`язану з наданням фінансової послуги, укладенням та обслуговуванням цього Договору, що становить 25335 грн, виходячи з розрахунку: чиста сума позики / (100%- (0,15 х строк кредитування)).

Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що утримавши комісію за надання кредиту, в розмірі 25 335 грн. від загальної суми позики в розмірі 93 835 грн, позивач отримала кошти в сумі 68500 грн, а відповідач не повідомив, які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику, а розмір такої комісійної винагороди вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що оспорювані умови кредитного договору є несправедливими з огляду на усталену практику Верховного Суду. Таке положення договору не створює для позичальника жодних реальних прав чи вигод, а фактично є платою за внутрішні дії кредитодавця, що здійснюється у його власних інтересах. Відповідач не визначив перелік додаткових чи супутніх послуг і не довів їх фактичне надання, тому комісія за «обслуговування кредиту» є нікчемною.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги про визнання такими, що не підлягають виконанню за договором споживчого кредиту «Рішучий» за № 3656204209-4478553 від 19.10.2025 року умови щодо утримання комісії в розмірі 25 335 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач просить визнати такими, що не підлягають виконанню за договором споживчого кредиту «Рішучий» за № 3656204209-4478553 від 19.10.2025 року умови щодо штрафних санкцій (пункт 5.2).

Позивач не згодна із нарахуванням за кредитом штрафних санкцій (пункт 5.2), яким передбачено подвійні штрафні санкції: 50% від суми простроченого платежу у разі невиконання зобов`язання протягом 1-го дня прострочення, а також додаткові 50% від суми простроченого платежу у разі невиконання зобов`язань протягом 4-х днів. Такий підхід фактично встановлює подвійне стягнення штрафних санкцій, що є надмірним та несправедливим, порушує баланс прав і обов`язків сторін та суперечить принципам добросовісності у договірних відносинах.

У пункті 5.1 Договору зазначено, що нарахування неустойки (штрафу, пені) здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених статтею 21 Закону України. Однак фактичні умови договору цьому не відповідають.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Таким чином, відповідні умови Договору суперечать Закону України «Про споживче кредитування», не відповідають вимогам закону та принципам справедливості та добросовісності, а також створюють необґрунтований фінансовий тягар для позивача.

24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України і діє по цей час.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також, Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від 12.02.2025 № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), згідно яких, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1046,1049,1050,1054 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що на договір про споживчий кредит, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак позичальник ОСОБА_1 звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця неустойки за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 року, а нарахована позикодавцем неустойка, що передбачена відповідним договором, підлягає списанню позикодавцем.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо визнання таким, що не підлягає виконанню договір у частині стягнення неустойки, слід задовольнити.

Позивач також просить визнати такими, що не підлягають виконанню за договором споживчого кредиту «Рішучий» за № 3656204209-4478553 від 19.10.2025 року умови щодо нарахування відсотків (пункт 2.3).

Суд бере до уваги положення ч. 1 ст. 1048 ЦК України, згідно якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. З огляду на вказані положення цивільного законодавства в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до 2 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Позивач просить зобов`язати ТОВ «ФК «Є гроші» зарахувати: утриману комісію в розмірі 25 335 грн (пункт 2.4.1.), нараховані відсотки (пункт 2.3), штрафні санкції (пункт 5.2) у рахунок інших обов`язкових платежів за Договором споживчого кредиту, позики «Рішучий» за № 3656204209-4478553 від 19.10.2025 року.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо визнання таким, що не підлягають виконанню договір у частині стягнення комісії та неустойки, то суд вважає належним способом захисту зобов`язання відповідача ТОВ «ФК «Є гроші» зарахувати утриману комісію в розмірі 25 335 грн (пункт 2.4.1.), штрафні санкції (пункт 5.2) у рахунок інших обов`язкових платежів за Договором споживчого кредиту, позики «Рішучий» за № 3656204209-4478553 від 19.10.2025 року.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНБУСТ» не є належним відповідачем у справі, оскільки вказана юридична особа не є зобов`язаною за вимогами позивача, скільки 03.02.2026 ТОВ «ФК «ФІНБУСТ» відступило право вимоги за договором позики №3656204209-4478553 від 19.10.2025 року іншій юридичній особі.

Позивач звернувся до суду у порядку вимог ЗУ «Про захист прав споживачів».

Частиною 1 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Частиною 3 цієї ж статті зазначено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а тому у відповідності до ст. 141 ЦПК України із відповідача ТОВ «ФК «Є гроші» підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 1774,76 грн, виходячи з того, що заявлено дві немайнові вимоги, які задоволені на 66,66%).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 137,141, 263-265, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є гроші», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНБУСТ» про визнання окремих умов договору споживчого кредиту такими, що не підлягають виконанню, та зобов`язання вчинення певних дії задовольнити частково.

Визнати такими, що не підлягають виконанню за договором споживчого кредиту «Рішучий» за № 3656204209-4478553 від 19.10.2025 року умови щодо: утримання комісії в розмірі 25 335 грн. (пункт 2.4.1), штрафних санкцій (пункт 5.2).

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансову компанію «Є гроші» зарахувати: утриману комісію в розмірі 25 335 грн. (пункт 2.4.1.), штрафні санкції (пункт 5.2) у рахунок інших обов`язкових платежів за Договором споживчого кредиту, позики «Рішучий» за № 3656204209-4478553 від 19.10.2025 року.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНБУСТ» та в частині визнання такими, що не підлягають виконанню за договором споживчого кредиту «Рішучий» за № 3656204209-4478553 від 19.10.2025 року умови щодо нарахування відсотків (пункт 2.3), зобов`язати зарахувати нараховані відсотки (пункт 2.3), у рахунок інших обов`язкових платежів за Договором споживчого кредиту, позики «Рішучий» за № 3656204209-4478553 від 19.10.2025 року відмовити.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є гроші» судовий збір на користь держави у розмірі 1774,76 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та оголошено 11 серпня 2026 року у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному з 08.07.2026 року по 13.07.2026 року та у відпустці з 14.07.2026 до 09.08.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_1 .

Відповідач 1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є гроші», код ЄДРПОУ 43509084, адреса місцезнаходження: вул. Шевченко, буд. 51 Д, м. Дніпро, 49044.

Відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНБУСТ», ЄДРПОУ 43646369, адреса місцезнаходження: провул. Добровольців, буд. 15, оф. 3, м. Дніпро, 49049.

Суддя Л.В.Гольник