Решение № 138897616, 11.08.2026, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/345/26

Номер провадження 2/948/410/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026 Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Косик С.М.,

за участю секретаря Сизоненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

у квітні 2026 року до Машівського районного суду Полтавської області надійшла зазначена позовна заява, у якій позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №868392608 від 07.06.2020 в сумі 19 803,75 грн, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 7 000,00 грн, мотивуючи тим, що відповідач, зареєструвавшись на сайті товариства «Манівео швидка фінансова допомога» та створивши особистий кабінет, за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства заповнив та подав Заявку на отримання грошових коштів у кредит. Пройшовши верифікацію, відповідач ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору.

Таким чином, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису кредитний договір №868392608, згідно умов якого останій отримав на банківську картку грошові кошти у сумі 4 000,00 грн.

У подальшому, а саме 15.06.2020 та 20.06.2020 відповідач уклав з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» додаткові угоди до кредитного договору №868392608 від 07.06.2020, за умовами яких сторони домовились збільшити суму кредиту на 1450,00 грн та 2050,00 грн відповідно.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, на виконання якого підписали Реєстр прав вимоги №96 від 01.09.2020, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-01, на виконання якого сторони підписали Реєстр прав вимоги №11 від 31.08.2023, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

У подальшому, 11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 19 803,75 грн.(а.с.1-8).

22.05.2026 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову повністю, покликаючись на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів фактичного отримання ним кредитних коштів, належності йому банківської картки, а також доказів переходу права вимоги саме щодо спірного зобов`язання та просить суд врахувати проходженням ним військової служби, перебування в зоні бойових дій, що обмежує його можливість своєчасного отримання кореспонденції, підготовки правової позиції та участі у судових засіданнях. Також просив застосувати строки позовної давності, оскільки кредитний договір датований 2020 роком, а позов подано у 2026 році (а.с.132,133).

26.05.2026 року представник позивача ОСОБА_2 подала до суду відповідь на відзив, в якому наполягала на задоволенні позову в повному обсязі та зазначила, що під час дії воєнного стану позовна давність вважається продовженою на строк його дії. Оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності, позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд.

Щодо перерахування кредитних коштів, зауважила, що згідно умов кредитного договору, банки приймають до виконання лише розрахункові документи своїх клієнтів, які подають їх у банк у порядку, передбаченому договорами банківського рахунку цих клієнтів та звертає увагу, що жодного юридичного факту щодо помилкового або неналежного переказу на рахунок відповідача коштів за кожною із транзакцій, ініційованими ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не встановлено, таким чином, позивач документально підтвердив виконання перерахування коштів відповідачеві.

Надані платіжні інструкції містять підпис та печатку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Підтвердженням здійснення перерахування кредитних коштів є факт передачі товариством відповідної платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, на основі якої кошти перераховуються за реквізитами платіжної картки клієнта згідно з умовами договору.

Позивач вважає важливим зазначити, що згідно з матеріалами справи відповідач виконував умови кредитного договору, здійснюючи часткові платежі, що свідчить про те, що він усвідомлював існування даного договору та визнавав його зобов`язання за ним, таким чином підтверджуючи факт укладення та розуміння його правил.

Відповідач ставить під сумнів вищезгадані факти, проте в той же час ним не надано будь-яких належних і допустимих доказів того, що кредитні кошти не були зараховані на його карковий рахунок, вказаний картковий рахунок йому не належить, доказів того, що сторонні особи мали доступ до його банківського рахунку, що виписки по зазначеному картковому рахунку за спірні періоди на підтвердження факту не зарахування кредитних коштів на його рахунок та доказів повернення коштів чи спростування нарахованих кредитором процентів за період користування кредитними коштами.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до позивача, відповідач не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу. Проте, відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. В свою чергу, позивач долучив до позовної заяви всі належні докази, а саме договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 та витяг з реєстру прави вимоги №96 від 01.09.2020.

Щодо предмету та істотних умов договору факторингу, представник позивача зазначила, що передача (відступлення) прав вимоги здійснюється у момент підписання реєстру прав вимоги, при цьому така передача не прив`язується до конкретного кредитного договору, а охоплює всі права вимоги, зазначені у реєстрах.

Враховуючи викладене, позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки виконав умови договору факторингу та надав відповідні документи, а висновок відповідача про відсутність переходу права вимоги є необґрунтованим, оскільки ґрунтується на помилковому тлумаченні моменту виникнення права вимоги та його передачі за договором факторингу(а.с.134-143).

Ухвалою від 22.04.2026 Машівський районний суд Полтавської області відкрив провадження у справі за цим позовом за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, витребував докази з АТ КБ «ПриватБанк» та призначив судове засідання для розгляду справи по суті (а.с. 114-115).

У судове засідання сторони вдруге не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином та завчасно, зокрема, позивач шляхом направлення електронного листа до електронного кабінету (а.с.129-131), відповідач рекомендованим листом по пошті за зареєстрованим місцем проживання, яке отримано 25.04.2026 (а.с.120) та 02.06.2026 повернуто з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с.154,155), а також направлення електронного листа до його електронного кабінету (а.с.159).

У позовній заяві позивач просить розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечують (а.с. 7 на зв.).

Відповідач у відзиві на позов повідомив, що він є військовослужбовцем та можливість участі в судових засіданнях є обмеженою (а.с.132).

Суд уважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, та, з`ясувавши правову позицію сторін, дослідивши надані письмові докази, дійшов такого висновку.

Судом установлено, що 07.06.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» шляхом заповнення Заявки на отримання коштів та як вбачається з дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, укладено договір №868392608, за умовами якого відповідачу надано на умовах строковості, зворотності та платності кредит у вигляді кредитної лінії на суму 4 000,00 грн, строком на 30 днів від дати отримання позичальником кредиту (дисконтний період) та нарахуванням процентів за користування кредитом за дисконтною процентною ствкою 1,38% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (а.с.43-44,56).

Згідно з п.1.4 Договору, у випадку користування кредитом понад строк, встановлений п.1.2 договору, застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (а.с.43).

У п.1.6 Договору зазначено, що позичальник зобов`язаний повернути кредит, нараховані проценти згідно п.1.3 договору не пізніше строку, передбаченого п.1.2 договору (п.1.6 договору).

Також, 07.06.2020 ОСОБА_1 підписав електронним підписом одноразовим ідентифактором «DJ3242NU Графік розрахунків, який є Додатком №1 та невід`ємною частиною договору, в якому зазначені термін платежу, сума кредиту, нарахований процент та розрахунок сукупної вартості кредиту за дисконтною процентною ставкою (а.с.44 на зв.).

15.06.2020 року відповідач ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» додаткову угоду до договору №868392608 від 07.06.2020, за умовами якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 1 450,00 грн на строк дії договору №868392608 на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору, а також Графік розрахунків, що є Додатком №1 до додаткової угоди (а.с.45, 45 на зв.).

20.06.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №868392608 від 07.06.2020, відповідно до умов якої сторони домовились збільшити суму кредиту на суму 2 050,00 грн на строк дії договору №868392608 на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору, а також Графік розрахунків, що є Додатком №1 до додаткової угоди (а.с.46, 46 на зв.).

Як убачається з довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, сума кредиту 4 000,00 грн, строком на 30 днів, процентною ставкою 1,70% в день, акцепт оферти позичальником одноразовим ідентифікатором «DJ3242NU», 07.06.2020 на номер телефону НОМЕР_1 , ідентифікатор введено позичальником 07.06.2020 о 13:26:21 (а.с.63).

Згідно з довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», 07.06.2020 ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , було перераховано грошові кошти у сумі 4 000,00 грн, на карту № НОМЕР_3 , термін дії 05.2022 (а.с.49).

Також, факт перерахування 15.06.2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» грошових коштів у сумі 1 450,00 грн на картку №5168-74ХХ-ХХХХ-8004, термін дії 05.2022, підтверджується довідкою наданою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.48 на зв.).

Як убачається з довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», 20.06.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було перераховано грошові кошти у сумі 2 050,00 грн на картку №5168-74ХХ-ХХХХ-8004, термін дії 05.2022 (а.с.48).

На а.с.51-55 є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ».

Факт перерахування відповідачу кредитних коштів підтверджується також платіжними дорученнями від 20.06.2020, від15.06.2020 та від 07.06.2020, переказ коштів згідно договору №868392608 від 07.06.2020, для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_3 (а.с.66-67).

Вказаний факт підтверджується інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ). Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_4 за період 07.06.2020-12.06.2020, 15.06.2020-20.06.2020, 20.06.2020-25.06.2020 - +380992279588.

По рахунку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) було зарахування коштів 07.06.2020 на суму 4 000,00 грн за період з 07.06.2020 по 12.06.2020; 15.06.2020 на суму 1 450,00 грн за період з 15.06.2020 по 20.06.2020; зарахування коштів 20.06.2020 на суму 2 050,00 грн за період з 20.06.2020 по 25.06.2020 (а.с.121-122).

На а.с.122 на зв.-123 АТ КБ «ПриватБанк» надано виписку по рахунку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) за періоди з 07.06.2020 по 12.06.2020; за період з 15.06.2020 по 20.06.2020; за період з 20.06.2020 по 25.06.2020.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданої ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №868392608від 07.06.2020 станом на 31.08.2020 складає 17 616,25 грн (а.с.27-28).

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило за грошові кошти ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги (а.с.90-95).

У подальшому, між ТОВ «Манівео швидка Фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткові угоди щодо продовження терміну дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с.95 на зв.-102).

За Реєстром прав вимоги №96 від 01.09.2020, ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №868392608 у розмірі 17 743,75 грн, в тім числі: 7 500,00 грн заборгованість по основному боргу, 10 243,75 грн заборгованість по відсоткам (а.с.103-104).

31.12.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали акт звірки взаємних розрахунків зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги №96 від 01.09.2020 та протокол узгодження факторингової операції та обсягу переданих прав вимог, підтвердивши тим самим, що станом на 31.12.2020 ТОВ «Таліон Плюс» здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення прав вимоги за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018(а.с.105).

Згідно з розрахунком заборгованості, наданої ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №868392608 від 07.06.2020 станом на 31.03.2021 складає 19 803,75 грн (а.с.29).

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступає права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату та на умовах, визначених договором (а.с.106-109).

В подальшому, між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн Фінанс» було укладено додаткові угоди щодо продовження терміну дії договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 (а.с.109 на зв., 110).

31.08.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн Фінанс» підписано протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги згідно Реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023 (а.с.11).

Як вбачається з Реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023 до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 19 803,75 грн, в тім числі: 7 500,00 грн заборгованість по основному боргу, 12 303,75 грн заборгованість по відсотках (а.с.9-10).

Згідно з платіжною інструкцією №4586 від 31.08.2023 ТОВ «Таліон Плюс» сплатило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за відступлення права вимоги згідно Реєстру права вимоги №11 від 31.08.2023 та договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 (а.с.11 на зв.).

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за грошові кошти відступає ТОВ «ФК «ЕЙС» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб-боржників (а.с.12-17).

Актом прийому-передачі Реєстру боржників від 14.07.2025 року позивачу переданий Реєстр боржників відповідно до умов договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025, підтверджує факт переходу до позивача прав вимоги заборгованості (а.с.20).

Згідно платіжних інструкцій №360 від 24.09.2025, №357 від 19.09.2025, №358 від 19.09.2025, №355 від 18.09.2025, №356 від 19.09.2025, №317 від 12.08.2025, №344 від 04.09.2025 ТОВ «ФК «ЕЙС» сплатило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за відступлення прави вимог згідно договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 (а.с.23-26).

На а.с.30 є виписка з особового рахунку, надана ТОВ «ФК «ЕЙС», за кредитним договором №868392608від 07.06.2020 за період з 14.07.2025 по 26.12.2025 згідно якої заборгованість ОСОБА_1 станом на 26.12.2025 складає 19 803,75 грн, в тім числі: 7 500,00 грн прострочене тіло, 12 303,75 грн прострочені відсотки.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Отже, між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»,укладено кредитний договір у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними, йому перераховані кредитні кошти, які він використовував.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч.1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексуУкраїни визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ч. 2 ст. 1078 ЦК України майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;

наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;

майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;

у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки);

майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.

Майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення.

Вказаних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 07.01.2026 при розгляді справи №727/2790/25.

Отже, внаслідок послідовного укладення договорів факторингу права вимоги за договором між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредиту від 07.06.2020 року № 868392608 перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».

Розглядаючи розмір заявленої позивачем до стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №103860405 від 20.08.2023 року, суд зазначає таке.

На підставі пункту 1.2 договору кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі дисконтний період).

Сторони погодили, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховані згідно п.1.3, п.1.4 або п. 1.5 договору:

-1.3 на період строку, визначеного в пункті 1.2 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,38 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом;

-1.4 у випадку користування кредитом понад строк, встановлений п.1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення);

- 1.5 Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.

Відповідно до частини першої статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) в п. 95-108, щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першоїстатті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

Натомість, у матеріалах справи відсутні докази продовження строку договору (дисконтного періоду) після закінчення дисконтного періоду 07.07.2020 року, здійснення позичальником сплати нарахований процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця встановлено функцію продовження строку дисконтного періоду.

З огляду на наведене відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування.

Отже, доведеним є зобов`язання ОСОБА_1 з повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» кредиту в сумі 7500 грн, процентів за користування кредитом (1,70 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом) з 07.06.2020 року по 07.07.2020 року в сумі 3570,00 грн, а всього 10 570,00 грн.

Доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності суд відхиляє з наступних підстав.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок строку позовної давності до вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 868392608 від 07.06.2020 року слід обраховувати з 08 липня 2020 року, наступного дня після закінчення строку дії вказаного договору.

У свою чергу, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд з цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Тобто, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25) зазначила, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Оскільки в даній справі станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо заявлених позовних вимог не спливла, то цей строк, внаслідок його продовження на строк дії карантину та воєнного стану (до 29 січня 2024 року) й подальшого (з 30 січня 2024 року) зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану, не є пропущеним.

При зверненні з позовом до суду позивачем сплачений судовий збір в розмірі 2 662,40 грн, який він просить стягнути з відповідача.

Також позивачем заявлено до стягнення витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з договором про надання правової допомоги укладеним між ТОВ «ФК «ЕЙС» та АБ «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ», сторони визначили предмет договору у виді надання правничої допомоги в обсязі та на умовах, передбачених договором. Розділом 2 Договору визначено види послуг щодо надання правової допомоги (а.с.31).

Згідно п.1 Додаткової угоди №25770912311 до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 сторони домовились, що адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів клієнта з питань, що відносяться до судів всіх інстанцій за кредитним договором ОСОБА_1 №868392608 (а.с.33).

Відповідно акту прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025, АБ «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ» надано правові послуги у виді складання позовної заяви: час 2 год, вартість 5000,00 грн; вивчення матеріалів справи: час 2 год, вартість 1000,00 грн; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів: час 1 год, вартість 500,00 грн; підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів: час 1 год, вартість 500,00 грн. Всього 7 000,00 грн (а.с.34).

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, враховуючи вимоги ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача пропорційноу розміру задоволених позовних вимог судовий збір у розмірі 1 421,00 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 3710,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-18, 81, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»» заборгованість за кредитним договором №868392608 від 07.06.2020 у загальному розмірі 10 570,00 грн, з яких 7500 грн тіло кредиту, 3570,00 грн проценти.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»» судовий збір у розмірі 1 421,00 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 3710,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС», місцезнаходження: вул. Юрія Поправки, 6, кабінет 13, м. Київ, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя С. М. Косик