Постановление суда № 138896769, 10.08.2026, Іванківський районний суд Київської області

Справа №366/1481/26

Провадження 1-кп/366/228/26

УХВАЛА

Іменем України

10 серпня 2026 року с-ще Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі: судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , сторін та інших учасників кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання про продовження строку дії запобіжного заходуу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.10.2025 за № 42025112330000092 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Поліське, Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч.1 309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

10.08.2026 під час судового засідання, прокурором в даному кримінальному провадженні заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч.1 309 КК України.

Прокурор вважає, що продовжують існувати ризики того, що ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, може переховуватися від суду, впливати на свідків та може вчинити інші кримінальні правопорушення. Крім того, в судовому засіданні прокурор оголосив обставини щодо яких обвинувачується ОСОБА_4 вважає, що ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України продовжують існувати. Також, зазначив, що застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою з альтернативним запобіжним заходом у вигляді застави, не зможе унеможливити вчинення ризиків та не забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 .

Обвинувачений та захисник заперечували щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили змінити на цілодобовий домашній арешт.

Суд, вивчивши подане клопотання прокурора, вислухавши думку всіх учасників судового провадження приходить до наступних висновків.

Щодо клопотання про продовження строку тримання під вартою

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

З огляду на зазначені положення закону суд приходить до висновку, що під час вирішення клопотання про продовження строку тримання під вартою, необхідно в межах доводів відповідного клопотання розкрити питання: 1) зміст кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 ; 2) наявності чи відсутності достатніх підстав вважати, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові, які виправдовують продовження дії запобіжного заходу; 3) наявності чи відсутності інших, більш м`яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України; 4) визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України; 5) обов`язків з передбачених статтею 194 КПК України, які будуть покладені на обвинуваченого у разі внесення застави.

Щодо кримінальних правопорушень у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч.1 309 КК України, за які можливе призначення покарання у виді позбавлення волі до десяти років, що відповідає законодавчо передбаченим підставам (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України) для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Кримінальне провадження перебуває на стадії судового провадження, метою якого є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри. Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Згідно обставин викладених в обвинувальному акті та клопотанні про продовження запобіжного заходу встановлено, що ОСОБА_4 , незаконно придбавав, зберігав, з метою збуту психотропні речовини.

Таким чином, обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна.

Щодо наявності достатніх підстав вважати, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження дії запобіжного заходу

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.

Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Щодо ризику переховування від суду

При визначенні імовірності переховування ОСОБА_4 від суду, суд враховує 1) тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке класифікується, як тяжкий злочини; 2) майновий стан обвинуваченого, який не підтвердив сталий офіційний, постійний заробіток.

Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув`язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Сама по собі тяжкість можливого покарання не є вирішальною при оцінці ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України , однак, на переконання суду, даний факт у сукупності з відомостями, що характеризують особу обвинуваченого, може слугувати підставою для переховування від суду.

Враховуючи наведене, суд обґрунтовано приходить до висновку, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду. Крім того, доведеним є те, що на теперішній час, ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду не зменшився, не втратив свою актуальність та продовжує існувати.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків

Суд переконується у існуванні ризику впливу на свідків, враховуючи, що ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

Оцінюючи можливість впливу на свідків суд враховує те, що згідно з передбаченою КПК України процедурою отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України), суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Водночас, суд враховує, що наразі кримінальне провадження перебуває на стадії судового провадження, стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України відкриті матеріали кримінального провадження, у тому числі протоколи допиту свідків з наданими показаннями, тому існує ймовірність того, що ОСОБА_4 може впливати на них з метою спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб він зміг уникнути кримінальної відповідальності або ж мінімізувати її.

Таким чином, є підстави вважати про обґрунтовану наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливості ОСОБА_4 незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, який жодним чином також не зменшився і вказане виправдовує тримання особи під вартою.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення

Суд, оцінюючі доводи прокурора вважає не доведеним стороною обвинувачення наявність ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.

Щодо наявності інших, більш м`яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України

Враховуючи викладені ризики та той факт, що обвинувачений з огляду на матеріальне становище, місце проживання, має реальну можливість вільної зміни свого місця перебування, та враховуючи інші ризики, застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а саме особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього обов`язків, не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків.

У ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 27 червня 1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Зважаючи на встановлення судом ризику незаконного впливу на свідків та переховування від суду, застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу вигляді домашнього арешту не зменшить до прийнятного рівня зазначеного ризику, оскільки не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою та потенційними спробами впливати на свідків чи уникати правосуддя.

Застава як основний запобіжний захід, особиста порука чи особисте зобов`язання тим більше не зможуть належним чином забезпечити досягнення мети застосування запобіжного заходу. Адже, у випадку їх застосування, з огляду на встановлені ризики, відсутні будь-які стримуючі фактори від неналежного виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а так само відсутній належний контроль за їх дотриманням.

Доводи сторін, які суд не враховує або відхиляє та мотиви такого неврахування/відхилення

На підтвердження доводів сторони захисту щодо необхідності визначення більш м`якого запобіжного заходу, суд приходить до наступного.

Судом досліджено надані стороною захисту довідки, видані на ім`я ОСОБА_6 з центру зайнятості про те, що останній призначена допомога по безробіттю з 05.06.2026. Але стороною захисту не достатньо обґрунтовано в судовому засіданні, який саме розмір застави є поміркованим для обвинуваченого та достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Застосований запобіжний захід на час судового розгляду забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Таким чином, встановлення ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які не зменшилися та відсутність інших, більш м`яких запобіжних заходів, які зможуть їм запобігти, виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою, а тому стосовно нього необхідним і обґрунтованим є продовження тримання під вартою з альтернативним запобіжним заходом у вигляді застави.

На підставі викладеного, керуючись статтями 291, 314-316, 369-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на 2 (два)місяці, тобто до 10.10.2026 року включно.

Розмір застави, визначений обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 17.04.2026, 11.08.2026 у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок тисяч) грн. залишити без змін.

Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Іванківського районного суду Київської області за реквізитами: код отримувача код за ЄДРПОУ 26268119, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, Код банку отримувача МФО 820172, рахунок отримувача UA768201720355259001000018661, призначення платежу: прізвище, ім`я, по батькові обвинуваченого та відомості про заставодавців (телефон, адреса), кошти застави, згідно з ухвалою суду (номер справи, дата ухвали, назва суду).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент протягом дії ухвали внести заставу у розмірі, визначеному судом.

У разі звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти у зв`язку із внесенням застави, покласти на нього такі обов`язки:

- прибувати до суду за першим викликом;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні;

Термін дії обов`язків, покладених на обвинуваченого, визначити строком з моменту звільнення з-під варти, внаслідок внесення застави і до 10 жовтня 2026 року включно.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали та покладених на обвинуваченого обов`язків покласти на прокурорів, що входять до групи прокурорів по даному кримінальному провадженню.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, в такому разі контроль за виконанням ухвали в частині виконання покладеного на обвинуваченого обов`язку покласти на прокурорів, що входять до групи прокурорів по даному кримінальному провадженню.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання покладеного на нього обов`язку після внесення застави, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному КПК та звернуто заставу в дохід держави.

Ухвала в частині обрання, продовження запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_7