Решение № 138896750, 11.08.2026, Вишгородський районний суд Київської області

11.08.26 363/3671/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Котлярова І.Ю., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №7358137 від 12.06.2026 року,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №7358137 від 12.06.2026 року. Вказаний позов обґрунтовано тим, що 12.06.2026 року інспектором патрульної поліції було винесено постанову серії ЕНА №7358137 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. В той же час, вказану постанову ОСОБА_1 вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Так, 12.06.2026 року, останній, керуючи транспортним засобом Honda M-NV д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по вул. Лугова у м. Києві, де його було зупинено працівниками поліції. Інспектор повідомив, що причиною зупинки стало користування мобільним телефоном під час руху транспортного засобу. В той же час, позивач зазначив, що Правил дорожнього руху України він не порушував та мобільним телефоном під час руху не користувався, про що відразу і було повідомлено працівникам поліції. Під час розгляду справи ОСОБА_1 просив працівника поліції надати можливість ознайомитися з доказами, що підтверджують факт користування мобільним телефоном, однак, у цьому йому було відмовлено, а постанова була винесена без належного з`ясування обставин справи. Враховуючи викладене, позивач просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №7358137 від 12.06.2026 року винесену щодо нього за ч. 2 ст. 122 КУпАП, провадження по справі закрити та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на його користь судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 13.07.2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №7358137 від 12.06.2026 року прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.

20.07.2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача Супрун І.В. надійшов відзив на позовну заяву, додатком до якого долучено копію оскаржуваної постанови та відео з камери інспектора патрульної поліції. Відповідно до вказаного відзиву представник відповідача зазначила, що розглядаючи дану справу інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Твердження позивача, викладені у позові вважає хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню, а тому просила суд у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

22.07.2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої останній зазначив, що представником відповідача не надано жодного доказу, який підтверджував факт користування телефон під час руху транспортним засобом. Долучений відеозапис не підтверджує об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а навпаки містить численні порушення порядку розгляду справи працівником поліції Швецем С.В. Враховуючи викладене, позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що 12.06.2026 року інспектором 1 взводу 2 роти 2 батальйону полку-1 Управління патрульної поліції в місті Києві Швецем С.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7358137 відносно ОСОБА_1 . Відповідно до вказаної постанови, 12.06.2026 року о 07 год. 21 хв. в м. Києві по вул. Лугова, 12, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Honda M-NV д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху вказаного транспортного засобу користувався засобом зв`язку тримаючи його в руці, чим порушив п. 2.9 д) Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даним адміністративним позовом.

З огляду на викладене, між сторонами склалися правовідносини з приводу оскарження постанови суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 5. ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з пунктом 2.9 «д» Правил дорожнього руху України водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв`язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, тримаючи їх у руці, є порушенням правил дорожнього руху та створює об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною першою статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у зв`язку з тим, що останній під час руху транспортного засобу користувався засобом зв`язку, чим порушено п. 2.9 д) ПДР України.

На спростування доводів позивача та на підтвердження факту порушення ним вимог Правил дорожнього руху відповідачем разом із відзивом на позовну заяву було долучено відеозапис із нагрудної камери працівника поліції.

Водночас зазначений відеозапис фіксує виключно події, що відбувалися після зупинки позивачем транспортного засобу, зокрема його спілкування з працівниками поліції. При цьому відеоматеріал не містить безпосередньої фіксації обставин використання позивачем під час руху транспортного засобу, засобу зв`язку у спосіб, заборонений Правилами дорожнього руху.

Більше того, із наданого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 заперечував факт користування мобільним телефоном під час керування транспортним засобом.

Відтак, зазначений відеозапис не підтверджує безпосередньо обставин вчинення позивачем відповідного адміністративного правопорушення. При цьому інших належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності підтверджували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах щодо протиправності рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Отже, саме на відповідача покладається обов`язок надати суду належні, допустимі, достовірні та достатні докази, які підтверджують обставини, що стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано належних і достатніх доказів які б підтверджували обставини порушення позивачем Правил дорожнього руху України, зазначені в оскаржуваній постанові.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене, зважаючи на відсутність належних та достатніх доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 порушень, за викладених в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення обставин, суд вважає, що оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП винесена без достатніх доказів, які б підтверджували вину позивача, внаслідок чого постанова підлягає скасуванню, а тому позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн., який сплачений позивачем при подачі позовної заяви до суду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 5, 7-9, 72-79, 90, 241, 242, 243, 246, 286 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №7358137 від 12.06.2026 року задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7358137 відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Департамент патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, адреса: 03048, м.Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3).

Суддя І.Ю. Котлярова