№ 138896572, 10.08.2026, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/1508/26 Провадження № 3/358/566/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Богуслав

Суддя Богуславського районного суду Київської області Буравова К.І., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 2 Обухівського РУП ГУ Національної поліції в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , громадянки України, яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,-

УСТАНОВИЛА:

1. Формулювання обставин правопорушення, яке пред`являлося особі у протоколі та визнане суддею доведеним.

22.07.2026 близько 15:00 год. в АДРЕСА_1 , громадянка ОСОБА_1 ухилялася від виконання обов`язків щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що призвело до того, що її малолітній син з необережності грався сірниками, внаслідок чого сталося загорання стерні та залишків пшениці.

Дії ОСОБА_1 , кваліфіковані за ч.1 ст.184 КУпАП .

10.08.2026 в судовому засіданні особа, що притягуєтьсядо адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 вину визнала та висловила щире каяття. Підтвердила обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №966310 від 23.07.2026. До матеріалів справи долучила письмові пояснення від 10.08.2026.

2. Докази на підтвердження встановлених суддею обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

З врахуванням загального визначення поняття адміністративного правопорушення, обов`язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно-небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).

Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 184 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Частиною 1 ст. 184 КУпАП передбачено відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину у дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім`ї, родини, українського народу та Батьківщини. Батьки повинні піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток, забезпечити здобуття нею повної загальної середньої освіти та готувати до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину; при цьому забороняються будь-які види її експлуатації, а також застосування фізичних або інших видів покарань, що принижують людську гідність дитини.

У силу ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

У частині 2 пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року розкрито поняття «не піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя» яке означає: незабезпечення необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складник виховання; не спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявлення інтересу до її внутрішнього світу; не створення умов для здобуття нею освіти.

Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно із вимогами ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, за ч.1 ст.184 КУпАП суду надано протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №966310 від 23.07.2026, що складений відносно ОСОБА_1 , в якому викладені обставини адміністративного правопорушення.

До протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 долучено:

- рапортом ст. інспектора чергового ВП №2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області Олександра Ступацького від 22.07.2026, з якого вбачається, що в ЄО зареєстровано заяву за № 3084 від 22.07.2026, де зазначено що 22.07.2026 о 15:02 годині надійшло повідомлення зі служби «102», про те, що 22.07.2026 о 15:02 за адресою: АДРЕСА_2 , на даний час пожежа, горить пшениця на городі. Інформація про потерпілих - невідомо. ДСНС - виїхала. Причина пожежі - невідома. Прибувши за вищевказаною адресою, було виявлено наслідки загорання стерні та залишки пшениці. Причини загорання ігри дітей з сірниками. Особа, яка доглядає за земельними ділянками претензій будь-якого характеру ні до кого не має.;

- письмові пояснення ОСОБА_3 від 22.07.2026, з яких убачається, що 22.07.2026 близько 15:00 години відбулося загорання стерні на двох ділянках, за якими він доглядає та збирай врожай, причиною загорання стали дитячі ігри з вогнем. Потерпілих під час загорання не було. Претензій до дітей чи будь- кого не має;

- письмові пояснення ОСОБА_1 від 23.07.2026, з яких убачається, що 22.07.2026 її син ОСОБА_4 пішов на вулицю гуляти зі своїми друзями: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . В цей час вона пішла до магазину за продуктами. Через деякий час їй зателефонувала кума ОСОБА_7 та повідомила, що по вулиці Шевченка виникла пожежа на полі та що вона бачила там її сина та його друзів. Коли ОСОБА_1 прийшла додому, то її син перебував вдома. Вона запитала в сина, чи гуляли вони сьогодні біля того поля. Він сказав, що так, але вони гуляли там недовго. Вона запитала, чи були в них сірники. Син категорично сказав, що ні. Через деякий час до їхнього дому завітали працівники поліції та повідомили, що її син має відношення до даної події. З даного приводу ОСОБА_1 з сином було проведено розмову, під час якої їй стало відомо, що ОСОБА_4 взяв сірники вдома та вони разом пішли до своєї так званої «бази» що розміщена на грунтовій дорозі між городами, на великому дереві. Та перебуваючи там хлопці вирішили погратися сірниками, та по черзі почали їх запалювати та кидати в траву. Там, де починало горіти вони, гасили своїм взуттям. Через деякий час хлопці вирішили піти на майданчик. На місце, де вони палили, хлопці нарвали свіжої трави та кинули її туди і пішли на майданчик. А потім вже побачив, що звідти димить. З даного приводу ОСОБА_1 з сином було проведено профілактичну бесіду з даного приводу. Зі слів сина стало відомо, що наміру завдати будь-якої шкоди власникові даної ділянки не мав. Також з нею було проведено бесіду профілактичного характеру з метою недопущення подібного в майбутньому та наголошено про виконання батьківських обов`язків по вихованню дітей в повному обсязі;

- висновок Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, Обухівське районне управління цивільного захисту та превентивної діяльності про причину виникнення пожежі від 24.07.2026 з фототаблицями;

- акт Головного управління державної служби України з надзвичайних стуацій у Київській області, Обухівське районне управління цивільного захисту та превентивної діяльності про пожежу від 22.07.2026;

- свідоцтво про народження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_2 видане Богуславським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області;

Досліджені судом докази в їх сукупності підтверджують, що ОСОБА_1 , будучи матір`ю малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не забезпечила належного нагляду за дитиною, контролю за її дозвіллям та недоступності для неї сірників. Малолітній узяв сірники вдома та разом з іншими дітьми грався ними поблизу земельних ділянок, на яких знаходилися суха стерня та залишки пшениці. Діти по черзі підпалювали суху траву, після чого намагалися загасити її та прикрили місце горіння зеленою травою.

З огляду на вік дитини - дев`ять років - ОСОБА_1 повинна була усвідомлювати необхідність належного контролю за її поведінкою та дозвіллям, роз`яснення правил пожежної безпеки, а також зберігання сірників та інших джерел відкритого вогню в недоступному для дитини місці. Однак відповідних заходів не вжила, внаслідок чого її син мав можливість самостійно взяти вдома сірники та безконтрольно гратися з вогнем.

Причинний зв`язок між неналежним виконанням ОСОБА_1 батьківських обов`язків і встановленими наслідками підтверджується матеріалами справи.

ОСОБА_1 визнала наведені обставини та підтвердила, що під час події син гуляв із друзями, а вона пішла до магазину. Про причетність сина до пожежі вона дізналася після повернення додому, а під час розмови з ним з`ясувала, що він узяв сірники вдома. Водночас тимчасова відсутність матері сама собою не звільняє її від виконання батьківських обов`язків, оскільки вона повинна була завчасно забезпечити належний нагляд за малолітньою дитиною та зберігання сірників у недоступному для неї місці.

Отже, бездіяльність ОСОБА_1 , яка полягала в незабезпеченні належного нагляду за малолітнім сином, контролю за його дозвіллям і недоступності для нього сірників, свідчить про ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо його виховання та утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП.

3. Мотиви накладення адміністративного стягнення.

Оцінюючи докази за їх сукупністю, кваліфікую дії, що вчинила ОСОБА_1 , за ч.1 ст.184 КУпАП - як ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

При накладенні стягнення, згідно з вимогами ст. 33 КУпАП, суд враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Згідно зі статтями 34, 35 КУпАП обставиною, що пом`якшує відповідальність правопорушника, є його щире каяття. Обставин, що обтяжують відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення, не встановлено.

Дослідивши надані докази в їх сукупності, врахувавши характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушниці, ступінь її вини, майновий стан, а також відсутність фактів притягнення її раніше до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП, а також обставину, що пом`якшує відповідальність, - щире каяття, суддя дійшла висновку, що достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення буде накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді попередження.

4. Вирішення питання судового збору:

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до вимог п.5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з правопорушника ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір, в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Згідно ч. 4 ст. 15 ЗУ "Про виконавче провадження" за рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення. За рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України.

У зв`язку з наведеним з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України слід стягнути судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Керуючись статтями 184, 221, 283, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 визнати винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді попередження.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок (стягувач - Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601; отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106).

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

Відсутність у постанові в справі про адміністративні правопорушення, як виконавчому документі, у розумінні Закону України «Про виконавче провадження», відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані, згідно постанови Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження №61-331св18), у розрізі ст. 18 указаного Закону, не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання (відмови у відкритті виконавчого провадження).

Суддя К. І. Буравова