Решение № 138895839, 10.08.2026, Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/456/26

Провадження № 2/931/409/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10 серпня 2026 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Приходай Т.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Гупалик А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

09.06.2026 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 24.11.2025 року між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 24.11.2025-100002196.

Згідно з умовами договору сума кредиту становить 5000 грн, строк, на який надається кредит 140 днів з дати його надання, процентна ставка - 1% за 1 день, комісія, пов`язана із наданням кредиту - 1000,00 грн, денна процентна ставка - 0,87%, відсотки за ст. 625 ЦК України - 170000% річних від суми заборгованості, дата повернення кредиту 12.04.2026 року.

Сплата кредиту здійснюється згідно з графіком платежів. Спосіб надання кредиту: електронний переказ за реквізитами, вказаними позичальником у заявці на видачу кредиту, яка є невід`ємною частиною кредитного договору. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі.

ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в розмірі 5000 грн, однак свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату позову у неї утворилась заборгованість у розмірі 16238,63 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5000,00 грн, по відсотках - 6300,00 грн, комісія за надання кредиту - 588,63 грн, відсотки, нараховані за ст. 625 ЦК України - 4350,00 грн.

Просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 24.11.2025-100002196 від 24.11.2025 року у розмірі 16238,63 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн та витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу позовної заяви у паперовій формі, - 120,18 грн.

Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 17.06.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), що стверджується довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету ТОВ «Споживчий центр» в підсистемі "Електронний суд". Одночасно у позовній заяві представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності, щодо заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачка у судове засідання не прибула повторно, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки за її зареєстрованим місцем проживання, що повернулася суду з відміткою органу поштового зв`язку "адресат відсутній". Будь яких заяв, клопотань, відзиву на позов від нього не надійшло.

Відповідно до положень ст. 223 ЦПК України суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності учасників справи.

Згідно з ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача, а також за одночасного існування вищевказаних умов, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 24.11.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений електронний кредитний договір № 24.11.2025-100002196, що складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), розміщеної на вебсайті кредитодавця в загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця; заявки, сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформованої на сайті кредитодавця, та підписаної позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаному при його ідентифікації на сайті (а.с. 11-18).

Згідно з умовами договору сума кредиту становить 5000 грн, строк, на який надається кредит 140 днів з дати його надання, процентна ставка - 1% за 1 день, комісія, пов`язана із наданням кредиту, - 1000,00 грн, денна процентна ставка - 0,87%, відсотки за ст. 625 ЦК України - 170000% річних від суми заборгованості, дата повернення кредиту 12.04.2026 року.

За допомогою системи іPay.ua за кредитним договором № 24.11.2025-100002196 на картку 5355280026155711 перераховано ТОВ "Універсальні платіжні рішення" (на виконання договору між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ "Універсальні платіжні рішення" № ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 р.) грошові кошти в сумі 5000 грн як виданий кредит (а.с. 19).

З розрахунку заборгованості, наданої позивачем, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 24.11.2025-100002196 від 24.11.2025 року становить 16238,63 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5000,00 грн, по відсотках - 6300,00 грн, комісія за надання кредиту - 588,63 грн, відсотки, нараховані за ст. 625 ЦК України, - 4350,00 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 24.11.2025 по 12.04.2026 року включно (а.с. 20, 21).

Контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності відповідач не подав.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, у тому числі, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Отже, суд робить висновок, що наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що 24.11.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 24.11.2025-100002196, що підписаний відповідачкою електронним підписом шляхом відтворення одноразового ідентифікатора Е151. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит в розмірі 5000 грн, який вона зобов`язалася повернути та сплатити проценти за користування ним на визначених у кредитному договорі умовах (строк кредитування - 140 днів, фіксована процентна ставка - 1 % в день).

Позивачем доведено, що ОСОБА_1 було видано кредитні кошти у розмірі 5000 грн шляхом перерахування на її картковий рахунок, зазначений останньою в договорі.

Однак, відповідачка належним чином взяті на себе обов`язки за кредитним договором не виконала, порушила його умови, чим допустила заборгованість перед позивачем (за розрахунком останнього) в розмірі 16238,63 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5000,00 грн, по відсотках - 6300,00 грн, комісія за надання кредиту - 588,63 грн, відсотки за ст. 625 ЦК України - 4350,00 грн.

Надаючи оцінку сумі заборгованості в частині основного боргу в сумі 5000,00 грн, процентів в сумі 6300,00 грн, що нараховані в період з 24.11.2025 по 12.04.2026 року включно (в обумовлений в договорі строк користування кредитом - 140 днів), комісії за надання кредиту - 588,63 грн, наведеній позивачем у розрахунку, суд не знаходить обґрунтованих підстав для сумнівів у правильності їх нарахування, відтак приходить до переконання про обґрунтованість позову в цій частині.

Що стосується нарахування позивачем відсотків за ст. 625 ЦК України в розмірі 4350,00 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, позаяк на даний час в Україні діє воєнний стан, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.

Згідно з розрахунком позивача, останнім визначено відсотки за ст. 625 ЦК України за порушення відповідачкою грошового зобов`язання за кредитним договором № 24.11.2025-100002196 від 24.11.2025 року в розмірі 4350,00 грн.

З огляду на зазначене, суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме: з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №24.11.2025-100002196 від 24.11.2025 року у розмірі 11888,63 грн, яка складається з тіла кредиту в сумі 5000,00 грн, процентів в сумі 6300,00 грн та комісії за надання кредиту - 588,63 грн. В решті вимог необхідно відмовити.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути понесені ним та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору, та витрати, пов`язані з надсиланням відповідачці позовної заяви у паперовій формі, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 1949,14 грн, та 87,98 грн відповідно.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 263-265, 273, 280-282, 289, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 549, 610, 611, 625, 626, 628, 629, 638, 1048, 1054, 1055, п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, ст.ст. 5-8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст.ст. 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію", суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором № 24.11.2025-100002196 від 24.11.2025 року у розмірі 11888 (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн 63 коп., з яких: тіло кредиту - 5000,00 грн, 6300,00 грн - відсотки, комісія за надання кредиту - 588,63 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1949 (одна тисяча дев`ятсот сорок дев`ять) грн 14 коп. та витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу позовної заяви у паперовій формі 87 (вісімдесят сім) грн 98 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Локачинського районного суду Т. О. Приходай