Приговор № 138884103, 10.08.2026, Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/580/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2026 року селище Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі с/з ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

потерпілого не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у селищі Ємільчине справу по обвинуваченню

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Симони Ємільчинського району Житомирської області, проживаючого АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2026 року, точна дата не встановлена, близько 13 год ОСОБА_5 , перебуваючи на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить його батьку ОСОБА_6 , в умовах воєнного стану, вирішив вчинити крадіжку чужого майна, а саме велосипеда марки «Kayza» моделі «Spodic8», що належить ОСОБА_7 .

Реалізуючи свій злочинний намір, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи незаконно збагатитися за рахунок чужого майна, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та не може перешкодити вчиненню злочину, того ж дня, без розриву в часі ОСОБА_5 підійшов до однієї з господарчих будівель, де був припаркований велосипед марки «Kayza» моделі «Spodic8», який належить ОСОБА_7 , вартістю 21400 гривень 00 копійок, після чого умисно, таємно викрав його та залишив місце вчинення злочину.

В подальшому ОСОБА_5 викраденим велосипедом марки «Kayza» моделі «Spodic8» розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_7 матеріальні збитки на суму 21400 гривень 00 копійок.

Своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України визнав повністю, дав покази, які відповідають змісту обвинувачення. Вказав, що військові проживали в будинку його батька. В лютому 2026 року він прийшов до будинку батька, побачив у дворі велосипед, сховав його у сіни. На той час військових в будинку не було. Вже в квітні 2026 року потерпілий побачив свій велосипед і обвинувачений був затриманий та віддав його.

Потерпілий у судове засідання не з`явився, подав до суду телефонограму та заяву, в яких просив розгляд справи здійснювати без його участі.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї винуватості, його вина у вчиненні кримінального правопорушення повністю і об`єктивно стверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження:

витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо реєстрації в ЄРДР кримінального провадження під №12026060540000042 від 18.04.2026 за ч.4 ст.185 КК України, відповідно до якого в лютому 2026 року невідома особа з території домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_1 , умисно, таємно, в умовах воєнного стану викрала велосипед марки «Kayza», який належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим заподіяно матеріального збитку останньому;

протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 17.04.2026, відповідно до якого прийнято заяву від ОСОБА_7 , військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , про те, що на початку лютого 2026 року в АДРЕСА_1 , з подвір`я домоволодіння невідома особа здійснила крадіжку власного велосипеда марки «Kayza» червоно-чорного кольору, вартість якого близько 600 євро;

висновком експерта від 22.04.2026 №CE-19/106-26/6886-ТВ, відповідно до якого ринкова вартість досліджуваного велочипеда торговельної марки «Kayza» модель «Spodic8» станом на лютий 2026 року могла становити 21400 грн.

Від допиту свідків обвинувачення прокурор відмовився, оскільки обвинуваченим не оспорюються обставини подій, відображені в обвинувальному акті, учасники кримінального провадження не заперечили, тому така відмова прийнята судом.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочину доведена повністю, його злочинні дії вірно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України.

Обираючи обвинуваченому міру та вид покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставиною, згідно статті 66 КК України, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , є щире каяття.

Обставин, згідно статті 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий. За місцем проживання характеризується задовільно, до вживання алкогольних напоїв не схильний, привітний, тактовний при спілкуванні, допомагає сусідам, проживає з батьком, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Зі складеної, уповноваженим органом з питань пробації досудової доповіді, відносно обвинуваченого, вбачається, що дослідження інформації, що характеризує особу за місцем його проживання, умов його життєдіяльності, відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення (середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення), а також середній рівень ймовірної небезпеки для суспільства, свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства.

Орган пробації вважає за доцільним у випадку звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням покладання додаткових обов`язків відповідно до ч.3 ст. 76 КК України не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

У судових дебатах прокурор просив суд при призначенні покарання врахувати обставини справи і зібрані стороною обвинувачення дані, які характеризують обвинуваченого, який щиро покаявся, та пропонував призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ч. 4 ст.185 КК України та застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання із випробуванням зі встановленням іспитового строку.

При визначенні міри покарання обвинуваченому суд приймає до уваги положення статей 1, 50 КК України, згідно яких Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, а також запобігання кримінальним правопорушенням. Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас, при призначенні покарання, суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину згідно статті 12 КК України, форму вини, а також особливості конкретного злочину.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до статті 65 КК України бере до уваги:

- класифікацію кримінального правопорушення, яке згідно зі статтею 12 КК України відноситься до тяжкого злочину (ч.4 ст. 185 КК України);

- наслідки та обставини вчиненого злочину (обвинувачений повернув майно);

- особу винного - його вік, сімейний стан (проживання з батьком), неперебування на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра;

- обставини, які пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання;

- відсутність судимостей.

Дослідивши матеріали справи, у тому числі характеризуючі дані на особу, урахувавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд вважає, що є всі підстави призначити обвинуваченому покарання у межах санкції статті закону, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, у виді позбавлення волі строком на 5 років, що є необхідним для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Разом з тим, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, враховуючи, що метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засудженого (ч. 2 ст. 50 КК України), а також те, що обвинувачений щиро каявся та визнав свою вину, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, і тому до нього слід застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання із випробуванням зі встановленням іспитового строку та з покладенням обов`язків, передбачених ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, що є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого. Перебування обвинуваченого на волі під наглядом органу пробації під час встановленого судом іспитового строку, на думку суду, не створить значної суспільної небезпеки.

Цивільний позов не заявлявся. Арешт не накладався. Запобіжний захід не обирався.

Матеріальні збитки в розмірі 21400 грн потерпілому відшкодовано шляхом повернення викраденого майна.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженні за проведення судової товарознавчої експертизи у розмірі 1925 гривень 44 копійок підлягають стягненню з обвинуваченого.

Речові докази вирішити відповідно до статті 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373-376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені п.п.1, 2 ч. 1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Процесуальні витрати в розмірі 1925 грн 44 коп, пов`язані з проведенням судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/106-26/6886-ТВ від 22.04.2026, стягнути із ОСОБА_5 в прибуток держави (отримувач: ГУК у Жит. Обл./ТГ м.Житомир/24060300; банк одержувача: Казначейство України; код ЄДРПОУ 37976485; рахунок №UA448999980313010115000006797; код класифікації доходів: 24060300).

Речові докази: велосипед марки «Kayza» моделі «Spodic8», який переданий під розписку на відповідальне зберігання потерпілому - залишити власнику ОСОБА_7 .

Вирок може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Ємільчинський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1