Решение № 138880980, 10.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 р. № 520/7439/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, 21105, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22) щодо неврахування періодів роботи в російській федерації з 01.02.1993 по 15.03.1995, з 20.03.1995 по 31.10.1996, з 15.04.1997 по 29.04.2002 та з 30.04.2002 по 23.03.2009, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.08.1988 року та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №204850023362 від 12.03.2026 року про відмову у призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, 21105, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.03.2026 року про призначення пенсії та зарахувати до страхового стажу періоди роботи в російській федерації з 01.02.1993 по 15.03.1995, з 20.03.1995 по 31.10.1996, з 15.04.1997 по 29.04.2002 та з 30.04.2002 по 23.03.2009, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.08.1988 року, з дати досягнення нею пенсійного віку, тобто з 28.02.2026 року.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії за віком є протиправним та таким, що порушує її право на належний соціальний захист, тому підлягає скасуванню.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачам надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та доставлена відповідачу, що підтверджується довідками про доставку електронного листа до Електронного кабінету, які містяться в матеріалах справи.

Представником Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до загального страхового стажу роботи позивача не зараховано, зокрема:

- період роботи зазначений в трудовій книжці НОМЕР_2 дата заповнення 02.08.1988 року в російській федерації з 01.02.1993 по 15.03.1995, з 20.03.1995 по 31.10.1996, 15.04.1997 по 29.04.2002 та з 30.04.2002 по 23.03.2009, оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Тому пенсії громадян, які проживали, працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Як наслідок до страхового стажу зараховуються лише періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991 року.

У період з 27.07.2026 по 09.08.2026 суддя Панов М.М. перебував у щорічній відпустці, тому вирішення даної справи здійснюється в перший робочий день після відпустки.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивачу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виповнилось 60 років.

04.03.2026 року позивач звернулась до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України з заявою для призначення пенсії.

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

12.03.2026 року відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №204850023362.

Відповідно до вищезазначеного рішення, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, в обґрунтуванні зазначено, що відповідно до пункту 1 статті 26 Закону № 1058-ІV у зв`язку з відсутністю страхового стажу необхідної тривалості згідно поданих документів.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- періоди роботи заявниці зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 дата заповнення 02.08.1988 року, з 01.01.1991 по 28.06.1991 та з 01.07.1991 по 08.01.1993, оскільки страховий стаж роботи з 01.01.1991, набутий на території Латвійської Республіки можливо зарахувати за умови підтвердження його формуляром, виданим компетентним органом Латвійської Республіки, відповідно до Договору між: Україною і Латвійською Республікою про співробітництво в галузі соціального забезпечення від 26.02.1988, що ратифікований 19.03.1999, кожна з договірних сторін призначає та виплачує пенсію за стаж набутий на її території;

- період роботи зазначений в трудовий книжці НОМЕР_2 дата заповнення 02.02.1988 року в російській федерації з 01.02.1993 року по 15.03.1995, з 20.03.1995 по 31.10.1996, з 15.04.1997 по 29.04.2002 та з 30.04.2002 по 23.03.2009, оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Тому пенсії громадян, які проживали, працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Як наслідок до страхового стажу зараховуються лише періоди роботи ( служби) на території РРФСР по 31.12.1991 року.

Додатково повідомлено, що відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком мають особи при досягненні пенсійного віку 65 років при наявності страхового стажу з 01.01.2031 року по 31.12.2031 року - від 15 до 25 років.

Вважаючи дії пенсійного органу щодо незарахування зазначених періодів роботи до страхового стажу протиправними, а рішення про відмову у призначенні пенсії за віком таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулася до суду із даним адміністративним позовом за захистом своїх прав.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері реалізації особами, які мають право на пенсію, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення, у випадках, передбачених Конституцією України, регулюються нормами Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XІІ (далі - Закон № 1788-XІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV), який набрав чинності 01.01.2004.

Статтею 5 Закону № 1058-ІV (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

У частині першій статті 9 Закону № 1058-IV наведено види пенсійних виплат: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV унормовано, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV регламентовано, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, в тому числі і спеціальний, є трудова книжка.

Відповідно до статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_2 дата заповнення 02.08.1988 року, копія якої додана до позову, ОСОБА_1 , працювала:

- № 11 - 01.02.1993 прийнята у відділ автоматизації інженером на період відпустки (наказ 14 від 01.02.1993);

- № 15 - 15.03.1995 звільнена по ст. 29 п. 5 КЗОТ РФ за власним бажанням у порядку переводу (наказ 25-к від 16.03.1995);

- № 16 - 20.03.1995 прийнята начальником фінансової частини головним бухгалтером у порядку перевода з ЦНВПП по ст. 29 п. 5 КЗОТ РФ (наказ № 1 від 20.03.1995);

- № 17 - 31.10.1996 звільнена по ст. 33 п. 1 у зв`язку з ліквідацією підприємства (наказ №41 від 31.10.1996);

- № 18 - 15.04.1997 прийнята на посаду бухгалтера луми міста Костроми (розпорядження № 11/22 від 15.04.1997);

- № 20 - 29.04.2002 звільнена по ст. 80 Трудового кодексу РФ за власним бажанням (розпорядження № 43 від 24.10.1997);

- № 22 - 30.04.2002 призначена на державну посаду федеральної державної служби начальника відділу фінансування, бухгалтерського обліку та звітності головного бухгалтера ( наказ № 102 від 30.04.2002);

- № 28 - 23.03.2009 звільнена за власним бажанням (п. 3 ч. 1 ст. 33 Федерального закону від 27.07.2004 № 79 ФЗ "Про державну гражданську службу" Російської Федерації) (наказ № 199 л/см від 10.03.2009).

Зі змісту оскаржуваного рішення органу Пенсійного фонду України вбачається, що відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача періоди його роботи в російській федерації відповідно до вищевказаних записів в трудовій книжці, оскільки з 01.01.2023 російською федерацією припинено участь в Угоді про гарантії громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992, тому згідно позиції відповідача до страхового стажу зараховуються тільки періоди роботи, набуті на території колишнього СРСР до 31.12.1991.

З цього приводу суд зазначає наступне.

За правилами частини другої статті 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При вирішенні питання зарахування до пільгового стажу періодів роботи, набутих на території Казахстану, необхідно керуватися Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Відповідно до частини другої статті 6 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.

Частиною другою статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, рф, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, в тому числі стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Зміст зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019 у справі № 676/6166/16-а, від 16.04.2020 у справі № 555/2250/16-а та від 20.07.2020 у справі № 174/421/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до постанови «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» від 29.11.2022 №1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

Водночас, необхідно врахувати, що згідно із статтею 13 вказаної Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Відповідно до пункту 1.7 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок №22-1) звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

За приписами підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Згідно з пунктом 4.2 розділу IV в редакції Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, серед іншого, уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 22 Порядку № 637 визначено, що стаж роботи громадян України за її межами підтверджується документами, легалізованими відповідно до законодавства (крім роботи на території колишнього СРСР і держав, з якими колишнім СРСР було укладено угоди про соціальне забезпечення, до укладення відповідних двосторонніх угод).

Оскільки позивач працював на території Російської Федерації з 01.02.1993 по 15.03.1995, з 20.03.1995 по 31.10.1996, з 15.04.1997 по 29.04.2002 та з 30.04.2002 по 23.03.2009 - у періоди часу, коли ані російська федерація, ані Україна не припинила своєї участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, то ці періоди роботи мають бути зараховані до страхового стажу позивача.

Також суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо неврахування періодів роботи в російській федерації з 01.02.1993 по 15.03.1995, з 20.03.1995 по 31.10.1996, з 15.04.1997 по 29.04.2002 та з 30.04.2002 по 23.03.2009, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.08.1988 року та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №204850023362 від 12.03.2026 року про відмову у призначенні пенсії та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.03.2026 року про призначення пенсії та зарахувати до страхового стажу періоди роботи в російській федерації з 01.02.1993 по 15.03.1995, з 20.03.1995 по 31.10.1996, з 15.04.1997 по 29.04.2002 та з 30.04.2002 по 23.03.2009, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.08.1988 року, з дати досягнення нею пенсійного віку, тобто з 28.02.2026 року.

Чстиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, буд. 22, м. Вінниця, Вінницька обл., Вінницький р-н, 21005, ЄДРПОУ 13322403) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, 21105, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22) щодо неврахування періодів роботи в російській федерації з 01.02.1993 по 15.03.1995, з 20.03.1995 по 31.10.1996, з 15.04.1997 по 29.04.2002 та з 30.04.2002 по 23.03.2009, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.08.1988 року та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №204850023362 від 12.03.2026 року про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, 21105, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.03.2026 року про призначення пенсії та зарахувати до страхового стажу періоди роботи в російській федерації з 01.02.1993 по 15.03.1995, з 20.03.1995 по 31.10.1996, з 15.04.1997 по 29.04.2002 та з 30.04.2002 по 23.03.2009, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.08.1988 року, з дати досягнення нею пенсійного віку, тобто з 28.02.2026 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати в загальному розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ЄДРПОУ 13322403).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов