Решение № 138877352, 11.08.2026, Кегичівський районний суд Харківської області

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 621/1667/26

№ провадження 2/624/505/26

РІШЕННЯ

іменем України

селище Кегичівка 11 серпня 2026 року

Кегичівський районний суд Харківської області, у складі

головуючого судді Куст Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №621/1667/26,

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» (далі ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн»»),

представник позивача: Пархомчук Сергій Валерійович,

відповідач: ОСОБА_1 ,

суть вимог: про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача.

ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» в особі представника Пархомчука С.В. звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1600056 від 05 квітня 2020 року в сумі 17404,80 грн та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05 квітня 2020 року між ТОВ «ФК «Верона» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1600056 про надання коштів на умовах споживчого кредиту який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідачка підтвердила, що вона ознайомилась з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Згідно умов кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 700,00 грн; дата надання кредиту: 05 квітня 2020 року. Строк кредиту: 29 днів. Відсоткова ставка 1,9 % (процентів) на добу.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 20 лютого 2026 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 17404,80 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 700,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 16704,80 грн.

Згідно норм кредитного договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. На підтвердження видачі первісним кредитором кредитних коштів позивач надає інформаційну довідку, відповідно до якої 05 квітня 2020 року на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 700,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що, у свою чергу, є доказом видачі кредитних коштів.

01 грудня 2023 року між ТОВ «ФК «Верона» та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» укладено договір відступлення права вимоги №1-01/12/2023 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 01 грудня 2023 року до договору відступлення права вимоги №1-01/12/2023, ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Позиція відповідача.

ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт укладення між сторонами кредитного договору № 1600056 від 05 квітня 2020 року, а також факт отримання відповідачем кредитних коштів. Відповідач зазначає, що матеріали справи не містять оферти, акцепту, доказів проходження ним ідентифікації, направлення та використання одноразового ідентифікатора, підтвердження належності відповідачу номера мобільного телефону та платіжної картки, на яку нібито були перераховані кредитні кошти. Крім того, позивачем не надано належних доказів накладення електронних підписів сторін при укладенні договору та інших доказів, які б підтверджували волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору.

Також відповідач вказує, що надані позивачем документи щодо перерахування кредитних коштів, виписка по рахунку та витяг із реєстру боржників не є належними і допустимими доказами, оскільки не підтверджують ані факту отримання відповідачем коштів, ані належного переходу до позивача права вимоги за спірним кредитним договором. Крім того, відповідач вважає, що розрахунок заборгованості здійснено з порушенням вимог чинного законодавства та правових висновків Великої Палати Верховного Суду, оскільки після спливу строку кредитування кредитодавець не мав права нараховувати договірні проценти. У зв`язку з недоведеністю позовних вимог відповідач просить відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, а також у разі задоволення позову зменшити розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу як неспівмірних.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

14 травня 2026 року представник позивача звернувся до Зміївського районного суду Харківської області з позовом.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 20 травня 2026 року направлено за підсудністю до Берестинського районного суду Харківської області.

Ухвалою Берестинського районного суду Харківської області передано за підсудністю до Кегичівського районного суду Харківської області.

14 липня 2026 року матеріали справи надійшли до Кегичівського районного суду Харківської області.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 15 липня 2026 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 11 серпня 2026 року.

Сторони у судове засідання не з`явились, про місце, дату і час повідомлені належним чином, натомість заявили клопотання про здійснення розгляду справи без їх участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Судом встановлено, що 05 квітня 2020 року між ТОВ «ФК «Верона» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1600056, який підписаний електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора 7М32Н.

Відповідно до пунктів 1.11.4 кредитного договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти (кредит) на умовах строковості, повернення та платності, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у розмірі та порядку, визначених договором. Сума кредиту становить 700,00 грн, строк кредитування 29 календарних днів, а саме з 05 квітня 2020 року по 03 травня 2020 року включно. Процентна ставка за користування кредитом визначена у розмірі 1,9 % від суми кредиту за кожний день користування, що становить 693,5 % річних.

Згідно з пунктом 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківську платіжну картку позичальника.

Пунктом 9.4 договору передбачено можливість його автоматичної пролонгації за умови повної сплати позичальником нарахованих процентів за весь строк користування кредитом не пізніше останнього дня такого строку. У разі виконання цієї умови договір автоматично продовжується на тих самих умовах на наступні десять календарних днів без укладення додаткової угоди, при цьому кількість таких пролонгацій не обмежується.

На підтвердження факту надання кредитних коштів позивачем надано лист ТОВ «Санрайз Фінанс» № 1903/2026-3 від 19 березня 2026 року, відповідно до якого товариством на підставі укладеного з ТОВ «ФК «Верона» договору 05 квітня 2020 року здійснено переказ коштів у сумі 700,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , зазначену як таку, що належить ОСОБА_1 .

Відповідно до наданої позивачем виписки по рахунку та розрахунку заборгованості станом на день звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором становить 17 404,80 грн, з яких 700,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 16704,80 грн заборгованість за нарахованими процентами.

Судом також встановлено, що 01 грудня 2023 року між ТОВ «ФК «Верона» та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» укладено договір відступлення права вимоги № 1-01/12/2023.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 4.1 зазначеного договору первісний кредитор відступив новому кредитору належні йому права вимоги за кредитними договорами, а новий кредитор набув усіх прав та обов`язків кредитора за такими договорами в повному обсязі. Перехід права вимоги здійснюється з дати підписання договору, а документація щодо переданих прав вимоги передається за актом приймання-передачі.

Згідно з витягом із реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 1-01/12/2023 до ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1600056 із зазначеним розміром заборгованості 17 404,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч.7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оцінюючи доводи сторін та надані докази у їх сукупності, суд виходить із такого.

Матеріалами справи підтверджується, що 05 квітня 2020 року між ТОВ «ФК «Верона» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1600056 в електронній формі, який підписаний відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора 7М32Н. Зміст договору містить усі істотні умови кредитного договору, а тому відповідає вимогам статей 638, 1054, 1055 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію».

Доводи відповідача про відсутність належних доказів укладення кредитного договору суд відхиляє, оскільки наданий позивачем електронний договір містить відомості про його підписання одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Сам по собі факт заперечення відповідачем укладення договору не спростовує наданих позивачем доказів та не свідчить про недійсність чи неукладеність договору.

Також суд відхиляє доводи відповідача щодо недоведеності факту отримання кредитних коштів. Наданий позивачем лист ТОВ «Санрайз Фінанс» підтверджує здійснення 05 квітня 2020 року переказу кредитних коштів у сумі 700,00 грн на банківську картку, зазначену позичальником при оформленні кредиту. Крім того, матеріали справи містять розрахунок заборгованості та виписку по особовому рахунку, які узгоджуються між собою та підтверджують факт видачі кредиту і подальше невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Посилання відповідача на відсутність доказів належності банківської картки та номера мобільного телефону саме їй суд оцінює критично, оскільки такі твердження не підтверджені будь-якими належними доказами. Водночас відповідач не надала доказів того, що кредитні кошти були отримані іншою особою, або що її персональні дані були використані без її волі.

Суд також відхиляє доводи відповідача щодо неправомірності нарахування процентів після спливу первісного строку кредитування. Згідно з пунктом 9.4 кредитного договору сторони погодили можливість автоматичної пролонгації договору за умови, визначеної договором. Оскільки умовами договору передбачено продовження строку користування кредитом, а проценти нараховувалися саме в межах погодженого сторонами строку пролонгації, який загалом не перевищував 70 календарних днів, суд доходить висновку, що таке нарахування здійснювалося в межах дії кредитного договору та не суперечить положенням статей 1048, 1054 ЦК України. Після закінчення погодженого сторонами строку кредитування проценти за користування кредитом позивачем не нараховувалися.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо права позивача пред`являти свої вимоги до боржника за договором, то суд керується такими положеннями Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Щодо доводів відповідача про неналежне підтвердження переходу права вимоги, суд зазначає, що матеріали справи містять договір відступлення права вимоги № 1-01/12/2023 та витяг із реєстру боржників, відповідно до яких право вимоги за кредитним договором № 1600056 перейшло до ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн». Вказані докази відповідають вимогам статей 512514 ЦК України та підтверджують процесуальну правосуб`єктність позивача.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з наданого платіжної інструкції, позивач за подання позову до суду, у відповідності до положень ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» сплатив судовий збір в розмірі 2662,40 грн, які у зв`язку з задоволенням позову, підлягають стягненню з відповідача.

Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з таких положень Закону.

Відповідно до ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 лютого 2019 року (справа №756/2114/17) зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано такі документи: копію договору про надання правової допомоги від 09 липня 2025 року, копію додаткової угоди до цього договору від 20 січня 2026 року, копію акту про отримання правової допомоги від 21 липня 2026 року, копію платіжної інструкції від 21 липня 2026 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію довіреності, копію рахунку.

Згідно з наданих документів, встановлено, що позивачу надана професійна правнича допомога, яка полягала: у зустрічі та консультації щодо судового врегулювання спору, складання та подання до суду позовної заяви, інші клопотання, канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправки поштової кореспонденції. Всього адвокатом було витрачено 5 годин, вартість наданих послуг оцінена адвокатом в 13000 грн.

Отже, враховуючи клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, принцип співмірності та розумності судових витрат, зважаючи на характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг заявнику, складність справи, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру, суд доходить висновку про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Керуючись ст. 1, 2, 4, 12, 76-82, 95, 137, 141, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Айкон Дебт Коллекшн» в особі представника Пархомчука Сергія Валерійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Айкон Дебт Коллекшн» заборгованість за кредитним договором №1600056 від 05 квітня 2020 року у сумі 17404 (сімнадцять тисяч чотириста чотири) грн 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Айкон Дебт Коллекшн» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп та витрати на правову допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи Харківському апеляційному суду або через Кегичівський районний суд Харківської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» (далі ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн»»), місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, код ЄДРПОУ:44002941,

представник позивача: Пархомчук Сергій Валерійович, адреса: 08157, Київська область, с. Софіївська Борщагівка, пр-т Героїв Небесної Сотні, 26/9,

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.М. Куст