Постановление суда № 138875813, 05.08.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/7992/26

Провадження № 1-кс/204/1477/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року слідчий суддя Чечелівський районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної ОСОБА_5 , про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 22025040000000870 від 04.06.2025 року, за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,-

встановив:

До суду надійшло клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної ОСОБА_5 , про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 22025040000000870 від 04.06.2025 року, за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування № 22025040000000870 від 04.06.2025 за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України. Підставою для звернення прокурора до суду є ухвала Дніпровського апеляційного суду від 25.06.2026 ( справа 204/3558/26, провадження 11-сс/803/1414/26) за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_7 , якою апеляційну скаргу адвоката задоволено частково та постановлено ухвалу, якою ухвалу слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 06.04.2026 скасовано, постановлено нову ухвалу, якою повернуто клопотання слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні№ 22025040000000870 для усунення недоліків протягом 72 годин з часу отримання копії ухвали.

Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлена в ході досудового розслідування особа представник спеціальної служби іноземної держави, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 12.12.2025, залучив до підривної діяльності проти України громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що використовує мобільний телефон, який має ідентифікуючі ознаки: imei 1: НОМЕР_1 , з номером мобільного телефону: НОМЕР_2 з наявним обліковим записом інтернет-месенджеру «Telegram», який добровільно погодився виконувати завдання щодо підривної діяльності проти України. В ході спілкування невстановлений представник спецслужби іноземної держави поставив ОСОБА_6 завдання щодо пошуку та передачі інформації для проведення підривної діяльності проти України. У свою чергу, ОСОБА_6 надав добровільну згоду на вчинення вищевказаних протиправних дій, про що повідомив невстановленого представника спеціальної служби іноземної держави. Крім того, ОСОБА_6 погодив з невстановленим представником спеціальної служби іноземної держави спосіб передачі інформації для проведення підривної діяльності проти України, використовуючи для цього власний мобільний телефон imei 1: НОМЕР_1 , з номером мобільного телефону: НОМЕР_2 з наявним обліковим записом інтернет-месенджеру «Telegram», невстановлений мобільний телефон з обліковим записом «Леночка» інтернет-месенджеру «Telegram», що авторизований із використанням SIM-картки оператора мобільного зв`язку НОМЕР_3 , а також інші невстановлені мобільні телефони з невстановленими обліковими записами інтернет-месенджеру «Telegram». В свою чергу, у ОСОБА_6 у невстановлений в ході досудового розслідування проміжок часу, однак не пізніше 12.12.2025, виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, в умовах воєнного стану, шляхом надання невстановленому представнику спеціальної служби РФ допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, а саме проведення розвідувальної діяльності щодо місця розташування особового складу, техніки, озброєння, оборонних (фортифікаційних) споруд ЗСУ та інших силових структур, а також щодо виробництва та місць випробування зброї і боєприпасів. Так, незважаючи на зобов`язання по неухильному додержанню Конституції України та законів України, у невстановлений досудовим розслідуванням час та при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, але не пізніше 12.12.2025, ОСОБА_6 , будучи обізнаним про факт ведення РФ агресивної війни проти України та проведення у зв`язку з цим представниками іноземних організацій Збройних Сил РФ та інших, підривної діяльності проти України на шкоду обороноздатності та державній безпеці України, став на шлях вчинення особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки державної зради, що виразилося у наданні представнику іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, в умовах воєнного стану. Так, на виконання свого злочинного умислу, направленого на заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України ОСОБА_6 , в умовах воєнного стану, діючи умисно, 12.12.2025, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, використовуючи невстановлений в ході досудового розслідування мобільний телефон з невстановленим обліковим записом інтернет-месенджеру «Telegram», здійснив передачу інформації, що містить відомості про розташування артилерійського полігону для відстрілу озброєння, зокрема танків Т-84, бойових припасів, та відомості щодо переміщення та розташування оборонних (фортифікаційних) споруд, шляхом розмови в ході здійснення телефонного дзвінка з невстановленою особою - представником спеціальної служби РФ, з наступним змістом: «Значит смотрите, сегодня приезжал начальник КБ Южного, это с Днепра, тот который бывший замминистра. Значит, рано приперлись они… Директор на работу обычно с девяти приезжает, а это в 8 утра был на работе. И где-то в 8.10 приехал этот», «Значит, вчера вечером, оказывается, где-то в 17 с чем-то, встречали с Днепра машину, груженую. Но поскольку начальник комплекса, этот ОСОБА_8 , сказал идите нахуй, я уже дома я никого встречать не буду, загнали на первую площадку. Стояла на первой площадке и рано утром, её перегнали в 7 утра туда», «И сегодня, вот вечером, в 3 с копейками, вторая машина пришла и вторую машину тоже туда загнали. Ну вторую встречали КБшники наши местные и загоняли», «Вот, завтра утром, ну завтра не я дежурю, завтра бабушка … Значит, завтра утром еще одна машина, с чем не знаю, но идет туда-же. Завтра будут по приказу работать КБшники с Днепра и наши. И КБшники и вторая площадка. Это раз», «Второе. Завтра на четвертой площадке, сегодня письмо я копировал для передачи в охрану, танкисты будут стрелять. Будут стрелять, ну это просят армейцы, полигон дают там … будут с танков стрелять, стрелять с Т-84. Это модернизированная семьдесят двойка. Вот стреляют 125-ти, штатная. Ну, это я понимаю какая-та воинская часть рядом, они приводят оружие к нормальному бою, после ремонта», «Так, и третье. Ночью был прилет. По … прилетело, мы немножко даже удивились. Это вот за нами, если вот наш дом смотрит одной стороной на Днепропетровск, второй на улицу Центральную. Вот. Район называется Пидворкы. Вот туда, улица (Короткая?), три реактивных Шахеда впиздячили в дом», «Но самая ближняя цель, которая более менее вменяемая, ну паспортный стол, мы думаем, что нет. Там один долбоеб волонтер, бывший мент. Там он очень активную деятельность вёл, может быть это была цель. Но у него там во дворе всякого говна было много. Ну я просто не знаю… Вот. Причем эти Шахеды были реактивные, все видели, что они … очень быстро и ПВО даже среагировать не успели. И все три, один за одним, вот в этот район возле ....», «А, еще. Значит, позавчера, у меня там бывший подчинённый выезжал. Он… не-не-не. Господи, скажите мне, он кинолог, в полку был, сейчас пенсионер, мед фельдшером работает. Вот, и с ним начальник кинологической службы приезжал, чет там сидели, кофе пили у меня. Они говорят, что пригнали 25 экскаваторов под Павлоград, пока прячут, вот, район Першотравенска, Терновка, вот туда. То есть это получается донецкое направление, за Павлоградом. Но рыть пока не начали», «Вот, а с завода усилено наша часть, Павлоградский полк, гвардейский, вывозит бетонные конструкции, причем всякий хлам. Если изначально, был вариант того, что рассказывали, что это будут строить бомбоубежище, а там бетонные плиты, бетонные столбы, на что ложат сами плиты. Ну вот когда арочные конструкции там металлические столбы допустим и вот между ними ставят вот эти такие бетонные столбы. Они метров 5-6 ну и в ширину с пол метра. И сегодня вывозили лестничные марши, ну пролеты, вот эти площадки которые между ступеньками, между этажами. Вот, и как бы, я спросил а куда, зачем, всякое говно. Ну официально, пока вывозят в полк, будут строить новые укрепрайоны через город. То есть, вот это всё пойдет на строительство укрепрайонов. Ближе к Покровску, да. Ну вот как-то так.», а саме інформації що має значення для ефективного забезпечення обороноздатності України, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво-важливим національним інтересам України. Після чого, ОСОБА_6 , 22.12.2025 точний час в ході досудового розслідування не встановлено, діючи умисно, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу спрямованого на заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України, за власною ініціативою, діючи умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України, в умовах воєнного стану, використовуючи невстановлений в ході досудового розслідування мобільний телефон та невстановлений обліковий запис інтернет-месенджеру «Telegram», здійснив телефонну розмову з невстановленим представником спеціальних служб РФ, в ході чого ОСОБА_6 повідомив, що використовуючи власний мобільний телефон imei 1: НОМЕР_1 , з номером мобільного телефону: НОМЕР_2 з наявним обліковим записом інтернет-месенджеру «Telegram» та невстановлений мобільний телефон з обліковим записом « ОСОБА_9 » інтернет-месенджеру «Telegram», що авторизований із використанням SIM-картки оператора мобільного зв`язку НОМЕР_3 , має намір відправити представнику спеціальних служб РФ інформацію про випробування танків та озброєння, зокрема випробування танку Leopard з гарматою L7A3 105мм, партії пострілів калібру 122мм та відомостей щодо особового складу з військової частини НОМЕР_4 , шляхом розмови в ході здійснення телефонного дзвінка з невстановленою особою - представником спеціальної служби РФ, з наступним змістом: «Во-первых нашел письмо там, где танкисты стреляли. Если сейчас камеру переверну, или переслать лучше? Это у меня нас…. С основного телефона на мой надо пересылать. Да ну, чего нет. А, я понял. «Ну короче, я вам сразу скажу, какая это была воинская часть. Это Полтавская область, ОСОБА_10 . Так, войсковая часть А4694.», «Да, значит, ээ, Leopard с пушки L7A3 105 миллиметровой. Да. Да, это будет.», «Значит, и к нам опять пришло письмишко, сейчас две секунды, теперь с ОСОБА_11 . Вот, Артем просит, ээ так, випробування партії пострілів калибром 122 миллиметра. Сегодня они должны были приехать. Ээ. Работы будут проходить двадцать третьего двадцать шестого, это на четвертой площадке.», «Есть, есть, есть. Я перешлю их, да. Хорошо. Угу. Нет, нет.», «Угу, сегодня отгрузки точно не было, это железно. Поэтому оно еще все там. Угу. Да. Но очень редко.», «Ну как, когда такая критическая ситуация, мы, она может меня набрать, а так через ОСОБА_12 , если что.», «Да, хорошо. А я сейчас себе на этот телефон перешлю письма, и с этого телефона отправлю на вас.», «Хорошо. Ну я Саше в телеграм отправлю, а она перешлет.», «Я от ОСОБА_13 отправил, а ну посмотрите пожалуйста.», «С ОСОБА_11 , и там пользователь, вот нажмите, открывается оно у вас или нет, это танксисткое письмо, но должно открыться», «Сохраняйте, а я удаляю. Или вы удалите сразу.». Так, на виконання свого злочинного умислу, направленого на заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України ОСОБА_6 , в умовах воєнного стану, діючи умисно, 22.12.2025 о 18 год. 41 хв., перебуваючи у невстановленому в ході досудового розслідування місці, за завданням співробітника спецслужби РФ, використовуючи власний мобільний телефон з imei НОМЕР_1 та власний обліковий запис в багатоплатформовому інтернет-месенджері «Telegram», що авторизований із використанням SIM-картки оператора мобільного зв`язку НОМЕР_2 , здійснив передачу відомостей щодо проведення практичних вправ зі стрільби на танку Leopard 1А5 з гарматою L7A3 105мм особовим складом військової частини НОМЕР_5 , а також випробування партії пострілів калібру 122мм, шляхом відправлення на обліковий запис «Леночка» інтернет-месенджеру «Telegram», що авторизований із використанням SIM-картки оператора мобільного зв`язку НОМЕР_3 текстового повідомлення з наступним змістом: «Пользователь ОСОБА_14 поделился файлом с вами. CamScanner 04.12.2025 14.48: https://eu.docworkspace.com/d/s|FuFvqk7oOelygY?sa=601.1074 Открыть в приложении: ІНФОРМАЦІЯ_2 », за посиланням якого міститься файл «upload_1764917713317», який являється сканкопією запиту військової частини НОМЕР_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ») до Павлоградського механічного заводу ДП «ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова» щодо надання дозволу на проведення 07.12.2025 практичних вправ стрільб з танку «Leopard 1A5» військовослужбовцями НОМЕР_7 танкового батальйону ВЧ НОМЕР_5 , виду зброї, що застосовуватиметься, а також який містить відомості щодо особового складу ВЧ НОМЕР_5 та повідомлення у вигляді фотозображення листа від АТ «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» ДАХК «Артем» (м. Київ) до ПМЗ ДП «ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова» щодо уточненого переліку робочої групи та представників, які залучаються для проведення випробувань партії пострілів калібрів 122мм, з відомостями про прибуття робочої групи (робоча група прибуває 22.12.2025, орієнтовний термін проведення робіт 23.12.2025-26.12.2025, вих. № 2025-22-12/6619/074 від 22.12.2025. Підписав генеральний директор ОСОБА_15 . Виконавець ОСОБА_16 , м.т. НОМЕР_8 ). Після чого, ОСОБА_6 , діючи умисно, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру спрямованого на заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України, за власною ініціативою, діючи умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України, в умовах воєнного стану, 22.12.2025 точний час та місце в ході досудового розслідування не встановлено, використовуючи телефон з обліковим записом « ОСОБА_9 » інтернет-месенджеру «Telegram», що авторизований із використанням SIM-карти оператора мобільного зв`язку НОМЕР_3 , здійснив передачу вищезазначених відомостей щодо проведення практичних вправ зі стрільби на танку Leopard 1А5 з гарматою L7A3 105мм особовим складом військової частини НОМЕР_5 , а також випробування партії пострілів калібру 122мм, представнику спеціальної служби РФ, а саме інформації що має значення для ефективного забезпечення обороноздатності України, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво-важливим національним інтересам України. В подальшому, ОСОБА_6 , 08.02.2026, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру спрямованого на заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України, за власною ініціативою, діючи умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України, в умовах воєнного стану, використовуючи невстановлений в ході досудового розслідування мобільний телефон з невстановленим інтернет-месенджером, здійснив передачу інформації, що містить відомості про розташування та виробництво оперативно-тактичного ракетного комплексу (ОТРК) «Сапсан», шляхом розмови в ході здійснення телефонного дзвінка з невстановленою особою - представником спеціальної служби РФ, з наступним змістом: «Все тихо, буквально все тихо, стабильно. Я ж говорил, что два первых самых изделия вернули. Сейчас вопрос стоит в том, что комплектующих на них нет. То есть, почему не полетели не понятно, но не полетели, а теперь к ним ищут комплектующие. Вот, да, мы должны сейчас вроде …ать и отдать. А. Двадцать шесть еще хотим сделать. Громко об этом сказали. ОСОБА_17 », «Ну, я так понимаю, за этот год будет. То есть мы за пол года шесть еле склепали, ну а теперь хотим двадцать шесть.», а саме інформації що має значення для ефективного забезпечення обороноздатності України, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво-важливим національним інтересам України. Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, у період дії в Україні воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, їх протиправність, а також те, що вони шкодять суверенітету, територіальній цілісності, обороноздатності та державній безпеці України, розуміючи наслідки та бажаючи їх настання, маючи наміри надати допомогу представникам спецслужб Російської Федерації у підривній діяльності проти України, здійснив збір, та передачу відомостей, представникам державі агресора, що становлять цінність для воєнної безпеки України, з метою їх подальшої передачі представникам держави-агресора, які діяли у складі агентурної мережі та здійснювали підривну діяльність проти України. Вказані дії вчинені умисно, з прямим умислом, в інтересах іноземної держави, у тому числі через передачу зібраної інформації відповідним представникам спецслужб РФ через зашифровані канали зв`язку. Так, 30.03.2026 в ході обшуку житлового приміщення, за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено та вилучено, окрім іншого наступне: 1) Грошові кошти у сумі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень та 31 000 (тридцять одна тисяча) доларів США: 500 купюр номіналом 1000 грн; 310 купюр номіналом 100 доларів США. 31.03.2026 вказані вище об`єкти визнано речовими доказами, оскільки є обґрунтовані підстави вважати, що зазначені предмети були знаряддям вчинення кримінального правопорушення та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження або могли бути здобуті злочинним злочином. Крім того, 30.03.2026 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України. Таким чином, в діях ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачаються ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, за вчинення якого, передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна, що згідно ч. 6 ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином. Так, відповідно до ухвали слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 06.04.2026 (справа № 204/3558/26, провадження № 1-кс/204/598/26) накладено арешт на зазначене вище майно, яке вилучено 30.03.2026 в ході обшуку житлового приміщення, за адресою:

АДРЕСА_2 . Статтею 9 КПК України встановлено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Принцип змагальності у кримінальному провадженні, відповідно до ст. 22 КПК України, полягає у збиранні та поданні до суду речей, документів, інших доказів, тощо. Відповідно до ст. 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Згідно зі ст. 4 Конвенції Ради Європи «Про відмивання, виявлення, вилучення і конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму» (ратифіковану Законом України N 2698-VI від 17.11.2010) - «слідчі і тимчасові заходи» - Кожна Сторона зобов`язана вжити такі заходи, які можуть знадобитися для можливості її здатності швидко визначити, виявити, заблокувати або заарештувати майно, яке підлягає конфіскації для того, щоб, зокрема, сприяти здійсненню конфіскації надалі. Згідно зі ст. 5 даної Конвенції, держава Україна зобов`язана вжити заходів, які можуть знадобитися для того, щоб забезпечити застосування заходів щодо блокування, арешту та конфіскації також до: a) майна, в яке були перетворені або конвертовані доходи; b) майна, отриманого із законних джерел, якщо до нього було повністю або частково приєднані доходи, отримані злочинним шляхом; c) прибутку або інших вигод, отриманих від доходів, від майна, в яке були перетворені або конвертовані доходи, отримані злочинним шляхом, або від майна, до якого залучені доходи, отримані злочинним шляхом. Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Крім того, відповідно до положень ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Також, відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна. Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Таким чином, оскільки вказані вище грошові кошти визнані органом досудового розслідування речовими доказами, вбачається за необхідне накласти арешт з метою збереження вказаного майна. З вищевикладеного вбачається, що існують обставини, які підтверджують, що незастосування заборони або обмеження користування, розпорядження зазначеним грошовими коштами призведе до їх незаконного використання або передачі іншим особам, що позбавить можливості застосування конфіскації. Незастосування арешту щодо зазначеного майна, може унеможливити використання його як доказів у кримінальному провадженні, у зв`язку з тим, що зазначене майно може бути втрачено, знищено, перетворено, переміщено та відчужено на користь третіх осіб. Крім цього, на даний час існують обставини, які підтверджують, що незастосування арешту на зазначене в клопотанні майно призведе до вжиття невстановленими в ході досудового розслідування особами заходів щодо зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування та відчуження останнього. Частиною 1 статті 96-1 КК України визначено, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення. Вилучені за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 грошові кошти можуть бути предметом спеціальної конфіскації згідно приписів ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, оскільки на даний час органом досудового розслідування перевіряється версія про отримання даних коштів ОСОБА_6 злочинним шляхом (від представників спеціальних служб рф). Санкція ч. 2 ст. 111 КК України передбачає вид додаткового покарання - конфіскацію майна особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, підставою для накладення арешту відповідно п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України є забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи. У свою чергу, оскільки в ході проведення обшуку не отримано відомостей щодо походження вказаних грошових коштів, можна припустити, що вони належать ОСОБА_6 . Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження. Таким чином, арешт на грошові кошти, які вилучені під час обшуку 30.03.2026 за місцем проживання ОСОБА_6 має на меті забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації та конфіскації майна, згідно п.п. 1-3 ч. 2 ст. 170 КПК України. Враховуючи викладене, оскільки вищевказане майно ( грошові кошти) визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, санкцією ч.2 ст.111 КК передбачено конфіскація майна, а також наявна необхідність забезпечення можливої спеціальної конфіскації такий вид забезпечення кримінального провадження як арешт майна відповідає інтересам кримінального провадження. Необхідність накладення арешту шляхом заборони відчуження, користування, розпорядження майном зумовлена тим, що існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. На підставі викладеного вище, прокурор звертається до суду з даним клопотанням про арешт майна та просить проводити розгляд справи на підставі ч.2 ст. 172 КПК України.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про арешт майна та просив задовольнити.

Захисник в судовому засіданні заперечувала щодо вказаного клопотання прокурора та у задоволенні клопотання просила відмовити. Надала до суду письмові заперечення в яких зазначили, що на розгляді Чечелівського районного суду м. Дніпра перебуває справа № 204/7992/26 (1-кс/204/1477/26) про арешт майна, яке вилучене 30.03.2026 року в ході обшуку приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , а саме на: грошові кошти у сумі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень та 31 000 (тридцять одна тисяча) доларів США (в рамках кримінального провадження № 22025040000000870 від 04.06.2025 року, правова кваліфікація за ч. 2 ст. 111 КК України). ОСОБА_7 є власником / володільцем майна, тимчасово вилученого під час обшуку, проведеного в рамках КП № 22025040000000870 від 04.06.2025 року. Зазначене клопотання подане органом досудового розслідування за наслідками постановлення Дніпровським апеляційним судом ухвали від 25.06.2026 року (провадження № 11-сс/803/1414/26), якою попередню ухвалу слідчого судді Чечелівського районного суду м. Дніпра ( ОСОБА_1 ) від 06.04.2026 року скасовано, а клопотання слідчого про арешт майна повернуто для усунення недоліків. В мотивувальній частині ухвали Дніпровського апеляційного суду від 25.06.2026 року викладено висновок та акцентовано увагу, що слідчим / прокурором в клопотанні про накладення арешту на майно не викладено жодних ознак, що грошові кошти, які мають статус тимчасово вилученого майна, мають ознаки, силу, значення речових доказів згідно ст. 98 КПК України. Незважаючи на чіткі та імперативні висновки Дніпровського апеляційного суду від 25.06.2026 року щодо відсутності у вилучених грошових коштів ознак речових доказів, орган досудового розслідування, усуваючи недоліки, вдався до процесуальної маніпуляції. Так, прокурор подав по суті нове (повторне) клопотання від 01.07.2026 року про арешт майна, у якому кардинально змінив мету накладення арешту. Прокурор, знову не наводячи жодного обґрунтування арешту майна з метою «збереження речових доказів» (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України), - наразі заявляє про необхідність арешту майна з метою «конфіскації майна як виду покарання» (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України) та «спеціальної конфіскації» (п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України). Така зміна правової позиції сторони обвинувачення фактично є офіційним визнанням відсутності будь-якого процесуального значення вилучених коштів як речових доказів у кримінальному провадженні № 22025040000000870. Разом з тим, нова обрана прокурором мета арешту є юридично неспроможною, а клопотання підлягає повній відмові у задоволенні з огляду на наступне. В клопотанні від 01.07.2026 року прокурор зазначає одразу три по суті взаємовиключні та юридично неспроможні мети накладення арешту на майно: збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України); конфіскація майна як вид покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України); спеціальна конфіскація (п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України). Аналіз тексту клопотання свідчить про абсолютну відсутність будь-якої конкретизації, фактичного обґрунтування та доказової бази щодо кожної з вказаних цілей. Переважна більшість тексту клопотання складається по суті з формального переписування та цитування норм КПК України, КК України, положень Варшавської конвенції 2005 року та абстрактних витримок із судової практики. Прокурор знову (як і в попередньому клопотанні) обмежився загальними фразами про «забезпечення завдань кримінального провадження», не навівши (як і в попередньому клопотанні) жодного фактичного документального підтвердження належності чи зв`язку вилучених коштів із протиправною діяльністю. Ухвалою слідчого судді Чечелівського районного суду м. Дніпра від 17.03.2026 року було надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 - з метою відшукання виключно конкретно визначеного переліку речей, а саме комп`ютерних систем, мобільних терміналів, сім-карток, електронних носіїв інформації, роутерів та особистих записів. Жодного дозволу на відшукання, огляд та вилучення грошових коштів (готівки) ухвала слідчого судді від 13.03.2026р. не містила. Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, вважаються тимчасово вилученим майном. Згідно з ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є позбавлення особи можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт або його повернення. Оскільки грошові кошти не були прямо вказані в ухвалі про дозвіл на обшук, вони набули правового статусу тимчасово вилученого майна. Для обмеження права власності на тимчасово вилучене майно закон вимагає доведення його беззаперечного зв`язку із розслідуваним злочином. Так, прокурор, залишивши в повторному клопотанні про арешт майна мету такого застосування заходу забезпечення як «збереження речових доказі», - повністю знехтував висновками Дніпровського апеляційного суду від 25.06.2026р. В матеріалах клопотання так і не з`явилося жодного доказу того, що вилучені грошові кошти зберегли сліди злочину, містять інформацію про обставини вчинення державної зради або є предметом чи знаряддям злочину в розумінні ст. 98 КПК України. Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Знаряддя скоєння злочину це предмети, засоби, які безпосередньо використовуються особою для виконання дій, що становлять об`єктивну сторону злочину. Знаряддя, що належить винній особі підлягають обов`язковій спеціальній конфіскації (ст. 96-2 КК України). Частиною 1 ст. 100 КПК України передбачено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 КПК України. Пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів. І в цьому випадку норма частини 3 цієї статті допускає накладення арешту на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, тобто критеріям речових доказів. Відповідно до постанови слідчого СУ ГУ СБ України у Дніпропетровській області ОСОБА_18 від 31.03.2026р. визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 22025040000000870 від 04.06.2025р. предмети, які були вилучені 30.03.2026р. за результатами проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , в тому числі грошові кошти (тимчасово вилучене майно). При цьому, в постанові слідчого від 31.03.2026р. про визнання вилученого майна речовими доказами взагалі не конкретизовано які саме сліди могли зберегти на собі вилучені в ході обшуку грошові кошти, щоб бути визнані як знаряддя вчинення злочину. Жодних об`єктивних підстав вважати, що вилучені грошові кошти виступають знаряддям вчинення кримінального правопорушення та / або набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, тобто є доказом злочину, і відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та віднесено саме до знаряддя вчинення кримінального правопорушення, або ж містять на собі ознаки вчиненого кримінального правопорушення або ж відповідні сліди кримінального правопорушення - не має. На спростування будь-яких абстрактних припущень сторони обвинувачення щодо нібито сумнівного чи протиправного походження вилученого майна, - до даних заперечень долучається вичерпний пакет документів, які беззаперечно підтверджують фінансову спроможність ОСОБА_7 , офіційний дохід та легальність накопичення вилучених сум. Так, вилучені 30.03.2026 року під час обшуку житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 грошові кошти в сумі 500000,00 гривень, 31000,00 доларів США є заощадженнями, накопичення мають повністю прозоре та законне джерело походження, що формувалося як за рахунок легальної підприємницької діяльності ОСОБА_7 . Власником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_7 (речове право власності належить на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24.02.2023р.). ОСОБА_7 є суб`єктом підприємницької діяльності з 03.12.2009 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 22320000000007112 (підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_9 ). Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серія НОМЕР_10 ОСОБА_7 з 01.01.2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування (ставка єдиного податку 15%, ІІ група), місце проведення господарської діяльності: АДРЕСА_4 ; вид господарської діяльності: 85.13.0 стоматологічна практика. Відповідно до ліцензії серії АВ № 526171, виданої 03.03.2010 року Міністерством охорони здоров`я України ОСОБА_7 має дозвіл на ведення медичної практики (терапевтична стоматологія); строк дії ліцензії з 04.02.2010р.; рішення про видачу ліцензії № 2 від 04.02.2010р. Сукупність вказаних доказів свідчить, що ОСОБА_7 понад 16 років здійснює підприємницьку (господарську) діяльність, має стоматологічний кабінет, бізнес проносить стабільний, високий легальний дохід, що повністю корелюється із задекларованими прибутками за останні роки. На огляд та оцінку слідчого судді долучаються податкові декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 , доходи останньої є абсолютно прозорими та офіційно зареєстрованими у контролюючих органах: за податковий період 2021 року: 1 566 225, 00 гривень; за податковий період 2022 року: 1 612 050, 00 гривень; за податковий період 2023 року: 2 413 600, 00 гривень; за податковий період 2024 року: 2 906 300, 00 гривень; за податковий період 2025 року: 3 153 650, 00 гривень. Вказані документи належним чином зареєстровані у контролюючих органах, відображають реальні обсяги отриманого доходу від здійснення підприємницької діяльності та повну сплату всіх передбачених законодавством податків і зборів. Дохід ОСОБА_7 за останні роки (2021-2025рр.) становить понад 11,5 мільйонів гривень, що беззаперечно пояснює суму вилучених в ході обшуку грошових накопичень. Увага слідчого судді звертається на той факт, що безпосередньо під час проведення обшуку ОСОБА_7 надавала пояснення щодо походження, належності грошових коштів. В протоколі обшуку від 30.03.2026 року стисло відображено пояснення ОСОБА_7 та зазначено, що зі слів останньої грошові кошти є сімейними накопиченнями (її та чоловіка ОСОБА_6 ), є їх офіційними заробітками / доходами, а також частина отримана від продажу квартири у м. Вінниця. На підтвердження таких доводів, а також з метою спростування припущень органу досудового розслідування, що вилучені в ході обшуку грошові кошти могли, начебто, бути отримані злочинним шляхом, - сторона захисту також надає докази матеріального (фінансового) стану ОСОБА_6 . Відповідно до довідки про доходи № 02222222341253219 від 05.08.2019р. ОСОБА_6 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, сума пенсії за період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р. складає 104759,58 гривень. Відповідно до довідки про доходи № 1816, видана 24.09.2019р. Дніпровською філією публічного акціонерного товариства «Укртелеком» - сума заробітку ОСОБА_6 за період з січня 2019р. вересень 2019р. склала 62515,02 гривень. Відповідно до довідки про доходи № 4353763370361380 від 10.02.2020р. ОСОБА_6 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, сума пенсії за період з 01.01.2019р. по 31.12.2019р. склала 117557,51 гривень. Відповідно до довідки № 94 від 20.12.2022р. ОСОБА_6 працював на посаді заступника начальника Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області, сума доходів за період з лютого 2022р. грудень 2022р. склала 514117,08 гривень. Відповідно до протоколу Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області за пенсійною справою № 0415030670 від 01.05.2024р. ОСОБА_6 (інвалід війни 3 групи при виконанні обов`язків військової служби) призначено пенсію в сумі 37416,93 гривень з 01.05.2024р. довічно. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 34864235 від 13.03.2015р. ОСОБА_6 на праві приватної власності належав об`єкт житлової нерухомості квартира АДРЕСА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане 13.03.2015р. Другою тростянецькою державною нотаріальною конторою Вінницької області. Відповідно до купівлі-продажу квартири від 08.09.2023 року ОСОБА_6 відчужив (продав) квартиру АДРЕСА_5 ; продаж здійснено за ціною 273320 гривень. Таким чином, зафіксовані у довідках доходи / заробіток ОСОБА_6 у сукупності з прибутками дружини ОСОБА_7 від законної, ліцензованої 16-річної стоматологічної практики у декілька разів перевищують еквівалент вилучених під час обшуку коштів (500 000 грн та 31000 доларів США). За таких обставин, твердження органу досудового розслідування про можливе «злочинне походження» вилучених грошей є виключно абстрактним, гіпотетичним припущенням, яке прямо суперечить дійсним обставинам, письмовим доказам. Накладення арешту на майно, легальність якого підтверджена державними органами (ПФУ, ДПС, ДРСУ) є незаконним та безпідставним, а саме майно підлягає негайному поверненню законному володільцю. Жодних об`єктивних підстав вважати, що вилучені грошові кошти (з урахуванням доказів про законність їх походження) - виступають знаряддям вчинення кримінального правопорушення та / або набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, тобто є доказом злочину, і відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та віднесено саме до знаряддя вчинення кримінального правопорушення, або ж містять на собі ознаки вчиненого кримінального правопорушення або ж відповідні сліди кримінального правопорушення - не має. Сторона обвинувачення не доводить яким чином грошові можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження відповідно до статті 191 КПК України. Майно не несе будь якого доказового значення в кримінальному провадженні відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України. В сукупності вищевикладене свідчить про відсутність правових підстав для накладання арешту на тимчасове вилучене майно, а саме грошові кошти з метою збереження речових доказів. Щодо безпідставності арешту з метою застосування спеціальної конфіскації (п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України). Відповідно до ч. 2 ст. 96-2 КК України та ч. 1 ст. 170 КПК України, спеціальна конфіскація може бути застосована до майна виключно за обов`язкової умови - якщо майно було набуте внаслідок вчинення злочину, є доходом від нього або призначалося/використовувалося для фінансування злочинної діяльності. Сторона обвинувачення не надала слідчому судді жодного доказу (ані протоколів НСРД, ані результатів фінансового моніторингу чи експертиз), які б свідчили, що вилучені грошові кошти мають злочинне походження чи призначалися для підривної діяльності за ч. 2 ст. 111 КК України. Більше того, у клопотанні повністю відсутній навіть натяк на докази недобросовісності ОСОБА_7 тобто доказів того, що вона нібито «знала чи повинна була знати» про протиправність походження цих коштів. Аналіз змісту офіційного повідомлення про підозру від 30.03.2026 року у кримінальному провадженні № 22025040000000870 повністю спростовує таку можливість: ОСОБА_6 підозрюється за ч. 2 ст. 111 КК України (державна зрада в умовах воєнного стану) в спосіб передачі відомостей через месенджер Telegram; як вбачається з тексту самої підозри, ОСОБА_6 діяв виключно під психологічним тиском і шантажем з боку представників іноземної держави через факт затримання його сина на території Республіки Білорусь; у травні 2024 року сина підозрюваного ОСОБА_19 було затримано правоохоронними органами Республіки Білорусь. Дізнавшись про це, представники спецслужб РФ (а саме Головного управління Генерального штабу Збройних сил РФ / ГРУ) використали цей факт як важіль психологічного тиску (шантажу); ОСОБА_6 надав згоду на конфіденційну співпрацю з метою звільнення свого сина та забезпечення його безпеки; в підозрі не зафіксовано та не інкримінується отримання ОСОБА_6 будь-яких грошових коштів чи іншої матеріальної винагороди, цінностей, криптоактивів; слідство офіційно констатує некорисливий характер дій підозрюваного. Таким чином, як вбачається із самого тексту підозри, єдиним мотивом дій ОСОБА_6 (за версією слідства) був вимушений крок через шантаж затриманням сина. Фінансового мотиву немає. Жодних грошей підозрюваний не отримував. Відтак, вилучені у квартирі його дружини-підприємця ОСОБА_7 кошти у сумі 500 000 грн та 31 000 доларів США не мають жодного, навіть теоретичного, відношення до фабули кримінального правопорушення, не є наживою інкримінованого правопорушення, а тому накладений арешт є повністю безпідставним. Посилання прокурора в клопотанні на Конвенцію Ради Європи «Про відмивання, виявлення, вилучення і конфіскацію доходів, одержаних від злочинної діяльності, та про фінансування тероризму» (Варшавська конвенція 2005 року) - є ніщо іншим ніж підміною національного стандарту доказування декларативними гаслами та вибірковим трактуванням міжнародного прав. Конвенція регулює порядок конфіскації «майна, здобутого злочинним шляхом» (proceeds of crime) або «знарядь» (instrumentalities). При цьому, згідно зі ст. 5 Конвенції застосування заходів із вилучення/конфіскації не повинно порушувати права добросовісних третіх осіб (bona fide third parties). Пред`явлення ОСОБА_6 підозри за ст. 111 КК України автоматично не передбачає виникнення «доходів від злочинної діяльності» у вигляді вилучених грошових коштів, якщо не доведено факт їх отримання від спецслужб РФ за виконання конкретних завдань. Формальне посилання (цитування) прокурора на міжнародні конвенції не позбавляє обов`язку доводити обставини справи належними та допустимими доказами відповідно до ст. 8486 КПК України. Прокурор не надав жодного документального підтвердження (протоколів НСРД, руху коштів, фінансового моніторингу тощо), що вилучені грошові кошти є саме «доходами», отриманими в результаті вчинення державної зради, або призначалися для фінансування такої діяльності. На сьогоднішній день слідчим управлінням ГУ СБ України у Дніпропетровській області не встановлено сумнівного походження чи незаконність набуття (придбання) грошових коштів, вони не є підшукані, виготовлені, пристосовані, або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, відсутній зв`язок між вилученим майном та розслідуваним кримінальним провадженням № 22025040000000870, а тому відповідно правових підстав для подальшого арешту цього майна не має. Відомості, що із майном (грошовими коштами) призначено, проводяться та / або планується проведення якихось слідчо-процесуальних дій відсутні. Необхідності фізичної наявності у органу досудового розслідування вилученого майна (грошових коштів) об`єктивно не має, відсутні дані, які б виправдовували втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи, в даному випадку, - власника майна ОСОБА_7 ОСОБА_7 не є підозрюваною / обвинуваченою / цивільним відповідачем у кримінальному провадженні. Згідно з правовою позицією Верховного суду в постанові від 20.01.2021р. у справі № 757/46483/19-к арешт майна третіх осіб, які не мають статусу підозрюваного / обвинуваченого може бути застосований лише у випадку доведення, що майно набуте злочинним шляхом або отримане від підозрюваного / обвинуваченого внаслідок злочину. Відсутні належні, допустимі докази про наявність зв`язку між вилученим майном у виді грошових коштів та розслідуваним кримінальним провадженням № 22025040000000870. Відсутній незаконний (злочинний) шлях набуття ОСОБА_7 , ОСОБА_6 права власності на грошові кошти (вилучені в ході обшуку). Грошові кошти були придбані / набуті на законних підставах, є власними накопиченими кошти, заощадженнями, що підтверджено відповідними документами. В сукупності вищевикладене свідчить про відсутність правових підстав для накладання арешту на тимчасове вилучене майно, а саме грошові кошти з метою спеціальної конфіскації. Щодо необґрунтованості застосування арешту з метою конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України). Відповідно до імперативних вимог ч. 5 ст. 170 КПК України, арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи може бути накладений виключно на майно підозрюваного, обвинуваченого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. ОСОБА_7 не є підозрюваною чи обвинувачуваною у кримінальному провадженні № 22025040000000870, а має процесуальний статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт. Жодних підозр чи обвинувачень у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень ОСОБА_7 не висувалося. Відтак, застосування до майна третьої особи арешту з метою конфіскації є прямим і грубим порушенням ч. 5 ст. 170 КПК України, що унеможливлює задоволення клопотання в цій частині. Вилучені 30.03.2026 року під час обшуку грошові кошти є законним доходом та заощадженнями, які формувалися протягом багатьох років, в основному за рахунок офіційного, легального доходу ОСОБА_7 від провадження нею підприємницької діяльності Судова практика апеляційних судів, Вищого антикорупційного суду, Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду є послідною та однозначною: арешт з метою конфіскації майна як виду покарання не може розповсюджуватися на частку в спільному майні, яка належить добросовісному члену сім`ї / чоловіку / дружині, які не мають статусу підозрюваного. Накладення арешту на майно з метою забезпечення його конфіскації за вироком суду стосується виключно майна, яке є власністю підозрюваного / обвинуваченого. Накладення арешту на майно, яке є спільною сумісною власністю і частково належить іншій особі, яка не є відповідачем / підозрюваним обмежує права цієї особи без законних на те підстав. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя зобов`язаний врахувати, зокрема: розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для інших осіб; можливість забезпечення майбутньої конфіскації іншим майном підозрюваного. Сторона обвинувачення при поновленні клопотання свідомо замовчує той факт, що в межах цього ж кримінального провадження № 22025040000000870 вже накладено арешт на ліквідне майно, яке зареєстроване безпосередньо на ім`я підозрюваного ОСОБА_6 . Вартість вже заарештованих об`єктів нерухомого та рухомого майна, які належать особисто підозрюваному ОСОБА_6 , повністю покриває всі можливі майнові ризики та гарантує виконання можливого додаткового покарання у вигляді конфіскації майна за ч. 2 ст. 111 КК України у разі ухвалення обвинувального вироку суду в майбутньому. За наявності вже заарештованого майна ОСОБА_6 , намагання прокурора додатково арештувати готівкові кошти, вилучені у житловому приміщенні є очевидно надмірним та позбавленим процесуальної потреби, оскільки інтереси держави щодо конфіскації майна підозрюваного вже захищені заарештованим майном, а виключно накладає непропорційний тягар (excessive burden) на третю особу ОСОБА_7 . У справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», «Ісмаїлов проти Росії» та «Бакрадзе проти Грузії» Європейський суд з прав людини наголосив, що захід обмеження права власності не повинен покладати на особу надмірний індивідуальний тягар. Якщо мета публічного інтересу (забезпечення конфіскації) може бути досягнута менш обтяжливим способом (зокрема, за рахунок вже заарештованого особистого майна підозрюваного), накладення арешту на майно/кошти третьої особи є прямим порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, за наявності вже заарештованого нерухомого та рухомого майна ОСОБА_6 додатковий арешт заощаджень третьої особи ОСОБА_7 з метою конфіскації є абсолютно безпідставним, непропорційним та правонеспроможним. Сукупність вищевикладеного свідчить про відсутність правових підстав для задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого 30.03.2026 року майна під час проведення обшуку житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , а саме на: грошові кошти у сумі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень та 31 000 (тридцять одна тисяча) доларів США (в рамках кримінального провадження № 22025040000000870 від 04.06.2025 року, правова кваліфікація за ч. 2 ст. 111 КК України). Згідно ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Вислухавши пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами клопотання та наданими запереченнями, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно зі ст. 4 Конвенції Ради Європи «Про відмивання, виявлення, вилучення і конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму» (ратифіковану Законом України N 2698-VI від 17.11.2010) - «слідчі і тимчасові заходи» - Кожна Сторона зобов`язана вжити такі заходи, які можуть знадобитися для можливості її здатності швидко визначити, виявити, заблокувати або заарештувати майно, яке підлягає конфіскації для того, щоб, зокрема, сприяти здійсненню конфіскації надалі.

Згідно зі ст. 5 даної Конвенції, держава Україна зобов`язана вжити заходів, які можуть знадобитися для того, щоб забезпечити застосування заходів щодо блокування, арешту та конфіскації також до:a) майна, в яке були перетворені або конвертовані доходи; b) майна, отриманого із законних джерел, якщо до нього було повністю або частково приєднані доходи, отримані злочинним шляхом; c) прибутку або інших вигод, отриманих від доходів, від майна, в яке були перетворені або конвертовані доходи, отримані злочинним шляхом, або від майна, до якого залучені доходи, отримані злочинним шляхом.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

За ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як визначено ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Відповідно до ч.5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

За ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

В судовому засіданні встановлено, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування № 22025040000000870 від 04.06.2025 року, за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

У ході досудового розслідування 30.03.2026 повідомлено про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що він підозрюється у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності України, що виразилось у наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України. Відповідно до санкції ч. 2 ст. 111 КК України передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.

У ході досудового розслідування, 30.03.2026 року в ході обшуку житлового приміщення, за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено та вилучено, окрім іншого наступне: 1) Грошові кошти у сумі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень та 31 000 (тридцять одна тисяча) доларів США: 500 купюр номіналом 1000 грн; 310 купюр номіналом 100 доларів США.

Також в судовому засіданні встановлено, що постановою слідчого слідчого управління ГУ СБ України у Дніпропетровській області молодшого лейтенанта юстиції ОСОБА_18 від 31.03.2026 року, визнано речовими доказами по кримінальному провадженню №22025040000000870, серед іншого: грошові кошти у сумі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень та 31 000 (тридцять одна тисяча) доларів США: 500 купюр номіналом 1000 грн; 310 купюр номіналом 100 доларів США.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, а також прокурором підтверджено, що триває досудове розслідування по кримінальному провадженню №22025040000000870 від 04.06.2025 року, за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою конфіскації майна як виду покарання, з метою спецальної конфіскації та з метою збереження речових доказів, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину. Доказів негативних наслідків від застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, захисником не надано та в судовому засіданні не встановлено, а тому слідчий суддя відхиляє доводи захисника оскільки вони є не обґрунтованими та не доведеними.

Незастосування заходів забезпечення кримінального провадження, може призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування та передачі іншим особам, власником вищезазначеного майна.

Правовою підставою для арешту зазначеного майна є п.1 ч.2 ст.170 КПК України збереження речових доказів, п.2 ч.2 ст.170 КПК України спеціальна конфіскація та п.3 ч.2 ст.170 КПК України конфіскація майна як виду покарання.

Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи органу досудового розслідування, щодо необхідності накладення арешту на вказане майно, а доводи у зв`язку з чим, клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 36, 40, 110,131-132, 170-171,309 КПК України, слідчий суддя,-

постановив:

Клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної ОСОБА_5 , про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 22025040000000870 від 04.06.2025 року, за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке вилучене 30.03.2026 року в ході обшуку приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , а саме на: грошові кошти у сумі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень та 31 000 (тридцять одна тисяча) доларів США: 500 купюр номіналом 1000 грн, 310 купюр номіналом 100 доларів США, шляхом накладення заборони відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1