Решение № 138870554, 10.08.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/714/26

провадження у справі № 2/0285/1141/26

10 серпня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді………………..........Літвин О. О.,

секретаря…………………………......Клечковської М. М.,

з участю:

представника відповідача....................Молчанової А. І. (в режимі відеоконференції),

розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року позивач звернувся до суду через систему «Електронний суд» з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №1430-4811 в розмірі 109000 грн.

Заявлені вимоги мотивовано тим, що 04.08.2024 між ним та відповідачем в електронній формі було укладено договір про відкриття кредитної лінії, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 21800 грн строком на 300 днів зі сплатою процентів за користування кредитом.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти на банківську картку відповідача, однак останній належним чином умови договору не виконав, у зв`язку з чим станом на 18.12.2025 утворилась заборгованість у загальному розмірі 122254 грн, з яких: 21800 грн прострочена заборгованість за кредитом, 97184,4 грн прострочена заборгованість за процентами та 3270 грн простроченої комісії.

Водночас кредитодавець застосував до позичальника програму лояльності, якою передбачено часткове списання боргу на суму 13254 грн.

У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача 21800 грн заборгованості за кредитом та 87200 грн заборгованості за процентами.

Представник позивача в заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності.

У письмових поясненнях на відзив та на виконання ухвали суду від 09.04.2026 /а.с.87/ про витребування доказів представник позивача просила позов задовольнити у повному обсязі, зазначаючи, що кредитний договір укладено відповідно до вимог законодавства про електронну комерцію шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора, при цьому відповідач до його укладення був ознайомлений з умовами договору, правилами кредитування та паспортом споживчого кредиту. Вказувала, що позивачем належними доказами підтверджено проходження відповідачем процедури ідентифікації, направлення одноразового ідентифікатора, підписання договору, перерахування кредитних коштів та надсилання примірника договору відповідачу, а також надано протокол перевірки кваліфікованої електронної печатки, моніторинг дій користувача та інші технічні докази укладення договору. Зазначала, що доводи відповідача ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм законодавства та не спростовують належними і допустимими доказами заявлених позовних вимог.

У відзиві на позов від 11.02.2026 та в судовому засіданні представник відповідача заперечила проти позову, вказуючи на недоведеність укладення договору саме з ОСОБА_1 , відсутність належної ідентифікації та доказів отримання коштів. Крім того, вважає нараховані проценти незаконними та нікчемними у частині перевищення максимально допустимої ставки (1% на день), а умови договору несправедливими і такими, що створюють непропорційний фінансовий тягар для споживача. Зазначає, що розмір відсотків та загальна вартість кредиту є надмірними і не відповідають принципам добросовісності, розумності та справедливості.

Заслухавши учасника, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить такого висновку.

Відповідно до ст.ст.3, 626-628 ЦК України договір є домовленістю сторін, які є вільними в його укладенні та визначенні умов.

За змістом ст.ст.1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України за кредитним договором фінансова установа надає позичальнику кредит на визначених договором умовах, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти у встановлені строки.

Договір про відкриття кредитної лінії є різновидом кредитного договору, за яким кредит надається в межах установленого ліміту.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи встановлено, що 04.08.2024 між сторонами укладено договір про відкриття кредитної лінії №1430-4811 продукту «На Все», за умовами якого кредитодавець надав відповідачу кредит у сумі 21800 грн строком на 300 днів із зобов`язанням повернення кредиту та сплати процентів за користування у розмірі 1,5% на день. Договором передбачена можливість застосування до позичальника зниженої процентної ставки в межах програм лояльності за умови дотримання визначених договором вимог.

Сторони також погодили, що укладений договір разом із Правилами надання кредиту становить єдиний договір, а позичальником підтверджено факт ознайомлення з його умовами та інформацією, передбаченою законодавством України у сфері споживчого кредитування і фінансових послуг.

Договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором А9968.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та її акцепту в електронній формі і, за умови підписання у порядку, визначеному законом, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ст.3,12).

Використання одноразового ідентифікатора прирівнює електронний договір до письмового. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20.

Згідно зі ст.639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Додані до Договору Правила відкриття кредитної лінії та таблиця обчислення загальної вартості кредиту, які підписані відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, містять розмір суми кредиту, процентну ставку, строк кредитування, відповідальність за порушення умов договору.

Ставлячи під сумнів надані позивачем електронні докази, за клопотанням відповідача суд витребував системні логи реєстрації та авторизації відповідача на вебсайті navse.in.ua, журнал направлення одноразового ідентифікатора (OTP-коду) A9968 із підтвердженням номера телефону, на який його було надіслано, а також електронний примірник договору про відкриття кредитної лінії №11430-4811 продукту «На все» від 04.08.2024.

Зазначені докази були надані позивачем, у тому числі на USB-носії, та безпосередньо досліджені судом.

За результатами їх дослідження судом перевірено обставини, на необхідність встановлення яких звернув увагу Верховний Суд у постанові від 04.02.2026 у справі №758/14925/23, а саме: факт ідентифікації відповідача в інформаційній системі позивача, направлення та використання одноразового ідентифікатора (OTP-коду), спосіб підписання електронного договору, а також відсутність даних, які б свідчили про зміну його змісту після укладення.

Досліджені докази у своїй сукупності підтверджують дотримання встановленої законом процедури укладення електронного договору та дають суду підстави дійти висновку, що спірний договір був укладений відповідно до вимог законодавства.

Відповідачем не надано жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про втручання в інформаційну систему позивача, використання його персональних даних третіми особами, зміну змісту договору після його підписання або інші обставини, що ставили б під сумнів достовірність поданих електронних доказів.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив факт укладення кредитного договору, його цілісність і незмінність, у зв`язку з чим підстав для неврахування поданих електронних доказів суд не вбачає.

Перед укладенням договору відповідач був вільним в погодженні всіх умов кредитування, з правилами, порядком погашення по кредиту ознайомлений.

Позивач/кредитодавець свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконав та 04.08.2024 надав кредит в сумі 21800 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, що підтверджується даними квитанції платіжної системи LiqPay про видачу кредитних коштів за договором 1430-4811.

Підстав вважати, що кошти отримано сторонньою особою внаслідок шахрайський дій, а персональні дані відповідача у ІТС кредитора були введені не відповідачем особисто, матеріали справи не містять. Зазначені у договорі реєстраційний номер облікової картки платника податків та адреса реєстрації позичальника відповідає даним, зазначеними у відзиві.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

За змістом ст.ст.634, 638 ЦК України кредитний договір може бути укладений як договір приєднання шляхом приєднання позичальника до визначених кредитодавцем умов, а договір є укладеним у разі досягнення сторонами згоди щодо його істотних умов.

Укладення кредитних договорів в електронній формі відповідає вимогам законодавства України, а зобов`язання за таким договором є обов`язковими для виконання сторонами.

Отже, між сторонами правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами відповідач ознайомився та не сприймав їх, як невигідні для себе.

Спірний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у них, відповідно до приписів ст.11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із договору.

При цьому, без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був б укладений.

Закон України «Про захист прав споживачів» покладає обов`язок на позичальника бути відповідальним та добросовісним при укладенні договору та вчиняти відповідні дії з метою повного з`ясування умов кредитування.

Відповідачем самостійно обрано пропозицію фінансової установи щодо надання коштів у кредит, свідомо погоджено її умови, підтверджено їх акцепт шляхом вчинення передбачених електронних дій та отримано грошові кошти. З огляду на це, покладення на відповідача обов`язку виконати взяті на себе зобов`язання відповідає принципу відповідальності сторони за власні рішення у межах свободи договору.

У ст.629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Оскільки сторони у цій справі досягли домовленості згідно з положеннями чинного на момент укладання договору кредиту ЦК України та уклали його, у якому передбачені певні умови, то вони підлягають виконанню.

Після закінчення строку кредитування відповідачем не повернуто кредитні кошти та не сплачено обумовлені проценти.

Згідно зі ст.ст.12, 78, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.ст.525, 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а його невиконання або неналежне виконання є порушенням зобов`язання.

З долученого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що станом на 18.12.2025 така становить 122254 грн та складається із основного боргу в сумі 21800 грн, комісії в сумі 3720 грн та відсотків в сумі 97184 грн. Останні в період часу з 04.08.2024 по 17.08.2024 нараховувались за зниженою ставкою 1,2%, передбаченою п.10.2 договору, в період часу з 18.08.2024 по 30.05.2025 нараховувались за ставкою 1,5%.

Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності в частині часткового списання заборгованості по відсотках і комісії у загальній сумі 13254 грн. Після проведеного перерахунку сума заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача, становить 109000 грн, яка складається з основного боргу в сумі 21800 грн та залишку відсотків в сумі 87200 грн. При цьому суд враховує, що відповідно до ст.ст.8, ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» та п.17 Прикінцевих і перехідних положень цього Закону максимальний розмір денної процентної ставки у спірний період не міг перевищувати 1% з 20.08.2024, а тому умови договору щодо нарахування процентів у більшому розмірі є нікчемними.

Зважаючи на обов`язок суду належним чином дослідити поданий позивачем розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок (постанова Верховного Суду в справі №775/7704/15 від 23.01.2018), судом проведено власний розрахунок заборгованості відповідача по відсотках.

Так, по 19.08.2024 розмір відсотків складає 4316,4 грн (обумовлені договором процентні ставки 1,2% та 1,5%), далі згідно Закону України «Про споживче кредитування» розмір процентів 1%, що становить 61912 грн. Таким чином, розмір відсотків складає 66228,4 грн.

Щодо несправедливих умов договору, зазначених представником відповідача, то суд зазначає таке.

ОСОБА_1 до укладення договору був належним чином повідомлений про умови кредитування, розмір та порядок нарахування процентів, орієнтовну загальну вартість кредиту, що підтверджується підписаними ним договором і таблицею. Договором передбачено строк кредитування та процентну ставку. Відповідач мав право відмовитися від укладення договору, однак добровільно погодився з його умовами.

Доказів того, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» спонукало відповідача до укладення договору на вкрай невигідних умовах або діяло недобросовісно, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.ст.11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору можуть бути визнані несправедливими лише у разі істотного дисбалансу прав та обов`язків сторін на шкоду споживачу. За ч.ч.5, 7 ст.18 цього Закону несправедливе положення може бути змінене або визнане недійсним. Водночас за ч.3 ст.215 ЦК України оспорюваний правочин породжує правові наслідки до моменту визнання його недійсним судом, а оспорення здійснюється шляхом пред`явлення відповідного позову.

При розгляді справи відповідач не заявляв зустрічних вимог про визнання недійсними умов договору щодо процентної ставки, а тому твердження про несправедливість нарахованих процентів є безпідставним. Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог.

Відповідно до ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати визначаються сторонами у договорі з урахуванням умов кредитування та ринкових факторів.

Доказів на спростування презумпції правомірності укладеного договору відповідачем не було надано, не спростована правильність проведеного розрахунку, будь-яких клопотань на його спростування не заявлено, як і не було надано власного розрахунку.

Встановлення судом обставин неналежного виконання відповідачем кредитного зобов`язання та відсутності доведеності зворотного, дає підстави дійти висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту в сумі 21800 грн та частково процентів в сумі 66228,4 грн, а всього разом 88028,4 грн.

Резюмуючи вищевикладене, позовні вимоги слід задовольнити частково.

У силу приписів ст.141 ЦПК України судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Оскільки судом задоволено позовні вимоги частково, тому пропорційно задоволених вимог слід стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 2150 грн.

Керуючись статтями 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ),

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (ЄДРПОУ 38548598),

заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1430-4811 від 04.08.2024 в розмірі 88028,4 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2150 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, рішення набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на нього безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуюча суддя О. О. Літвин