Решение № 138870547, 10.08.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/2061/26

провадження у справі № 2/0285/1746/26

10 серпня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді………………..........Літвин О. О.,

секретаря…………………………......Клечковської М. М.,

розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року позивач звернувся до суду через систему «Електронний суд» з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №1255-5174 в розмірі 147500 грн.

Заявлені вимоги мотивовано тим, що 14.08.2023 між ним та відповідачем в електронній формі було укладено договір про відкриття кредитної лінії, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 29500 грн строком на 300 днів зі сплатою процентів за користування кредитом.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти на банківську картку відповідача, однак останній належним чином умови договору не виконав, у зв`язку з чим станом на 06.03.2026 утворилась заборгованість у загальному розмірі 165436 грн, з яких: 29500 грн прострочена заборгованість за кредитом, 131511 грн прострочена заборгованість за процентами та 4425 грн простроченої комісії.

Водночас кредитодавець застосував до позичальника програму лояльності, якою передбачено часткове списання боргу на суму 17936 грн.

У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача 29500 грн заборгованості за кредитом та 118000 грн заборгованості за процентами.

Сторони в судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про слухання справи, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, у зв`язку з чим розгляд справи проведено у їхній відсутності.

У відзиві на позов від 22.06.2026 відповідач просив поновити строк на його подання, посилаючись на неотримання копії позову та проходження військової служби. Позов визнав частково, не заперечуючи проти стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 29500 грн, однак просив відмовити у стягненні процентів у сумі 118000 грн, посилаючись на гарантії, передбачені п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Також просив розподілити судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог та розглянути справу за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить такого висновку.

Відповідно до ст.ст.3, 626-628 ЦК України договір є домовленістю сторін, які є вільними в його укладенні та визначенні умов.

За змістом ст.ст.1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України за кредитним договором фінансова установа надає позичальнику кредит на визначених договором умовах, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти у встановлені строки.

Договір про відкриття кредитної лінії є різновидом кредитного договору, за яким кредит надається в межах установленого ліміту.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи встановлено, що 14.08.2023 між сторонами укладено договір про відкриття кредитної лінії №1255-5174 продукту «На Все», за умовами якого кредитодавець надав відповідачу кредит у сумі 29500 грн строком на 300 днів із зобов`язанням повернення кредиту та сплати процентів за користування у розмірі 1,5% на день. Договором передбачена можливість застосування до позичальника зниженої процентної ставки в межах програм лояльності за умови дотримання визначених договором вимог.

Сторони також погодили, що укладений договір разом із Правилами надання кредиту становить єдиний договір, а позичальником підтверджено факт ознайомлення з його умовами, Правилами, паспортом споживчого кредиту та інформацією, передбаченою законодавством України у сфері споживчого кредитування і фінансових послуг.

Договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором А1846.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та її акцепту в електронній формі і, за умови підписання у порядку, визначеному законом, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ст.3,12).

Використання одноразового ідентифікатора прирівнює електронний договір до письмового. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20.

Згідно зі ст.639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Додані до Договору Правила відкриття кредитної лінії та паспорт споживчого кредиту, які підписані відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, містять розмір суми кредиту, процентну ставку, строк кредитування, відповідальність за порушення умов договору.

Перед укладенням договору відповідач був вільним в погодженні всіх умов кредитування, з правилами, порядком погашення по кредиту ознайомлений.

Позивач/кредитодавець свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконав та 14.08.2023 надав кредит в сумі 29500 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, що підтверджується даними квитанції платіжної системи LiqPay про видачу кредитних коштів за договором 1255-5174.

Підстав вважати, що кошти отримано сторонньою особою внаслідок шахрайський дій, а персональні дані відповідача у ІТС кредитора були введені не відповідачем особисто, матеріали справи не містять. Зазначені у договорі реєстраційний номер облікової картки платника податків та адреса реєстрації позичальника відповідає даним, зазначеними у відзиві.

Із вищенаведеного вбачається, що позивачем надано суду належні та допустимі докази укладення між ним та відповідачем кредитного договору та отриманням відповідачем кредитних коштів.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

За змістом ст.ст.634, 638 ЦК України кредитний договір може бути укладений як договір приєднання шляхом приєднання позичальника до визначених кредитодавцем умов, а договір є укладеним у разі досягнення сторонами згоди щодо його істотних умов.

Укладення кредитних договорів в електронній формі відповідає вимогам законодавства України, а зобов`язання за таким договором є обов`язковими для виконання сторонами.

Отже, між сторонами правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами відповідач ознайомився та не сприймав їх, як невигідні для себе.

Спірний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у них, відповідно до приписів ст.11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із договору.

При цьому, без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був б укладений.

Закон України «Про захист прав споживачів» покладає обов`язок на позичальника бути відповідальним та добросовісним при укладенні договору та вчиняти відповідні дії з метою повного з`ясування умов кредитування.

Відповідачем самостійно обрано пропозицію фінансової установи щодо надання коштів у кредит, свідомо погоджено її умови, підтверджено їх акцепт шляхом вчинення передбачених електронних дій та отримано грошові кошти. З огляду на це, покладення на відповідача обов`язку виконати взяті на себе зобов`язання відповідає принципу відповідальності сторони за власні рішення у межах свободи договору.

У ст.629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Оскільки сторони у цій справі досягли домовленості згідно з положеннями чинного на момент укладання договору кредиту ЦК України та уклали його, у якому передбачені певні умови, то вони підлягають виконанню.

Після закінчення строку кредитування відповідачем не повернуто кредитні кошти та не сплачено обумовлені проценти.

Згідно зі ст.ст.12, 78, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.ст.525, 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а його невиконання або неналежне виконання є порушенням зобов`язання.

З долученого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що станом на 06.03.2026 така становить 165436 грн та складається із основного боргу в сумі 29500 грн, відсотків в сумі 131511 грн та 4425 грн комісії. Відсотки в період часу з 14.08.2023 по 27.08.2023 нараховувались за зниженою ставкою 1,2%, передбаченою п.10.2 договору, в подальшому до закінчення терміну дії договору відсотки нараховувались за обумовленою сторонами ставкою 1,5% в день.

Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності в частині часткового списання заборгованості по відсоткам і комісії у загальній сумі 17936 грн.

Після проведеного перерахунку сума заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача, становить 147500 грн, яка складається з основного боргу в сумі 29500 грн та залишку відсотків в сумі 118000 грн. Останні, нараховувались відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування».

Доводи відповідача на відсутність в нього обов`язку щодо сплати відсотків за користування кредитом на підставі п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців» (далі по тексту Закон), відповідно до якого військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації проценти за користування кредитом не нараховуються, суд відхиляє, виходячи з такого.

У постанові Верховного Суду від 26.12.2018 у справі №522/12270/15, на яку посилався у відзиві відповідач, зазначено, що дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення та на усі випадки нарахування санкцій і процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності.

Водночас, кредит був наданий відповідачу 14.08.2023 строком на 300 днів. Відповідно до умов кредитного договору проценти за користування кредитом нараховувалися до 08.06.2024 включно.

Згідно з долученою відповідачем довідкою військової частини від 04.05.2026 він був призваний на військову службу за мобілізацією з 26.02.2026. Отже, на момент укладення кредитного договору, протягом усього строку користування кредитом та в період нарахування позивачем процентів відповідач не мав статусу військовослужбовця, а тому пільги, передбачені п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на спірні правовідносини не поширюються.

Суд враховує, що наведена норма закону звільняє військовослужбовців від нарахування процентів за користування кредитом на час проходження військової служби, однак не передбачає її зворотної дії та не поширюється на проценти, які були правомірно нараховані до набуття особою статусу військовослужбовця. Оскільки всі заявлені позивачем до стягнення проценти були нараховані за період з 14.08.2023 по 08.06.2024, тобто майже за два роки до призову відповідача на військову службу, підстав для застосування п.15 ст.14 Закону та звільнення відповідача від їх сплати суд не вбачає.

Інше тлумачення зазначеної норми фактично означало б поширення передбаченої нею пільги на правовідносини, які виникли та були повністю реалізовані до набуття відповідачем статусу військовослужбовця, що суперечило б принципу незворотності дії нормативно-правових актів у часі.

ОСОБА_1 до укладення договору був належним чином повідомлений про умови кредитування, розмір та порядок нарахування процентів, орієнтовну загальну вартість кредиту, що підтверджується підписаними договором і паспортом споживчого кредиту. Договором передбачено строк кредитування і процентну ставку. Відповідач мав право відмовитися від укладення договору, однак добровільно погодився з його умовами.

Доказів того, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» спонукало відповідача до укладення договору на вкрай невигідних умовах або діяло недобросовісно, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.ст.11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору можуть бути визнані несправедливими лише у разі істотного дисбалансу прав та обов`язків сторін на шкоду споживачу. За ч.ч.5, 7 ст.18 цього Закону несправедливе положення може бути змінене або визнане недійсним. Водночас за ч.3 ст.215 ЦК України оспорюваний правочин породжує правові наслідки до моменту визнання його недійсним судом, а оспорення здійснюється шляхом пред`явлення відповідного позову.

Відповідно до ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати визначаються сторонами у договорі з урахуванням умов кредитування та ринкових факторів.

Доказів на спростування презумпції правомірності укладеного договору відповідачем не було надано, не спростована правильність проведеного розрахунку, будь-яких клопотань на його спростування не заявлено, як і не було надано власного розрахунку.

Встановлення судом обставин неналежного виконання відповідачем кредитного зобов`язання та відсутності доведеності зворотного, дає підстави дійти висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У силу приписів ст.141 ЦПК України судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2662,4 грн. Оскільки судом задоволено позовні вимоги повністю, тому слід стягнути з відповідача на користь позивача усю суму сплаченого ним судового збору.

Керуючись статтями 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ),

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (ЄДРПОУ 38548598),

заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1255-5174 від 14.08.2023 в розмірі 147500 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,4 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, рішення набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на нього безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуюча суддя О. О. Літвин