Решение № 138870352, 10.08.2026, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/1199/26

Провадження по справі №2/276/910/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Семенюка А.С.,

з участю секретаря судового засідання Процюк О.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (надалі у тексті - ТОВ «Юніт Капітал») звернулося до суду з позовом, зі змісту якого просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал»:

- заборгованість за кредитним договором №2358627 від 08.06.2025 у розмірі 47112,00 грн. з яких 15600,00 грн - тіло кредиту, 31512,00 грн - відсотки за користування кредитом,

- судові витрати, а саме: судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08.06.2025 р. між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2358627 у формі електронного документа з використанням електронного підпису на суму 15000,00 грн. В подальшому відповідач збільши суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума кредиту становить 15600,00 грн.

27.01.2026 між ТОВ «Селфі Кредит» та позивачем укладено Договір факторингу №27012026, за умовами якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2358627 від 08.06.2025.

Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 10.07.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, позивач в позовній заяві просить розгляд справи провести без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзив до суду не подав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, зокрема, шляхом направлення Ухвали про відкриття провадження у справі до рекомендованим поштовим відправлення на адресу реєстрації місця проживання відповідача, яку відповідач отримав 11.07.2026 року.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у цивільній справі, дату, час та місце розгляду справи.

Відповідач, будучи повідомленим про відкриття провадження у цивільній справі за позовом до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором, відзив на позов у встановлений судом строк не надав.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на викладене, керуючись положеннями ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що 08.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та відповідачем укладено договір №2358627 про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 15000 грн., строком на 360 днів. Процентна ставка встановлена у розмірі 1 % за 1 (один) день у межах строку кредиту, знижена процентна ставка встановлена в розмірі 0,85 % в день та застосовується, якщо споживач до 08.07.2025 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу згідно графіку платежів або здійснить дострокове часткове повернення кредиту. У відповідності до розділу 2 договору кредитні кошти надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Вказаний договір укладений між сторонами в електронному вигляді.

20.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та відповідачем укладено Додаткову угоду до Договору №2358627 про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якої сторони домовились збільшити суму кредиту на 600,00 грн, у зв`язку з чим загальний розмір кредиту складає 15600,00 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконала у повному обсязі, перерахувавши кошти відповідачу в загальній сумі 15600,00 грн, а саме: 08.06.2025 15000,00 грн, 20.06.2025 600,00 грн на визначений в кредитному договорі картковий рахунок НОМЕР_1 , що підтверджується відповідним листам ТОВ «Пейтек» від 27.01.2026 року

Вказані обставини також підтверджуються наданою на вимогу суду інформацією АТ «Комерційний банк «ПриватБанк» від 19.07.2026. На виконання ухвали АТ «КБ «ПриватБанк» надало інформацію, згідно якої на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 . Згідно відомостей, наданих АТ «КБ «ПриватБанк» по вказаному картковому рахунку, 08.06.2025 здійснене зарахування на суму 15000,00 грн, 20.06.2025 здійснене зарахування на суму 600,00 грн.

Однак, відповідач всупереч договірним зобов`язанням, в установлені терміни не повернув належні грошові суми, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка підтверджується наданим розрахунком

Згідно з наданим ТОВ «Селфі Кредит» розрахунком, заборгованість відповідача за кредитним договором №2358627 від 08.06.2025 року станом на 27.01.2026 року складає 54912,00 грн., з яких: 15600,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 31512,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 7800,00 грн. - сума заборгованості за штрафом. З даного розрахунку вбачається, що відповідачем здійснювалася оплата на рахунок первісного кредитора в рахунок виконання своїх зобов`язань за кредитним договором №2358627 від 08.06.2025, а саме, 4067,70 грн - в рахунок оплати процентів.

Згідно виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 2358627, вказується, що станом на 01.05.2026 (включно), заборгованість за кредитним договором складає 54912,00 грн.

27.01.2026 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу №27012026, відповідно до умов якого право вимоги зокрема за договором №2358627 перейшло до позивача.

Заборгованість у сумі 47112,00 грн, яку вимагає стягнути позивач, складається з: 15600,00 грн - заборгованість за кредитом; 31512,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами;

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст.525,526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610ЦКУкраїни порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Відповідно до ч. 2 ст.615ЦКУкраїни одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Із позовної заяви вбачається, що внаслідок невиконання відповідачем зобов`язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів за кредитним договором №2358627 від 08.06.2025 станом на день укладення договору факторингу №27012026 від 27.01.2026 року за ОСОБА_1 утворилась заборгованість в розмірі 54912,00 грн., з яких: 15600,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 31512,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 7800,00 грн. - сума заборгованості за штрафними санкціями. При цьому, у зв`язку з частковим виконанням клієнтом умов договору, нарахування відсотків за період з 08.06.2025 року по 07.07.2025 року здійснено за зниженою процентною ставкою 0,85%, а в послідуючому з 09.07.2025 року по 26.01.2026 року здійснено за стандартною процентною ставкою, що становить 1,00%, що слідує із розрахунку заборгованості за кредитним договором №2358627 від 08.06.2025 року станом на 27.01.2026 року. Як слідує з наданого розрахунку заборгованості, відповідачем було здійснено оплату за кредитним договором в розмірі 4067,70 грн, які зараховано в рахунок оплати процентів.

З огляду на загальні правила доказування негативних фактів, враховуючи неспростування відповідачем твердження позивача про неповернення кредиту, а також відомості, що містяться в розрахунку заборгованості, суд вважає встановленою обставину неповернення відповідачем 15600,00 грн. кредиту за кредитним договором №2358627 від 08.06.2025 року.

Також, враховуючи вище зазначені обставини, встановлені судом, суд приходить до висновку, що відсотки за кредитним договором №2358627 від 08.06.2025 року нараховані відповідно до вимог закону, умов кредитного договору та в межах строку кредиту, а тому заборгованість відповідача за процентами за користування кредитом становить 31512,00 грн.

27.01.2026 між ТОВ «Селфі Кредит» та позивачем укладено Договір факторингу № 27012026, за умовами якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги в сумі 54912,00 грн.

Згідно ч. 1 ст.512ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.1077ЦКУкраїни передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором № 2358627 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Юніт Капітал» складає 54912,00 грн., з яких: 15600,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 31512,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 7800,00 грн. - сума заборгованості за штрафними санкціями.

Доказів, що ОСОБА_1 виконав свої зобов`язання за договором № 2358627 від 08.06.2025 матеріали справи не містять.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «Юніт Капітал» за договором споживчого кредиту №2358627 від 08.06.2025.

Як слідує з тексту позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 47112,00 грн, з яких: 15600,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 31512,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, тобто не заявляє вимогу щодо стягнення з відповідача 7800,00 грн за штрафними санкціями.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин, через невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитними договором до задоволення підлягають позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 15600,00 грн та стягнення заборгованості в розмірі 31512,00 грн, що разом становить 47112,00 гривень.

Враховуючи всі обставини справи, суд приймає рішення про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача за кредитними договором №2358627 від 08.06.2025 року заборгованості в загальному розмірі 47112,00 грн., що складається з основної суми боргу в розмірі 15600,00 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 31512,00 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки, позовні вимоги задоволено повністю, тому судові витрати, понесені позивачем і документально підтверджені платіжним дорученням, за правилами ст.141 ЦПК України покладаються на відповідача, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2662,40 грн.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено, що 20.01.2026 було укладено Договір про надання правової допомоги №20/01/2-02 між ТОВ «Юніт Капітал» та Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», відповідно до умов якого адвокатське бюро взяло на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах визначених цим договором. У відповідності до додаткової угоди №25771535163 до Договору адвокатське бюро взяло на себе зобов`язання щодо захисту прав позивача по стягненню заборгованості за кредитними договорами, в тому числі кредитним договором № 2358627 від 08.06.2025. У відповідності до акту прийому-передачі наданих послуг від 05.05.2026 розмір наданих адвокатським бюро послуг склав 7000,00 грн.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2023, справа № 755/2587/17, зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, суд вважає неспівмірною заявлену вартість послуг за підготовку позовної заяви, збирання доказів, підготовку та подання заяв, скарг, клопотань, чи інших процесуальних документів в справі про стягнення заборгованості за договором позики, враховуючи категорію та складність даної справи, яка відноситься до малозначних справ та є типовою для фактора, не потребує вивчення значного обсягу доказів та правових позицій судів щодо такої категорії справ. Та зважаючи на те, що позовна заява була подана через систему «Електронний суд», що не потребувало значного часу, суд вважає завищеним заявлений розмір вартості вказаної послуги.

У зв`язку з вищенаведеним та враховуючи суму ціну позову, а також складність справи та її значення для сторін, кількості судових засідань, усталеної практики з вирішення кредитних спорів, відсутність відомостей про фінансовий стан обох сторін суд дійшов висновку, що витрати на правову допомогу у разі задоволення позову становлять 3000,00 грн.

Враховуючи, що позов задоволено повністю, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» відповідно до вимог частини другої статті 141 ЦПК України мають бути стягнуті витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 247, 263-265, 274-282 ЦПК України, ст. 512, 514, 516, 526, 610, 611, 625, 1050, 1079, 1082 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 2358627 від 08.06.2025 в розмірі 47112,00 гривень (сорок сім тисяч сто дванадцять гривень 00 копійок), з яких: 15600,00 гривень - сума заборгованості за тілом кредиту, 31512,00 гривень - сума заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 2662,40 гривень (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 40 коп) та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень (три тисячі грн 00 коп).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», адреса: м. Київ, вул. Лесі Українки, буд. 34, оф. 333, ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя А.С.Семенюк