Решение № 138870331, 10.08.2026, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/1204/26

Провадження по справі №2-а/276/22/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Семенюка А.С.,

при секретарі судового засідання Процюк О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Хорошів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

І. СУТЬ СПРАВИ

09.07.2026 позивач ОСОБА_1 звернувся до Хорошівського районного суду Житомирської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просить суд: 1) визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7478884 від 02.07.2026; 2) справу про адміністративне правопорушення відносно нього закрити; 3) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 665,60 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваною постановою позивача було безпідставно та незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень. У тексті постанови інспектором поліції вказано, що 02.07.2026 о 13:44 в селі Козьова на трасі Київ-Чоп (669 км) позивач, керуючи транспортним засобом SKODA OCTAVIA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не виконав вимоги дорожнього знаку 3.25 Правил дорожнього руху України «Обгін заборонено», чим порушив пункт 8.4.в Правил дорожнього руху України.

Позивач як у позові так і у судовому засіданні категорично не погоджується з такою кваліфікацією своїх дій. Свою правову позицію він ґрунтує на тому, що відповідно до опису знаку 3.25, наведеного у Додатку 1 до Правил дорожнього руху України, дія вказаного заборонного знаку не поширюється на обгін поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 кілометрів на годину. Позивач стверджує, що він дійсно здійснив маневр обгону, однак обганяв виключно поодинокий вантажний автомобіль, який рухався в попутному напрямку з надзвичайно низькою швидкістю близько 20 кілометрів на годину. Позивач звертає увагу суду на те, що інспектором поліції на місці зупинки не проводилося жодних вимірювань швидкості руху вантажного автомобіля за допомогою сертифікованих технічних приладів (наприклад, TruCAM), а відтак твердження про порушення правил обгону ґрунтується виключно на суб`єктивних припущеннях працівника поліції. Крім того, позивач зауважив, що відеозапис, продемонстрований йому на місці події з особистого мобільного телефону інспектора, не дозволяв ідентифікувати автомобіль, а сам дорожній знак у момент початку маневру був перекритий великогабаритним транспортом. Враховуючи викладене, позивач вважає, що в його діях повністю відсутній склад адміністративного правопорушення.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду, проти задоволення позовних вимог заперечував. Свою позицію суб`єкт владних повноважень мотивував тим, що оскаржувана постанова винесена уповноваженою посадовою особою з дотриманням усіх вимог законодавства. Відповідач зазначає, що факт вчинення правопорушення зафіксований на відеозапис з нагрудної камери поліцейського, який є належним доказом у розумінні статті 251 КУпАП, а твердження позивача про те, що швидкість автобуса (вантажівки) становила менше 30 кілометрів на годину, є не підтвердженими жодними належними доказами з боку позивача.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 14.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі. Зазначеною ухвалою було призначено судове засідання з повідомленням (викликом) сторін на 23.07.2026 о 13:00. З метою повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, суд за власною ініціативою витребував від Головного управління Національної поліції у Львівській області належним чином завірену копію оскаржуваної постанови та всі матеріали, що стали підставою для її винесення. Одночасно суд встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 23.07.2026.

На адресу суду надійшло клопотання представника відповідача від 17.07.2026, в якому останній просив: 1) надіслати на адресу відповідача копію позовної заяви з усіма доданими до неї документами; 2) надати відповідачу строк для подання відзиву після отримання копії позовної заяви з додатками; 3) відкласти розгляд справи, призначений на 23.07.2026; 4) не розпочинати розгляд справи по суті до надходження витребуваних судом матеріалів. Своє клопотання представник мотивував тим, що на адресу поліції надійшла лише ухвала про відкриття провадження, а копія позову відсутня, що позбавляє їх можливості підготувати аргументований відзив.

У судовому засіданні 23.07.2026, у зв`язку з неотриманням судом усіх витребуваних документів від відповідача (включно з відеозаписами події на електронному носії), суд ухвалив рішення про відкладення судового засідання на 04.08.2026, про що учасники справи були належним чином повідомлені.

У судовому засіданні 04.08.2026 був присутній лише позивач ОСОБА_1 . Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Надаючи усні пояснення у судовому засіданні, позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Позивач визнав факт керування вказаним транспортним засобом та здійснення маневру обгону вантажного автомобіля у зазначеному місці та часі. Водночас він категорично заперечив порушення Правил дорожнього руху України, знову наголосивши на тому, що вантажівка рухалася зі швидкістю близько 20 кілометрів на годину, суцільна лінія дорожньої розмітки на тій ділянці була відсутня, а оглядовість дороги була достатньою для безпечного завершення маневру. Під час безпосереднього дослідження та перегляду відеозапису з оптичного диска, який був надісланий відповідачем, позивач візуально впізнав свій автомобіль, однак акцентував увагу суду на тому, що даний відеозапис підтверджує виключно сам факт здійснення маневру, але жодним чином не містить доказів того, що вантажний автомобіль рухався зі швидкістю 30 кілометрів на годину чи більше, оскільки вимірювання швидкості не фіксувалося.

Вислухавши пояснення позивача та дослідивши наявні письмові докази і відеозаписи, у судовому засіданні 04.08.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення. Враховуючи складність адміністративної справи, суд відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 10.08.2026.

04.08.2026 (у день проведення судового засідання, проте після його завершення та переходу суду до стадії ухвалення рішення) на адресу суду від Головного управління Національної поліції у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву, зміст якого зводився до заперечення проти позову з посиланням на достатність наявного відеозапису для притягнення позивача до відповідальності.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

Судом встановлено, що 02.07.2026 інспектором відділення поліції № 3 (м. Сколе) Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області лейтенантом поліції Білинець Михайлом Михайловичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7478884.

Із тексту оскаржуваної постанови вбачається, що 02.07.2026 о 13:44:30 в селі Козьова на трасі Київ-Чоп (669 км) водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом SKODA OCTAVIA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не виконав вимоги дорожнього знаку 3.25 Правил дорожнього руху України «Обгін заборонено», чим порушив вимоги пункту 8.4.в Правил дорожнього руху України (порушення вимог заборонних знаків). Вказаною постановою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

У графі 7 постанови «До постанови додаються» інспектором зазначено: «При потребі відеозапис з бодікамери 912610, 912611».

Відповідачем на виконання вимог ухвали суду було надано оптичний DVD-диск із відеозаписами з нагрудних камер (бодікамер) працівників поліції та патрульного автомобіля. Під час перегляду відеозаписів у судовому засіданні судом встановлено, що відеофайли фіксують рух транспортного засобу SKODA OCTAVIA, який здійснює маневр випередження (обгону) вантажного автомобіля на ділянці дороги. Суд достовірно встановив, що на досліджених відеозаписах відображено виключно динаміку переміщення транспортних засобів, проте відсутні будь-які показники вимірювальних приладів, інтерфейси спеціалізованих технічних засобів фіксації швидкості, які б дозволили об`єктивно встановити, з якою саме швидкістю (в числових показниках) рухався вантажний автомобіль на момент початку та завершення маневру обгону.

IV. НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (з наступними змінами та доповненнями).

Згідно з пунктом 8.4.в Правил дорожнього руху України, дорожні знаки поділяються на групи, серед яких заборонні знаки, що запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Відповідно до розділу 33 Правил дорожнього руху України (Додаток 1), дорожній знак 3.25 «Обгін заборонено» означає, що забороняється обгін усіх транспортних засобів (крім поодиноких, що рухаються із швидкістю менше 30 кілометрів на годину). Приміткою до цього пункту визначено, що поодинокими вважаються одиночні транспортні засоби, автопоїзди, а також буксируючий транспортний засіб у зчепленні з буксированим.

Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Водночас, частиною 2 статті 77 цього Кодексу закріплено спеціальне правило розподілу тягаря доказування, згідно з яким в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

V. ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ

Оцінюючи процесуальні клопотання та визначаючи межі допустимості доказів, суд зазначає таке.

Щодо клопотання відповідача від 17.07.2026 про направлення на їхню адресу копії позовної заяви з додатками у паперовому вигляді та надання у зв`язку з цим строку для подання відзиву, суд вважає його необґрунтованим. Дослідивши матеріали електронної справи, зокрема Картку руху документу, суд встановив, що позовна заява з усіма додатками були успішно доставлені до електронного кабінету відповідача (Головного управління Національної поліції у Львівській області) у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» 10.07.2026. Враховуючи, що відповідач є органом державної влади і зобов`язаний мати зареєстрований електронний кабінет, законні підстави для дублювання надсилання матеріалів судом у паперовому вигляді відсутні. З огляду на це, вимога про надання нового строку для подання відзиву після гіпотетичного отримання копій також не ґрунтується на вимогах закону, оскільки такий строк вже був чітко встановлений судом у процесуальній ухвалі. Законодавство передбачає інститут поновлення пропущеного строку за наявності поважних причин за умови одночасного вчинення процесуальної дії (подання відзиву), чого відповідачем зроблено не було. Тому вказане клопотання судом відхиляється.

Щодо відзиву відповідача на позовну заяву, який фактично надійшов до суду 04.08.2026, суд залишає його без розгляду та не приймає до уваги як доказ позиції відповідача. Суд мотивує це тим, що даний процесуальний документ був поданий поза межами строку, встановленого ухвалою суду, і, що критично важливо, він надійшов до суду після завершення судового засідання та офіційного переходу суду до стадії ухвалення судового рішення. Крім того, всупереч імперативним вимогам частини 3 статті 162 КАС України, відповідач не долучив до відзиву жодних доказів надсилання його копії позивачу. Ненадання копії відзиву позивачу є грубим порушенням принципу змагальності, оскільки позбавляє іншу сторону можливості своєчасно ознайомитися з аргументами суб`єкта владних повноважень. Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Надаючи правову оцінку аргументам сторін по суті спору, суд виходить з наступного.

Предметом спору є притягнення позивача до адміністративної відповідальності за недотримання вимог дорожнього знаку 3.25 «Обгін заборонено». Суд звертає увагу, що нормативний опис цього знаку в Правилах дорожнього руху України містить чіткий виняток: заборона не стосується випадків обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 кілометрів на годину.

З огляду на те, що позивач послідовно стверджував про рух вантажного автомобіля, який він обганяв, зі швидкістю близько 20 кілометрів на годину, обов`язок спростувати це твердження лягає на суб`єкта владних повноважень. В силу частини 2 статті 77 КАС України, саме відповідач (поліція) повинен був надати суду беззаперечні докази того, що вантажний автомобіль рухався зі швидкістю 30 кілометрів на годину або вище, що виключало б застосування винятку, передбаченого Правилами дорожнього руху України.

Аналізуючи надані відповідачем відеозаписи з портативних нагрудних камер поліцейських та патрульного автомобіля, суд констатує, що вони не є належними та достатніми доказами об`єктивної сторони інкримінованого правопорушення. Бодікамера здійснює виключно відеофіксацію подій у режимі реального часу і не є сертифікованим вимірювальним приладом, здатним фіксувати швидкість руху транспортних засобів. Відеозапис підтверджує лише сам факт здійснення маневру обгону, який позивачем і не заперечується. Жодних об`єктивних даних (результатів вимірювання швидкості приладами), які б спростовували доводи позивача про рух вантажівки зі швидкістю менше 30 кілометрів на годину, відповідач суду не надав. Відповідач фактично переклав обов`язок доведення своєї невинуватості на позивача, що прямо суперечить стандартам доказування в адміністративному судочинстві.

Згідно з принципом презумпції невинуватості, який застосовується у справах про адміністративні правопорушення, усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь. Відсутність у суб`єкта владних повноважень технічної можливості або доказів для підтвердження того, що швидкість обганяємого автомобіля перевищувала дозволену винятком межу (30 кілометрів на годину), означає недоведеність складу правопорушення.

Зважаючи на викладене, суд приходить до переконання, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності було здійснено за недоведеності наявності в його діях об`єктивної сторони правопорушення. Діями службової особи відповідача були порушені права та законні інтереси позивача, оскільки на нього було неправомірно накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Враховуючи, що відповідач не виконав процесуального обов`язку щодо доведення правомірності свого рішення, а доводи позивача знайшли своє підтвердження під час судового розгляду та не були спростовані суб`єктом владних повноважень, суд вважає, що оскаржувана постанова серії ЕНА № 7478884 від 02.07.2026 підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

VI. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивачем при поданні позовної заяви був сплачений судовий збір у розмірі 665,60 грн. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, вказана сума судового збору підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 72-77, 139, 241-246, 250, 268-271, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити повністю.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7478884 від 02.07.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області витрати на сплату судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області, код ЄДРПОУ 40108833; місцезнаходження: 79007, місто Львів, площа Генерала Григоренка, 3.

Суддя А.С. Семенюк