Решение № 138860621, 10.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокуСправа №160/25340/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Межиріцької сільської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, визнання протиправними рішення та скасування рішень,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області , в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 25.06.2025 року щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,60 га для іншого сільськогосподарського призначення за рахунок земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1223584500:01:001:1137, яка розташована за межами населеного пункту на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області;

зобов`язати Межиріцьку сільську раду Павлоградського району Дніпропетровської області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,60 га для іншого сільськогосподарського призначення за рахунок земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1223584500:01:001:1137, яка розташована за межами населеного пункту на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області;

визнання протиправним та скасування рішення 53 сесії 8 скликання Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 24.01.2025 року «Про інвентаризацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності кадастровий номер 1223584500:01:001:1137 площею 2,2245 га»;

визнати протиправним та скасування рішення 60 сесії 8 скликання Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області № 3552-60/VIII від 21 серпня 2025 «Про затвердження акту обстеження земельної ділянки кадастровий номер 1223584500:01:001:1137 площею 2,2245 га від 10.07.2025 року».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачці на підставі рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25.12.2009 у справі №2-6878/09 належить на праві приватної власності нерухоме майно - пологовий корпус № 1 загальною площею 1104,5 кв. м, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.06.2025. Зазначений об`єкт розташований на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 1223584500:01:001:1137 площею 2,2245 га, а площа землекористування під належним позивачці об`єктом становить 0,60 га. Позивач посилається на ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, вважаючи, що власник будівлі має переважне право на земельну ділянку, на якій вона розташована, а тому 25.06.2025 звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,60 га в оренду. Позивач стверджує, що відповідач у місячний строк, установлений ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, не надав ані дозволу, ані мотивованої відмови: питання 10.07.2025 знято з порядку денного 59 сесії, а 21.08.2025 на 60 сесії рішення не прийнято через недостатню кількість голосів, лист від 15.07.2025 № 985/0/2-25 відмовою не є, що, на думку позивача, свідчить про протиправну бездіяльність. Рішення 53 сесії від 24.01.2025 позивач вважає протиправним як ініційоване виключно на користь суміжного землекористувача ОСОБА_2 з порушенням принципу рівності перед законом (ст. 24 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 6 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності») та таким, що ґрунтується на неправильній класифікації угідь, оскільки частину ділянки площею 0,10 га віднесено до пасовищ (підгрупа 002 КВЗУ), тоді як фактично вона вкрита щебенем і використовується позивачем як площадка для зберігання техніки, тобто належить до земель під господарськими будівлями і дворами (група 013 КВЗУ). Рішення 60 сесії № 3552-60/VIII від 21.08.2025 позивач вважає протиправним, оскільки воно ґрунтується на акті обстеження від 10.07.2025 із суперечливими та недостовірними даними, який не враховує права позивача на земельну ділянку під його будівлею, з посиланням на ст. 35, 36 Закону України «Про землеустрій», ст. 3, п. 4 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та Порядок проведення інвентаризації земель, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 513.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху. Після усунення позивачем недоліків ухвалою суду від 16.09.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №160/25340/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити. Позиція відповідача зводиться до того, що земельна ділянка з кадастровим номером 1223584500:01:001:1137 площею 2,2245 га прийнята в комунальну власність на підставі рішення Межиріцької сільської ради № 69-3/VIII від 23.12.2020 і має цільове призначення 01.17 - земельні ділянки запасу, тобто не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам. Рішенням № 3282-53/VIII від 24.01.2025 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації цієї ділянки для встановлення фактичного стану використання угідь, що відповідає Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 476; твердження позивача про порушення принципу рівності та про ініціювання інвентаризації на чиюсь користь є упередженим. Відповідач зазначає, що акт обстеження земельної ділянки фіксує результати візуального огляду, її фактичний стан використання та відповідність цільовому призначенню; обстеження 10.07.2025 проведено комісією у складі депутатів ради Злидньова І.О., Петлі Р.О., Васько Г.М., начальника відділу земельних відносин, містобудування, архітектури та охорони навколишнього середовища виконавчого комітету ради Трусової В.І. та сертифікованого інженера-геодезиста Кошеленка Є.О. у присутності землекористувачів суміжних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у ході якого визначено частку земельної ділянки площею 0,1000 га, межі якої виставлено в натурі і на якій наявна під`їзна асфальтована дорога та відсутня будь-яка забудова чи фундаменти від забудови. Відповідач посилається на ст. 26, 47, 49, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо повноважень постійних комісій і депутатів та порядку прийняття рішень ради, на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 і наголошує, що дії щодо складання акта обстеження земельної ділянки та викладені в акті висновки не породжують обов`язкових юридичних наслідків, а тому акт обстеження не підлягає оскарженню в суді.

Ухвалою суду вирішено здійснити перехід розгляду справи в загальне провадження, призначено підготовче засідання.

Позивач подав відповідь на відзив, а також письмові пояснення та додаткові пояснення по справі, в яких наполягав на задоволенні позову в повному обсязі, додатково зазначивши, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою за наявності на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна позивача не є реалізацією дискреційних повноважень, а є виконанням обов`язку органу місцевого самоврядування діяти відповідно до закону, і послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 689/26/17 щодо принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі.

Представник позивача в засіданнях підтримав позовні вимоги, надавав додаткові пояснення та докази, якими обґрунтовував позицію, викладену у позовній заяві.

В останнє судове засідання сторони не прибули, представник позивача надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, тому суд ухвалив завершити розгляд справи в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25.12.2009 у справі № 2-6878/09 за ОСОБА_1 визнано право власності на нерухоме майно, набуте нею в порядку прилюдних торгів, а саме пологовий корпус № 1 загальною площею 1104,5 кв. м.

Рішенням виконавчого комітету Межиріцької сільської ради від 27.03.2025 №39 зазначеній будівлі присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 .

Право власності позивача на вказаний об`єкт зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.06.2025 (ідентифікаційний номер витягу 432741840, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 316174111, номер відомостей про речове право 60451364).

Земельна ділянка з кадастровим номером 1223584500:01:001:1137 площею 2,2245 га, розташована за межами с. Межиріч на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, прийнята з державної до комунальної власності Межиріцької сільської ради на підставі рішення 3 сесії VIII скликання № 69-3/VIII від 23.12.2020; номер відомостей про реєстрацію речового права 40074523 від 05.01.2021. Цільове призначення земельної ділянки за Класифікацією видів цільового призначення земель - 01.17 «Земельні ділянки запасу (земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)»; вид угідь за даними Витягу з Державного земельного кадастру - землі під господарськими будівлями та дворами. Земельна ділянка сформована, відомості про неї внесені до Державного земельного кадастру.

Розглянувши клопотання сільського голови ОСОБА_4 (реєстраційний номер 238/0/9-2024 від 10.12.2024) та враховуючи висновки і рекомендації постійної комісії ради з питань земельних відносин, природокористування, планування територій, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою, Межиріцька сільська рада рішенням 53 сесії VIII скликання № 3282-53/VIII від 24.01.2025 «Про інвентаризацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності кадастровий номер 1223584500:01:001:1137 площею 2,2245 га» дала дозвіл на розроблення технічної документації з інвентаризації зазначеної земельної ділянки по фактичному стану використання угідь земельної ділянки та визначила порядок виготовлення такої документації.

Розпорядженням сільського голови від 14.03.2025 № 24-АГ «Про створення тимчасової комісії з обстеження земельної ділянки 1223584500:01:001:1137 площею 2,2245 га» створено тимчасову комісію.

17.03.2025 на підставі зазначеного розпорядження комісією у складі сільського голови ОСОБА_4 , начальника відділу земельних відносин, містобудування, архітектури та охорони навколишнього середовища виконавчого комітету ради ОСОБА_5 , начальника відділу правового та кадрового забезпечення виконавчого комітету ради ОСОБА_6 , спеціаліста I категорії відділу земельних відносин, містобудування, архітектури та охорони навколишнього середовища виконавчого комітету ради ОСОБА_7 , депутатів ради, членів земельної комісії ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , а також землекористувачів суміжних ділянок ОСОБА_3 і ОСОБА_14 (усього дванадцять осіб) складено акт обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1223584500:01:001:1137 площею 2,2245 га. Актом установлено, що під час виконання топографо-геодезичних робіт у технічній документації визначена частка земельної ділянки площею 0,2041 га, по якій планувалась зміна виду угіддя; при обстеженні встановлено, що на земельній ділянці дійсно розташовані господарські будівлі, а земельна ділянка площею 0,2041 га є прилеглою до ділянки з розташованим нерухомим майном (незавершене будівництво господарської будівлі). Висновок акта: зміна виду угідь з земель під господарськими будівлями і дворами на пасовища не доцільна. Під час обстеження застосовувалось фотографування, фототаблиця та схема розташування земельної ділянки долучені до акта.

18.06.2025 до Межиріцької сільської ради надійшла заява громадянина ОСОБА_2 (реєстраційний номер О-3/0/10-25 від 19.06.2025) щодо земельної ділянки площею 0,10 га.

25.06.2025 позивач звернулася до Межиріцької сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,60 га та передачі її в оренду за рахунок земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1223584500:01:001:1137, яка розташована за межами населеного пункту на території Межиріцької сільської ради. До клопотання додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, паспорт громадянина України, картку платника податків, довіреність та паспорт уповноваженої особи.

На пленарному засіданні 59 сесії VIII скликання 10.07.2025 розглядалося питання № 29 про надання дозволу ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для іншого сільськогосподарського призначення. Доповідач Трусова В.І. повідомила, що проект рішення виноситься на сесію без рекомендацій та висновку постійної комісії ради з питань земельних відносин, природокористування, планування території, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою; сільський голова ОСОБА_4 довела до відома депутатів, що питання має спірний характер і без розгляду, висновків та рекомендацій профільної комісії не може розглядатись на сесії. Вирішено зняти питання з порядку денного пленарного засідання; результати голосування - прийнято одноголосно.

10.07.2025 на підставі заяви ОСОБА_2 від 18.06.2025 (реєстраційний номер О-3/0/10-25 від 19.06.2025) комісією у складі депутатів Межиріцької сільської ради, членів земельної комісії ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , Васько Г.М., начальника відділу земельних відносин, містобудування, архітектури та охорони навколишнього середовища виконавчого комітету ради ОСОБА_5 , спеціаліста I категорії цього ж відділу Лазуренко А.Р., за участі сертифікованого інженера-геодезиста ОСОБА_15 та у присутності землекористувачів суміжних ділянок ОСОБА_2 і ОСОБА_3 складено акт обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1223584500:01:001:1137 площею 2,2245 га. Актом установлено, що під час виконання топографо-геодезичних робіт у технічній документації визначена частка земельної ділянки площею 0,1000 га, по якій планується зміна виду угіддя з земель під господарськими будівлями та дворами на сінокосіння/пасовища; сертифікованим інженером-геодезистом ОСОБА_15 виставлені межі земельної ділянки площею 0,10 га на місцевості; на цій ділянці наявна під`їзна асфальтована дорога та відсутня будь-яка забудова або фундаменти від забудови. Висновок комісії: технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки відповідає вимогам законодавства та підлягає затвердженню на сесії ради. Під час обстеження застосовувалось фотографування, фототаблиця долучена до акта.

Листом від 15.07.2025 № 985/0/2-25 Межиріцька сільська рада надіслала позивачу витяг з протоколу 59 сесії VIII скликання від 10.07.2025 та повідомила, що питання буде розглянуто на наступній сесії сільської ради.

На пленарному засіданні 60 сесії VIII скликання 21.08.2025 розглядалося питання № 23 про надання дозволу ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для іншого сільськогосподарського призначення; доповідач Трусова В.І., виступили ОСОБА_12 , Харчев Ю.В., Шаповал О.М., Плугін В.М. За результатами відкритого поіменного голосування рішення не прийняте, оскільки не набрало відповідної кількості голосів (10 голосів «за», 0 голосів «проти», 4 депутати утримались, 0 не голосувало).

Того ж дня рішенням 60 сесії VIII скликання № 3552-60/VIII від 21.08.2025 «Про затвердження акту обстеження земельної ділянки кадастровий номер 1223584500:01:001:1137 загальною площею 2,2245 га від 10.07.2025 року», прийнятим з посиланням на Земельний кодекс України, Закон України «Про землеустрій», ст. 25, п. 34 ч. 1 ст. 26 та ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Порядок проведення інвентаризації земель, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 476, з урахуванням розробленої технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та висновків і рекомендацій профільної постійної комісії, затверджено акт обстеження земельної ділянки від 10.07.2025 та зобов`язано сільського голову підписати план меж земельної ділянки площею 0,1000 га в технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки з кадастровим номером 1223584500:01:001:1137.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями та вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач 03.09.2025 звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. «а», «б» ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частиною першою ст. 122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За змістом ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону; набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за документацією із землеустрою, звертається з заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. У заяві зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення; до заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.

Згідно з ч. 3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає заяву і дає дозвіл на розроблення документації із землеустрою або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Щодо розміру та місця розташування земельної ділянки, на яку претендує позивач, суд зазначає таке. Заявлені у цій справі вимоги про визнання бездіяльності протиправною та про зобов`язання надати дозвіл стосуються конкретно визначеної земельної ділянки - площею 0,60 га за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1223584500:01:001:1137. Відтак ключовим для вирішення спору є питання про те, чи можливо за матеріалами справи встановити дійсний розмір і місце розташування тієї частини земельної ділянки, на яку претендує позивач.

Площа 0,60 га вперше з`являється у клопотанні позивача від 25.06.2025 і надалі згадується в позовній заяві та поясненнях. Жодного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, технічної документації із землеустрою, кадастрового плану чи інших графічних матеріалів, які б містили встановлені межі саме цієї ділянки площею 0,60 га, її конфігурацію та прив`язку на місцевості, суду не подано. Позивач не навів і не підтвердив жодного розрахунку чи обґрунтування потреби саме в такій площі: площа належного йому об`єкта нерухомого майна становить 1104,5 кв. м, тобто 0,11045 га, тоді як заявлена площа земельної ділянки перевищує площу забудови приблизно у 5,4 раза.

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав; формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка площею 0,60 га, про відведення якої просить позивач, як об`єкт цивільних прав не сформована: її межі не визначені, кадастровий номер їй не присвоєно, відомості про неї до Державного земельного кадастру не внесені.

Більше того, обстеження, проведені на місцевості, фіксували інші величини: актом від 17.03.2025 визначено частку земельної ділянки площею 0,2041 га, а актом від 10.07.2025 - частку площею 0,1000 га, межі якої виставлені в натурі сертифікованим інженером-геодезистом. Жодна з цих величин не збігається із заявленою позивачем площею 0,60 га, а сам позивач не пояснив, у який спосіб і за рахунок яких саме угідь ця площа визначена. За таких обставин суд позбавлений можливості встановити дійсний розмір і місце розташування земельної ділянки, на яку претендує позивач, а отже, і перевірити, чи відповідає місце її розташування вимогам, наведеним у ч. 3 ст. 123 ЗК України, тобто дослідити ту єдину підставу, з якої закон дозволяє відмовити у наданні дозволу.

Щодо права позивача на земельну ділянку суд зазначає таке. Частина перша ст.120 ЗК України пов`язує одночасний перехід права власності на земельну ділянку з набуттям права власності на розміщений на ній об`єкт нерухомого майна лише щодо земельної ділянки, яка перебувала у власності відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, і прямо виключає з-під дії цього правила землі державної та комунальної власності. Абзацом другим ч. 9 ст. 120 ЗК України встановлено, що правила про перехід прав на земельну ділянку не поширюються на випадки, якщо земельна ділянка, на якій розміщений відповідний об`єкт, не перебувала у власності, оренді, емфітевзисі або суперфіції відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта.

Земельна ділянка з кадастровим номером 1223584500:01:001:1137 перебуває в комунальній власності Межиріцької сільської ради з 23.12.2020, має цільове призначення 01.17 - земельні ділянки запасу, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам. Отже, жодного речового права на цю ділянку у попереднього власника пологового корпусу № 1 не існувало, а тому й перехід до позивача разом з будівлею не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Ця норма також визначає обсяг прав набувача через обсяг прав попереднього власника, який у цьому випадку є нульовим.

Застосовною до спірних відносин є ч. 11 ст. 120 ЗК України, за якою у разі, якщо об`єкт нерухомого майна розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, яка не перебуває у користуванні, власник такого об`єкта звертається із заявою (клопотанням) про передачу йому земельної ділянки у власність або користування в порядку, встановленому ст. 118, 123 або 128 цього Кодексу, а відповідний орган передає земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт. Тобто законодавець пов`язує право власника нерухомості з тією земельною ділянкою, на якій розміщений належний йому об`єкт, а не з довільно обраною ним площею у складі більшої ділянки комунальної власності.

Аналогічний за змістом підхід викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, у пункті 65 якої зазначено, що за відсутності у попереднього власника об`єкта нерухомого майна оформлених прав користування земельною ділянкою положення ст. 120 ЗК України та ст. 377 Цивільного кодексу України в частині переходу прав на земельну ділянку не застосовуються. У пункті 22 цієї ж постанови Велика Палата Верховного Суду наголосила, що розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування будівлі, визначається з урахуванням будівельних норм, за потреби - шляхом проведення експертизи, і не є безмежним.

Посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 689/26/17 суд відхиляє, оскільки викладені в ній висновки сформульовані щодо попередньої редакції ст. 120 ЗК України і стосуються переходу прав на земельну ділянку приватної власності, тоді як у цій справі йдеться про землі комунальної власності, які нікому не надані у власність або користування.

Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування рішення 60 сесії № 3552-60/VIII від 21.08.2025 суд зазначає таке. У постанові від 08.07.2021 у справі №520/5778/2020 Верховний Суд сформулював правовий висновок, за яким акт обстеження земельної ділянки не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а дії з його складення не породжують обов`язкових юридичних наслідків; викладені в акті висновки є висновками лише відповідного органу і самі по собі не можуть бути предметом спору, а правова оцінка їм надається під час оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Оскаржуваним рішенням № 3552-60/VIII від 21.08.2025 затверджено сам акт обстеження від 10.07.2025 та зобов`язано сільського голову підписати план меж земельної ділянки площею 0,1000 га в технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації. Цим рішенням не змінено вид угідь, не сформовано нової земельної ділянки, не передано будь-кому земельну ділянку у власність чи користування і не вирішено питання про права позивача. Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель підлягає окремому погодженню та затвердженню в порядку, встановленому ст. 186 ЗК України, а відомості, отримані за результатами інвентаризації земель, вносяться до Державного земельного кадастру; доказів того, що така документація затверджена, а відомості внесені до Державного земельного кадастру, матеріали справи не містять. За таких обставин оскаржуване рішення прав позивача не порушує.

Щодо повноважень відповідача на проведення обстеження та інвентаризації земельної ділянки суд зазначає таке. Межиріцька сільська рада є власником і розпорядником земельної ділянки з кадастровим номером 1223584500:01:001:1137 (ст. 12, 122 ЗК України). Відповідно до п. 8 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 476, підставою для проведення інвентаризації земель є рішення власника (розпорядника) земель. Пунктом 12 цього Порядку передбачено, що роботи із проведення інвентаризації земель включають, зокрема, обстежувальні та топографо-геодезичні роботи, а згідно з п. 22 Порядку у поконтурних відомостях зазначається площа угідь, що фактично використовуються.

Створення тимчасової комісії з обстеження земельної ділянки розпорядженням сільського голови від 14.03.2025 № 24-АГ узгоджується з ч. 4 ст. 42 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», а участь у роботі комісій депутатів ради - членів профільної постійної комісії відповідає ст. 47 цього Закону, за якою постійні комісії ради вивчають, попередньо розглядають і готують питання, які належать до відання ради, та готують висновки і рекомендації. Отже, і рішення про проведення інвентаризації, і проведення обстежень земельної ділянки перебували в межах повноважень відповідача.

Щодо нормативного обґрунтування позову суд зазначає, що позивач у посилається на норми, які до спірних відносин не застосовуються, Порядок проведення інвентаризації земель, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 513, на пункти 2, 3, 7, 26, 27, 29 якого посилається позивач, втратив чинність 20.06.2019 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 476, якою затверджено новий Порядок проведення інвентаризації земель; відтак посилання на пункти нечинного акта є безпідставними. Стаття 36 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій» регулює порядок проведення ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень якісного стану ґрунтів і до візуального обстеження фактичного стану забудови земельної ділянки не застосовується. Стаття 13 Закону № 280/97-ВР, на порушення якої посилається позивач, має назву «Громадські слухання» і не містить заявленого позивачем змісту щодо об`єктивного розгляду звернень громадян. Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», ст. 6 якого позивач вважає порушеною, поширюється на відносини у сфері здійснення державної регуляторної політики та прийняття регуляторних актів, тоді як оскаржувані у цій справі рішення ради є актами індивідуальної дії.

Щодо доводів позивача про упередженість відповідача та про ініціювання інвентаризації на користь іншої особи суд зазначає, що вони спростовуються послідовністю подій. Інвентаризацію земельної ділянки ініційовано клопотанням сільського голови № 238/0/9-2024 від 10.12.2024 і призначено рішенням 53 сесії № 3282-53/VIII від 24.01.2025, тобто більш ніж за пів року до заяви ОСОБА_2 від 18.06.2025, до клопотання позивача від 25.06.2025 та до державної реєстрації права власності позивача на пологовий корпус № 1, яка відбулася 12.06.2025. Станом на дату прийняття рішення про інвентаризацію відповідач не міг ані враховувати заяву ОСОБА_2 , ані ігнорувати клопотання позивача, оскільки жодного з цих звернень ще не існувало. Доводи про дискримінацію та про порушення принципу рівності перед законом (ст. 24 Конституції України) за таких обставин є необґрунтованими.

Не знаходять підтвердження і доводи позивача про суперечливість актів обстеження від 17.03.2025 та від 10.07.2025. Ці акти складені різними за складом комісіями (дванадцять осіб у першому випадку і три депутати ради з посадовими особами виконавчого комітету та сертифікованим інженером-геодезистом у другому), на різних правових підставах (розпорядження сільського голови від 14.03.2025 № 24-АГ і заява ОСОБА_2 від 18.06.2025) та із застосуванням різних методів (візуальний огляд з фотографуванням і виставлення меж земельної ділянки в натурі сертифікованим інженером-геодезистом). Обстеження стосувалися часток різної площі, причому площу зменшено з 0,2041 га до 0,1000 га саме для того, щоб виключити з неї забудовану частину, на наявність забудови на якій було вказано в акті від 17.03.2025. Таким чином, висновки другого акта не спростовують висновків першого, а уточнюють їх за результатами геодезичних робіт.

Щодо доводу позивача про порушення відповідачем ч. 3 ст. 123 ЗК України суд зазначає таке. Клопотання позивача від 25.06.2025 двічі виносилось на пленарні засідання ради - 10.07.2025 та 21.08.2025, обговорювалось за участю доповідача і депутатів, а 21.08.2025 за нього проведено відкрите поіменне голосування, за результатами якого рішення не набрало необхідної кількості голосів. Питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях ради (п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР), а рада приймає рішення на пленарному засіданні після обговорення (ч. 1, 2 ст. 59 цього Закону). Отже, рада реалізувала свої повноваження у передбаченій законом формі, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.01.2023 у справі № 120/11836/21-а. При цьому, з огляду на встановлену судом неможливість визначити дійсний розмір і місце розташування земельної ділянки, на яку претендує позивач, та за відсутності у позивача права на цю земельну ділянку, підстав для іншого висновку суд не вбачає: задоволення позову в частині зобов`язання надати дозвіл означало б зобов`язання відповідача розпорядитися земельною ділянкою, яка не сформована, межі якої не встановлені та щодо якої не перевірено відповідність місця розташування вимогам ч. 3 ст. 123 ЗК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. За результатами перевірки оскаржуваних рішень та бездіяльності за наведеними критеріями суд не встановив їх невідповідності жодному з них.

Згідно зі ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Разом з тим це не звільняє позивача від обов`язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, зокрема розмір і місце розташування земельної ділянки, на яку він претендує, та наявність у нього права на цю земельну ділянку.

Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова