Постановление суда № 138856027, 07.08.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/12884/26

Провадження № 2-з/756/110/26

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

07 серпня 2026 року місто Київ

Суддя Оболонського районного суду міста Києва Примак-Березовська О.С. розглянула заяву ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кулікова Яна Володимирівна, Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на квартиру,-

в с т а н о в и л а:

До Оболонського районного суду міста Києва надійшла повторно подана заява про забезпечення позову, шляхом накладення заборони ОСОБА_4 та будь-яким особам, які діють від її імені, за її дорученням, в її інтересах або користуються квартирою з її дозволу чи за її волевиявленням, до вирішення справи по суті, вчиняти нові або продовжувати раніше розпочаті самовільні дії, спрямовані на фактичне виселення ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, представник позивача просив заборонити ОСОБА_4 та будь-яким особам, які діють від її імені, за її дорученням, в її інтересах або користуються квартирою з її дозволу чи за її волевиявленням, до вирішення справи по суті, змінювати або повторно змінювати замки, демонтувати двері, замки чи інші елементи доступу до квартири, обмежувати доступ ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_5 до квартири, вселяти до квартири нових сторонніх осіб, виносити з квартири речі, документи чи інше майно позивача, відключати або ініціювати відключення житлово-комунальних послуг.

В обґрунтування заяви зазначив, що додаткова заява про застосування заходів забезпечення не є тотожним зверненням з тих самих підстав, оскільки така подається у зв`язку з виникненням та документальним підтвердженням нових фактичних обставин, які не були предметом оцінки суду при первісному вирішенні питання про забезпечення позову. Пояснив, що відповідач обмежила доступ до житла ОСОБА_1 та малолітньому ОСОБА_5 шляхом заміни елементів доступу до такого. Водночас у квартирі залишились особисті речі, документи, цінності та грошові кошти позивача. Крім того, попри наявність судового спору щодо належності спірної квартири, така фактично передана у користування третім особам та здається в оренду.

Дослідивши зміст заяви та додані до неї документи, суд дійшов такого висновку.

Позивач, в особі свого представника звернувся до відповідачів із позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на квартиру, який поданий одночасно із заявою про забезпечення позову.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 29 липня 2026 року за заявою представника позивача застосовано заходи забезпечення, шляхом накладення арешту на спірну квартиру та заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно будь-яких органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовим особам, виконавчим органам місцевих рад, центрам надання адміністративних послуг, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, державним та приватним виконавцям, а також іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державного реєстратора, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_2 , у тому числі, державну реєстрацію набуття, переходу, зміни або припинення речових прав на зазначене нерухоме майно, переходу, зміни або припинення речових прав на зазначене нерухоме майно або державну реєстрацію обтяжень речових прав. В іншій частині заяви відмовлено.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 29 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 5 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Судом встановлено, що предметом спору у цій справі є квартира АДРЕСА_2 .

Згідно з довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 487038412 власником зазначеної квартири на підставі договору купівлі-продажу № 3361 від 31 жовтня 2018 року є ОСОБА_1 .

Разом з тим, судом встановлено, що 30 вересня 2019 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено інформацію про обтяження зазначеної квартири на підставі договору іпотеки №2324 від 30 вересня 2019 року. Зазначений договір укладений, як забезпечення виконання договору позики №6/н від 30 вересня 2019 року, який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Відповідно до умов договору №2324 строк виконання основного зобов`язання до 30 березня 2020 року, а сума - 933 100 грн.

Запис про припинення іпотеки за договором іпотеки №2324 від 30 вересня 2019 року внесено 7 травня 2025 року на підставі листа ОСОБА_3 про відсутність заборгованості та припинення іпотечного договору №1125 від 7 травня 2025 року.

9 вересня 2024 року право власності на вказану спірну квартиру перереєстроване на ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу №232 від 9 вересня 2024 року.

7 травня 2025 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про обтяження зазначеної квартири на підставі договору іпотеки №1122 від 7 травня 2025 року, який укладений між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС-ПОЛТАВА 2009».

27 травня 2026 року внесено запис про припинення іпотеки на підставі листа Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС-ПОЛТАВА 2009» про повне виконання зобов`язань №21 від 27 травня 2026 року.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та її малолітній онук ОСОБА_5 були зареєстровані та проживали за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 10413-2187 від 3 червня 2024 року та довідкою № 3005-7002056245 від 17 червня 2024 року, виданою Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією (а.с.41,44).

Разом з тим, відповідно до відомостей з Єдиного демографічного реєстру № 3128739 від 4 серпня 2026 року ОСОБА_1 знята з реєстрації за вказаною адресою з 13 вересня 2024 року (а.с.79).

З пояснень представника позивача вбачається, що в спірній квартирі проживають треті особи, а елементи доступу до житла замінені (а.с.91-97).

Згідно з частиною 2 статті 149 Цивільно процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Згідно з частиною 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Частиною 10 статті 150 ЦПК України визначено, що е допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відповідно до пунктів 4, 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказано: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб.

При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи будуть порушені, на підтвердження чого є належні докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє таке клопотання, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідної сторони, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21 травня 2021 року у справі № 640/17361/20 необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно зі статтями 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, суд зауважує, що вимоги заявника щодо заборони виселення та створення перешкод у користуванні квартирою вже були предметом розгляду, а ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 29 липня 2026 року такі вимоги залишені без задоволення. Суд, відмовляючи в цій частині заяви виходив з того, що інститут забезпечення позову не позбавляє власника права користування та володіння своїм майном, а відтак обраний спосіб забезпечення у цій частині не віповідає положенням статті 150 ЦПК України, тобто є неспівмірним із заявленими вимогами.

Ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 29 липня 2026 року не оскаржувалась в апеляційному порядку.

Суд не вважає підстави, наведені у повторно поданій заяві про забезпечення позову від 5 серпня 2026 року, істотно зміненими, позаяк вкотре наголошує, що предметом спору сторін у даній справі є договір купівлі-продажу квартири та визнання права власності. Питання виселення, вселення, витребування з чужого незаконного володіння, визначення порядку користування, відчуження тощо, є окремою правовою підставою для звернення до суду і не може бути вирішено судом у порядку забезпечення позову, оскільки це підміняє розгляд справи по суті.

Щодо доводів про забезпечення дотримання прав та інтересів малолітньої дитини, викладених у заяві, суд вважає такі необгрунтованими, оскільки заявником не наведено належних та допустимих доказів того, що це єдине місце проживання позивача та малолітньої особи, а також, що дитина фактично проживає за цією адресою. Натомість, матеріали справи містять дані про те, що ОСОБА_1 знята з реєстрації за вказаною адресою з 13 вересня 2024 року.

Крім того в позові зазначено, що ОСОБА_1 не заявляє самостійних вимог в інтересах малолітньої дитини та не просить суд у межах цієї справи вирішувати питання про місце проживання такої, виселення дитини або визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд виходить із наявності спірних обставин, з якими пов`язується застосування відповідних заходів забезпечення позову та зв`язку між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позову, відповідністю та співмірністю вжитих заходів забезпечення позову предмету позову.

Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.

Оскільки інститут забезпечення позову не позбавляє власника права користування та володіння своїм майном, суд, дотримуючись балансу інтересів сторін, не вбачає достатньо правових підстав для задоволення заяви.

Керуючись статтями 76, 77, 79, 80, 81, 149, 150, 151, 260 ЦПК України, суддя -

п о с т а н о в и л а:

Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

СУДДЯ Ольга ПРИМАК-БЕРЕЗОВСЬКА