Решение № 138853435, 10.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.08.2026Справа № 910/2606/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши клопотання (заяву) Приватного акціонерного товариства "Рамзай" про розподіл судових витрат у справі

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, ідентифікаційний код 44725823)

до Приватного акціонерного товариства "Рамзай" (03035, м. Київ, вул. Кавказька, буд. 12, ідентифікаційний код 23386982)

про стягнення 66 766 464, 78 грн,

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (далі - ДП "Агенція оборонних закупівель", позивач) звернулося з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Рамзай" (далі - ПрАТ "Рамзай", відповідач) штрафних санкцій у сумі 66 766 464,78 грн, з яких: пеня у розмірі 27 327 655, 22 грн, штраф у сумі 27 893 922,82 грн та проценти за користування коштами попередньої оплати у сумі 11 544 886, 74 грн.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов?язань за державним контрактом на виготовлення та поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №23/3-115-VDK-24 від 03.04.2024.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.08.2025 у справі № 910/2606/25 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Рамзай" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" пеню у сумі 13 663 827,61 грн, штраф у сумі 13 946 961,41 грн, проценти за користування коштами попередньої оплати у сумі 10 287 950,77 грн та судовий збір у сумі 786 114, 34 грн. У решті вимог - відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 у справі №910/2606/25 змінено рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2025, викладено пункт 2 резолютивної частини рішення у наступній редакції: "Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Рамзай" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" пеню в сумі 21 862 124, 18 грн, штраф у сумі 22 893 922, 50 грн, проценти за користування коштами попередньої оплати у сумі 10 287 950, 77 грн та судовий збір у сумі 786 114, 34 грн.". В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2025 у справі № 910/2606/25 - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 02.04.2026 № 910/2606/25 постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 та рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2025 у справі № 910/2606/25 в оскаржуваній частині скасовано, справу №910/2606/25 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 у задоволенні позову відмовлено повністю.

20.07.2026 (зареєстровано 21.07.2026) через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Приватним акціонерним товариством "Рамзай" подано клопотання (заяву) про розподіл судових витрат.

03.08.2026 (зареєстровано 04.08.2026) через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" подано заперечення на клопотання (заяву) Приватного акціонерного товариства "Рамзай" про ухвалення додаткового рішення, у яких позивач просить суд відмовити в покладенні на нього витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі, а у випадку, якщо суд дійде висновку про задоволення клопотання відповідача, зменшити розмір витрат до 1 грн, з огляду на надмірний розмір заявлених до стягнення витрат, їх неспівмірність складності справи, кількості витраченого адвокатом часу, не пов`язаність із розглядом справи.

Поряд з цим, у зв`язку з перебуванням судді Пукшин Л.Г. у щорічній відпустці розгляд клопотання (заяви) Приватного акціонерного товариства "Рамзай" про ухвалення додаткового рішення здійснюється після виходу судді з відпустки.

Так, відповідачем заявлено до стягнення з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 060 706, 87 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Як встановлено судом, правова допомога надавалася відповідачу на підставі договору про надання правової допомоги № 2919-939 від 11.08.2023 (далі - договір), укладеним між

Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "Ілляшев та партнери" (далі - юридична фірма) та Приватним акціонерним товариством "Рамзай" (далі - клієнт), за яким юридична фірма зобов`язується здійснити захист, представництво, надати інші види правової допомоги клієнту на умовах, визначених цим договором та "Умовами надання юридичних послуг юридичною фірмою "Ілляшев та Партнери" (далі - "Умови надання послуг"), які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 5.1. договору вартість послуг юридичної фірми, що надаються відповідно до договору, визначається згідно з умовами надання послуг.

Згідно з пунктом 5.1. Умов надання послуг вартість послуг "Ілляшев та Партнери", якщо інше не обумовлено з клієнтом або не визначено фіксованим тарифом, розраховується, виходячи з почасової ставки, встановленої "Ілляшев та Партнери" для виконавця, та часу, витраченого на виконання завдання клієнта, при цьому одна година розподіляється на 10 (десять) шестихвилинних часток. Кожна шестихвилинна частка, що розпочалася, з метою визначення розміру гонорару враховується як повна.

Пунктами 9.6. та 9.7. Умов надання послуг передбачено, що клієнт відшкодовуватиме "Ілляшев та Партнери" витрати на поштовий зв`язок в розмірі фактично-понесених витрат. Клієнт сплачуватиме "Ілляшев та Партнери" за послуги кур`єра з розрахунку еквівалент 5 ЄВРО за виконання кожного завдання в межах Києва. За виконання завдання в інших містах - з розрахунку еквівалент 10 ЄВРО за годину в дорозі.

Розмір витрат - 3 060 706, 87 грн розрахований відповідачем, виходячи з кількості витрачених адвокатами годин. Види робіт, дата виконання та виконавець відображені у деталізаціях до рахунків: №44591 від 11.04.2025, №44795 від 14.05.2025, №44912 від 12.06.2025, №45085 від 15.07.2025, №45251 від 11.08.2025, №45416 від 11.09.2025, №45581 від 14.10.2025, №45767 від 14.11.2025, №45937 від 15.12.2025, №46109 від 15.01.2026, №46381 від 13.02.2026, №47410 від 14.07.2026.

Фактичне надання послуг Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "Ілляшев та партнери" підтверджується актами виконаних робіт (наданих послуг): №117 від 17.04.2025 на суму 861 590, 99 грн, №118 від 07.04.2026 на суму 568 706, 29 грн, №119 від 07.04.2026 на суму 579 554, 30 грн, №152 від 02.06.2025 на суму 255 052, 30 грн, №186 від 13.06.2025 на суму 236 875, 72 грн, №255 від 13.08.2025 на суму 947 758, 76 грн, №256 від 13.08.2025 на суму 653 394, 58 грн, №340 від 15.10.2025 на суму 391 712, 88 грн, №341 від 15.10.2025 на суму 458 338, 61 грн, №384 від 18.11.2025 на суму 230 286, 40 грн, які підписані представниками сторін без зауважень на скріплені печатками.

Платіжними інструкціями №0000006925 від 07.04.2026 на суму 579 554, 30 грн, №0000006923 від 07.04.2026 на суму 568 706, 29 грн здійснена часткова оплата виконаних робіт.

Судом встановлено, що Денисенко О.М. та Рященко М.І. є адвокатами в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується свідоцтвом інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

Частинами 4-5 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України).

Суд враховує, що дана справа розглядалась за правилами загального позовного провадження, оскільки ціна позову перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, однак не є складною, враховуючи, що предметом спору є стягнення штрафних санкцій та процентів за користування коштами попередньої оплати, за несвоєчасну поставку товару.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягали дослідженню адвокатами і застосуванню, не передбачають.

Також судом враховано, що включення до складу наданих адвокатом послуг, таких послуг як "внутрішньоофісні наради щодо: виконання контракту/підготовки відзиву/проекту відзиву/підготовки заперечень до відповіді на відзив", "опрацювання позовної заяви", "правовий аналіз позовної заяви", "опрацювання документів щодо виконання контракту", "обговорення з клієнтом щодо позову", "робота з документами щодо виконання державного контракту", "робота з позовною заявою", "підготовка проекту відзиву", "доопрацюваня відзиву", "внесення змін та доповнень до проекту відзиву", "підготовка пакету відзиву" "обговорення з помічником судді щодо подання відзиву", "подання відзиву", "обговорення з клієнтом щодо надання додаткових документів для підготовки заперечень", "опрацювання відповіді на відзив", "фіналізування заперечень" не можуть бути виділені в окремі види послуг, позаяк є обов`язковою передумовою здійснення представництва та захисту інтересів клієнта у справі, а відтак поглинаються послугами "підготовка та подання відзиву на позовну заяву" та "підготовка та подання заперечень на відповідь на відзив".

При цьому, витрачений адвокатами час на підготовку відзиву та заперечень на відповідь на відзив понад 100 годин не є співмірним зі складністю справи, та предмет доказування у справі №910/2606/25 не охоплює значної кількості обставин та фактів, які підлягали дослідженню.

За таких обставин, виходячи з критеріїв складності справи, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для обмеження такого розміру з огляду на розумну необхідність судових витрат в даній справі та необхідність покладення на позивача витрат відповідача на правову допомогу у розмірі 50 000, 00 грн.

Керуючись ст. 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Клопотання (заяву) Приватного акціонерного товариства "Рамзай" про розподіл судових витрат про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, ідентифікаційний код 44725823) на користь Приватного акціонерного товариства "Рамзай" (03035, м. Київ, вул. Кавказька, буд. 12, ідентифікаційний код 23386982) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн 00 коп.

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 10.08.2026

Суддя Л.Г. Пукшин