Решение № 138853243, 10.08.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/73/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2026 Справа № 908/1279/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Комунального підприємства «ВОДОКАНАЛ», (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТИЖ 2020», (69032, м. Запоріжжя, вул. Лівобережна, буд. 14, кв. 42)

про стягнення 351 596,06 грн.

28.05.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 28.05.2026, (вх. № 1511/08-07/26 від 28.05.2026) Комунального підприємства «ВОДОКАНАЛ», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТИЖ 2020», м. Запоріжжя про стягнення 317 814,94 грн. заборгованості з орендної плати за липень 2023 року грудень 2025 року за договором оренди нерухомого майна № 0179/20 від 31.01.2020, 12 347,12 грн. заборгованості з відшкодування земельного податку, 6 802,00 грн. заборгованості з відшкодування вартості комунальних послуг (електроенергія), 8 952,00 грн. збитків за неповернення (втрату) орендованого майна та 5 680,00 грн. вартості послуги з незалежної оцінки майна, а всього 351 596,06 грн. заборгованості.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2026 справу № 908/1279/26 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1279/26 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/73/26, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 13.10.2026.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 317 814,94 грн. заборгованості з орендної плати за липень 2023 року грудень 2025 року за договором оренди нерухомого майна № 0179/20 від 31.01.2020, 12 347,12 грн. заборгованості з відшкодування земельного податку, 6 802,00 грн. заборгованості з відшкодування вартості комунальних послуг (електроенергія), 8 952,00 грн. збитків за неповернення (втрату) орендованого майна та 5 680,00 грн. вартості послуги з незалежної оцінки майна, що разом становить 351 596,06 грн. Позов обґрунтований ст., ст. 16, 525, 530, 611, 629, ч.2 ст. 779, ст. 1192 ЦК Украі?ни, ст. 6, ст. 12, абз. 2 ч.7 ст. 42, ст. 162, ч.2 ст. 171 ГПК Украі?ни, ст., ст. 17, 19. ч.7 ст. 20 ЗУ «Про оренду державного та комунального маи?на» та умовами договору.

Ухвалою суду від 02.06.2026 у справі №908/1279/26 відповідачу запропоновано у строк до 19.06.2026, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.

Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

З доступних відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТИЖ 2020» (ідентифікаційний номер 43421639) є: 69032, м. Запоріжжя, вул. Лівобережна, буд. 14, кв. 42, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 02.06.2026 про відкриття провадження у справі № 908/1279/26, яка направлялася відповідачу на зазначену в позовній заяві адресу, повернулася до суду без вручення адресату з відміткою відділення поштового зв`язку: «Адресат відсутній».

За приписами ч. 4 ст. 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Частиною третьою статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1)день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4)день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Також, ухвала суду від 02.06.2026 про відкриття провадження у справі № 908/1279/26 направлялася відповідачу на відому суду адресу його електронної пошти та доставлена до електроної скриньки 02.06.2026.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1279/26.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 02.06.2026 у справі №908/1279/26 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 02.07.2026 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.06.2026 у справі №908/1279/26в задоволенні клопотання Комунального підприємства «ВОДОКАНАЛ», м. Запоріжжя про розгляд справи № 908/1279/26 в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін відмовлено повністю.

Інших клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, рішення прийнято без його проголошення 10.08.2026.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

Відповідно до Рішення Запорізькоі? міськоі? ради від 26.10.2005 №379/25 комунальне маи?но, яке розташоване на базі відпочинку «Домаха» передано комунальному підприємству «Водоканал» в господарське віддання «Водоканал» в господарське віддання.

27.12.2019 Департамент комунальноі? власності та приватизаціі? наказом № 453р. надав КП «Водоканал» дозвіл на передачу в оренду комунального маи?на, яке розташоване на базі відпочинку «Домаха».

Об`єктом оренди є комунальне маи?но територіальноі? громади міста Запоріжжя в особі Запорізькоі? міськоі? ради, що перебуває у КП «Водоканал» на праві господарського віддання, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме маи?но №214466265, №214462535 від 01.07.2020.

31.01.2020 Комунальним підприємством «ВОДОКАНАЛ» (Орендодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТИЖ 2020» (Орендар, відповідач у справі) укладено договір оренди нерухомого майна № 0179/20 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору Орендодавець, на підставі наказів Департаменту комунальноі? власності та привагизаціі? За порізькоі? міськоі? ради від 27.12.2019 року №453р, від 03.01.2020 року №01р передає, а Орен дар прии?має в строкове платне користування комунальне маи?но, яке розташовано на базі відпочинку «Домаха» Запорізькоі? області, Запорізького раи?ону, територія Балабинськоі? селищноі? ради, відповідно до переліку визначеному в договорі, яке знаходиться на балансі КП «Водоканал», вартість якого визначена у звіті про незалежну оцінку і становить за висновком про и?ого вартість 1 3 13 900,00 грн. станом на 31.12.2019р.

Маи?но використовується «Орендарем» на правах оренди для надання побутових послуг населенню (п.1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору Оренди, Орендар вступає у строкове платне користування комунальним маи?ном з моменту підписання сторонами Договору та акту прии?ому-передачі маи?на.

Факт передачі Орендарю комунального маи?на в оренду підтверджується Актом прии?ому-передачі в оренду від 31.01.2020, який підписаний між Орендодавцем та Орендарем.

Початком нарахування орендноі? плати є день укладання Договору оренди (п. 3.2 Договору).

Згідно п. 3.3 Договору Орендна плата за кожнии? наступнии? місяць розраховується Орендарем самостіи?но і визначається шляхом коригування орендноі? оплати за попередніи? місяць на індекс інфляціі? за поточнии? місяць.

Орендна плата перераховується Орендарем на розрахунковии? рахунок КП «Водоканал» щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п. 3.13 Договору Орендодавець надає Акти наданих послуг з оренди не пізніше 10-го числа місяця, що слідує за розрахунковим. Орендар зобов`язании? у 3-х деннии? термін підписати Акт або письмово повідомити про відмову прии?няття послуг.

Пунктом 5.2 Договору сторони узгодили, що Орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати Орендодавцю орендну плату з урахуванням і?і? індексаціі? незалежно від наслідків своєі? господарськоі? діяльності.

Орендар згідно п. 5.4 Договору, в обов`язковому порядку надає Орендодавцю, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, інформацію про перерахування орендноі? плати.

Додатковою угодою № 2 від 18.05.2020 сторони внесли зміни до пункту 10.1 Договору оренди нерухомого майна № 0179/20 від 31.01.2020 та визначили строк його дії до 31.01.2025. Разом з тим, на момент закінчення встановленого договором строку дії Договору діяли спеціальні правила продовження договорів оренди державного та комунального майна, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану». У зв`язку з цим закінчення строку, визначеного пунктом 10.1 Договору, 31.01.2025 саме по собі не припинило договірних правовідносин між сторонами, а Договір продовжував діяти відповідно до спеціального порядку, встановленого законодавством на період воєнного стану.

При цьому позивач листом № 8930/25/09 від 06.11.2025 повідомив відповідача про відмову у продовженні договірних відносин у зв`язку з неналежним виконанням ним зобов`язань за Договором, зокрема щодо сплати орендної плати. Зазначений лист отриманий відповідачем 07.11.2025. У подальшому, 07.12.2025, відповідач здійснив часткове повернення орендованого майна, що підтверджується підписаним сторонами Актом прийому-передачі (повернення з оренди). Отже, з урахуванням волевиявлення орендодавця щодо припинення договірних відносин та фактичного повернення частини орендованого майна, суд дійшов висновку, що договірні правовідносини сторін тривали до 07.12.2025, а нарахування орендної плати за відповідний період є обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що за період з липня 2023 по грудень 2025 орендна плата згідно Договору оренди склала 321 714,94 грн. про що, між орендодавцем та орендарем складено Акти прии?мання-здачі виконаних робіт та наданих послуг, які підписані та скріплені печатками сторін.

Отже, факт надання послуг з оренди позивачем відповідачу на суму 321 714,94 грн. доведений, про що свідчать підписи уповноважених представників позивача та відповідача на Актах здачі-приймання робіт (надання послуг).

Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що на момент його звернення до суду з позовом у даній справі, відповідач орендну плату вносив з порушенням термінів її сплати, а саме 20.03.2024 орендар частково сплатив послуги оренди у розмірі - 3 900 грн., що підтверджується Інформаціи?ним повідомленням про зарахування №77, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 317 814,94 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди по сплаті орендної плати в розмірі 317 814,94 грн. стало підставою для звернення позивача з позовом до суду. Крім того, у зв`язку з невиконанням зобов`язань за Договором, позивачем нараховано 12 347,12 грн. заборгованості з відшкодування земельного податку, 6 802,00 грн. заборгованості з відшкодування вартості комунальних послуг (електроенергія), 8 952,00 грн. збитків за неповернення (втрату) орендованого майна та 5 680,00 грн. вартості послуги з незалежної оцінки майна.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Аналогічний припис містить ГК України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язком для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За своєю правовою природою правовідносини сторін є господарськими, а укладений сторонами договір за своїм змістом є договором оренди.

Згідно з ст. 759 ЦК України та ч. 1 ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК Кодексу визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідач взяті на себе зобов`язання згідно умов Договору оренди нерухомого майна № 0179/20 від 31.01.2020 належним чином та в повному обсязі не виконав.

Факт наявності заборгованості з орендних платежів в розмірі 317 814,94 грн. підтверджується матеріалами справи.

Станом на час розгляду спору відповідач доказів сплати заборгованості з орендної плати в повному обсязі не надав.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати підлягають частковому задоволенню в розмірі 317 814,94 грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 12 347,12 грн. заборгованості з відшкодування земельного податку.

Відповідно до п. 5.5 Договору оренди Орендар зобов`язаний сплачувати в установленому законом порядку плату за землю. Орендар відшкодовує суми земельного податку один раз у шість місяців Орендодавцю на підставі виставлених рахунків.

Як встановлено судом, за період грудень 2023 року, червень та грудень 2024 року, червень та грудень 2025 року сума відшкодування земельного податку склала 12 347,12 грн.

Зазначена сума підтверджується підписаними сторонами Актами приймання-здачі виконаних робіт та наданих послуг, а також відповідними рахунками, виставленими позивачем відповідачу.

Відповідач, підписавши зазначені Акти, не заперечував щодо обсягу та вартості нарахованого йому відшкодування земельного податку. Доказів сплати зазначеної суми або наявності інших підстав для звільнення від виконання цього обов`язку матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, з огляду на встановлений договором обов`язок відповідача відшкодовувати позивачу суми земельного податку, підтвердження розміру таких нарахувань відповідними первинними документами та відсутність доказів їх оплати, вимога позивача про стягнення 12 347,12 грн. заборгованості з відшкодування земельного податку є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення 6 802,00 грн. заборгованості з відшкодування вартості спожитої електричної енергії суд зазначає наступне.

Згідно з п. 5.14 Договору оренди Орендар зобов`язаний укласти відповідні договори з постачальниками комунальних послуг та своєчасно вносити плату за такі послуги. До укладення окремих договорів Орендар відшкодовує Орендодавцю вартість спожитих комунальних послуг на підставі виставлених рахунків.

Відповідно до п. 5.20 Договору Орендар зобов`язаний у двомісячний термін від дати укладення Договору письмово повідомити Орендодавця про виконання вимог п. 5.14 Договору.

Як встановлено судом, відповідач окремого договору з постачальником електричної енергії не уклав, у зв`язку з чим відповідно до умов Договору був зобов`язаний відшкодувати позивачу вартість спожитої електричної енергії.

За період з вересня 2025 року по грудень 2025 року вартість спожитої відповідачем електричної енергії становила 49 375,82 грн., що підтверджується відповідними Актами приймання-здачі виконаних робіт та наданих послуг і рахунками, отриманими відповідачем.

Матеріалами справи підтверджується часткове відшкодування відповідачем вартості спожитої електричної енергії, а саме: 04.11.2025 у розмірі 4 427,85 грн. та 02.03.2026 у розмірі 38 145,97 грн., всього на суму 42 573,82 грн.

Отже, невідшкодованою залишилася сума 6 802,00 грн. (49 375,82 грн. - 42 573,82 грн.).

Доказів сплати зазначеної суми або заперечень щодо її розміру відповідач суду не надав.

З огляду на те, що обов`язок відповідача щодо відшкодування вартості спожитих комунальних послуг прямо передбачений п. 5.14 Договору, а факт споживання електричної енергії та її вартість підтверджені матеріалами справи, суд доходить висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо стягнення 6 802,00 грн. заборгованості з відшкодування вартості електричної енергії.

Щодо позовної вимоги про стягнення 8 952,00 грн. збитків за неповернення (втрату) орендованого майна суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.13 Договору оренди Орендар зобов`язаний у разі припинення Договору повернути Орендодавцю орендоване майно у належному стані, не гіршому, ніж на час його передачі в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а також відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини Орендаря.

З матеріалів справи вбачається, що 07.12.2025 відповідач здійснив часткове повернення орендованого майна, про що сторонами складено та підписано Акт прийому-передачі (повернення з оренди) за Договором оренди нерухомого майна № 0179/20 від 31.01.2020.

При здійсненні повернення майна сторонами встановлено відсутність чотирьох одиниць майна, а саме: - дзвінка встан. світ. звук, інв. № 1532187440; - пісочниці, інв. № 1532112761; - ППК Сигнал-37, інв. № 11294562; - водонапірної установки, інв. № 403360.

Відсутність зазначеного майна зафіксована у підписаному сторонами Акті прийому-передачі (повернення з оренди). У цьому ж Акті відповідач зобов`язався відшкодувати позивачу збитки за відсутнє майно у тридцятиденний строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 779 ЦК України у разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

За приписами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Таким чином, для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування збитків необхідним є встановлення факту порушення відповідачем договірного зобов`язання, наявності збитків, причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та збитками, а також вини відповідача.

У даному випадку факт порушення відповідачем договірного зобов`язання підтверджується Актом прийому-передачі (повернення з оренди) від 07.12.2025, яким зафіксовано неповернення чотирьох одиниць орендованого майна.

Водночас відповідач, підписавши зазначений Акт, погодився з фактом відсутності вказаного майна та взяв на себе обов`язок відшкодувати його вартість у встановлений сторонами строк. Доказів повернення зазначеного майна, його відновлення або відшкодування його вартості відповідач суду не надав.

З метою визначення вартості неповернутого майна позивачем залучено суб`єкта оціночної діяльності, яким 30.12.2025 складено Висновок про вартість майна № 1-30/12/25, відповідно до якого вартість неповернутого майна становить: дзвінка встан. світ. звук - 340,00 грн., пісочниці - 680,00 грн., ППК Сигнал-37 - 340,00 грн., водонапірної установки - 6 100,00 грн., а всього - 8 952,00 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов`язковим, зокрема, при визначенні збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом, а також під час вирішення спорів.

Отже, розмір збитків у сумі 8 952,00 грн. підтверджений належними доказами, зокрема Актом прийому-передачі (повернення з оренди) від 07.12.2025 та звітом про оцінку майна із відповідним висновком про його вартість.

Враховуючи встановлений факт неповернення відповідачем частини орендованого майна, погодження відповідачем такого факту та обов`язку з відшкодування його вартості, відсутність доказів повернення майна або відшкодування його вартості, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 8 952,00 грн. збитків за неповернення орендованого майна.

Щодо позовної вимоги про стягнення 5 680,00 грн. вартості послуг з незалежної оцінки майна суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача 5 680,00 грн. вартості послуг з незалежної оцінки майна, посилаючись на те, що проведення такої оцінки було необхідним для визначення вартості чотирьох одиниць майна, які не були повернуті відповідачем після припинення договору оренди.

Відповідно до частини першої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування збитків, необхідним є встановлення складу цивільного правопорушення, зокрема протиправної поведінки особи, наявності збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, а також вини особи, яка їх завдала.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 5.13 Договору оренди у разі припинення договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцю орендоване майно у належному стані, не гіршому, ніж на час його передачі в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а також відшкодувати орендодавцю збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Матеріалами справи підтверджується, що 07.12.2025 сторонами складено та підписано Акт прийому-передачі (повернення з оренди), відповідно до якого під час повернення орендованого майна встановлено відсутність чотирьох його одиниць, а саме: дзвінка встан. світ. звук, інв. № 1532187440; пісочниці, інв. № 1532112761; ППК «Сигнал-37», інв. № 11294562; водонапірної установки, інв. № 403360.

Вартість зазначеного неповернутого майна визначена позивачем на підставі Висновку про вартість майна № 1-30/12/25 від 30.12.2025 у загальному розмірі 8 952,00 грн., яку позивач також заявляє до стягнення з відповідача як збитки.

Разом з тим, позивачем додатково заявлено до стягнення 5 680,00 грн. вартості послуг з незалежної оцінки майна.

Суд зазначає, що сума 5 680,00 грн. не є вартістю втраченого майна, а являє собою витрати позивача на оплату послуг суб`єкта оціночної діяльності щодо визначення вартості майна.

Як убачається з матеріалів справи, 30.09.2025 позивачем укладено із суб`єктом оціночної діяльності договір про надання послуг з незалежної оцінки майна № 1552/25. Зазначеним договором передбачено проведення оцінки для визначення вартості майна. Водночас умовами цього договору не встановлено, що послуги з оцінки замовляються у зв`язку з порушенням відповідачем обов`язку щодо повернення орендованого майна, а також не передбачено обов`язку відповідача відшкодувати позивачу вартість таких послуг.

При цьому факт неповернення відповідачем чотирьох одиниць орендованого майна був встановлений та зафіксований сторонами лише 07.12.2025, тобто після укладення позивачем договору про надання послуг з незалежної оцінки майна від 30.09.2025.

Отже, на момент укладення договору № 1552/25 від 30.09.2025 сторонами ще не було встановлено та зафіксовано факт порушення відповідачем обов`язку щодо повернення зазначених чотирьох одиниць орендованого майна. Саме по собі подальше використання результатів проведеної оцінки для визначення вартості неповернутого майна не свідчить про те, що витрати на оплату послуг з оцінки виникли безпосередньо внаслідок порушення відповідачем умов Договору оренди.

Суд також враховує, що відповідно до частини другої статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Водночас зазначена норма визначає спосіб встановлення розміру збитків за втрачене майно та сама по собі не встановлює обов`язку особи, яка допустила неповернення майна, відшкодовувати витрати потерпілої сторони на проведення оцінки.

Пунктом 5.13 Договору оренди передбачено обов`язок відповідача відшкодувати збитки у разі погіршення стану або втрати орендованого майна з його вини. Разом з тим умовами Договору оренди не передбачено обов`язку орендаря відшкодовувати орендодавцю витрати на проведення незалежної оцінки майна.

За таких обставин позивач не довів, що понесені ним витрати у розмірі 5 680,00 грн. є необхідними витратами для відновлення його порушеного права саме внаслідок неповернення відповідачем орендованого майна, а також не довів безпосереднього причинного зв`язку між порушенням відповідачем обов`язку щодо повернення майна та понесенням витрат на незалежну оцінку.

Сам факт укладення позивачем договору із суб`єктом оціночної діяльності, проведення оцінки та оплати відповідних послуг не є достатнім для покладення таких витрат на відповідача як збитків у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України.

Крім того, витрати на проведення незалежної оцінки майна не є судовими витратами у цій справі, оскільки були понесені позивачем до звернення до суду та не є витратами, безпосередньо пов`язаними з розглядом цієї справи, у розумінні положень Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем не доведено правових підстав для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування 5 680,00 грн вартості послуг з незалежної оцінки майна як збитків, зокрема не доведено, що понесення таких витрат було безпосередньо зумовлене порушенням відповідачем обов`язку щодо повернення орендованого майна, та не доведено наявності причинного зв`язку між таким порушенням і понесеними витратами.

За таких обставин у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 5 680,00 грн вартості послуг з незалежної оцінки майна слід відмовити.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 317 814,94 грн. заборгованості з орендної плати 12 347,12 грн. заборгованості з відшкодування земельного податку, 6 802,00 грн. заборгованості з відшкодування вартості комунальних послуг (електроенергія), 8 952,00 грн. збитків за неповернення (втрату) орендованого майна. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволенних вимог.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 191,238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Комунального підприємства «ВОДОКАНАЛ», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТИЖ 2020,м. Запоріжжя задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТИЖ 2020», (69032, м. Запоріжжя, вул. Лівобережна, буд. 14, кв. 42, код ЄДРПОУ 43421639) на користь Комунального підприємства «ВОДОКАНАЛ», (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61, код ЄДРПОУ 03327121) 317 814 (триста сімнадцять тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 94 коп. заборгованості з орендної плати, 12 347 (дванадцять тисяч триста сорок сім) грн. 12 коп. заборгованості з відшкодування земельного податку, 6 802 (шість тисяч вісімсот дві) грн. 00 коп. заборгованості з відшкодування вартості комунальних послуг (електроенергія), 8 952 (вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві) грн. 00 коп. збитків за неповернення (втрату) орендованого майна та 5 237 (п`ять тисяч двісті тридцять сім) грн. 06 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено « 10» серпня 2026 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.