Решение № 138851039, 05.08.2026, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/956/26

Провадження № 2/355/1015/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05 серпня 2026 року селище Баришівка

Баришівський районний суд Київської області у складі

головуючої судді Цирулевської М. В.,

за участю секретаря судового засідання Старенької С. М., Котенко Л. О.,

за результатами розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Баришівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідачки.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» (надалі також позивач, ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС», кредитодавець) звернулося до суду з позовом ОСОБА_1 (надалі також відповідачка, ОСОБА_1 , споживач, позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 33169,30 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» (надалі також ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», первинний кредитор, товариство) та ОСОБА_1 був укладений договір про надання кредиту №3580764 (надалі також договір №3580764 від 10.05.2020, кредитний договір, договір), відповідно до умов якого товариство надало відповідачці грошові кошти, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

Договір підписано електронним підписом споживача, відтвореного шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію»

ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі та надало відповідачці кредит у розмірі 7000,00 грн у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на вказану відповідачкою банківську карту.

Відповідачка взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитом

29.10.2025 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» був укладений договір факторингу №29/10-2025, за яким відбулося відступлення права вимоги до відповідачки за кредитним договором №3580764 від 10.05.2020.

Надалі, 31.10.2025 між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК«СОЛВЕНТІС» був укладений договір факторингу №ДФ-31102025, за яким позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3580764 від 10.05.2020 у розмірі 33169,30 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 5460,48 грн, заборгованість за нарахованими процентами 27708,82 грн.

Із урахуванням наведеного позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, стягнути з відповідачки на свою користь вищевказану заборгованість за кредитним договором, а також судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Відповідачка процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористалася, заперечень проти позову не подала, доводів щодо несправедливості умов кредитного договору (в тому числі та зокрема, щодо несправедливості умов кредитного договору відносно розміру та періоду нарахування відсотків) відповідачкою не заявлено/не обґрунтовано, в судові засідання відповідачка не з`явилася. Жодних клопотань та/або заяв від відповідачки не надходило.

ІІ. Рух справи. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання учасників справи.

27 квітня 2026 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС», за підписом керівника позивача Ланового Євгена Миколайовича (а.с. 28).

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 01.05.2026 відкрито провадження (спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін) в означеній справі, судове засідання призначено на 01.06.2026 (а.с. 39-40).

У позовній заяві, поданій через систему «Електронний суд», міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. 7(зворот).

З огляду на зазначене клопотання, в судові засідання представник позивача не з`явився. Про дати, час і місце судового розгляду позивач повідомлявся належним чином.

Про дати, час і місце судового розгляду відповідачка повідомлялася належним чином, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачці із судовими повістками повернулись до суду із позначками «адресат відсутній за вказаною адресою», проставленими 26.05.2026 (а.с. 48) та 23.06.2026 (а.с. 69-70), що відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи.

Крім того, відповідачка додатково повідомлялася про дату, час та місце судових засідань через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 58).

Судове засідання 01.06.2026 відкладалося, в тому числі, з огляду на неявку відповідачки та надання їй можливості висловити заперечення проти позову та/або свою позицію стосовно заявленого позову.

У зв`язку із неявкою відповідачки, яка була належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи, без поважних причин в судове засідання, оскільки про поважність причин неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала, зі згоди позивача суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ст. 280 ЦПК України.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 05.08.2026 вирішено здійснювати заочний розгляд справи.

Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (з огляду та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 10.05.2020 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання кредиту №3580764 (а.с. 21), який підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором PS3580764.

Відповідно до п.1.2 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом (п. 2.34 Правил) та інші платежі у відповідності до умов договору. кредит надається в національній грошовій одиниці України гривні.

Положеннями п.1.3 договору встановлено, що сума кредиту складає 7000,00 грн.

Кредит надається позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.3 цього договору, в безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника (п. 1.4 договору).

Згідно з п. 1.5 договору позичальник сплачує кредитодавцю суму кредиту та проценти за користування кредитом, неустойку (пеню, штраф) (п. 2.26 Правил), яка може нараховуватися у випадку порушення позичальником умов цього договору, а також комісії банків-емітентів платіжних карт, які використовує позичальник.

У пункті 1.7 договору визначений порядок нарахування процентів за користування кредитом, зокрема: п. 1.7.1 - у випадку використання кредиту (п. 2.20 Правил) менше ніж 5 календарних днів, включаючи дострокове виконання зобов`язань (п. 2.12 Правил), позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 6,80% від визначеної в п. 1.3 цього Договору суми кредиту; п. 1.7.2 - у випадку використання позичальником лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3. договору) та сплати процентів за користування кредитом протягом 30 календарних днів з 10.05.2020 до 09.06.2020 (включно) (базовий період - п.2.4. Правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,362% (акційна ставка (п.2.1. Правил) або ставка за програмою лояльності (п.2.34 Правил)). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні лояльних (покращених) умов кредитування складає 9856,00 грн, у тому числі основна сума кредиту 7000,00 грн, проценти за користування кредитом 2856,00 грн; п. 1.7.3 - при використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають: в базовий період з 10.05.2020 до 09.06.2020 (включно)- 1,70% за один день користування кредитом (базова процентна ставка - п. 2.3 Правил); в спеціальний період (п. 2.40 Правил) з 10.06.2020 до 06.12.2020 (включно) 3,00% за один день користування кредитом (спеціальна процентна ставка - 2.34 Правил). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування складає 10575,40 грн.

Пунктом 2.1.7 договору визначено, що кредитодавець має право укладати з будь-якою третьою особою договір відступлення/купівлі-продажу права вимоги та/або інші договори, пов`язані з наданням послуг з виконання зобов`язань/сплати заборгованості (п. 2.14 Правил) за договором без згоди позичальника.

Відповідно до п. 3.1 договору сторони погодили, що строк дії договору (п. 2.41 Правил) встановлюється з дати укладення договору (п. 2.9. Правил) 10.05.2020 до кінцевої дати виконання договору 06.12.2020 (включно). Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, у тому числі сплати заборгованості, яке мало місце під час дії договору. Якщо позичальник виконає зобов`язання/сплатить заборгованість за договором до кінцевої дати виконання договору, договір припиняє дію у дату повернення/погашення кредиту (п. 2.8. Правил).

Пунктом 7.3 договору визначено, що сторони підтверджують, що даний електронний договір (договір, укладений у вигляді електронного документа), всі додатки до нього, додаткові угоди мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто є вчиненими виключно у письмовій формі в порядку, встановленому Законом України «Про електронну комерцію».

Підписанням вказаного договору відповідачка підтвердила, що вона усвідомлює та підтверджує, що умови договору та Правил їй зрозумілі, відповідають її інтересам, є розумними та справедливими, вона отримала від кредитодавця до укладення цього договору інформацію, зазначену в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та інформацію з дотриманням вимог діючого законодавства, що забезпечує правильне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання (п.п. 7.5.1, 7.5.6, 7.5.9 кредитного договору).

У реквізитах сторін (п. 8 договору) зазначені персональні дані відповідачки, її РНОКПП, номер телефону, адреса електронної пошти, адреса реєстрації та фактичного проживання (а.с. 21(зворот).

У додатку №1 до договору кредиту №3580764 від 10.05.2020, який також підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора PS3580764, викладено графік платежів за договором за лояльними (покращеними) умовами кредитування та за загальними умовами кредитування (а.с. 21(зворот).

До матеріалів справи також долучено паспорт споживчого кредиту до договору, підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором PS3580764, у якому зазначено тип кредиту - кредит; сума/ліміт кредиту - 7000,00 грн; строк кредитування - за лояльними (покращеними) умовами кредитування - 30 днів, за загальними умовами кредитування 210 днів, за яких базовий період 30 днів, спеціальний період 180 днів; мета кредиту - інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань); спосіб та строк надання кредиту - шляхом безготівкового перерахування коштів на картковий рахунок позичальника не пізніше кінця робочого дня кредитодавця наступного за днем підписання договору; процентна ставка процентів річних за всіма періодами кредитування.

Факт перерахування ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 7000,00 грн підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» від 02.11.2024 (а.с. 26), з якої слідує, що на підставі договору №41346335_18/10/17 про надання послуг з переказу грошових коштів, укладеного з ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» здійснено наступний успішний переказ коштів на картку клієнта: 10.05.2020 на суму 7000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер в системі FONDY: 222711472.

29.10.2025 між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» (фактор) та ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» (клієнт) був укладений договір факторингу №29/10-2025 (а.с. 21-22), за умовами якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб. перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається шляхом підписання сторонами договору відповідного реєстру прав вимог та повідомлення боржників про факт відступлення права вимоги в порядку, передбаченому цим договором, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу , відповідно до чинного законодавства. Підписаний в поперовому вигляді сторонами та скріплений їх печатками (за умови використання) договір, реєстр прав вимог, а також повідомлення боржників про факт відступлення права вимоги підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги (п.п. 1.1, 2.1.3 договору).

Платіжною інструкцією №339 від 30.10.2025 підтверджується факт сплати ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» на рахунок ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» грошових коштів у сумі 2000000,00 грн в якості оплати за договором факторингу №29/10-2025 від 29.10.2025 та реєстру прав вимоги №1 від 29.10.2025 (а.с. 31).

Відповідно до Акта прийому-передачі документів за договором факторингу №ДФ-29/10-2025 від 29.10.2025 ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» на виконання договору факторингу №29/10-2025 прийняло в електронному форматі договори з боржниками по реєстру прав вимоги №1 від 29.10.2025 (а.с. 10).

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу №АК-29/10-2025 від 29.10.2025 (а.с. 14) ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3580764 від 10.05.2020 на суму 33169,30 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 5460,48 грн, заборгованість за нарахованими процентами 27708,82 грн.

31.10.2025 між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» (клієнт) та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» (фактор) був укладений договір факторингу №ДФ-31102025 (а.с. 24), за умовами якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається шляхом підписання сторонами договору, відповідного реєстру прав вимог та повідомлення боржників про факт відступлення права вимоги в порядку, передбаченому цим договором, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу , відповідно до чинного законодавства. Підписаний в паперовому вигляді сторонами та скріплений їх печатками (за умови використання) договір, реєстр прав вимог, а також повідомлення боржників про факт відступлення права вимоги підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги (п.п. 1.1, 2.1.3 договору).

Платіжною інструкцією №1118 від 05.11.2025 (а.с. 32) підтверджується факт сплати ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» на рахунок ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» грошових коштів у сумі 2071261,13 грн в якості оплати за договором факторингу №ДФ-31102025 від 31.10.2025 та реєстру прав вимог №001.

Відповідно до акта прийому-передачі документів за договором факторингу №ДФ-31102025 від 31.10.2025 (а.с. 11), ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» на виконання договору факторингу №ДФ-31102025 прийняло в електронному форматі договори з боржниками по реєстру прав вимоги №001 від 31.10.2025.

Згідно із витягом з реєстру Боржників до договору факторингу №ДФ-31102025 від 31.10.2025 (а.с. 15) ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС`набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3580764 від 10.05.2020 на суму 33169,30 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 5460,48 грн, заборгованість за нарахованими процентами 27708,82 грн.

Відповідно до наданого ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» розрахунку заборгованості за кредитним договором №3580764 від 10.05.2020 станом на 29.10.2025 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №3580764 від 10.05.2020 становить 33169,30 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 5460,48 грн, заборгованість за нарахованими процентами 27708,82 грн (а.с. 16-18). Вказаним розрахунком підтверджується, що відповідачка користувалася кредитом та здійснювала часткове погашення заборгованості, зокрема сплатила кошти в сумі 10787,52 грн, з яких 1539,52 грн були зараховані 11.08.2020 в рахунок погашення боргу за тілом кредиту та 9248,00 грн - в рахунок погашення боргу за процентами.

На час розгляду справи судом відповідачкою не надано даних та належних і допустимих доказів, що свідчать про погашення в повному обсязі заборгованості за кредитним договором або про причини несвоєчасного погашення заборгованості за договором у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідачки від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Відповідачкою не заявлено та не обґрунтовано доводів щодо несправедливості умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру відсотків та/або періоду користування кредитними коштами.

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідачки згідно із наданим розрахунком заборгованості (а.с. 16-18), за яким прострочена заборгованість за кредитним договором №3580764 від 10.05.2020 станом на 29.10.2025 становить 33169,30 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 5460,48 грн, заборгованість за нарахованими процентами 27708,82 грн.

Позивач вважає, що відповідачкою порушено умови кредитного договору №3580764 від 10.05.2020, заборгованість за яким підлягає стягненню в примусовому порядку.

V. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Зміст спірних правовідносин.

Щодо змісту кредитного договору, а також правового регулювання питань стягнення заборгованості за договором, що складаються із сум основного боргу та процентів за користування коштами, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (надалі також ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (кредитодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).

За ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, відповідно до якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

Щодо правового регулювання питання відступлення прав вимоги за кредитним договором на умовах факторингу.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно із статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Норми процесуального права, що підлягають застосуванню.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами 2, 3 ст. 12 ЦПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За п. 2, 4, п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Як слідує із статей 280, 281 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 ЦПК України.

Зміст спірних правовідносин полягає у виконанні/невиконанні сторонами своїх зобов`язань за кредитним договором. Предметом позову є стягнення заборгованості позичальника (відповідачки) внаслідок неповернення суми кредиту та несплати процентів річних.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідачки - спростувати розмір існуючої заборгованості.

V. Мотивована оцінка аргументів учасників справи. Висновки суду за результатами розгляду позову.

За результатами дослідження фактичних обставин, що мають визначальне значення для розгляду цієї справи, зважаючи на докази, надані на їх підтвердження, а також застосувавши релевантні норми права, суд зазначає та виснує таке.

Судом встановлено, що договір про надання кредиту №3580764 від 10.05.2020 укладено в електронній формі.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір (із додатками) підписано електронним підписом позичальника (відповідачки), який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Суд дійшов висновку, що при укладенні кредитного договору його сторонами було погоджено всі істотні умови договору позики.

Договір про надання кредиту №3580764 від 10.05.2020 є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд вважає доведеними обґрунтування позовної заяви щодо переходу до позивача прав вимоги за договором про надання кредиту №3580764 від 10.05.2020; позивачем надані належні та достатні докази для підтвердження обставин набуття ним прав кредитора за означеним договором.

Суд доходить до переконання, що відповідачкою порушено вимоги ст. 526 ЦК України, згідно з якими зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а також вимоги ст. 1049 ЦК України, яка вказує, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Добровільно відповідачка не здійснила у повному обсязі розрахунок за договором в строки, визначені його умовами, тому сума боргу підлягає примусовому стягненню.

Позивач, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив стягнути крім заборгованості за основною сумою боргу (суму, яку фактично отримала в борг позичальник), заборгованість за відсотками.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що заборгованість за договором про надання кредиту №3580764 від 10.05.2020 за період з дати укладення договору по 29.10.2025 становить 33169,30 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 5460,48 грн, заборгованість за нарахованими процентами 27708,82 грн.

Звертаючись до суду із позовом про стягнення грошових коштів, позивач зобов`язаний навести обґрунтований розрахунок сум, що стягуються, і в подальшому довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Водночас, саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, зокрема: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному ЦПК України (ч. 3 ст. 263 ЦПК України).

Отже, вищевказані принципи вказують, зокрема, на те, що суд зобов`язаний перевірити розрахунок заборгованості незалежно від наявності та/або відсутності заперечень щодо нього зі сторони відповідачки.

Щодо стягнення суми основного боргу.

Як встановлено судом, відповідачці як кредит були перераховані кошти у розмірі 7000,00 грн на виконання умов договору про надання кредиту №3580764 від 10.05.2020.

Спосіб перерахування коштів відповідає умовам кредитного договору і заявці відповідачки. Перерахування суми кредиту на вказану у кредитному договорі платіжну картку підтверджено фінансовою установою.

Відтак, оцінюючи надані позивачем докази у їх сукупності, суд доходить висновку про підтвердження факту отримання відповідачкою грошових коштів у розмірі 7000,00 грн за договором про надання кредиту №3580764 від 10.05.2020.

Належних доказів того, що відповідачка повернула кошти у сумі 5460,48 грн (заявлена позивачем до стягнення сума за тілом кредиту) за означеним кредитним договором, матеріали справи не містять.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 5460,48 грн основного боргу.

Щодо заборгованості зі сплати процентів.

За розрахунками позивача, розмір процентів, які має сплатити відповідачка за кредитним договором, становить 27708,82 грн.

Водночас, відповідно до умов договору про надання кредиту №3580764 від 10.05.2020 строк кредиту з 10.05.2020 по 06.12.2020.

Відповідно до п. 1.7.3 кредитного договору при використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають: в базовий період з 10.05.2020 до 09.06.2020 (включно) - 1,70% за один день користування кредитом (базова процентна ставка - п. 2.3 Правил); в спеціальний період (п. 2.40 Правил) з 10.06.2020 до 06.12.2020 (включно) 3,00% за один день користування кредитом (спеціальна процентна ставка - 2.34 Правил).

Зважаючи на вказані умови договору, з огляду на надані позивачем відомості про погашення відповідачкою11.08.2020 суми основного боргу в розмірі 1539,52 грн, суд зазначає, що відпоідачка сала сплатит проценти за користування кредитними коштами в таких розмірах:

-за період з 10.05.2020 по 09.06.2020: 7000,00 грн х 1,70% в день х 30 днів = 3570,00 грн;

-за період з 10.06.2020 по 10.08.2020: 7000,00 грн х 3,00% в день х 61 день = 12810,00 грн;___

-за період з 11.08.2020 по 06.12.2020: 5460,48 грн х 3,00% в день х 118 днів = 19330,10 грн,

а всього 35710,10 грн.

Разом з тим, за розрахунком заборгованості, відповідачкою сплачена заборгованість за відсотками в розмірі 9248,00 грн.

З урахуванням означеного, сума заборгованості за відсотками становить 26462,10 грн.

Водночас, позивачем заявлена до стягнення з відповідачки більша сума відсотків, 27708,82 грн, що мало наслідком нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування, що не узгоджується із послідовними висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц.

Таким чином, з урахуванням всього вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за процентами за користування кредитними коштами у розмірі 26462,10 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Сума нарахованих позивачем відсотків у розмірі 1246,72 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Отже, враховуючи означене, судом досліджені докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку обґрунтування, викладені в позовній заяві, а також докази, надані разом із нею.

За результатами, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи все вищевикладене, прийшов до переконання, що позов підлягає задоволенню частково, а саме: стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за договором про надання кредиту №3580764 від 10.05.2020 в сумі 31922,58 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 5460,48 грн, заборгованість за нарахованими процентами 26462,10 грн.

У задоволенні решти позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідачки на користь позивача нарахованих відсотків у розмірі 1246,72 грн слід відмовити, оскільки такі вимоги, з огляду на вищевикладені висновки суду, є необґрунтованими.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено сплату позивачем судового збору за подачу позову в сумі 2662,40 грн (із застосуванням коефіцієнту 0,8 відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), що підтверджується платіжною інструкцією № 3580764 від 10.04.2026 (а.с. 1).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2562,29 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (31922,58 грн х 100 % : 33169,30 грн = 96,24 %. 2662,40 грн х 96,24 % = 2562,29 грн).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, які просить стягнути позивач із відповідача, суд зазначає та виснує таке.

В обґрунтування підставності та розміру понесених позивачем ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн, разом з позовною заявою подано копії таких документів: договору про надання правової допомоги №43657029/02 від 02.01.2026, укладеного між ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» та Адвокатським об`єднанням «КОСТРАКТІВ ЛОЙЕРЗ» (а.с. 20); додаткової угоди №№3580764 від 27.03.2026 до договору про надання правової допомоги №43657029/02 від 02.01.2026 (а.с. 25), акту надання послуг №3580764 на підтвердження факту надання правової допомоги від 27.03.2026 (а.с. 12); детального опису робіт, виконаних Адвокатським об`єднанням «КОСТРАКТІВ ЛОЙЕРЗ», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» щодо стягнення кредитної заборгованості (а.с. 19).

Суд доходить до висновку, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача його представником надано всі необхідні докази.

Відповідачка ні заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу, ні обґрунтувань щодо неспівмірності таких витрат не подала.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.03.2025 у справі №275/150/22 (із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 904/3583/19), обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України). Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Відтак, зважаючи на відсутність вчинення відповідачкою дій, спрямованих на заперечення проти вимог позивача відносно відшкодування витрат на правову допомогу, суд позбавлений процесуальної можливості розглянути питання щодо зменшення та/або неспівмірності заявлених вимог про відшкодування витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а тому з відповідачки, зважаючи на висновки суду щодо часткового задоволення позову, слід стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 5774,40 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (6000,00 грн х 96,24 %).

До ухвалення рішення у справі ні позивач, ні відповідачка не повідомили суд про неможливість надання доказів, що підтверджують розмір понесених інших судових витрат; про причини неможливості надання таких доказів. Відповідно суд, ухвалюючи рішення у справі, не має підстав та обов`язку вирішувати питання щодо встановлення учасникам справи терміну для надання суду доказів щодо розміру понесених витрат, як і призначати засідання для вирішення питання про судові витрати, вказуючи про це у резолютивній частині рішення (п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України).

Враховуючи все вищевикладене, керуючись положеннями Законів України «Про споживче кредитування», «Про електронну комерцію», ст. 1, 3, 12, 15, 16, 204, 207, 509, 510, 512-514, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 610-612, 625-629, 638, 639, 641, 642, 1046, 1048 - 1050, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» заборгованість за договором про надання кредиту №3580764 від 10.05.2020 в сумі 31922,58 грн (тридцять одна тисяча дев`ятсот двадцять дві гривні 58 копійок), з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 5460,48 грн, заборгованість за нарахованими процентами 26462,10 грн.

У задоволенні решти позовних вимог, а саме в частині стягнення нарахованих позивачем відсотків у розмірі 1246,72 грн, - відмовити

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 2562,29 грн (дві тисячі п`ятсот шістдесят дві гривні 29 копійок) та 5774,40 грн (п`ять тисяч сімсот сімдесят чотири гривні 40 копійок) витрат на правничу допомогу.

Відповідачці направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідачки, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачкою - протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 10.08.2026.

Дані відносно позивача:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС»

код ЄДРПОУ 43657029

р/р НОМЕР_2 в АТ «СЕНС БАНК», МФО: 300346

місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, будинок 21/1, м. Бровари, Київська область, 07406.

Дані відносно відповідача:

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1

РНОКПП: НОМЕР_3

АДРЕСА_1 .

Суддя

Баришівського районного суду

Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА