Решение № 138850413, 04.08.2026, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Єдиний унікальний номер 725/2997/25

Номер провадження 2/725/1196/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 року м. Чернівці

Чернівецький районний суд м. Чернівці в складі:

головуючої судді Федіної А.В.,

за участю секретаря судового засідання Фроляк О.П.,

та відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У квітня 2025 року позивач через свого представника звернувся до суду з вище вказаним позовом в обґрунтування якого посилався на те, що 01.11.2023 року між ТзОВ «Аванс Кредит» та відповідачем укладено кредитний договір №00879-11/2023, право вимоги за яким перейшло до позивача на підставі договору факторингу №39042024 від 29.04.2024 року. Вказував, що відповідач свої зобов`язання за вказаним договором не виконував та на момент відступлення права вимоги за ним рахується заборгованість в сумі 51300 грн.

Крім того, 06.12.2023 року між ТзОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено договір позики №4142469 право вимоги за яким перейшло до позивача на підставі договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року. Вказував, що відповідач свої зобов`язання за вказаним договором не виконував та на момент відступлення права вимоги за ним рахується заборгованість в сумі 17339,92 грн.

З моменту відступлення прав вимоги за вказаними договорами відповідач заборгованість не погасив.

З урахуванням наведеного, просив стягнути з відповідача вище вказану заборгованість за всіма кредитними договорами та судові витрати.

Заочним рішенням Чернівецького районного суду м.Чернівців від 11.08.2025 року вказаний позов було задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості: за Кредитним договором №00879-11/2023 в розмірі 51300 грн., а також договір позики №4142469 в розмірі 17339,92 грн., а всього 68639,92 грн., а також судові витрати.

Ухвалою Чернівецького районного суду м.Чернівців від 29.04.2026 року вказане заочне рішення було скасоване, а справу призначено до розгляду за правилами загального спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, направив до суду письмові пояснення в яких позовні вимоги підтримав та просив справу слухати без його участі. Наголошував на тому, що ОСОБА_1 був належним чином ознайомлений з умовами обох договорів, не висловлював заперечень проти них, не оскаржував відповідних договорів, отримав кошти від первісних кредиторів та своєчасно їх не повернув, не сплатив відсотки та інші платежі, що передбачені умовами договору. Також, просив долучити до матеріалів справи відповідні розрахунки заборгованості відповідно до яких відповідач проводив часткові платежі на виконання умов договору, що підтверджує його обізнаність про необхідність виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та зазначав, що він не укладав договорів з ТзОВ «Аванс Кредит» та з ТзОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів», кредитних коштів не отримував та їх не використовував. Свої персональні дані він нікому не передавав та не може пояснити яким чином від його імені були укладені відповідні договори. Просив відмовити в задоволенні позову.

Звертаючись до суду з заявою про перегляд заочного рішення відповідач також зазначав, що матеріалами справи не підтвердження факту отримання ним грошових коштів у кредит, факту підписання ним договору, а також ставив під сумнів перехід права вимоги до позивача та достовірність нарахування відсотків, що відображено у розрахунку заборгованості.

Суд, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або тож кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Так, судом встановлено, що 06.12.2023 року між ТзОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено договір позики №4142469 відповідно до якого відповідач отримав в сумі 7000 грн. строком на 15 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом (а/с 20).

Згідно з п. 1 Договору позики, За цим Договором Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі «Строк Позики»), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від Суми Позики. Відповідно до Договору позики, позика надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника № НОМЕР_1 .

Вказаний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного ідентифікатора E0kbOeCMj4 (а/с 23 зворот).

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Так, 01.11.2023 року між ТзОВ «Аванс Кредит» та відповідачем укладено кредитний договір №00879-11/2023 відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 12000 грн. на платіжну картку строком на 360 днів зі сплато відсотків за користування кредитом (а/с 6).

Згідно до п. 1.1 Кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 12000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до п. 1.6 Кредитного договору, Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4149 - 49xx - xxxx - 6097 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Відповідно до п. 2.1 та 2.2 Кредитного договору, Перед укладенням цього Договору Товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію Клієнта з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу, шляхом отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних Клієнта. Видача кредитів Клієнту фізичній особі (надалі-Клієнт) Товариством здійснюється онлайн, використовуючи мережу «Інтернет», тобто через веб-сайт Товариства: https://credisend.com.ua/ (надалі-Сайт Товариства).

Вказаний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного ідентифікатора W8520 (а/с 8 зворот).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Отже, вказані договори укладені у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію». Підписанням цього договору відповідач підтверджує, що ознайомився на відповідному Інтернет-ресурсі з повною інформацією щодо кредитора та його послуги, що передбачені ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Верховний суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 провадження № 61-9071св20 зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи(вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Також Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 провадження № 61-6066 св 23 погодився з тим, що без введення особою логіна і паролю в інтернет-банкінгу (де він обслуговується), які відомі виключно останньому, здійснення його верифікації, передання ним та отримання відповідачами персональних даних від позивача з метою укладення договору, є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, як і незаконності заволодінням його персональними даними.

Слід зазначити, що обидва договори містять персональні дані відповідача (паспортні дані, РНОКПП, адресу місця реєстрації, номери телефонів, номер банківської картки) та матеріали справи не містять відомостей того, що такі персональні дані були надані при укладені договору в електронній формі без волевиявлення відповідача.

З моменту відкриття провадження у даній справі і на момент розгляду справи по суті відповідач не звертався в правоохоронні органи з повідомленням про викрадення, неправомірне використання його персональних даних або ж щодо шахрайських дій щодо нього, що останній підтвердив в судовому засіданні своїми поясненнями та додатково вказав, що свої персональні дані він нікому не передав, проживав з малолітньою онукою, яка самостійно не могла скористатись його персональними даними.

Також, за наслідками судового розгляду даного спору було встановлено, що платіжна картка №4149499144066097 емітована в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я відповідача та зараховано кошти в сумі 12000 грн., що підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» від 16.06.2026 року. При цьому, саме на цю картку були перераховані кошти за обома вище вказаними договорами.

Представником позивача до матеріалів справи долучено детальний розрахунок заборгованості до кредитного договору № 4142469 від 06.12.2023 року, що в рахунок погашення заборгованості відповідачем 01.01.2024 року було внесено грошові кошти в сумі 2492 грн. та 25.01.2024 року в сумі 1249,82 грн.

З матеріалів справи вбачається, що до позивача перейшло право вимоги за вказаними вище договорами на підставі договорів факторингу №39042024 від 29.04.2024 року та 14/06/21 від 14.06.2021 року (а/с 12, 25).

Пунктом першим ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України). Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц (провадження № 61-43067св18)).

Згідно з ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» факторинг це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

На підставі частини 1, 2статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Отже, виходячи із положень ст. 1078 ЦК України, за договором факторингу допускається відступлення як наявної, так і майбутньої вимоги.

Таких висновків дійшов також Вищий господарський суд України у постанові від 19 жовтня 2015 року (справа №910/3498/15-г), де вказав, що тільки договору факторингу, порівняно з іншими договорами, притаманна можливість здійснювати відступлення як наявної, так і майбутньої грошової вимоги. Інші договори, включаючи загальний договір відступлення права вимоги (цесії), розраховані на відступлення лише наявних вимог.

Так, матеріали справи не містять будь-яких доказів щодо розірвання чи визнання недійсними вказаних вище договорів на підставі яких відступалось право вимоги за кредитним договором укладеним між первісним кредитором та відповідачем. Крім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором та договором позиви, а договори факторингу останній не оспорював, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов`язковості виконання договору.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 29.04.2024 року до договору №39042024 від 29.04.2024 року за відповідачем рахується заборгованість за кредитним №00879-11/2023 в сумі 51300 грн., яка складається з основного боргу в сумі 12000 грн., та 39300 грн. заборгованість за відсотками.

Також, відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики №4142469 за відповідачем рахується заборгованість в сумі 17339,92 грн., яка складається з наступного: 3258,18 грн. сума заборгованість за основною сумою боргу, 14081,74 грн. сума боргу за відсотками.

Так, ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, тощо.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вище вказана заборгованість за вказаними договорами позики.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягнення понесенні останнім судові витрати, оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 536, 549, 550, 625, 1048, 1049 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити ІВАН № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість в розмірі 68639,92 грн., з яких заборгованість за Кредитним договором №00879-11/2023 в розмірі 51300 грн., а також заборгованість за договором позики №4142469 в розмірі 17339,92 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в сумі 3028 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Чернівецького апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлений 07.08.2026 року.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Федіна А. В.