Решение № 138838005, 07.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/22359/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

07 серпня 2026 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву приватного акціонерного товариства «СОЛДІ І КО» про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі № 420/22359/25 за позовом приватного акціонерного товариства «СОЛДІ І КО» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа № 420/22359/25 за позовом приватного акціонерного товариства «СОЛДІ І КО» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.07.2026 року по справі № 420/22359/25 адміністративний позов приватного акціонерного товариства «СОЛДІ І КО» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості рішення про коригування митної вартості № UA500500/2025/000211/2 від 01.05.2025 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь приватного акціонерного товариства «СОЛДІ І КО» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 грн 40 коп.

29.07.2026 року до Одеського окружного адміністративного суду від приватного акціонерного товариства «СОЛДІ І КО» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по адміністративній справі № 420/22359/25, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь приватного акціонерного товариства «СОЛДІ І КО» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн, а також витрати, пов`язані з розглядом справи у розмірі 24 920 грн, які складаються з витрати на переклад документів у розмірі 2 120,00 грн та витрат на підготовку висновків 22 800,00 грн.

Ухвалою від 30.07.2026 року суд прийняти до розгляду заяву приватного акціонерного товариства «СОЛДІ І КО» про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі № 420/22359/25, вирішення заяви ухвалив здійснити в порядку письмового провадження та встановив Одеській митниці 3-х денний строк з дня отримання даної ухвали для надання суду письмових пояснень по суті поданої заяви.

03.08.2026 року до Одеського окружного адміністративного суду від Одеської митниці надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу. Клопотання мотивоване тим, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співрозмірності. Також Одеська митниця просила відмовити у задоволені вимоги позивача про компенсацію витрат понесених на переклад документів.

Згідно ч. 3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Так, оскільки рішення у справі № 420/22359/25було ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмовому провадженні), то і питання щодо ухвалення додаткового судового рішення також вирішується судом в порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, дослідивши надані учасниками сторін докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Разом з тим, відповідно до ч.ч.4, 5 ст.134 КАС України законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).

Верховним Судом у своїх постановах від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16, від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження розміру витрат зі сплати професійної правничої допомоги у зв`язку з розглядом справи позивачем надані укладені між ним та адвокатом Погорілцем Р.В. копії договору про надання правової допомоги №23162981 від 11.01.2019, договору про внесення змін до цього договору від 24.12.2019, додаткового договору №0074 до цього договору, акту наданої правової допомоги від 02.07.2025, платіжної інструкції №4571 від 07.07.2025.

Згідно з п.5.2 договору про надання правової допомоги №23162981 від 11.01.2019 розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), порядок його сплати, визначаються сторонами и додатках до цього договору.

02.07.2025 сторонами укладено акт наданої правової допомоги, згідно якого послуги адвоката у загальній вартості склали 30000 грн, з яких: 1) складання та подача позовної заяви до суду ( в тому числі аналіз матеріалів справи і документів поданих клієнтом та надання консультацій з даного предмету).

Позивачем сплачено на користь адвоката 30000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №4571 від 07.07.2025.

В постанові від 24.01.2019 р. у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.ст.19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що визначений представником позивача розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та виклику учасників справи.

Крім того, дана адміністративна справа є справою незначної складності, складання позовної заяви не вимагає глибокого аналізу судової практики і нормативно-правових актів, враховуючи стабільну судову практику з розгляду даної категорії справ.

На підставі вище викладеного, суд доходить висновку, що співмірним розміром судових витрат пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу є 4000,00 грн., які необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з підготовкою до розгляду справи у розмірі 24920,00 грн які складаються з витрати на переклад документів у розмірі 2 120,00 грн та витрат на підготовку висновків 22 800,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

В якості доказів на оплату послуг перекладача позивач надав копії рахунку-фактури № 00173/25 від 03.06.2025, Акту приймання-передачі послуг з перекладу від 03.6.2025, платіжної інструкції №3716 від 03.06.2025. Крім того, здійснення вказаних послуг підтверджується матеріалами справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що переклад документів замовлений позивачем здійснено для належного розгляду справи судом та наданий суду з метою доведення своєї позиції, а понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи.

Аналогічного висновку з приводу необхідності стягнення на користь особи судових витрат пов`язаних з перекладом дійшов Верховний Суд у постанові від 31.03.2020 по справі № 160/7049/19.

Враховуючи предмет спору, суд вважає витрати на оплату послуг перекладача необхідними та неминучими, оскільки професійний переклад на українську мову документів, пов`язаних із оскаржуваним рішенням є необхідним для забезпечення повного та всебічного розгляду справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати, пов`язані з підготовкою справи до розгляду у розмірі 2120,00 грн.

Водночас, суд не вбачає підстав для відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на послуги за цінову експертизу, адже ці послуги не є необхідними та неминучими, не впливали на розгляд справи, а тому не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 132, 139, 205, 243, 252, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву приватного акціонерного товариства «СОЛДІ І КО» про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі № 420/22359/25 за позовом приватного акціонерного товариства «СОЛДІ І КО» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити частково.

Прийняти по справі додаткове рішення, яким здійснити розподіл судових витрат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) на користь приватного акціонерного товариства «СОЛДІ І КО» (вул. Сирецька, 28/2, м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ 23162981) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп та витрати, пов`язані з підготовкою справи до розгляду у розмірі 2120 (дві тисячі сто двадцять) грн 00 коп.

В задоволенні решти вимог заяви приватного акціонерного товариства «СОЛДІ І КО» відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295,297 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 07.08.2026 року.

Суддя Г.В. Лебедєва