Решение № 138837705, 04.02.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 лютого 2026 р. Справа № 120/12002/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Голди Владислава Миколайовича,

представників позивача: Шеремет Г.А., Виноградського А.П.,

представника відповідача: Жигарової Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю, на думку позивача, рішення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 16 жовтня 2023 № 564 про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 , а також посвідки на постійне проживання НОМЕР_1 від 21.11.2003 р. та рішення №05032300022970 від 15 серпня 2024 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 03.09.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем недоліки позовної усунуті, у зв`язку із чим ухвалою суду від 15.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 16.09.2025 виправлено описку в ухвалі від 15.09.2025.

Ухвалою суду від 14.10.2025 витребувано в Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області: копію Указу Президента України від 10.06.2005 року №919/2005, згідно з яким ОСОБА_1 втратив громадянство України; всі матеріали про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину російської федерації ОСОБА_1 , за наслідком розгляду яких складено відповідний висновок, затверджений 16 жовтня 2023 року; докази повідомлення ОСОБА_1 про скасування дозволу на імміграцію ( докази направлення на адресу позивача рішення №564 від 16.10.2023 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання). Цією ж ухвалою витребувано у Жмеринського відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області інформацію про те, що слугувало підставою проведення перевірки стосовно ОСОБА_1 , за наслідком якої на адресу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області направлено повідомлення від 10.10.2023 року про наявність підстав для скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_1 .

В підготовчому засіданні 06 листопада 2025 року представник відповідача - Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області пояснила, що копію Указу Президента України від 10.06.2005 року № 919/2005, згідно з яким ОСОБА_1 втратив громадянство України, надати не може, оскільки Указ знаходиться в Офісі Президента України та до Управління не надсилався. Додатково зазначила, що листом Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України, який надійшов 17.06.2005 року до ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області, було повідомлено, що відповідно до Указу Президента України від 10.06.2005 року № 919/2005 ОСОБА_1 втратив громадянство України, але сам Указ (його копія) не надсилався.

У зв`язку із вказаними обставинами, ухвалою суду від 06.11.2025 витребувано в Офісу Президента України: належним чином завірену копію Указу Президента України від 10.06.2005 року №919/2005, відповідно до якого ОСОБА_1 втратив громадянство України.

27.11.2025 до суду надійшов лист з Офісу Президента України, відповідно до якого зазначено, що Указ Президента України від 10.06.2005 року № 919/2005 передано на постійне зберігання до Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України.

Ухвалою суду від 01.12.2025 витребувано в Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України належним чином завірену копію Указу Президента України від 10.06.2005 року №919/2005, відповідно до якого ОСОБА_1 втратив громадянство України.

06.01.2026 належним чином завірена копію Указу Президента України від 10.06.2005 року №919/2005, відповідно до якого ОСОБА_1 втратив громадянство України, надійшла до суду.

Ухвалою суду від 12.01.2026 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 16 жовтня 2023 року № 564 про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 . Цією ж ухвалою поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 16 жовтня 2023 року № 564 про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 . Також відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження в справі № 120/12002/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області № 05032300022970 від 15 серпня 2024 року про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 та зобов`язання Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області поновити та видати ОСОБА_1 посвідку на постійне проживання в Україні.

Усною ухвалою суду від 12.01.2026 із занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представницею відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Мотивуючи доводи відзиву представниця зазначила, що на підставі ст. 3 Закону України Про правовий статус іноземців 14.04.2000 року ОСОБА_1 був документований тимчасовою посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 , термін дії якої до 14.04.2002 року, оскільки отримав дозвіл на імміграцію в Україну.

21.11.2003 року в зв`язку з закінченням строку дії тимчасової посвідки на постійне проживання, ОСОБА_1 був документований посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 терміном дії безстроково. Далі, громадянин рф ОСОБА_1 згідно з рішенням ВПР та МР ГУМВС України у Вінницькій області №26/3528 від 16.08.2002 року набув громадянство України за територіальним походженням, відповідно до ст. 8 Закону України Про громадянство України. На підставі пунктів 21, 22 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою КМУ від 26.12.2002 року № 1983, встановлено, що питання про скасування дозволу мають право порушити ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Тому, у ході проведення визначених імміграційним законодавством перевірок та на підставі пункту 6 частини першої статті 12 Закону України Про імміграцію, 16.10.2023 року УДМС у Вінницькій області було прийнято рішення № 564 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 21.11.2003 року громадянину рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки, як було зазначено, останній набув громадянство України 16.08.2002 року, дане рішення позивачем не оскаржувалось. Згідно з повідомленням Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України № 49/1-2666 громадянин рф ОСОБА_1 втратив громадянство України, відповідно до Указу Президента України №919/2005 від 10.06.2005 року. У зв`язку з вищевикладеним та на підставі підпункту 9 пункту 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання вилучення, повернення державі, визнання недійсною ти знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 року № 321, а саме встановлено факт скасування наданого дозволу на імміграцію, 15.08.2024 року УДМС у Вінницькій області прийняло рішення №05032300022970 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання в Україні громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Представниця відповідача зазначає, що ОСОБА_1 будучи громадянином рф в 2000 році отримав посвідку на постійне проживання, а 16.08.2002 року позивач набув громадянство України. Тому, враховуючи наведене, дозвіл на імміграцію, який було видано ОСОБА_1 та посвідка на постійне проживання підлягала скасуванню, що і було здійснено 16.10.2023 року УДМС у Вінницькій області після виявлення даного факту. Будучи за межами території України ОСОБА_1 втратив громадянство України, відповідно до Указу Президента України № 919/2005 від 10.06.2005 року. Відтак, для отримання посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 має повторно звернутися до УДМС у Вінницькій області із заявою про отримання дозволу на імміграцію, при цьому будучи на території України на законних підставах. Стосовно терміну скасування дозволу на імміграцію в Україну представниця зазначає, що оскільки події надання дозволу на імміграцію та надання громадянства України, а також скасування громадянства позивачу відбулися з 2000 по 2005 рік, тобто до створення УДМС у Вінницькій області, яке було створено 2011 року на підставі Постанови КМУ від 15 червня 2011 року № 658, а тому скасування дозволу на імміграцію в Україну відбулося з моменту виявлення підстав. Однак, ОСОБА_1 не скористався своїм правом та не звернувся до територіального підрозділу УДМС у Вінницькій області з заявою про отримання дозволу на імміграцію. Тому відповідач вважає, що заявлені вимоги позивача є передчасними, оскільки позивач не спробував врегулювати дане питання в досудовому порядку.

Не погоджуючись з доводами відзиву, представником позивача подано відповідь на відзив, відповідно до змісту якої просить задовольнити позовні вимоги. В обгрунтування зазначено, що відповідач залишає поза увагою, що ОСОБА_1 втратив громадянство України на підставі Указу Президента України №919/2005 від 10.06.2005 р. Відтак, з огляду на положення законодавства та, на думку позивача, лише у період з 16.08.2002 по 10.06.2005 відповідач міг порушувати питання скасування дозволу на імміграцію за наявності підстав, встановлених ч. 1 ст. 12 Закону України Про імміграцію або прямо передбачених іншими законами.

Станом на дату прийняття оскаржуваного рішення № 564 від 16.10.2023 ОСОБА_1 не був громадянином України, про що достеменно було відомо відповідачу. Також представник позивача зазначає, що доводи представника відповідача про те, що позивач втратив громадянство України, коли був за межами території України, не відповідає дійсності, оскільки позивач по 2022 рік, постійно проживав на території України та виїхав за її межі після початку війни. При цьому, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що за час перебування позивача на території України з`явилися інші обставини, які б слугували підставою для скасування дозволу на імміграцію, передбачені ст. 12 Закону України Про імміграцію. Представник позивача вказує, що позивач вважає, що спірне рішення № 564 від 16.10.2023 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину російської федерації ОСОБА_1 було прийнято за відсутності визначеної Законом України Про імміграцію підстави для його прийняття, що свідчить про необґрунтоване втручання держави у право позивача, гарантоване йому статтею 8 Конвенції.

Також, зазначає, що відповідач фактично ґрунтуючись на висновках протиправного рішення № 564 від 16.10.2023 у подальшому прийняв 15 серпня 2024 р. рішення №05032300022970, посилаючись на підпункт 9 пункту 62 Порядку № 321, яким передбачено, що територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли, встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей, підроблених документів або встановлено факт скасування наданого їм дозволу на імміграцію. Станом на дату звернення (серпень 2024 року) до підрозділу ДМС із заявою про обмін наявної у нього посвідки позивач не був обізнаний про наявність рішення № 564 від 16.10.2023, а отже, не подавав завідомо неправдивих відомостей.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини та оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач 14.04.2000 року вперше був документований тимчасовою посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 , строком дії до 14.04.2002 року, оскільки отримав дозвіл на імміграцію в Україну на підставі ст. 3 Закону України Про правовий статус іноземців.

21.11.2003 року, у зв`язку з закінченням строку дії тимчасової посвідки на постійне проживання позивач був документований посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 терміном дії безстроково.

В свою чергу, 16.08.2002 позивач набув громадянство України за територіальним походженням.

В подальшому, відповідно до Указу Президента України №919/2005 від 10.06.2005 року Про припинення громадянства України ОСОБА_1 ОСОБА_1 втратив громадянство України, про що Державним департаментом у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України на адресу начальника ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області надіслано повідомлення № 49/1-2666 від 25 червня 2005 року.

Як встановлено судом, у ході проведення визначених імміграційним законодавством перевірок та на підставі пункту 6 частини першої статті 12 Закону України Про імміграцію, 16.10.2023 року УДМС у Вінницькій області було прийнято рішення № 564 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 21.11.2003 року громадянину рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки останній набув громадянство України 16.08.2002 року.

В серпні 2024 р. ОСОБА_1 з власної ініціативи здав на обмін посвідку серії НОМЕР_1 від 21.11.2003 на постійне проживання в Україні для обміну на посвідку на постійне проживання в Україні нового зразка, у зв`язку з непридатністю для подальшого використання (зношеністю) наявної посвідки.

15 серпня 2024 р. позивач отримав рішення № 05032300022970 УДМС України у Вінницькій області про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання в Україні на підставі підпункту 9 пункту 62 Порядку оформленні, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 р. №321. В обгрунтування рішення зазначено, що підставою для відмови є встановлення факту подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей, підроблених документів або встановлення факту скасування наданого їм дозволу на імміграцію.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до УДМС у Вінницькій області з запитом про отримання роз`яснення рішення від 15 серпня 2024 року №05032300022970.

20.01.2025 року позивач отримав від УДМС у Вінницькій області роз`яснення № А-272/6/0501-24/0501.5/13-25, відповідно до якого зазначено, що рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання було прийнято у зв`язку з набуттям ОСОБА_1 громадянства України.

28.01.2025 року представником позивача в інтересах ОСОБА_1 було направлено адвокатський запит щодо отримання рішення про набуття ним громадянства України, про яке було зазначено міграційним органом у роз`ясненні № А-272/6/0501- 24/0501.5/13-25.

31.01.2025 року позивачем було отримано відповідь УДМС у Вінницькій області на вказаний запит, в якій зазначено, що ОСОБА_1 втратив громадянство України на підставі Указу Президента України №919/2005 від 10.06.2005 р. та не має права на оформлення паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

В подальшому, не погоджуючись з рішенням УДМС у Вінницькій області від 15.08.2024 № 05032300022970 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання в Україні, позивач оскаржив його до суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01.08.2025 у справі №120/1728/25 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

В свою чергу, в ході розгляду справи №120/1728/25 позивачем було заявлено клопотання про збільшення позовних вимог від 14.03.2025 вх.№ 16214/25, відповідно до якого позивач просив, зокрема визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 16.10.2023 р. № 564. При цьому, позивач зазначив, що про рішення УДМС у Вінницькій області йому стало відомо лише зі змісту відзиву представника відповідача, поданого на позовну заяву в справі №120/1728/25.

В ході розгляду справи №120/1728/25 судом було відмовлено в прийнятті заяви про збільшення позовних вимог, при цьому зазначено, що відмова у прийнятті до розгляду заяви про збільшення позовних вимог не позбавляє позивача права звернутися до суду з такими вимогами, шляхом подання іншої позовної заяви.

Разом з тим, розглядаючи справу № 120/1728/25 та ухвалюючи в ній рішення, суд зазначив, що аналіз правомірності рішення від 16.10.2023 № 564 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 21.11.2003 року виходить за межі заявлених спірних правовідносин у цій справі. Отже, під час вирішення справи № 120/1728/25 не надавалась оцінка правомірності прийняття Управлінням Державної міграційної служби України у Вінницькій області рішення від 16 жовтня 2023 року № 564 про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 .

В свою чергу, саме наявністю такого рішення, а точніше фактом скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання, обгрунтовано рішення в справі №120/1728/25, яким відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Згідно з пп. 9 п. 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, відкликання, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. №321 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли: встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей, підроблених документів або встановлено факт скасування, відкликання або визнання недійсним наданого їм дозволу на імміграцію або визнання недійсною відповідно до вимог пункту 73 цього Порядку посвідки, яка подана для оформлення у порядку обміну.

На підставі вказаного пункту відповідачем прийнято рішення № 05032300022970 від 15 серпня 2024 року про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 , а саме у зв`язку з скасуванням наданого йому дозволу на імміграцію згідно з рішенням Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 16 жовтня 2023 року № 564.

Обгрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що без надання оцінки вказаному рішенню відповідача від 16 жовтня 2023 року № 564 неможливо надати правильну оцінку рішенню Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області №05032300022970 від 15 серпня 2024 року про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 , у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий зміст поняття громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України визначає Закон України від 18.01.2001 № 2235-III Про громадянство України (далі Закон № 2235-III).

Згідно з ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Частиною 1 статті 1 Закону України Про імміграцію №2491-ІІІ від 07.06.2001 (далі Закон №2491) передбачено, що імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

Іммігрант - це іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання. Дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Статтею 12 Закону України Про імміграцію №2491 визначено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Отже, вказаною нормою встановлено перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію, який не є вичерпним. Тобто, дозвіл може бути скасований як з підстав, прямо передбачених у ст. 12 Закону №2491, так і у інших випадках, які повинні бути прямо передбачені іншими законами України.

Відповідно до ст. 14 Закону України Про імміграцію особа може повторно подати заяву про надання дозволу на імміграцію не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію чи його скасування.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання (ст. 13 Закону №2491-III).

Відповідно до п. 21 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26.12.2002 (далі - Порядок №1983), дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Пункт 22 Порядку №1983 передбачає, що для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України Про імміграцію, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення № 564 від 16.10.2023, обґрунтовуючи наявність підстав для скасування наданого позивачу дозволу на імміграцію, відповідач послався на п. 6 ч. 1 ст. 12 Закону України Про імміграцію, тобто за наявності інших випадків, передбачених законами України.

Разом з цим, жодної норми іншого закону України, якою б конкретизувалася підстава скасування дозволу на імміграцію, відповідачем не зазначено. Не вказано про це також і у висновку про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину російської федерації ОСОБА_1 , складеному заступником начальника відділу у справах іноземців та осіб без громадянства УДМС України у Вінницькій області, затвердженому 16.10.2023 першим заступником начальника УДМС у Вінницькій області (а.с. 35 - 37).

В свою чергу, як зазначає представник відповідача у відзиві на позовну заяву, ОСОБА_1 , будучи громадянином рф, 14.04.2000 року отримав тимчасову посвідку на постійне проживання в Україні терміном дії до 14.04.2002, 21.11.2023 року отримав посвідку на постійне проживання в Україні терміном дії «безтерміново», при цьому 16.08.2002 позивач набув громадянство України. Тому враховуючи наведене, дозвіл на імміграцію, який було видано ОСОБА_1 , та посвідка на постійне проживання підлягала скасуванню, що і було здійснено 16.10.2023 УДМС у Вінницькій області після виявлення даного факту.

Разом з тим, суд зазначає, 16.08.2002 позивач набув громадянство України за територіальними походженням.

Відповідно до Указу Президента України №919/2005 від 10.06.2005 року Про припинення громадянства України ОСОБА_1 ОСОБА_1 втратив громадянство України, про що Державним департаментом у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України на адресу начальника ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області надіслано повідомлення № 49/1-2666 від 25 червня 2005 року.

Отже, суд констатує, що позивач мав правовий статус громадянина України в період з 16.08.2002 по 10.06.2005, в той же час на момент прийняття відповідачем рішення № 564 від 16.10.2023 про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 та посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 від 21.11.2003 позивач не мав правового статусу громадянина України, про що було достеменно відомо відповідачу.

Відтак питання про скасування дозволу на імміграцію з посиланням на набуття позивачем громадянства України та визнання недійсною посвідки на постійне проживання в Україні відповідач міг порушувати лише в період з 16.08.2002 по 10.06.2005, в той же час оскаржуване рішення прийнято в 2023 році.

При цьому, приймаючи оскаржуване рішення № 564 від 16.10.2023 відповідач мав в своєму розпорядженні як відомості щодо набуття позивачем громадянства України в 2002 році, так і відомості про втрату ОСОБА_1 громадянства України в 2005 році, що мали враховуватись при вирішенні питання щодо наявності підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну та визнання недійсною посвідки на постійне проживання в Україні. І, виходячи з наявних документів, у відповідача не було законних підстав для скасування позивачу в 2023 році дозволу на імміграцію в Україну та визнання недійсною посвідки на постійне проживання в Україні, з посиланням на наявність у позивача громадянства України ( а.с. 47 ).

Крім того, судом під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 , починаючи з 1999 року проживав на території України, за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена інформація вказана у тимчасовій посвідці серії НОМЕР_1 , яка була наявна у відповідача.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про прийняте рішення № 564 від 16.10.2023 про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 та посвідки на постійне проживання НОМЕР_1 від 21.11.2003.

Таким чином, суд доходить висновку, що рішення № 564 від 16.10.2023 про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 та посвідки на постійне проживання НОМЕР_1 від 21.11.2003 є необгрунтованим та таким, що прийняте не відповідно до норм чинного законодавства України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, як свідчать матеріали справи, в 12.08.2024 р. ОСОБА_1 з власної ініціативи звернувся до відповідача з заявою про обмін посвідки серії НОМЕР_1 на постійне проживання в Україні на посвідку на постійне проживання в Україні нового зразка у зв`язку з непридатністю для подальшого використання (зношеністю) наявної посвідки.

За наслідком розгляду зазначеної заяви, відповідач прийняв рішення № 05032300022970 від 15 серпня 2024 року про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання на підставі підпункту 9 пункту 62 Порядку оформленні, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 р. №321, яке було направлено на адресу позивача.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до УДМС у Вінницькій області з запитом про отримання роз`яснення рішення від 15 серпня 2024 року №05032300022970.

20.01.2025 року позивач отримав від УДМС у Вінницькій області роз`яснення № А-272/6/0501-24/0501.5/13-25, відповідно до якого зазначено, що рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання було прийнято у зв`язку з набуттям ОСОБА_1 громадянства України.

28.01.2025 року представником позивача в інтересах ОСОБА_1 було направлено адвокатський запит щодо отримання рішення про набуття ним громадянства України, про яке було зазначено міграційним органом у роз`ясненні № А-272/6/0501- 24/0501.5/13-25.

31.01.2025 року позивачем було отримано відповідь УДМС у Вінницькій області на вказаний запит, в якій зазначено, що ОСОБА_1 втратив громадянство України на підставі Указу Президента України №919/2005 від 10.06.2005 р. та не має права на оформлення паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Суд зауважує, що у всіх вказаних листах відповідач не посилається на рішення від 16.10.2023 №564 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 21.11.2003 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як уже встановлено судом, про прийняте відповідачем рішення № 546 від 16.10.2023 позивачу стало відомо лише під час розгляду іншої справи № 120/1728/25, в той же час, в ході розгляду зазначеної справи судом не надавалась оцінка правомірності прийняття зазначеного рішення.

Надаючи оцінку рішенню Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області №05032300022970 від 15 серпня 2024 року про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

Згідно з пп. 9 п. 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, відкликання, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. №321 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли: встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей, підроблених документів або встановлено факт скасування, відкликання або визнання недійсним наданого їм дозволу на імміграцію або визнання недійсною відповідно до вимог пункту 73 цього Порядку посвідки, яка подана для оформлення у порядку обміну.

На підставі вказаного пункту відповідачем прийнято рішення № 05032300022970 від 15 серпня 2024 року про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 , а саме у зв`язку з скасуванням наданого йому дозволу на імміграцію згідно з рішенням Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 16 жовтня 2023 року № 564 ( а.с. 38 40 ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 321 затверджено визначено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання (далі Порядок - № 321).

Відповідно п. 1 Порядку № 321 посвідка на постійне проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Згідно п. 7 Порядку № 321 обмін посвідки здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до посвідки; 2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки; 3) закінчення строку дії посвідки; 4) непридатності посвідки для подальшого використання; 5) досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія).

Відповідно до п. 9 Порядку № 321 оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обмін здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства Поліграфічний комбінат Україна по виготовленню цінних паперів.

Пунктом 16 Порядку № 321 встановлено, що документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб`єкт), територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.

За приписами п. 21 Порядку № 321 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства, зокрема для обміну посвідки, перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32-34 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування/проживання іноземця або особи без громадянства на території України, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті.

У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі.

Порядок подання документів для оформлення у зв`язку із втратою або викраденням, обміну посвідки та їх розгляд визначено у п. 40-46 Порядку № 321.

При цьому, п. 40 Порядку № 321 передбачено, для оформлення у зв`язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи: 1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення); 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, крім випадків, установлених абзацом восьмим цього пункту; 3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку; 4) документи, що підтверджують обставини чи юридичні факти, відповідно до яких посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3-5 пункту 7 нього Порядку), документи, видані компетентними органами іноземних держав, мають бути легалізованими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; 5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником; 6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.

Іноземець або особа без громадянства під час подання документів пред`являють працівникові територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-6 цього пункту.

Згідно з п. 43 Порядку № 321 рішення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні не пізніше ніж протягом десятого робочого дня з дня прийняття документів.

Пунктом 44 Порядку № 321 зазначено, що якщо втрачена або викрадена посвідка чи посвідка, що підлягає обміну, була видана територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, до якого подано заяву-анкету про оформлення, обмін посвідки, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС порівнює дані іноземця або особи без громадянства та їх фотозображення з даними, наведеними в заяві-анкеті про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, та даними відомчої інформаційної системи ДМС і сканує її із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС.

Відповідно до п. 45 Порядку № 321, перевірка за запитом проводиться протягом трьох робочих днів після його надходження. Під час перевірки відомості, зазначені в запиті, та фотозображення порівнюються з даними, наведеними в заяві-анкеті про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, та фотозображенням, що міститься в ній. У графі Службові відмітки заяви-анкети про оформлення посвідки проставляється відмітка про дату надходження запиту та зазначаються найменування територіального органу/територіального підрозділу ДМС, який здійснює оформлення у зв`язку із втратою або викраденням, обмін посвідки, і підстави обміну.

За результатами перевірки надається відповідь територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС, який надіслав запит, а заява-анкета про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, сканується до відомчої інформаційної системи ДМС.

Пунктом 46 Порядку № 321 зазначено, що після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС або уповноважена ним посадова особа приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні.

Пунктом 62 Порядку № 321 визначено підстави для відмови в оформленні або видачі посвідки.

Окрім того, відповідно до положень п. 73 Порядку № 321 разі коли рішення про оформлення посвідки прийнято з порушенням вимог законодавства, керівник відповідного територіального органу/територіального підрозділу ДМС, керівник структурного підрозділу апарату ДМС проводить службову перевірку.

За результатами перевірки складається висновок у двох примірниках, який підписується працівником, що провів перевірку, та його безпосереднім керівником і погоджується керівником територіального органу ДМС, керівником структурного підрозділу апарату ДМС.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до відповідача саме із заявою про обмін посвідки на постійне проживання на підставі її непридатності для подальшого використання.

Спірним рішенням, на підставі пп. 9 п. 62 Порядку № 321, відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання з підстав того, що встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей, підроблених документів або встановлено факт скасування, відкликання або визнання недійсним наданого їм дозволу на імміграцію або визнання недійсною відповідно до вимог пункту 73 цього Порядку посвідки, яка подана для оформлення у порядку обміну.

Так, у висновку про відмову в оформленні та видачі посвідки на постійне проживання в Україні громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначено, що в ході проведених перевірок встановлено факт скасування ОСОБА_1 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 12 Закону України « Про імміграцію» дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_3 , виданої на його ім`я 21.11.2003, відповідно до рішення УДМС у Вінницькій області № 564 від 16.10.2023 ( а.с. 38 39 ).

На підставі вказаного висновку відповідачем прийнято рішення № 05032300022970 від 15.08.2024 року, яким позивачу відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання ( а.с. 40 ).

Разом з тим, судом встановлено, що на момент звернення до відповідача в серпні 2024 року із заявою про обмін посвідки на постійне проживання в зв`язку з її непридатністю для подальшого використання позивач не був обізнаний про наявність рішення № 564 від 16.10.2023 про скасування йому дозволу на імміграцію.

При цьому, відповідач не зазначає та не надає доказів, що позивачем подавались завідомо неправдиві відомості чи підроблені документи.

Отже, враховуючи висновок суду щодо протиправності рішення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 16 жовтня 2023 № 564 про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 , а також посвідки на постійне проживання НОМЕР_1 від 21.11.2003 р., виходячи з встановлених фактичних обставин справи та наявних доказів, що такі підтверджують, суд доходить висновку про протиправність рішення №05032300022970 від 15 серпня 2024 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 , яке фактично грунтується на іншому протиправному рішенні та порушує права позивача. Таким чином, рішення №05032300022970 від 15 серпня 2024 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 як необгрунтоване та протиправне підлягає скасуванню.

Інших доводів, які б доводили правомірність прийнятих рішень, відповідачем не надано.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 16 жовтня 2023 № 564 про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 та посвідки на постійне проживання НОМЕР_1 від 21 листопада 2003 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області № 05032300022970 від 15 серпня 2024 року про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 .

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області поновити ( оформити ) та видати ОСОБА_1 посвідку на постійне проживання в Україні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач: Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (пр. Коцюбинського, буд. 78, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 37836770)

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна