Решение № 138837474, 13.07.2026, Вишгородський районний суд Київської області

13.07.2026 Справа № 363/6699/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лукач О.П.,

за участю секретаря Ставиченка О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Кобилянського В.А.,

представника відповідача-1 Чурпіти Ю.М. (у режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Вишгороді у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (відповідач-1), ОСОБА_2 (відповідач-2), ОСОБА_3 (відповідач-3) про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

28.11.2023 ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу.

Первісно позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-779/15-21-сг від 23.02.2021 в частині затвердження проекту землеустрою та надання у безоплатну власність ОСОБА_2 земельної ділянки для індивідуального садівництва з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933, що розташована на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

У подальшому, 16.09.2024, позивач подав заяву про зміну предмета позову, у якій просив змінити прохальну частину позовної заяви та, крім первісної вимоги про визнання незаконним і скасування наказу, заявив також вимоги про припинення права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933 та скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки.

З урахуванням заяви про зміну предмета позову, прийнятої судом до розгляду, позивач просить:

визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-779/15-21-сг від 23.02.2021 в частині затвердження проекту землеустрою та надання у безоплатну власність ОСОБА_2 земельної ділянки для індивідуального садівництва з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933, що розташована на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області;

припинити право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку для індивідуального садівництва з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933, що розташована на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області;

скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933, що розташована на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначив, що йому на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 3221884000:33:022:0709, площею

0,11917 га, цільове призначення для індивідуального садівництва, яка розташована на території Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області, раніше Лебедівської сільської ради. Позивач зазначає, що згідно з описом меж земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:0709, який міститься у кадастровому плані цієї земельної ділянки, межа від А до Б визначена як землі загального користування проїзд. На думку позивача, саме ця територія забезпечувала прохід та проїзд до належної йому земельної ділянки. Як зазначає позивач, у січні 2022 року із відомостей Публічної кадастрової карти ним було виявлено, що замість зазначених у кадастровому плані земель загального користування (проїзду), позначених від А до Б, сформовані та розташовані дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3221884000:33:022:0933 та 3221884000:33:022:6453. За твердженням позивача, саме формування зазначених земельних ділянок, зокрема земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933, унеможливило або істотно обмежило його доступ до належної йому земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:0709. Позивач вважає, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933 була сформована за рахунок земель загального користування, які фактично були проїздом, а тому не могла бути передана у приватну власність для індивідуального садівництва. На переконання позивача, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, приймаючи наказ

№10-779/15-21-сг від 23.02.2021 у частині передачі ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, не врахувало права власників суміжних земельних ділянок, зокрема право позивача на доступ до належної йому земельної ділянки. Також позивач зазначає, що жодне рішення органу державної влади не може позбавити його можливості користуватися належною йому земельною ділянкою. З огляду на це, позивач вважає, що оспорюваний наказ є незаконним, а оскільки його скасування саме по собі не відновить порушене право, необхідним є припинення права власності ОСОБА_3 та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933.

Так, після виконання судом вимог частини восьмої статті 187 ЦПК України, ухвалою суду від 04.12.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у загальному позовному провадженні з проведення підготовчого засідання, про що учасників провадження повідомлено у порядку, встановленому ЦПК України.

На стадії підготовчого провадження вчинено такі процесуальні дії:

ухвалою суду, внесеною до протоколу судового засідання від 09.05.2024, відмовлено у задоволенні клопотання позивача від 09.05.2024 про витребування доказів, через його невідповідність вимогам статті 84 ЦПК України;

ухвалою суду від 09.05.2024 явку представника відповідача-1 ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області визнано обов`язковою у наступні судові засідання;

ухвалою суду від 26.06.2024, задовольнивши клопотання позивача, залучено до участі у справі співвідповідача ОСОБА_3 , оскільки з наданих суду документів вбачається, що саме він є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933. Також, вказаною ухвалою суду, частково задовольнивши клопотання позивача від 03.06.2024, витребувано з Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київської області: інформацію про рішення Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київської області, яким було передбачено зміну земель загального користування (проїзду) на землі для індивідуального садівництва, в результаті чого була сформована земельна ділянка з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933 для індивідуального садівництва, що розташована на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області; належним чином засвідчені копії клопотання ОСОБА_2 до Начальника Головного управління Держгеокадастру у Київській області, що зареєстрований за №1740/0/94-21 від 22.02.2021, про затвердження документації із землеустрою та передачі безоплатно у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933, площею 0,1066 га, для ведення індивідуального садівництва на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області, та додатків до цього клопотання документації із землеустрою та витягу з Державного земельного кадастру; витребувано від ТОВ «Кадастр Ф», належним чином засвідчену копію проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933, що розташована на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області та відповідні документи, що підтверджують подальшу передачу їх на зберігання до територіальних органів Держгеокадастру;

ухвалою суду від 17.07.2024, відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, з підстав та мотивів, зазначених у вказаному судовому рішенні;

ухвалою суду від 12.11.2025 залишено без розгляду зауваження позивача на протокол судового засідання від 15.09.2025 з підстав та мотивів, зазначених у вказаному судовому рішенні;

іншою ухвалою суду від 12.11.2025 відмовлено у прийнятті заяви позивача від 16.09.2024 про зміну предмету позову, яку скасовано постановою Київського апеляційного суду від 18.02.2026, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду;

після цього, хвалою суду від 11.03.2026 прийнято заяву позивача про зміну предмету позову у цивільній справі №363/6699/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (відповідач-1), ОСОБА_2 (відповідач-2), ОСОБА_3 (відповідач-3) про визнання незаконним та скасування наказу.

Крім цього, на стадії підготовчого провадження судом долучено додаткові письмові докази, подані позивачем; прийнято відзив представника відповідача-1 на позовну заяву; додаткові пояснення представника відповідача-3 адвоката Лабатюка Я.М.; відзив відповідача-3 на позовну заяву з урахуванням зміни предмета позову; відповідь позивача на відзив відповідача-3.

На стадії підготовчого провадження брали участь: позивач, представники позивача адвокати Орел Р.В., Кобилянський В.А представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області Чурпіта Ю.М. (у режимі ВКЗ).

Як убачається із матеріалів справи, судові повістки, копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками, що надсилалися відповідачу ОСОБА_2 на адресу зареєстрованого місця проживання, повернулися на адресу суду без вручення адресату у зв`язку із закінченням терміну зберігання. У зв`язку із цим, відповідач ОСОБА_2 повідомлявся про розгляд справи у порядку частини одинадцятої статті 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення про виклик до суду та вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

29.08.2024 до суду на виконання ухвали суду від 26.06.2024 у частині витребування доказів від Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області надійшов лист, у якому зазначено про неможливість надати частину витребуваних документів через їх відсутність.

Конверт із ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 26.06.2024 про витребування доказів, надісланий ТОВ «Кадастр Ф» для виконання на адресу: 04112,

м. Київ, вул. Ризька, буд. 8-А, повернувся до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Ухвалою суду, внесеною до протоколу судового засідання від 22.04.2026, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті, про що повідомлено учасників провадження у порядку, встановленому ЦПК України.

У судове засідання, призначене на 01.07.2026, з`явилися позивач та його представник адвокат Кобилянський В.А., а у режимі ВКЗ взяв участь представник відповідача-1

ОСОБА_4 .

Відповідачі-2 та -3 у судове засідання не з`явилися. Водночас, відповідач-3 ОСОБА_3 та його представник адвокат Лабатюк Я.М. мають електронні кабінети в ЄСІТС та належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин до суду не надходило.

Конверт із судовою повісткою, надісланий відповідачу-2 ОСОБА_2 на адресу зареєстрованого місця проживання, як і на стадії підготовчого провадження, повернувся до суду без вручення адресату. При цьому про день, час і місце розгляду справи, призначеного на 01.07.2026, ОСОБА_2 було повідомлено у порядку частини одинадцятої статті 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення про виклик до суду.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності відповідачів-2 та -3, суд врахував думку позивача та його представника, а також представника відповідача-1, які не заперечували проти розгляду справи за відсутності інших відповідачів, належне повідомлення відповідача-3, вжиті судом заходи для повідомлення відповідача-2 та положення статті 223 ЦПК України, у зв`язку з чим дійшов висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.

Відповідно до статті 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити. Пояснив, що Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, передавши земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933 у приватну власність, порушило його право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:33:022:0709, оскільки позбавило його можливості користуватися своєю земельною ділянкою та доступу до неї. Позивач зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933 сформована за рахунок земель загального користування, а жодне рішення органу державної влади не може позбавити його права користування належною йому земельною ділянкою. Позивач також зазначив, що самостійно склав схему утворення земельних ділянок, яку додано до позовної заяви, та яка, на його думку, підтверджує формування земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933 за рахунок земель загального користування.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав. Зазначив, що

ОСОБА_2 незаконно отримав земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933, після чого одразу її перепродав ОСОБА_3 . Представник позивача вказав, що у матеріалах справи відсутні докази законного формування земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933, а у місцевому фонді документації відсутні відомості щодо формування цієї земельної ділянки. На думку представника позивача, скасування лише наказу не відновить права позивача, а тому необхідним є також припинення права власності ОСОБА_3 та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Представник відповідача-1 ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області у судовому засіданні проти позову заперечив. Послався на те, що ГУ не порушувало прав позивача, а за наявності спору щодо проходу чи проїзду до земельної ділянки позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з вимогами про встановлення земельного сервітуту.

У відзиві ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області зазначено, що спірний наказ є індивідуальним актом, який після його виконання вичерпав свою дію. Відповідач-1 вказав, що скасування такого наказу саме по собі не породжує правових наслідків для особи, за якою зареєстровано речове право на земельну ділянку, а право власності та державна реєстрація такого права скасовуються у порядку, передбаченому спеціальним законом. Також відповідач-1 посилався на те, що позивачем не наведено належних доказів того, що саме Головне управління порушило його цивільні права або інтереси. Водночас, ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області у відзиві вказало, що у разі якщо рішенням суду буде скасовано речове право, то скасуванню підлягає саме право власності, а не лише підстава щодо реєстрації такого права. Також відповідач-1 просив суд врахувати, що скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається лише за наявності передбачених законом умов та з одночасним припиненням речових прав щодо неї.

Як зазначено вище, відповідач-3 ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, однак через представника подав додаткові пояснення щодо позовних вимог та відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну предмета позову. У додаткових пояснення зазначено, що доводи позивача про належність земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933 до земель загального користування є безпідставними та не підтверджені належними, допустимими і достатніми доказами. Як зазначено представником відповідача-3, позивач посилається лише на кадастровий план своєї земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:0709, де одна з меж позначена як землі загального користування, однак такий документ не підтверджує, що саме земельна ділянка з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933 сформована за рахунок цього проїзду. Також представник відповідача-3 вказав, що позивач не довів відсутності інших шляхів доступу до своєї земельної ділянки. Представник Лімакова В.О. звернув увагу суду на те, що згідно з витягом з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933 відсутні відомості про зареєстровані обмеження у використанні цієї земельної ділянки. На думку відповідача-3, це свідчить про відсутність зареєстрованого обмеження або сервітуту на користь позивача. Крім того, у додаткових поясненнях представник відповідача-3 зазначив, що задоволення позову у частині припинення права власності ОСОБА_3 буде непропорційним втручанням у право мирного володіння майном, оскільки позивач не довів незаконності формування земельної ділянки, не довів порушення свого права та не довів, що обраний спосіб захисту є необхідним. Після прийняття судом заяви про зміну предмета позову представник ОСОБА_3 подав відзив на позовну заяву з урахуванням зміни предмета позову. У цьому відзиві відповідач-3 просив відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на недоведеність позовних вимог, відсутність належних доказів того, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933 належала до земель загального користування, та відсутність доказів того, що позивач позбавлений доступу до своєї земельної ділянки саме внаслідок формування спірної земельної ділянки.

У свою чергу, позивач у відповіді на відзив заперечив доводи відповідача-3, зазначивши, що відзив не спростовує позов у його актуальній редакції, оскільки після зміни предмета позову позивач заявив також вимоги про припинення права власності ОСОБА_3 та скасування державної реєстрації земельної ділянки. Позивач вважає, що ним доведено формування земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933 за рахунок земель загального користування, які не можуть передаватися у приватну власність. Позивач посилався на те, що внаслідок формування спірної земельної ділянки його фактично позбавлено доступу до земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:0709, а тому заявлені ним вимоги є належним та ефективним способом захисту. Також у відповіді на відзив позивач зазначив, що доводи представника відповідача-3 про відсутність зареєстрованих обмежень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933 не мають істотного значення для вирішення справи, оскільки позивач не обґрунтовує позов наявністю обмежень або обтяжень, а посилається на створення перешкод у доступі до своєї земельної ділянки.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача-1, дослідивши письмові докази у справі, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:0709 площею 0,11917 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва, що розташована на території Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області, раніше - Лебедівської сільської ради (том 1

а.с. 11-17).

Із матеріалів справи вбачається, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-779/15-21-сг від 23.02.2021 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» у частині, що оспорюється позивачем, затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_2 у безоплатну власність земельну ділянку для індивідуального садівництва з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933, що розташована на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Надалі, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.07.2021, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , останній набув право власності на земельну ділянку площею 0,1066 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933, цільове призначення - для індивідуального садівництва.

Відтак, на час розгляду справи власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933 є ОСОБА_3 , у зв`язку з чим його було залучено до участі у справі співвідповідачем.

Відповідно до частини першої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та передбачає визначення її площі, меж і внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно з частиною четвертою статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів, зокрема майдани, вулиці, проїзди, шляхи та інші землі загального користування.

Відтак, суд погоджується із загальним доводом позивача про те, що землі загального користування, зокрема проїзди, не можуть передаватися у приватну власність. Водночас застосування зазначеної норми до спірних правовідносин можливе лише за умови доведення того, що саме земельна ділянка з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933 повністю або частково сформована за рахунок таких земель.

Оцінюючи докази, надані позивачем на підтвердження цієї обставини, суд виходить із такого.

Позивач посилається на кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:0709, згідно з яким одна з меж цієї земельної ділянки від А до Б зазначена як землі загального користування - проїзд.

Суд вважає такий доказ належним для підтвердження опису меж земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:0709. Разом з тим, зазначений кадастровий план не підтверджує, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933 сформована саме за рахунок такого проїзду, оскільки не встановлює координат, площі та конфігурації цього проїзду, не підтверджує фактичного накладення земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933 на землі загального користування та не є документом, який визначає правовий режим відповідної території як земель загального користування.

На підтвердження своїх доводів позивач також подав самостійно складену схему утворення земельних ділянок. Оцінюючи цей доказ, суд враховує, що зазначена схема складена самим позивачем, не є технічною документацією із землеустрою, не є офіційним документом Державного земельного кадастру, не є містобудівною документацією, не є висновком експерта або спеціаліста, не містить належним чином підтверджених вихідних геодезичних даних, координат поворотних точок і методики визначення меж.

За таких обставин, суд оцінює подану позивачем схему як графічне відображення його позиції у справі, однак не як належний, допустимий і достатній доказ факту формування земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933 за рахунок земель загального користування.

Позивачем також подано витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та копії договорів купівлі-продажу цієї земельної ділянки.

Зазначені докази суд визнає належними у частині підтвердження лише факту існування земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933, її площі, цільового призначення, державної реєстрації та переходу права власності від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 . Водночас, ці докази не підтверджують, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933 сформована за рахунок земель загального користування або що її формування порушило право власності позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:33:022:0709.

Суд також враховує, що ухвалою від 26.06.2024 за клопотанням позивача було витребувано у Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області та у ТОВ «Кадастр Ф» документи щодо формування земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933, зокрема проект землеустрою та документи, що підтверджують його передачу на зберігання.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання ухвали суду надходили відповіді Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, однак судом повторно направлялись запити у зв`язку з тим, що надані відповіді не повністю відповідали змісту витребуваних доказів.

Водночас слід зазначити, що факт відсутності у місцевому фонді документації або ненадання суду повного комплекту землевпорядної документації щодо формування земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933, не є доказом того, що ця земельна ділянка сформована саме за рахунок земель загального користування.

Така обставина може свідчити про неповноту зберігання документації, недоліки ведення фонду документації із землеустрою або неповне виконання ухвали суду, однак вона не встановлює просторового накладення земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933 на проїзд і не підтверджує правового режиму спірної території як земель загального користування.

Суд відхиляє доводи позивача та його представника про те, що відсутність у матеріалах справи доказів законного формування земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933, є підставою для задоволення позову. З огляду на принцип змагальності та положення статей 12, 13, 81 ЦПК України, саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, суд не встановлює безумовної правомірності всіх дій ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області при формуванні та передачі спірної земельної ділянки, однак у межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд не має достатніх підстав для висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933 сформована саме за рахунок земель загального користування та що її передача у власність ОСОБА_2 порушила право власності позивача.

Позивач та його представник під час судового розгляду не заявляли клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи, хоча саме спеціальні знання могли б бути необхідними для встановлення факту накладення земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933 на землі, які позивач вважає землями загального користування, визначення площі та конфігурації такого можливого накладення, а також з`ясування фактичної наявності чи відсутності доступу до земельної ділянки позивача.

Крім того, суд бере до уваги, що сам позивач у своїх доводах зазначає, що замість земель загального користування, які він вважає проїздом, нині розташовані дві земельні ділянки - з кадастровими номерами 3221884000:33:022:0933 та 3221884000:33:022:6453.

Водночас позовні вимоги у цій справі заявлено лише щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933. Власник земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:6453 не є відповідачем у цій справі, а вимоги щодо цієї земельної ділянки не заявлялися.

За таких обставин, позивачем не доведено, що навіть у разі задоволення заявлених вимог саме щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933, буде відновлено його доступ до земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:0709, якщо, за твердженням самого позивача, перешкоду утворюють дві земельні ділянки.

Доводи представника позивача про те, що ОСОБА_2 , отримавши земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933, одразу її перепродав ОСОБА_3 з метою уникнення наслідків, не підтверджені належними та допустимими доказами. Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.07.2021 не є предметом позовних вимог у цій справі, вимоги про визнання його недійсним позивачем не заявлено, а обставини укладення цього договору з метою уникнення будь-яких правових наслідків, не доведені.

Право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933 зареєстроване у встановленому законом порядку, а припинення такого права є істотним втручанням у право особи на мирне володіння майном.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22.12.2022 у справі №392/1363/18, відповідно до якого саме по собі посилання позивача на відсутність під`їзду до його земельної ділянки не є підставою для визнання недійсним оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування, оскільки особа не позбавлена права звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю або про встановлення відповідного земельного сервітуту.

У цій справі позивач також посилається на порушення права доступу до належної йому земельної ділянки. Однак належними та допустимими доказами не довів, що саме формування та передача у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933, позбавили його доступу до земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:0709 або унеможливили користування нею.

Відповідно до частини десятої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, зокрема, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом такого рішення допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав та їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки.

Отже, заявлені позивачем вимоги про припинення права власності ОСОБА_3 та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933 є взаємопов`язаними із вимогою про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області

№10-779/15-21-сг від 23.02.2021 у відповідній частині та залежать від доведеності незаконного формування спірної земельної ділянки і порушення права позивача.

Оскільки судом не встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933 сформована за рахунок земель загального користування, а також не встановлено порушення права власності позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:33:022:0709 унаслідок видання оспорюваного наказу, підстав для припинення права власності ОСОБА_3 та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933 немає.

Посилання позивача на судову практику щодо недопустимості передачі у приватну власність земель спеціального правового режиму суд оцінює з урахуванням конкретних обставин цієї справи. Такі правові висновки можуть бути застосовані у разі, якщо судом встановлено належність спірної земельної ділянки до земель, які не можуть передаватися у приватну власність. У цій справі належність земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933 до земель загального користування не доведена.

Таким чином, аналіз досліджених судом доказів у їх сукупності дає підстави для висновку, що позивач не довів обставин, на які посилається як на підставу своїх позовних вимог, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, статтями 79-1, 83, 152 ЗК України, статтею 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 07.08.2026.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач-1: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, код ЄДРПОУ: 39817550, юридична адреса: 03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14;

Відповідач-2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Відповідач-3: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3

Суддя О.П. Лукач