Решение № 138835989, 07.08.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 року Чернігів Справа № 640/13300/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підземспецбуд» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

18.07.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Підземспецбуд» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення № 1197265/39440399 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 дата складання 31.05.2019, прийняте комісією Державної фіскальної служби України [далі ДФС України; правонаступником якої є Державна податкова служба України (далі ДПС України)], яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) або відмову в такій реєстрації;

зобов`язати ДПС України вчинити дії, а саме зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 31.05.2019, на суму 80 776,13 ПДВ 16 155, 226 грн, продавця ТОВ «Підземспецбуд» покупець ТОВ «Термо-І».

На обґрунтування позовних вимог ТОВ «Підземспецбуд» вказує на протиправність оспорюваного рішення відповідача, оскільки ним до ДФС України було надано всі підтверджуючі документи, та пояснення обставин господарської операції. Індивідуальний акт прийнятий органом владних повноважень має містити чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами владних повноважень, які видають такі акти, розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, настанов для їх розв`язання, що виникають у сфері державного управління, має бути відповідність такого акту нормам чинного законодавства та його обґрунтованість. Тобто, рішення фіскального органу не відповідає наведеним вище вимогам щодо чіткості та зрозумілості, та породжує їх неоднозначне трактування, що, у свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур А.С. від 15.08.2019 відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

На виконання положень Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом ДСА України від 16.09.2024 № 399 справу передано на розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2025 ця справа передана для розгляду судді Житняк Л.О., у зв`язку з чим ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Житняк Л.О. від 17.04.2025 було прийнято до свого провадження справу № 640/13300/19 за вищевказаним позовом.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2026 у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, справа передана для розгляду судді Дубіній М.М.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 15.07.2026 прийнято до свого провадження справу № 640/13300/19 за вищевказаним позовом.

У відзиві на позовну заяву представник ДПС України, заперечуючи проти заявлених позовних вимог вказує, зокрема, на те, що відповідно до рішення Головного управління ДПС у Запорізькій обл. № 971 від 12.10.2020 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, ТОВ «Підземспецбуд» не є платником податку на додану вартість; з моменту анулювання реєстрації платника ПДВ особа не має можливості поновити реєстраційний ліміт, оскільки індивідуальний податковий номер та електронні рахунки ПДВ автоматично закриваються. Таким чином, усі показники формули в СЕА ПДВ після анулювання реєстрації ПДВ перестають обраховуватись, оскільки з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних тощо. Також відповідач зазначає, що пунктом 13 Порядку №117 не встановлено обов`язок фіскального органу зазначати в квитанції конкретний перелік документів, а лише пропозицію щодо надання документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Зміст квитанції та підстава зупинення реєстрації податкової накладної повністю відповідають вимогам Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21.02.2018 № 117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі - Порядок № 117). З викладеного слідує, що платнику надано альтернативу обрання самостійних рішень (надання пояснень та/або документів для реєстрації податкової накладної платник) не обмежуючи його тим самим у поданні виключного переліку документів, а даючи можливість надання наявних документів. Проте, така норма не може допускати формального підходу до надання пояснень та/або документів.

Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.

ТОВ «ПІДЗЕМСПЕЦБУД», 19.01.2017 було укладено договір субпідряду №06/08 з ТОВ «ТЕРМО-1» про виконання робіт з влаштування перемички між колектором Д-1000 по вул. Лебедєва-Кумача та 1 колектором Д-600 на перетині вул. Лебедєва-Кумача та вул. Яблонської в м. Києві по об`єкту «будівництво житлового будинку з підземним паркінгом на проспекті Космонавта Комарова, 1».

На виконання вказаного договору, позивач, протягом травня 2019 року виконав роботи разом з матеріали на загальну суму 96931,36 грн. За фактом виконання робіт сторони за договором 31.05.2019 склали Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2019 року.

Позивачем була складена та 06.06.2019, направлена на реєстрацію податкова накладна № 2 від 31.05.2019 на суму 80 776,13 ПДВ 16 155,226 грн.

У відповідь була отримана квитанція в якій зазначено, що документ прийнято, реєстрація зупинена. Обґрунтування зупинення: «Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 14.05.2019 №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної І розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.».

10.06.2019 позивач направив повідомлення про подання пояснень та копії документів щодо податкових накладних /розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено.

Відповідно до даних ІКС ДПС «Податковий блок», ТОВ «Підземспецбуд» подано на розгляд комісії Повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, до якого додано Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2019, Договір субпідряду №06/08 від 06.09.2018, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2019 та фото з місця робіт.

Згідно із даних електронного кабінету платника податків комісією регіонального рівня 12.06.2019 було прийнято рішення № 1191401/39440399 про реєстрацію податкової накладної №2 від 31.05.2019.

19.06.2019 рішенням комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, було прийнято рішення №1197265/39440399 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 дата складання 31.05.2019, та скасовано попереднє рішення комісії регіонального рівня. В якості підстави для прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №5 від 31.05.2019, зазначено про ненадання платником податку копій документів, а саме розрахункових документів, банківських виписок з особового рахунку.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають в процесі складення та реєстрації податкових накладних в ЄРПН, регулюються, зокрема, положеннями статті 201 ПК України ( в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до приписів пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України у редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 07.12.2017 № 2245-VIII (далі - Закон № 2245-VIII) передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2245-VIII Кабінету Міністрів України до 01.03.2018 доручено визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

21.02.2018 на виконання вимог Закону України № 2245-VIII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», якою, зокрема, затверджено Порядок № 117.

Пунктом 5 цього Порядку передбачено, що податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Відповідно до пунктів 6 та 7 Порядку № 117 у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Проаналізувавши положення Порядку № 117, суд дійшов висновку, що він не містить норм, які б визначали конкретні критерії оцінки ступеня ризиків, достатні для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас пунктом 10 цього Порядку Державну фіскальну службу України зобов`язано визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

Разом з тим судом встановлено, що на час прийняття відповідачем оскаржуваних рішень критерії оцінки ступеня ризиків, достатні для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у встановленому порядку визначені не були.

Так, до 25.05.2018 був чинним наказ Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567 «Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за № 753/30621 (далі - наказ № 567).

Наказ № 567 втратив чинність 25.05.2018 згідно з наказом Міністерства фінансів України від 06.04.2018 № 409.

У свою чергу судом встановлено, що, оскаржуване рішення прийняте відповідачем після втрати чинності наказом № 567 та до набрання чинності Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабміну Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (далі Порядок № 1165).

За наведених обставин під час оцінки податкових накладних позивача контролюючий орган керувався критеріями ризиковості платників податків, визначеними листом Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18.

У контексті оцінки можливості застосування до спірних правовідносин зазначеного вище листа суд наголошує, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а отже в силу положень статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не можуть вважатися джерелом права.

Будь-які нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян в силу приписів статті 117 Конституції України та відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Це означає, що зупинення контролюючим органом реєстрації податкових накладних на підставі листа Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18 є неправомірним.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13.10.2020 у справі № 240/7785/19 (К/9901/15128/20).

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (пункт 13 Порядку № 117).

Відповідно до пункту 14 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Пунктом 15 Порядку № 117 передбачено, що платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Згідно з положеннями пункту 21 Порядку № 117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Аналізуючи наведені вище норми, суд дійшов висновку, що підставою для прийняття комісією контролюючого органу рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є, зокрема, неподання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 Порядку № 117.

Водночас на стадії, що передує прийняттю рішення з приводу реєстрації податкової накладної, а саме: на час зупинення такої реєстрації, податковий орган зобов`язаний запропонувати платнику податків надати пояснення та копії документів, виходячи із критерію оцінки ризиків, тобто повинен конкретизувати перелік документів, які, на думку контролюючого органу, є необхідними на підтвердження реальності здійснення господарської операції або спростування тверджень про складання документів з порушенням вимог податкового законодавства.

При цьому в частині аналізу і оцінки ступеня ризику податковий орган здійснює перевірку: 1) платника податків на відповідність критеріям ризиковості платника податків; 2) податкової накладної/розрахунку коригування на відповідність критеріям ризиковості здійснення операцій.

Суд наголошує, що здійснення контролюючими органами моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства.

Водночас здійснення такого моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій органу доходів і зборів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.10.2018 в адміністративній справі № 822/1817/18, 21.05.2019 в адміністративній справі № 0940/1240/18 та 20.08.2019 в адміністративній справі № 2540/3009/18.

Крім того, як зазначив Верховний Суд у постановах від 23.10.2018 в адміністративній справі № 822/1817/18, 21.05.2019 в адміністративній справі № 0940/1240/18, 16.04.2019 в адміністративній справі № 826/10649/17 та 20.08.2019 в адміністративній справі № 2540/3009/18, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного виду критерію ризиків. Вживання контролюючим органом загального посилання на пункт критеріїв ризиковості без наведення конкретної ознаки ризиковості, є абстрактним та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної.

Як вже зазначалось судом вище, підставою для зупинення реєстрації податкової накладної, поданої позивачем для реєстрації в ЄРПН стала її відповідність критеріям ризиковості платника податку, визначених підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, затверджених листом Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18.

Таким чином, відповідачем застосовано до податкової накладної позивача критерії ризиковості платника податку (при цьому здійснено лише загальне посилання на певний пункт критеріїв) замість критерію ризиковості здійснення операції. Крім того, як вже зазначалось судом вище, податковий орган виходив із критеріїв ризиковості платника податку, що існують виключно у вигляді листа, не затверджені наказом Державної фіскальної служби України та не зареєстровані в Міністерстві юстиції України.

Податковим органом також не конкретизовано які саме документи, що потрібно подати позивачу, будуть достатніми для реєстрації податкових накладних, при цьому формулювання суб`єктом владних повноважень причин для зупинення реєстрації податкових накладних не надає змоги платнику податків упевнитися, які саме первинні документи витребовує податковий орган (виходячи із критеріїв ризиковості господарської операції позивача з продажу товару його контрагенту або виходячи із критеріїв ризиковості самого платника податків як господарюючого суб`єкта).

Суд зауважує, що у випадку не конкретизації податковим органом переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати податковому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, внаслідок чого платник податків не може належним чином виконати свої обов`язки щодо реєстрації такої податкової накладної, а для податкового органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

Зупинення реєстрації податкової накладної не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а також прийняття негативного для платника податків рішення без зазначення конкретних мотивів дає підстави для висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом скасування такого рішення.

Суд звертає увагу на той факт, що недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації спірної податкової накладної щодо оформлення квитанцій прямо вказує на те, що рішення, які прийняті на наступному етапі, тобто рішення відповідача про відмову у реєстрації спірних податкових накладних, теж не є законними.

Крім того, із спірних рішень не можливо встановити, які документи були досліджені під час їх прийняття, а також які із наданих платником документів не відповідають вимогам законодавства. Тобто, відповідач не з`ясовував специфіку проведеної господарської операції та не визначив перелік документів, які є достатніми для підтвердження реальності господарських операцій з урахуванням її змісту і обсягу.

Водночас, як свідчать матеріали справи, позивачем подано до контролюючого органу пояснення для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, за результатом якої була сформована спірна податкова накладна. Суд констатує, що перелік зазначених документів відповідає вимогам пункту Порядку № 117.

Як встановлено судом під час розгляду справи, будучи контролюючим органом та проводячи аналіз діяльності позивача як платника податку на додану вартість, відповідач лише обмежився констатацією здійснення позивачем ризикових операцій, але при цьому не обґрунтував такі свої висновки, не зазначив, яка саме податкова інформація у даному випадку стала підставою для їх формування, не пояснив чому наданих платником документів у значній кількості виявилось недостатнім для прийняття іншого рішення, не надав суду жодних доказів щодо ризиковості взаємовідносин між позивачем та контрагентом.

Суд звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Варто також зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Водночас, контролюючим органом не спростовано наявність у позивача належних первинних документів.

Також відповідачем не надано суду належних доказів провадження позивачем господарської діяльності в умовах та обставинах, які характеризуються ознаками недодержання вимог чинного законодавства України, як і не надано податкової інформації, яка б містила відомості про проведення ризикових операцій позивачем, або будь-яким його контрагентом.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що відповідно до рішенням Головного управління ДПС у Запорізькій області від 12.10.2020 № 971 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, ТОВ «Підземспецбуд» не є платником податку на додану вартість; з моменту анулювання реєстрації платника ПДВ особа не має можливості поновити реєстраційний ліміт, оскільки індивідуальний податковий номер та електронні рахунки ПДВ автоматично закриваються, оскільки припинення статусу платника ПДВ не позбавляє особу права вимагати в судовому порядку відновлення її прав, порушених у період дії такого статусу, зупинення чи відмова в реєстрації ПН, які були виписані в період, коли особа ще була платником ПДВ, безпосередньо впливають на її колишні зобов`язання, фінансовий стан та взаємовідносини з контрагентами, а обов`язок виконання судового рішення про реєстрацію ПН не залежить від подальшого анулювання реєстрації, відсутність ліміту чи закриття рахунку в СЕА через анулювання ПДВ не є підставою для невиконання рішення суду - податкова має провести таку ПН примусово.

Суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним. Тому, з огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення № 1197265/39440399 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 дата складання 31.05.2019, прийняте комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

Стосовно позовної вимоги позивача про зобов`язання зобов`язати ДПС України вчинити дії, а саме зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 31.05.2019, на суму 80776,13 ПДВ 16 155, 226 грн, продавця ТОВ «Підземспецбуд» покупець ТОВ «Термо-І», суд зазначає таке.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначений Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, пунктом 20 якого передбачено, що внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.

Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

У цьому випадку, зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану позивачем спірну податкову накладну датою її подання є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та належним способом захисту порушеного права.

Суд також враховує, що чинним законодавством України покладено на ДПС України обов`язок щодо прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Тобто, фіскальному органу надано право вільно обирати одне з двох рішень, яке на його думку є законодавчо обґрунтованим та правильним. А отже, «свобода розсуду» фіскального органу, у разі встановлення судом протиправності відмови у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, звужується до єдиного юридично допустимого рішення, в даному випадку рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від11.06.2019 у справі №480/4038/18 та від 28.11.2019 у справі №1640/2650/18.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірну податкову накладну, оформлену та подану товариством, датою її фактичного подання, і задоволення позовних вимог у цій частині.

Згідно частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з наявної у матеріалах справи платіжного доручення від 11.07.2019 № 452 позивачем під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 3842, 00 грн, тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути ці понесені судові витрати.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 227, 241-246, 250-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Підземспецбуд» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 1197265/39440399 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 дата складання 31.05.2019, прийняте комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

Зобов`язати Державну податкову службу України вчинити дії, а саме зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 31.05.2019, на суму 80776,13 ПДВ 16 155, 226 грн, продавця Товариства з обмеженою відповідальністю «Підземспецбуд» покупець Товариство з обмеженою відповідальністю «Термо-І».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підземспецбуд» судовий збір у розмірі 3842, 00 грн сплачений згідно із платіжного доручення від 11.07.2019 № 452.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Підземспецбуд» (місцезнаходження юридичної особи: 71503, Україна, Запорізька обл., місто Енергодар, вулиця Промислова, будинок 3-д; унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39440399).

Відповідач - Державна податкова служба України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43005393).

Суддя Марія ДУБІНА