Решение № 138833992, 07.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року

справа №380/8446/26

провадження № П/380/8532/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТУМ» до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТУМ» (адреса місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 1А; ЄДРПОУ: 38808304) звернулось до суду із позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області (місцезнаходження: 79005, м. Львів, вул. К. Левицького, 18; ЄДРПОУ: 38008294), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби у Львівській області, яка полягає у не розгляді заяв Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТУМ» від 16.04.2026 № 1, № 2, № 3 і поданих разом з ними документів з дотриманням Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845;

зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби у Львівській області повторно розглянути заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТУМ»:

- від 16.04.2026 № 1 про виконання рішення суду та подані разом з нею документи, у тому числі оригінал виконавчого листа у формі електронного документа №380/23618/23 від 24.11.2023 про стягнення з Львівської митниці судових витрати у вигляді судового збору в сумі 2684 грн (файл 380-23618-23_2023-11 24_2783447398e50f19e0631406030a2b7d), виданий Львівським окружним адміністративним судом 22.11.2024 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 у справі № 380/23618/23, відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, та з урахуванням висновків суду;

- від 16.04.2026 № 2 про виконання рішення суду та подані разом з нею документи, у тому числі оригінал виконавчого листа у формі електронного документа №380/23618/23 від 30.11.2023 про стягнення з Львівської митниці судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 4000 грн (файл 380-23618-23_2023-11-30_2783447398ea0f19e0631406030a2b7d), виданий Львівським окружним адміністративним судом 22.11.2024 на виконання додаткового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі № 380/23618/23, відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, та з урахуванням висновків суду;

- від 16.04.2026 № 3 про виконання рішення суду та подані разом з нею документи, у тому числі оригінал виконавчого листа у формі електронного документа №380/23618/23 від 24.04.2024 про стягнення з Львівської митниці понесених судових витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 1000 грн 24_2783447398ef0f19e0631406030a2b7d), (файл виданий 380-23618-23_2024-04 Львівським окружним адміністративним судом 22.11.2024 на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2024 у справі № 380/23618/23, відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, та з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2023, додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2024 у справі №380/23618/23 на користь позивача було стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці судові витрати у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. Після набрання законної сили вказаними судовими рішеннями Львівським окружним адміністративним судом було виготовлено виконавчі листи в електронному вигляді, які були направлені позивачеві. Позивач звернувся до відповідача із заявами від 16.04.2026, у яких просив прийняти до виконання вказані виконавчі листи у електронному вигляді. Проте листом від 22.04.2026 відповідач повідомив позивача про неможливість прийняття вказаних виконавчих листів до виконання у зв`язку із відсутністю порядку прийняття до виконання Казначейством виконавчих листів у електронному вигляді. Не погоджуючись із такою відповіддю відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 05.05.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 19.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач 29.05.2026 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до частини 2, 4 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому згідно з частиною 4 цієї статті, органи Казначейства не є органами примусового виконання. Пунктом 6 Порядку № 845 передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів, стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб, зокрема, оригінал виконавчого документа. Відповідно до підпункту 15.6 підпункту 15 пункту 1 розділу VII КАС України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/ або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, суд видає виконавчі документи в паперовій або електронній формі. На теперішній час Єдиний державний реєстр виконавчих документів у повному обсязі не функціонує, що відповідно обмежує можливість органів Казначейства приймати до виконання електронні виконавчі документи для здійснення безспірного списання коштів з рахунків боржників.

У відзиві відповідач також просив розглядати справу в судовому засіданні з повідомленням сторін та залучити до участі у справі співвідповідачами належних учасників процесу: Державну судову адміністрацію та Міністерство юстиції України.

04.06.2026 відповідач подав до суду додаткові пояснення, у яких зазначив, що згідно із роз`ясненнями Державної судової адміністрації України, у разі, якщо виконавчий документ згідно із законодавством підлягає виконанню Державною казначейською службою України або її територіальними органами, податковими органами, установами банків чи будь-яким іншим органом виконавчі документи необхідно видавати виключно в паперовій формі. Зазначена вимога зумовлена відсутністю на поточному етапі двосторонньої автоматизованої електронної взаємодії між модулями Єдиної судової інформаційної системи або її окремої підсистеми (модуля) та інформаційними ресурсами Державної казначейської служби України й інших вищеперелічених органів влади.

Ухвалами суду від 06.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та про залучення співвідповідачів.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 у справі №380/23618/23, зокрема, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТУМ» судові витрати у виді судового збору в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі №380/23618/23 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТУМ» судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2024 у справі №380/23618/23, зокрема, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІТУМ понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 1000 (однієї тисячі) гривень 00 коп.

Вказані судові рішення набрали законної сили 24 квітня 2024 року.

На підставі вказаних судових рішень Львівським окружним адміністративним судом було виготовлено виконавчі листи, які видано 14 листопада 2024 року.

Представник позивача звернувся до відповідача із заявами від 16.04.2026 №1, №2 та №3, у яких просив прийняти до виконання виконавчі листи №380/23618/23 про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці судових витрат у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. Вказані заяви були направлені на електронну адресу відповідача з долученням до них виконавчих листів у електронному вигляді із накладенням кваліфікованого електронного підпису.

За наслідками розгляду заяв позивача відповідачем було надіслано лист від 21.04.2026 № 04-06/1-06/3292, у якому зазначено, що з метою виконання норм Закону України від 29.06.2023 №3200-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами», відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 №2432/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.08.2016 за 31126/29256, та спільного наказу ДСА України, Міністерства юстиції України від 14.06.2022 №177/2370/5 «Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих документів» державними підприємствами «Інформаційні судові системи» та «Центр судових сервісів» за дорученням ДСА України було реалізовано та впроваджено сервіс надсилання сторонам електронних виконавчих документів до Електронних кабінетів, а також їх пред`явлення в електронній формі до державних і приватних виконавців для подальшого виконання. Отже, на даний час не реалізовано механізму виконання органами Казначейства виконавчих документів в електронній формі. Враховуючи викладене вище, зважаючи на те, що станом на сьогодні законодавством не передбачено можливості опрацювання електронної форми виконавчого документа органами Казначейства, тому з метою виконання судового рішення по справі №380/23618/23, необхідно подати до Головного управління Казначейства документи, передбачені пунктом 6 Порядку, в т.ч. оригінали виконавчих листів по даній справі в паперовій формі.

Не погоджуючись із такою відповіддю відповідача та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано такі обставини справи та норми чинного законодавства.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Частинами першою, другою статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За приписами статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб i підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або з принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частинами 2, 4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Частинами 1-4, 9 статті 373 КАС України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему. На виконавчий лист, викладений в електронній формі, накладається кваліфікований електронний підпис судді (у разі колегіального розгляду - кваліфіковані електронні підписи всіх суддів, що входять до складу колегії).

Підставою для виконання суб`єктом державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань судового рішення, що набрало законної сили, є його примірник в електронній формі, надісланий суб`єкту державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром судових рішень та Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженому Міністерством юстиції України спільно з Державною судовою адміністрацією України.

Виконавчий лист, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Протягом п`яти днів після набрання судовим рішенням законної сили виконавчий документ, зазначений у частині третій цієї статті, вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, а його копія (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого документа у Єдиному державному реєстрі виконавчих документів, надсилається стягувачу до його електронного кабінету, а в разі його відсутності - рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом.

Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих документів затверджується спільним нормативно-правовим актом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною першою статті 4 Закону №1404-VIII передбачено, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші відомості (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, реквізити електронних гаманців боржника, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), що видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку. Виконавчий документ може бути виданий у формі електронного документа, на який накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". У разі видачі виконавчого документа у формі електронного документа, який одночасно є рішенням, інформація про дату набрання ним законної сили може зазначатися в окремому електронному документі, що вважається невід`ємною частиною виконавчого документа. Особливості пред`явлення до примусового виконання виконавчих документів, виданих у формі електронного документа, визначаються Міністерством юстиції України.

Частиною другою статті 6 Закону №1404-VIII передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання визначає Закон України від 05.06.2012 №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі Закон №4901-VI).

Частинами першою, другою статті 3 Закону №4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої він є.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2021 №845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі Порядок №845), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно до вимог пункту 2 Порядку № 845 у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:

безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів;

боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання;

виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України Про виконавче провадження;

стягувачі - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, державні органи (посадові особи) за рішеннями про стягнення коштів в дохід держави.

Пунктом 3 Порядку №845 визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 6 Порядку №845 передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення);

оригінал виконавчого документа;

судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).

До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

Відповідно до пункту 8 Порядку № 845 органи Казначейства після надходження документів, зазначених у п. п. 6 і 7 цього Порядку:

1) приймають їх до розгляду та реєструють відповідно до вимог організації діловодства. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер;

2) здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів;

3) повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.

Пунктом 24 Порядку №845 передбачено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку. Якщо боржник обслуговується централізованою бухгалтерією, зазначені документи подаються до органу Казначейства, в якому відкрито рахунки відповідної бюджетної установи, при якій створена така централізована бухгалтерія (далі - централізоване обслуговування боржника).

Як встановлено судом під час розгляду справи, на виконання судових рішень у справі №380/23618/23 Львівським окружним адміністративним судом було виготовлено виконавчі документи про стягнення з Львівської митниці судових витрат у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. З метою звернення вказаних судових рішень до виконання представником позивача було направлено вказані виконавчі листи у електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису, проте відповідач повідомив про неможливість прийняття до виконання вказаних виконавчих листів у електронній формі у зв`язку із відсутністю механізму виконання органами Казначейства виконавчих документів в електронній формі.

Суд зазначає, що Законом України від 29.06.2023 № 3200-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (далі - Закон) внесені зміни, зокрема до перехідних положень процесуальних кодексів України в частині забезпечення можливості судами видавати виконавчі документи в паперовій або електронній формі.

До дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів оформлення і видача виконавчих документів здійснюються судом, який ухвалив відповідне рішення, в паперовій або електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

З метою виконання норм цього Закону, а також відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.08.2016 за № 1126/29256, та спільного наказу ДСА України, Міністерства юстиції України від 14.06.2022 № 177/2370/5 «Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих документів» державними підприємствами «Інформаційні судові системи» та «Центр судових сервісів» за дорученням ДСА України було реалізовано та з 12.09.2023 впроваджено сервіс надсилання сторонам електронних виконавчих документів до Електронних кабінетів, а також можливості їх пред`явлення в електронній формі до державних і приватних виконавців для подальшого виконання.

Підпунктом 18.1 пункту 18 Перехідних положень КАС України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів оформлення і видача виконавчих документів здійснюються судом, який ухвалив відповідне рішення, в паперовій або електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. Одночасна видача судом виконавчого документа одній і тій самій особі в паперовій та електронній формах не допускається

Відповідно до пункту 4 розділу XIX Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814, З дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів усі виконавчі документи, на підставі яких відповідно до закону здійснюється примусове виконання судових рішень, підлягають обов`язковому внесенню до Єдиного державного реєстру виконавчих документів. Оформлення і видача виконавчих документів здійснюються судом, який ухвалив відповідне рішення, в паперовій або електронній формі, в порядку визначеному процесуальним законодавством. Одночасна видача судом виконавчого документа одній і тій самій особі в паперовій та електронній формах не допускається. Порядок пред`явлення до виконання виконавчих документів, виданих у формі електронного документа, визначається Міністерством юстиції України.

У свою чергу, наказом Міністерства юстиції України від 16.09.2020 № 3208/5 «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України», відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», визначено, що реалізація вимог в частині опрацювання електронної форми виконавчого документа покладається на органи юстиції.

З наведених норм вбачається, що станом на день розгляду справи органами Міністерства юстиції та Державної судової адміністрації України було розроблено порядок надсилання виконавчих документів в електронному вигляді учасникам судових справ за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», а також надсилання їх до державних та приватних виконавців.

Водночас, на час отримання позивачем електронного виконавчого листа, який пред`являється до виконання до казначейської служби, остання не мала двосторонньої автоматизованої електронної взаємодії між модулями Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), механізм направлення електронних виконавчих документів до ДКС України та її територіальних органів також розроблений не був. Вказане зумовлює висновок суду про неможливість відповідача належним чином прийняти до виконання видані Львівським окружним адміністративним судом виконавчі листи №380/23618/23 в електронній формі, перевірити факт його автентичності та наявність підстав для безспірного стягнення коштів на їх підставі.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи кожний конкретний спір на підставі всіх установлених обставин, суд повинен установити, на захист якого права подано відповідний позов, чи порушене, не визнане або оспорюване таке право відповідачем (відповідачами), а також з`ясувати, чи призведе задоволення заявлених вимог до реального та ефективного поновлення порушеного права, та залежно від з`ясованого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у постановах від 28 листопада 2018 року у справі №607/6092/18, від 05 червня 2019 року у справі №607/6865/18, від 11 червня 2019 року у справі №917/1338/18, визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це право, яке належить позивачу; натомість установлення обґрунтованості позову - це обов`язок суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

У постанові від 26 липня 2022 року у справі №826/6664/17 Верховним Судом зроблено висновок, що під ефективним поновленням слід розуміти реальний позитивний вплив судового рішення про задоволення позову на виявлену під час судового розгляду обставину порушення/невизнання/оспорювання або запобігання виникненню спору щодо права, на захист якого був поданий позов. Водночас відмова в позові з підстав обрання неефективного способу захисту може мати місце тоді, коли в судовому процесі відсутній будь-який сенс у розрізі питання щодо реальної можливості захисту прав позивача в обраний ним спосіб.

За наслідками дослідження матеріалів справи суд приходить до висновку, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту свого права з огляду на відсутність у органу ДКС України технічної можливості прийняти до виконання виконавчі документи в електронній формі у зв`язку із відсутністю технічних засобів електронної взаємодії між органами Казначейства та ЄСІТС.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain)» від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в позові судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу Перехідні положення КАС України, суд,

в и р і ш и в :

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТУМ» (адреса місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 1А; ЄДРПОУ: 38808304) до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області (місцезнаходження: 79005, м. Львів, вул. К. Левицького, 18; ЄДРПОУ: 38008294) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чаплик І.Д.