Постановление суда № 138833006, 07.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

07 серпня 2026 року справа №320/31243/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Правова позиція у м. Києві» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Правова позиція у м. Києві» до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

19.06.2026 до Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Правова позиція у м. Києві» з позовом до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів №0008 від 23 квітня 2026 року.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями (2026-08-03 18:28:52) справа передана на розгляд судді Кушновій А.О. 04.08.2026.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.08.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позову шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 6681,10 грн, надання уточненої позовної заяви із зазначенням переліку документів та інших доказів, що додаються до позовної заяви, із конкретним найменуванням документів; надання доказів направлення відповідачам копії уточненої позовної заяви.

31.07.2026 представником позивача через підсистему «Електронний суд» подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:

- забезпечити позов ТОВ «Правова позиція у м. Києві» до Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів шляхом призупинення дії Рішення Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів №0008 від 23.04.2026, зупинення стягнення на підставі Постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.07.2026 у виконавчому провадженні №81580677, розпочатому Голосіївським відділом Державної виконавчої служби у м. Києві.

Вказана заява згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.08.2026 була передана для розгляду судді Кушновій А.О. 04.08.2026.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.08.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Правова позиція у м. Києві» про забезпечення позову в адміністративній справі №320/31243/26 повернуто заявнику без розгляду.

06.08.2026 представником позивача через підсистему «Електронний суд» подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій викладено уточнену позовну заяву із зазначенням переліку документів та інших доказів, що додаються до позовної заяви, із конкретним найменуванням документів.

До вказаної заяви представник позивача долучив квитанцію про сплату судового збору у розмірі 6681,10 грн. та докази направлення відповідачу копії уточненої позовної заяви.

Дослідивши надані представником позивача докази усунення недоліків, суд дійшов висновку про виконання позивачем вимог ухвали суду від 05.08.2026 та усунення недоліків позовної заяви у повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.08.2026 відкрито провадження у даній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано докази у справі від позивача та від відповідача.

06.08.2026 представником позивача через підсистему «Електронний суд» подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:

- забезпечити позов ТОВ «Правова позиція у м. Києві» до Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів шляхом призупинення дії Рішення Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів №0008 від 23.04.2026, зупинення стягнення на підставі Постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.07.2026 у виконавчому провадженні №81580677, розпочатому Голосіївським відділом Державної виконавчої служби у м. Києві.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що 23.07.2026 постановою заступника начальника Голосіївського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Пилипчук О.Г. відкрито виконавче провадження №81580677 на підставі оскаржуваного рішення №0008 від 23.04.2026 та 28.07.2026 державним виконавцем Голосіївського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві було стягнуто з рахунку позивача 451331,87 грн. Таким чином, виконання оскаржуваного рішення здійснюється в примусовому порядку до вирішення спору по суті.

Заявник вважає, що відповідач незаконно, без наявності правових підстав подав на виконання до Голосіївського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві оскаржуване рішення №0008 від 23.04.2026, яке не є виконавчим документом.

На думку заявника, у разі невжиття заходів забезпечення позову виконання спірного рішення №0008 від 23.04.2026 може призвести до стягнення з позивача суми штрафу у примусовому порядку до вирішення по суті даного адміністративного спору.

Поряд з цим, заявник зауважив, що вжиття заходів забезпечення позову не є вирішенням публічного-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом. Зупинення дії оскаржуваного рішення не скасовує його чинність, ніяк не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених ним заходів до вирішення спору в даній справі

Відтак, на думку заявника, належним засобом забезпечення позову є не тільки призупинення дії рішення №0008 від 23.04.2026, а й призупинення виконання цього рішення Голосіївським відділом Державної виконавчої служби у м. Києві, оскільки воно вже почало виконуватися.

Вказана заява згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.08.2026 була передана для розгляду судді Кушновій А.О.

За правилами частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи приписи ст. 154 КАС України суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За змістом наведеної норми для висновку про наявність підстав для забезпечення позову заявнику необхідно довести очевидність протиправності рішення, дії, бездіяльності суб`єкта владних повноважень, що оскаржуються та/або ускладнення, унеможливлення виконання рішення суду або захисту прав, свобод, інтересів, за захистом яких звернулась особа, якщо не будуть вжиті заходи забезпечення позову.

Згідно приписів частин 1, 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних заходів щодо охорони прав та свобод позивача, для створення можливості реального виконання позитивного (для позивача) рішення суду. Також суд вважає за необхідне відмітити, що приймаючи ухвалу про вжиття заходів по забезпеченню позову, суд повинен враховувати, що прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.

Слід зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

За своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 в справі №826/8556/17, від 26.04.2019 в справі №826/16334/18.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У заяві про забезпечення позову позивач просить суд забезпечити позов шляхом призупинення дії Рішення Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів №0008 від 23.04.2026, зупинення стягнення на підставі Постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.07.2026 у виконавчому провадженні №81580677, розпочатому Голосіївським відділом Державної виконавчої служби у м. Києві, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Судом встановлено, що 23.04.2026 Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів прийнято Рішення №0008 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким на ТОВ «Правова позиція у м. Києві» накладено штраф у розмірі 778624,75 грн.

Вимоги про визнання даного рішення протиправним та його скасування є предметом спору у даній справі.

Постановою заступника начальника Голосіївського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пилипчук О.Г. від 23.07.2026 №81580677 відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів від 23.04.2026 №0008.

Також заступником начальника Голосіївського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пилипчук О.Г. в межах виконавчого провадження №81580677 винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 23.07.2026.

28.07.2026 з банківського рахунку позивача було частково стягнуто кошти в розмірі 451331,87 грн. за виконавчим провадженням №81580677 з примусового виконання рішення Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів від 23.04.2026 №0008, що підтверджується платіжною інструкцією від 28.07.2026 №K240-HEBH-P95H-AKC8.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Частиною першою статті 26 Закону №1404 визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №1404 у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

Суд приймає до уваги той факт, що оскаржуване рішення Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів від 23.04.2026 №0008 є самостійним виконавчим документом і може бути пред`явлене до виконання органам державної виконавчої служби в будь-який час в порядку, встановленому Законом №1404-VIII.

Однак, при розгляді заяви про забезпечення позову у справах про оскарження рішень про накладення штрафу мають оцінюватися всі обставини у сукупності. Підлягає врахуванню сума штрафу, майновий стан позивача, чи було пред`явлено постанову до виконання, чи відкрито виконавче провадження тощо. Також мають досліджуватися достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. З аналізу наведених процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.

Схожий правовий підхід було застосовано Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 01.06.2022 у справі №380/4273/21.

При цьому, саме по собі відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про арешт коштів боржника в межах суми стягнення не є беззаперечним свідченням настання тяжких негативних наслідків для позивача.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №380/12789/21.

Так, звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, представник позивача обґрунтував тим, що у разі невжиття заходів забезпечення позову виконання спірного рішення №0008 від 23.04.2026 може призвести до стягнення з позивача суми штрафу у примусовому порядку до вирішення по суті даного адміністративного спору.

Проте, суд зазначає, що саме по собі відкриття виконавчого провадження державним виконавцем не доводить автоматичного блокування господарської діяльності позивача, оскільки позивач не надав жодного документального підтвердження блокування господарської діяльності товариства. Ненадання таких доказів позбавляє суд можливості оцінити реальний вплив відкриття виконавчого провадження за оскаржуваним рішенням на діяльність позивача та ступінь ризику незворотних наслідків.

У свою чергу, ні під час подання заяви про забезпечення позову, ні під час подання позовної заяви позивачем не було надано доказів того, що його майновий та фінансовий стан не дозволяє сплатити застосовані відповідачем штрафні санкції із витратами виконавчого провадження, або що подальше стягнення коштів за спірним рішенням призведе до незворотних наслідків або неможливості подальшого виконання судового рішення чи необхідності докладання значних зусиль для відновлення прав та інтересів позивача.

Також позивач не обґрунтував, яким чином розмір накладеного штрафу співвідноситься з його фінансовими можливостями та господарськими оборотами. Відсутність даних про дохід, залишки на рахунках, обсяг витрат, кредитні чи договірні навантаження позбавляє суд можливості оцінити, чи дійсно зазначена сума створює загрозу невідворотних наслідків або є звичайним комерційним ризиком підприємницької діяльності.

При цьому, у випадку задоволення позовних вимог щодо скасування спірного рішення відповідача, законодавством передбачена процедура повернення безпідставно стягнутих коштів в рамках примусового виконання виконавчого документа.

Сам факт стягнення коштів у межах виконавчого провадження не може розцінюватися як обставина, що створює ризик невідновних наслідків, оскільки Закон №1404-VIII передбачає чітку процедуру повернення коштів у разі скасування виконавчого документа чи визнання його незаконним.

Позивач не навів жодних доказів, що така процедура є для нього неможливою чи надмірною або пов`язаною з непропорційними витратами, що могло б свідчити про наявність критеріїв, визначених частиною другою статті 150 КАС України.

Поряд з цим, судом враховано, що Верховний Суд у постанові від 19.09.2024 року по справі №440/3038/24 зазначив, що сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Протиправність/правомірність оскаржуваного рішення та дій відповідача буде встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.

На підставі встановлених у цій справі фактичних обставин та з урахуванням положень частини другої статті 150 та частини другої статті 151 КАС України, суд дійшов висновку, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі відсутні.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Правова позиція у м.Києві» від 06.08.2026 про забезпечення позову в адміністративній справі №320/31243/26 - відмовити.

2. Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Кушнова А.О.