Решение № 138832669, 07.08.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 серпня 2026 рокум. Ужгород№ 260/322/26

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яким просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у зарахуванні періодів роботи згідно записів трудової книжки у страховий стаж, відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- скасувати рішення від 29.12.2025 р. № 072150011513 про відмову у призначенні пенсії за віком та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , період навчання з 01.09.1978 р. по 14.07.1979 р., службу в армії з 11.11.1979 р. по 29.11.1981 р.; період роботи з 27.10.1982 р. по 27.12.1999 р., відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 та призначити виплату пенсії з дати коли у позивача наступило право на пенсію (з урахуванням страхового стажу);

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331 грн 20 коп., сплачений ним при подачі адміністративного позову.

Позовна заява мотивована тим, що 22.12.2025 р., після того, як позивачу виповнилося 65 років, він звернувся із заявою про призначення йому пенсії, оскільки, як вважає, має право на пенсію по віку після досягнення 65 років. Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.12.2025 р. позивачу відмовлено у призначення пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Позивач зазначає, що спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зараховано період навчання з 01.09.1978 р. по 01.07.1979 р. замість періоду з 01.09.1978 р. по 14.07.1979 р., а також військову службу (службу в армії) зараховано період з 11.11.1979 р. по 26.11.1981 р. замість 11.11.1979 р. по 29.11.1981 р. Також відповідач не зарахував до страхового стажу за період роботи з 27.10.1982 р. по 27.12.1999 р. через відсутність на печатці коду ЄДРПОУ.

Позивач не згоден з висновком, викладеними в оскаржуваному рішенні та вважає, що висновок викладений в ньому не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам.

Позивач наголошує, що Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області, яке проводило перевірку документів, взагалі жодним чином не обґрунтувало на яких підставах та з яких причин до страхового стажу зараховано вибіркові періоди, які не відповідають записам у трудовій книжці.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого, зазначає, що за результати розгляду документів, доданих до заяви позивачем до загального страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1978 р. по 14.07.1979 р., оскільки відсутня дата видачі диплому (період зараховано згідно з атестатом № 3806); службу в армії з 11.11.1979 р. по 29.11.1981 р., оскільки відсутній номер та дата військового квитка (період зараховано згідно військового квитка серії НОМЕР_2 ) та період роботи з 27.10.1982 р. по 27.12.1999 р., оскільки звільнення з роботи засвідчено відбитком печатки, який не містить ЄДРПОУ підприємства. Не взято до уваги довідку № 13 від 21.01.2024 р., оскільки відсутні накази на прийняття та звільнення з роботи. Вищезазначений період частково зараховано згідно з актом перевірки довідки про заробітну плату № 12 від 21.01.2024 р.

Представник відповідача вважає, що дії Головного управління є правомірними та такими, що ґрунтуються на Конституції, законах України, а відтак вимоги позивача, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

На підставі наведеного представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши всі докази, які мають юридичне значення для вирішення справи і розгляду спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 12.09.2025 р. ОСОБА_1 виповнилося 65 років відповідно до паспорта громадянина України.

22 грудня 2025 року ОСОБА_1 , звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Вказану заяву за принципом екстериторіальності було передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для розгляду.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 29.12.2025 р. у справі № 072150011513 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідно страхового стажу.

Відповідачем у вищезгаданому рішенні було зазначено, за результати розгляду документів, доданих до заяви позивачем до загального страхового стажу зараховані всі періоді роботи.

В рішенні зазначено, що право на пенсійну виплату буде можливе після набуття необхідного страхового стажу.

Відповідач вказав, що вік заявника на день звернення 65 років 03 місяців 10 днів, страховий стаж заявника становить 11 років 03 місяців 23 днів, необхідний страховий стаж становить 15 років.

Позивач не погодившись з відмовою відповідача щодо призначення пенсії звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

За приписом п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (в редакціях, чинних на момент прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії).

Статтею 1 Закону України № 1058-IV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою статті 26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу починаючи з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року.

Відповідно до п. 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Відповідно до п. 4.7 Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Згідно п.п. 3 п. 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які, містять відомості про періоди роботи.

Трудовий стаж встановлюється на підставі уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці.

Відтак, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 21.02.2020 р. у справі № 291/99/17.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній, їх неправильності чи неточності, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (постанова Верховного Суду Касаційного адміністративного суду від 31.01.2025 р. у справі № 120/8471/23).

Судом встановлено, що під час вирішення питання щодо призначення позивачу пенсії за віком відповідачем при прийнятті рішення про відмову в призначенні пенсії від 29.12.2025 р. за № 072150011513 до страхового стажу не зараховано:

- період навчання з 01.09.1978 р. по 14.07.1979 р., оскільки відсутня дата видачі диплому (період зараховано згідно з атестатом № 3806);

- службу в армії з 11.11.1979 р. по 29.11.1981 р., оскільки відсутній номер та дата військового квитка (період зараховано згідно військового квитка серії НОМЕР_2 );

- період роботи з 27.10.1982 р. по 27.12.1999 р., оскільки звільнення з роботи засвідчено відбитком печатки, який не містить ЄДРПОУ підприємства.

Не взято до уваги довідку № 13 від 21.01.2024 р., оскільки відсутні накази на прийняття та звільнення з роботи. Вищезазначений період частково зараховано згідно з актом перевірки довідки про заробітну плату № 12 від 21.01.2024 р.

Разом з тим, судом встановлено, що згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 20.07.1979 р. позивач, серед іншого:

- з 01.09.1978 р. по 14.07.1979 р. навчався в ПТУ № 10 (запис № 1);

- з 11.11.1979 р. по 29.11.1981 р. проходив службу в армії (запис № 4);

- з 27.10.1982 р. по 27.12.1999 р. працював у Хустському філіалі виробничого автотранспортного об`єднання Закарпатського облпотребсоюзу (записи № 7-10).

Щодо не зарахування відповідачем вказаних періодів роботи, суд зазначає наступне.

Спірні періоди, з 01.09.1978 р. по 14.07.1979 р., з 11.11.1979 р. по 29.11.1981 р., з 27.10.1982 р. по 27.12.1999 р., належним чином відображені в трудовій книжці позивача.

Судом встановлено, що відомості про спірні періоди роботи внесені з дотриманням вимог Інструкції, зокрема, відомості про прийняття та звільнення з роботи зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені підписом уповноваженої особи, з посиланням на відповідні накази. З таких можна точно встановити місце, посаду та період роботи позивача, а також номер та дату розпорядчого документа, на підставі яких зроблені відповідні записи.

Доказів визнання недостовірними записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 20.07.1979 р. щодо спірних періодів роботи з 01.09.1978 р. по 14.07.1979 р., з 11.11.1979 р. по 29.11.1981 р., з 27.10.1982 р. по 27.12.1999 р. відповідачем суду не надано.

При цьому суд зазначає, що обов`язок щодо повноти та правильності внесення до трудової книжки даних покладено на роботодавця, тобто на підприємство, де працював позивач.

Отже працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в постанові від 21.02.2018 р. у справі № 687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 р. у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

У постанові від 06.03.2018 р. по справі № 754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 р. у справі № 687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічний правовий висновок викладений також у постанові Верховного Суду від 04 липня 2023 року по справі № 580/4012/19.

Щодо не зарахування до страхового стажу періоду навчання період навчання з 01.09.1978 р. по 14.07.1979 р., оскільки відсутня дата видачі диплому, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом «д» статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 8 Порядку № 637 передбачено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Згідно із Інструкцією № 58 до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, запис про час навчання у вищих навчальних закладах.

Для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів (пункт 2.16 Інструкції).

За оскаржуваним у справі рішенням пенсійним органом до страхового стажу зараховано період навчання з 01.09.1978 р. по 01.07.1979 р. згідно з атестатом № 3806.

Разом з тим, суд констатує, що відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 20.07.1979 р. позивач з 01.09.1978 р. по 14.07.1979 р. навчався в ПТУ № 10 (запис № 1). Запис внесений на підставі атестату № 3806. Згідно з даного атестату № НОМЕР_4 , такий виданий ОСОБА_1 14 липня 1979 року.

З урахуванням цього, суд зауважує, що запис про навчання позивача упродовж періоду з 01.09.1978 р. по 14.07.1979 р., зроблений у трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 20.07.1979 р., яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, на переконання суду, враховуючи чіткість запису щодо відповідного періоду навчання, у пенсійного органу не було вагомих та достатніх підстав для не зарахування повного періоду до страхового стажу позивача.

Щодо не зарахування до страхового стажу періоду служби в армії з 11.11.1979 р. по 29.11.1981 р., оскільки відсутній номер та дата військового квитка, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, 11.11.1979 р. ОСОБА_1 призваний на військову службу та проходив службу в армії. 26.11.1981 р. звільнений (демобілізований) в запас та 29.11.1981 р. зобов`язаний стати на військовий облік, що підтверджується записами військового квитка серії НОМЕР_2 від 23.10.1979 р.

При цьому проходження ним військової служби підтверджується також записами трудової книжки від серії НОМЕР_3 від 20.07.1979 р. відповідно до запису № 4 позивач проходив службу в радянській армії з 11.11.1979 р. по 29.11.1980 р. відповідно до військового квитка позивача.

Враховуючи, що трудова книжка серії НОМЕР_3 від 20.07.1979 р. є належним доказом підтвердження трудового стажу позивача, то запис про проходження служби в армії упродовж періоду з 11.11.1979 р. по 29.11.1980 р., на переконання суду, враховуючи чіткість запису щодо відповідного періоду, є вагомою та достатньою підставою для зарахування даного періоду до страхового стажу позивача.

Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 27.10.1982 р. по 27.12.1999 р., оскільки звільнення з роботи засвідчено відбитком печатки, який не містить ЄДРПОУ підприємства, суд зазначає наступне.

У відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про підприємства в Україні», норми якого були чинними на час роботи позивача в Хустському філіалі виробничого автотранспортного об`єднання Закарпатського облпотребсоюзу, підприємство, має самостійний баланс, розрахункові (поточні) та інші рахунки в установах банків, печатку. зі своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг. Вимог щодо зазначення на печатці ідентифікаційного коду юридичної особи зазначений Закон не містив.

Опис печаток і штампів був визначений у розділі 4 Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 жовтня 1993 року № 643. На час її прийняття вимога про зазначення на печатці ідентифікаційного номеру була відсутня.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1994 року № 216 було затверджене Положення про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності, яким вперше встановлено вимогу щодо зазначення номеру, що присвоюється суб`єкту господарювання під час його державної реєстрації. Так, у відповідності до абз. 3 п. 11 Положення № 276 на печатках і штампах повинен зазначатися номер свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності. У зв`язку з прийняттям вказаного Положення, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 липня 1994 року № 379 були внесені зміни до Інструкції № 643. Зокрема, п. 4.2 вказаної інстанції було доповнено новим абзацом, який передбачав, що, на печатках і штампах суб`єктів підприємницької діяльності повинен зазначатися номер свідоцтва про державну реєстрацію.

Разом з тим, зазначені нормативно-правові акти не передбачали визнання недійсними раніше виданих печаток та не встановлювали для суб`єктів підприємницької діяльності обов`язку здійснити заміну печатки у зв`язку із встановленням новим вимоги до її оформлення.

Після набрання чинності Господарським кодексом України з 01 січня 2004 року, відповідно до ч. 7 ст. 58 на печатках і штампах суб`єкта господарювання повинен зазначатись ідентифікаційний код, за яким цього суб`єкта включено до державного реєстру суб`єктів господарювання, або ідентифікаційний код громадянина-підприємця. Положеннями п. 4 розділу ІХ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України було установлено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов`язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Виходячи з наведеного, на час роботи позивача в Хустському філіалі виробничого автотранспортного об`єднання Закарпатського облпотребсоюзу законодавцем не ставились вимоги щодо обов`язкового зазначення ідентифікаційного коду на печатці підприємства.

Враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів визнання недостовірними вищезазначених записів, зроблених у трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 20.07.1979 р., та, беручи до уваги, що такі записи є чіткими та не мають виправлень чи будь-яких інших невідповідностей, суд робить висновок про наявність підстав для зарахування до страхового стажу відповідних періодів, а саме з 01.09.1978 р. по 14.07.1979 р. навчання в ПТУ; з 11.11.1979 р. по 29.11.1981 р. проходження служби в армії; з 27.10.1982 р. по 27.12.1999 р. роботу у Хустському філіалі виробничого автотранспортного об`єднання Закарпатського облпотребсоюзу, згідно з записами трудової книжки.

Враховуючи викладене, спірні періоди безпідставно не враховані до страхового стажу позивача, а відмова відповідача зарахувати до страхового стажу позивача такі періоди порушує право на соціальний захист, гарантоване Конституцією України та Законом № 1058-IV.

З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами та встановлені судом обставини справи, беручи до уваги, що конституційне право особи на соціальний захист включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії за віком від 29.12.2025 р. № 072150011513 таким, що порушує право позивача на соціальних захист, не відповідає приписам чинного законодавства та принципу верховенства права, тому таке рішення слід скасувати як протиправне та зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди період навчання з 01.09.1978 р. по 14.07.1979 р., службу в армії з 11.11.1979 р. по 29.11.1981 р. та період роботи з 27.10.1982 р. по 27.12.1999 р. відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 20.07.1979 р.

Що стосується вимоги про зобов`язання призначити виплату ОСОБА_1 пенсії з дати коли у позивача наступило право на пенсію (з урахуванням страхового стажу), суд зазначає наступне.

З практики Європейського суду витікає, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Частиною 1 статті 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, зокрема, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Отже, вирішення питання про призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, враховуючи, що відповідачем не проводився розрахунок зменшеного пенсійного віку позивача як особи, яка проживала в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, необхідного для призначення спірної пенсії, з урахуванням висновків суду, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 22.12.2025 р. про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сума судового збору сплачена позивачем при поданні позовної заяви підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. 5, 9, 19, 77, 78, 243, 246, 262 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29 грудня 2025 року № 072150011513 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01 вересня 1978 року по 14 липня 1979 року, службу в армії з 11 листопада 1979 року по 29 листопада 1981 року, період роботи з 27 жовтня 1982 року по 27 грудня 1999 року, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 20 липня 1979 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 22 грудня 2025 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ - 14099344) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_5 ) сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяП.П.Микуляк