Постановление суда № 138831613, 05.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

05 серпня 2026 року Справа №160/15396/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рябчук О.С., розглянувши в порядку письмового провадження питання щодо затвердження звіту ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі № 160/15396/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №160/15396/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 р. у справі № 160/15396/25 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо належного оформлення свідоцтва про хворобу №137/916 від 05.09.2024 року відносно ОСОБА_1 та направлення на затвердження до 20 регіональної військово-лікарської комісії.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 оформити належним чином свідоцтво про хворобу №137/916 від 05.09.2024 року відносно ОСОБА_1 та направити на затвердження до 20 регіональної військово-лікарської комісії.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.

Рішення Дніпропетровського адміністративного суду від 25.09.2025 р. у справі № 160/15396/25 набрало законної сили 28.10.2025 року.

03.11.2025 року представником позивача засобами поштового зв`язку отримано виконавчий лист №160/15396/25.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2026 за заявою позивача встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду від 25.05.2025 у справі №160/15396/25.

У справі здійснюється процедура судового контролю.

28.07.2026 року представник ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до суду із звітом про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2025 у справі №160/15396/25, в якому зазначив, що відповідачем вжито заходи щодо виконання зазначеного рішення в тому обсязі, який є можливим, виходячи з об`єктивних обставин та технічних можливостей «Медичної інформаційної системи Збройних Сил України».

29.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду призначено питання щодо розгляду звіту в порядку письмового провадження на 05.08.2025 р.

Отримання сторонами копії ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2026 року підтверджується наявними матеріалами справи.

ІНФОРМАЦІЯ_2 додаткових пояснень надано не було.

ОСОБА_1 заперечень також не було висловлено.

Розглянувши звіт про виконання судового рішення, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 382 КАС України передбачено підстави та порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду (частина перша статті 382-2 КАС України).

Відповідно до положень статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Суд на підставі відповідних доказів зменшує розмір штрафу, накладеного на керівника суб`єкта владних повноважень, на суму штрафу, який було накладено за такі самі дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження.

Ухвалу суду про накладення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції за правилами статті 149 цього Кодексу.

З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму штрафу без додаткового судового рішення нараховується пеня у розмірі три відсотки річних з урахуванням індексу інфляції.

Якщо суб`єктом владних повноважень є колегіальний орган і суд зобов`язав подати звіт про виконання судового рішення його членів, за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення суд, враховуючи індивідуальні дії або бездіяльність кожного з членів такого колегіального органу, своєю ухвалою може накласти штраф на членів, які в межах своїх повноважень, завдань чи функцій не забезпечили виконання судового рішення.

У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, суд своєю ухвалою встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на кожного з членів колегіального органу, які не подали зазначений звіт.

Суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу.

У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Отже, з вказаних законодавчих положень вбачається, що судом можуть бути вжиті заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду.

Поряд з тим, суд зауважує, що такі заходи судового контролю підлягають застосуванню у разі неподання звіту суб`єктом владних повноважень про виконання рішення суду або якщо в поданому звіті причини невиконання чи неповного виконання судового рішення є неповажними.

Зі звіту ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі №160/15396/25, яким зобов`язано відповідача оформити належним чином свідоцтво про хворобу №137/916 від 05.09.2024 року відносно ОСОБА_1 та направити на затвердження до 20 регіональної ВЛК, фактично пропонується позивачу повторно пройти ВЛК.

Так, у звіті ІНФОРМАЦІЯ_3 вказує, що заявник відмовляється від отримання направлення на проходження військово лікарської комісії, у зв`язку з чим відсутня технічна можливість ініціювати внесення до «Медичної інформаційної системи Збройних Сил України» постанови про непридатність ОСОБА_1 , оформленої свідоцтвом про хворобу.

В адміністративній справі №160/15396/25 встановлено, що ОСОБА_1 військово-лікарською комісією був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за станом здоров`я. На адвокатський запит представника позивача ІНФОРМАЦІЯ_3 було повідомлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку. ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 складено свідоцтво про хворобу, яким позивача визнано не придатним до військової служби з виключенням з військового обліку. При цьому, вказане свідоцтво про хворобу не було затверджено 20 регіональною ВЛК, оскільки не вірно оформлено.

Однак, на виконання рішення суду відповідачем не було вчинено дій для його належного виконання та усунення наслідків вчинених суб`єктом владних повноважень протиправних дій, а лише запропоновано позивачу повторно пройти ВЛК.

У постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 зазначено, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Постановою Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: "Сам факт відсутності певного результату не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи".

При цьому, суд повинен мати обґрунтовані сумніви у виконанні суб`єктом владних повноважень свого конституційного обов`язку - виконання судового рішення, що відповідає позиції Верховного Суду, наведеній, зокрема, у постановах від 03.04.2019 по справі №820/4261/18, від 09.07.2019 по справі №826/17587/18, від 22.08.2019 по справі №522/10140/17, від 22.12.2020 по справі №440/1810/19, від 25.02.2021 по справі №640/13599/20, від 30.03.2021 по справі №580/3376/20, від 27.04.2021 по справі №460/418/20, від 13.09.2021 по справі №20/3888/21, від 02.12.2021 по справі №808/1156/18.

Така поведінка суб`єкта владних повноважень, яка полягає у повторному поданні документів, що вже були визнані судом неналежними, не може вважатися доброчесною та спрямованою на сумлінне виконання рішення суду.

Суд зазначає, що неподання звіту у визначений строк (або подання звіту, який по суті не усуває виявлених порушень), за відсутності повідомлення про поважні причини, які унеможливили його належне подання, свідчить про неналежне виконання процесуальних обов`язків та ухилення суб`єкта владних повноважень від виконання вимог суду. В сукупності з ігноруванням вимог ухвали про судовий контроль, це вказує на відсутність добросовісності у діях керівника відповідача та свідоме ігнорування конституційного принципу обов`язковості судових рішень.

За таких обставин, накладення штрафу є виправданим заходом впливу для забезпечення реального виконання судового рішення та відновлення порушених прав позивача. Враховуючи, що накладення штрафу є заходом забезпечення конституційного принципу обов`язковості судових рішень, а відповідач не надав доказів вжиття дієвих заходів для виконання рішення, суд доходить висновку про необхідність застосування заходів, передбачених частиною 10 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно пункту 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб визначено як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Законом України Про Державний бюджет на 2026 рік встановлено розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб з 1 січня 2026 року в сумі 3328,00 гривень.

Визначаючи розмір штрафу, суд зазначає, що у грошовому виразі штраф може сягати від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто від 66 560,00 грн до 133 120,00 грн, тому з урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку про достатній та розумний розмір штрафу у мінімальному розмірі 66 560,00 грн., який підлягає стягненню з начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з розподілом: 33 280,00 грн в дохід Державного бюджет України; 33 280,00 грн на користь ОСОБА_1 .

Так, розглянувши поданий ІНФОРМАЦІЯ_5 звіт про виконання рішення суду, суд зазначає про повне ігнорування зазначеного рішення суб`єктом владних повноважень.

Такі дії ІНФОРМАЦІЯ_4 свідчать про свідоме ігнорування правових висновків суду та спробу підмінити виконання судового рішення власним, нормативно необґрунтованим алгоритмом вчинення дій, що є неприпустимим в умовах дії принципу обов`язковості судових рішень.

Таким чином, суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Крім цього, суд вважає необхідним зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 подати новий звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі № 160/15396/25 із детальним поясненням щодо вчинених на виконання рішення суду дій у строк один місяць, з дати отримання копії цієї ухвали.

Керуючись ст. ст. 241-243, 256, 294, 295, 382, 382-1, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ІНФОРМАЦІЯ_1 у прийнятті звіту про виконання судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі № 160/15396/25.

Накласти штраф у розмірі 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок на керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Половину штрафу (50%) у розмірі 33 280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) гривень 00 копійок стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Половину штрафу (50%) у розмірі 33 280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) гривень 00 копійок стягнути на користь Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України, Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/21081100, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA118999980313090106000026007, Код класифікації доходів бюджету: 21081100).

Встановити ІНФОРМАЦІЯ_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі № 160/15396/25, з урахуванням висновків, викладених судом в цій ухвалі, який становить один місяць з дати отримання копії цієї ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук