Решение № 138829043, 14.07.2026, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

Справа № 477/573/26

Провадження № 2/477/1112/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Миколаїв

Вітовський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого у справі - судді Полішко В.В., з секретарем Хлибовою Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вітовського районного суду Миколаївської області за правилами загального позовного провадженняцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

20 березня 2026 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 .

Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку та земельної ділянки площею 0,1391 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний житловий будинок був придбаний у колгоспу ім. Коларова. Право власності за спадкодавцем було зареєстровано в КП «Вознесенське МБТІ» 12 серпня 1994 року.

Позивач звернулася до приватного нотаріуса Сапеги О.П. із заявою про прийняття спадщини. Нотаріусом їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 0,1391 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, позивачу відмовлено з підстав невідповідності поданих правовстановлюючих документів, що підтверджували право спадкодавця на нерухоме майно, а саме договір купівлі-продажу від 18 липня 1994 року не посвідчений нотаріально.

Нині захист спадкових прав позивача можливий лише шляхом визнання за нею права власності на спадкове майно в судовому порядку.

Від позивача до суду надійшла заява з проханням розглядати справу за її відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач Мішково-Погорілівська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області свого представника до суду не направила, причини суду не повідомила, відповідно до частини 7 статті 128 ЦПК України вважаються такою, що повідомлена судом належним чином про час і місце розгляду справи.

Справа розглядається в порядку загального позовного провадження про що судом постановлена відповідна ухвала 15 квітня 2025 року.

01 червня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, то, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, розглядаючи справу в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів, суд встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , про що виконкомом Коларівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області 06 лютого 2013 року складено актовий запис про смерть за № 4 та видано свідоцтво про смерть, серії НОМЕР_1 .

За життя ОСОБА_2 заповіт не склала.

Після смерті спадкодавця залишилася спадщина у вигляді житлового будинку та земельної ділянки площею 0,1391 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Земельна ділянка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,1391 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Житловий будинок належав померлій на підставі договору купівлі-продажу укладеного між ОСОБА_2 та колгоспом ім. Коларова 18 липня 1994 року, посвідченого секретарем виконкому Коларівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області 27 липня 1994 року, за реєстровим №146.

Вказане також підтверджується квитанцією до приходного ордеру №87 від 14 березня 1994 року та квитанцією № 018163 від 05 червня 2025 року, серії А,Б,В. Водночас без подальшого його нотаріального посвідчення.

З викладеного вбачається що сторонами були виконані всі умови передбачені у договорі купівлі-продажу від 18 липня 1994 року.

Право власності за спадкодавцем на вказаний житловий будинок було зареєстровано в КП «ММБТІ» 12 серпня 1994 року №362.

Відповідно до довідки виданої КП «ММБТІ» 17 червня 2025 року право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 станом на 28 грудня 2012 року зареєстровано за ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 18 липня 1994 року р№146/Коларівська сільська Рада народних депутатів трудящихся Жовтневого району Миколаївської області/зареєстровано в КП «ММБТІ» 12 серпня 1994 року р.№115.

Відповідно до статті 224 ЦК України (в редакції 1963 року), який був чинним на час спірних правовідносин, за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 227 ЦК України (в редакції 1963 року) договір купівлі-продажу житлового будинку, в якому хоча б однією із сторін є громадянин, підлягає нотаріальному посвідченню. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.

Водночас, на підставі частини 2 статті 47 ЦК України такий договір може бути визнаний судом дійсним, при умові, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що має місце по даній справі.

Згідно з частиною статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Однак, на підставі частини 2 статті 220 ЦК України такий договір може бути визнаний судом дійсним, при умові, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.

Відповідно до статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-ГУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

ОСОБА_1 є донькою померлої та спадкоємицею першої черги, що підтверджується свідоцтвом про її народження від 01 жовтня 1967 року, серії НОМЕР_2 , в якому в графі мати вказана ОСОБА_2 .

З огляду на Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 13 березня 2026 року № 00057098416 після реєстрації шлюбу 23 жовтня 1976 року з ОСОБА_3 , позивачкою було змінено прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».

28 лютого 1980 року шлюб було розірвано, про що 28 лютого 1980 року Жовтневим районним відділом ЗАГС Миколаївської області видано свідоцтво про розірвання шлюбу, серії НОМЕР_3 .

В подальшому 02 квітня 1980 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_6 та змінила прізвище на « ОСОБА_7 ». Вказане підтверджується свідоцтвом про шлюб від 02 квітня 1980 року № НОМЕР_4 .

Відповідно до інформації наданої виконавчим комітетом Мішково-Погорілівської сільської ради на момент смерті разом зі спадкодавцем були зареєстровані донька ОСОБА_1 , онук ОСОБА_8 , онука ОСОБА_9 .

Звернувшись до нотаріуса Сепеги О.П. із заявою про прийняття спадщини, позивачу було видано 26 вересня 2013 року свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,1391 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване в реєстрі за № 1154.

Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за позивачем 26 вересня 2013 року, відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 вересня 2013 року № 10043786.

Водночас приватним нотаріусом Сапегою О.П. позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказаний житловий будинок відмовлено з огляду на невідповідність поданого правовстановлюючого документа, що підтверджує право спадкодавця на нерухоме майно, а саме договір купівлі-продажу від 18 липня 1994 року не посвідчений нотаріально.

Дослідивши спадкову справу №31/2013, заведену після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом встановлено, що до приватного нотаріуса Жовтневого нотаріального округу Миколаївської області Сапеги О.П. із заявою про прийняття спадщини за законом звернулася донька померлої ОСОБА_1 .

Будь-які інші спадкоємці з відповідною заявою не зверталися.

Відповідно до пункту 4.15. Глави 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (далі Порядок), видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Згідно з пунктом 4.18 цього зазначеного Порядку - якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Статтею 1218 Цивільного кодексу України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1262-1265. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частиною 1 статті 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом статті 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Враховуючи, що спадкодавець ОСОБА_2 та колгосп ім. Коларова виконали всі істотні умови договору купівлі-продажу і відбулося повне виконання договору, позивач є спадкоємцем за законом, від відповідача на час розгляду справи будь-яких заперечень проти задоволення позову до суду не надходило, спадкоємці, що мають право на обов`язкову частину відсутні, та право позивача на спадщину гарантовано державою, однак оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку неможливе у зв`язку з обставинами, про які вказано вище, то, на підставі ст. ст. 1218, 1220,1223ЦК України, суд визнає заявлений позов, таким що підлягає задоволенню.

Керуючись статями 258, 259, 263, 265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової карки платника податку НОМЕР_5 , право власності на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис про смерть №4, складений виконкомом Коларівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області 06 лютого 2013 року).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня оголошення рішення суду.

Водночас, відповідно до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. Тобто, через Вітовський районний суд Миколаївської області.

Повне найменування сторін:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової карки платника податку НОМЕР_5 ;

відповідач Мішково-Погорілівська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області, адреса: вул. Миру, 38, с. Мішково-Погорілове Миколаївського району Миколаївської області, ЄДРПОУ 04375257.

Суддя В.В.Полішко