Решение № 138828906, 07.08.2026, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1895/25

2/467/161/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Явіци І.В.

за участю секретаря судового засідання Рожкової Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Вимоги позивача та доводи на їх обґрунтування

Звернувшись до суду із вказаним позовом, представник позивача посилався на те, що 28 березня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 28.03.2025-100000798.

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 3000 грн. строком на 217 днів по 30 жовтня 2025 року, зі сплатою процентів за користування кредитом за процентною ставкою «Стандарт» в розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом та процентною ставкою «Економ», у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами в яких застосовується процентна ставка «Стандарт» та сплатою комісії у розмірі 9% від суми кредиту, що становить 270 грн., а також комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 270 грн. у кожному з 2 чергових періодів наступних за першим черговим періодом.

Відповідно до умов договору кредитодавець надав позичальнику кредит шляхом перерахування позичальнику коштів на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, перерахувавши 28 березня 2025 року на рахунок позичальника грошові кошти в розмірі 3000 грн., в той час як відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 9960 грн., яка складається з: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3000 грн.; заборгованості по процентам в розмірі 4650 грн.; комісії за надання кредиту в розмірі 270 грн.; додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 540 грн.; неустойки в розмірі 1500 грн.

Посилаючись на те, що відповідач належним чином умови кредитного договору не виконав, позивач через свого представника просила суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 9960 грн. та судові витрати.

Процесуальні дії у справі

Спрощене провадження за цими вимогами було відкрите ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 05 січня 2026 року після отримання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування відповідача - фізичної особи.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 18 березня 2026 року, на підставі клопотання відповідача, від ТОВ «Споживчий центр» та АТ КБ «ПриватБанк» витребувано докази.

Позиції сторін

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, про його дату, час і місце повідомлялась належно кожного разу, згідно позовної заяви просила провести розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач до суду не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлялась шляхом направлення судових повісток за адресою зареєстрованого місця проживання, адресою місця проживання вказаною відповідачем у поданій до суду заяві та публікації оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

В свою чергу від відповідача надійшла зава згідно якої остання просила суд прийняти рішення про відмову по суті позову у її відсутність, оскільки не може бути присутньою через особисті обставини. Позовні вимоги вважає необґрунтованими та недоведеними, оскільки відповідно до ст. 81 ЦПК України обов`язок доказування покладається на позивача, однак позивачем не доведено: факт укладення договору саме із нею; отримання нею грошових коштів; правомірності нарахування процентів та штрафів; дотримання вимог Закону України «Про споживче кредитування».

За такого, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, позаяк, жоден із учасників справи у судовому засіданні присутнім не був.

Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин з посиланням на докази, а також оцінка аргументів, наведених учасникам справи

У свою чергу, суд, дослідивши надані позивачем докази, оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, а також достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні доказів, виходив із такого.

Зокрема, суд установив, що 28 березня 2025 року ТОВ «Споживчий центр» було здійснено пропозицію про укладення кредитного договору (оферта) у порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», якою визначено порядок укладення електронного кредитного договору, умови надання і повернення кредиту, права та обов`язки сторін та іншу важливу інформацію щодо умов запропонованого договору.

В свою чергу, ОСОБА_2 28 березня 2025 року звернулась до ТОВ «Споживчий центр» з заявкою, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою він ознайомився 28 березня 2025 року, та становить електронний договір, згідно якої просила надати їй кредит в розмірі 3000 грн. строком на 217 днів, а саме до 30 жовтня 2025 року, шляхом їх перерахування за реквізитами електронного платіжного засобу № 4149-60хх-хххх-9405.

При цьому ОСОБА_2 погодилась, що процентна ставка «Стандарт» становить 1% за 1 день користування кредитом та застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів та процентна ставка «Економ» становить 0,5% за 1 день користування кредитом та застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт».

Також, ОСОБА_2 погодилась, що комісія пов`язана з наданням кредиту становить 9% від суми кредиту та дорівнює 270 грн.

Крім того, сторони дійшли згоди, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 270 грн. у кожному з 2 чергових платежів , наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування встановлюється за організацію та забезпечення надання інформації підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті, та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані, однак надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості.

До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства.

Вказана заявка також містить графік платежів із зазначенням дати здійснення таких платежів, їх розміру та розміру їх складових.

Згідно вказаної заявки від 28 березня 2025 року, ОСОБА_2 підтвердив, що їй надані та вона отримала інформацію, зазначену в . 1, 5 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», примірник цього договору, паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».

Електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором Е497підтверджено прийняття пропозиції (акцепт) на укладення електронного кредитного договору, невід`ємною частиною якого є заявка до кредитного договору № 28.03.2025-100000798 від 28 березня 2025 року.

Згідно повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 23 грудня 2025 року, останнє 28 березня 2025 року на підставі договору про переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01 квітня 2024 року, укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Універсальні платіжні системи», здійснило переказ коштів у розмірі 3000 грн. на номер картки НОМЕР_1 з призначенням платежу: видача за договором № 28.03.2025-100000798, номер транзакції в системі iPay.ua - 693397037.

Матеріали справи також містять копію свідоцтва про розірвання шлюбу, з якого встановлено, що ОСОБА_2 внаслідок розірвання шлюбу змінено прізвище на ОСОБА_3 .

Як вбачається з повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» від 21 травня 2026 року на ім`я ОСОБА_4 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 на яку 28 березня 2025 року здійснено зарахування коштів на суму 3000 грн.

Проте, як слідує із матеріалів справи, відповідач умов укладеного кредитного договору належним чином не виконала, внаслідок чого, відповідно до розрахунку заборгованості за договором та картки субконто, ОСОБА_2 має заборгованість за договором № 28.03.2025-100000798 в розмірі 9960 грн., яка складається з: основного боргу в розмірі 3000 грн.; процентів в розмірі 4650; комісії за надання кредиту в розмірі 270 грн.; комісії за обслуговування в розмірі 540 грн.; неустойки в розмірі 1500 грн.

У свою чергу, суд, дослідивши надані позивачем докази, оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, а також достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні доказів, виходив із такого.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Частиною 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем існували зобов`язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов`язань.

Боржник зобов`язаний, як це передбачено ч. 1 ст. 527 ЦК України, виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом п. 4 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, нормами Закону України «Про споживче кредитування» кредитору надано право встановлювати в договорі умову щодо комісії пов`язаної з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, а також відносити плату за такі послуги до загальних витрат за споживчим кредитом.

Відповідно до статті 610 вказаного Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 цього ж Кодексу передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу зазначеного вище, саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами договору та прострочення позичальником зобов`язання, а на відповідача - обов`язок довести належне виконання договірних зобов`язань чи спростувати розмір існуючої заборгованості у разі заперечення проти вимог позивача, або ж право визнати позовні вимоги повністю чи частково.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У відповідності до інформаційного повідомлення позичальника, що є додатком до кредитного договору № 28.03.2025-100000798 від 28 березня 2025 року ОСОБА_2 контактним телефоном зазначено НОМЕР_3 .

В свою чергу ТОВ «СМ Універсал» від 30 березня 2026 року надало підтвердження, що на номер абонента НОМЕР_4 28 березня 2025 року було доставлено SMS-повідомлення з текстом «Код підтвердження Е497 до Договору».

Вказаний одноразовий ідентифікатор було введено відповідачем з метою підписання кредитного договору, що має своє відображення у відповідному договорі.

Про належність вищезазначеного номеру телефону відповідачу свідчить повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» від 21 травня 2026 року, оскільки такий знаходиться в анкетних даних ОСОБА_4 та є фінансовим номером за карткою № НОМЕР_1 , емітованою на її ім`я.

Крім того, судом досліджено візуальну форму послідовності дій учасників електронної комерції (кредитора та позичальника), щодо укладення електронного договору і інформаційно-телекомунікаційній системі за договором № 28.03.2025-100000798 від 28 березня 2025 року, яка відображає дії сторін договору щодо порядку укладення такого договору.

Що стосується надання відповідачу коштів кредиту у розмірі та строки передбачені договором, то таке підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями ТОВ «Універсальні платіжні системи» від 23 грудня 2025 року та АТ КБ «ПриватБанк» від 21 травня 2026 року.

За такого, суд вважає, що позивачем у встановленому порядку доведено факт укладення між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем кредитного договору та факт надання відповідачу кредитних коштів, тобто факт належного виконання первісним кредитором договірних зобов`язань щодо надання коштів кредиту.

Таким чином, твердження відповідача про недоведеність укладення електронного кредитного договору саме із нею та отримання нею грошових коштів спростовується матеріалами справи.

В свою чергу, відповідач у судове засідання не з`явилась, своїм правом на подання доказів на підтвердження належного виконання умов кредитного договору не скористалась, розміру заборгованості не спростувала.

Таким чином, у ракурсі установлених фактичних обставин щодо неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, ураховуючи наведені вище правові норми, які регулюють відносини, що виникли між сторонами, суд вважає правомірними вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості, яка складається з заборгованості за тілом кредиту, заборгованості за процентами та комісією.

При цьому, суд перевірив правильність нарахування позивачем складових заборгованості, як то, щодо заборгованості за тілом кредиту, процентами за користування кредитом та комісією, нарахованими згідно умов договору на дійсну заборгованість відповідача і вважає ці розрахунки в цій частині вірними, позаяк, вони відповідають вимогам закону.

Отже, суд робить висновок, що права позивача порушені відповідачем через неналежне виконання нею умов укладеного кредитного договору та непогашення дійсної заборгованості, а тому вони підлягають захисту шляхом стягнення на його користь установленої судом заборгованості, яка складається з заборгованості за тілом кредиту, заборгованості за процентами за користування кредитом та комісією, яка у цій справі є підтвердженою належними, допустимим і достовірними доказами, у тому числі й їх сукупністю.

Однак, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача неустойки, суд вважає, що такі не підлягають задоволенню, оскільки у відповідності до підпункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, а неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитні відносини між сторонами у справі виникли 28 березня 2025 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.

Отже, відповідач відповідно до вимог підпункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільнена від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені).

Щодо посиланні позивача на те, що Закону України «Про споживче кредитування» є спеціальним законом, що регулює правовідносини споживчого кредитування, а тому нарахована неустойка за невиконання умов кредитного договору підлягає сплаті відповідачем, суд задача наступне.

За змістом ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Так основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови ВС від 10 жовтня 2018 року у справі № 362/2159/15-ц.

Водночас пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

З системного аналізу як приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», про які вказано позивачем, так і п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вбачається, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Крім того, Верховний суд у постанові Пленуму Верховного Суду від 07 лютого 2025 року № 6 зазначає, що пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України не може розглядатись як порушення права кредитора на мирне володіння майном, оскільки такі заходи мають тимчасовий характер та спрямовані на захист інтересів боржника в умовах воєнного стану.

Таким чином, позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Як наслідок, цей позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо питання розподілу судових витрат

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збірпокладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2057,59 грн. судового збору, що становить 84,94 відсотків задоволених вимог.

З цих підстав, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 28.03.2025-100000798 від 28 березня 2025 року в розмірі 8460 (вісім тисяч чотириста шістдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2057 (дві тисячі п`ятдесят сім) грн. 59 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області на протязі 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А);

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Суддя Ірина Явіца