№ 138823213, 03.08.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/3572/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 серпня 2026 року Суддя Обухівського районного суду Київської області Кравченко М.В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Обухівського РУП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Київ, українку, громадянку України, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , фізичну особу-підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,

по ч. 3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06.06.2026 року ухилилась від виконання передбачених законодавством обов`язків, щодо виховання свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 05.06.2026 року близько 21 год. 30 хв., перебуваючи за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, на центральному пляжі, поблизу вулиці Соснова, керував квадроциклом, при цьому не маючи відповідних документів на право керування. Своїми діями ОСОБА_1 скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Під час складення протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не заперечила, в письмових поясненнях зазначила, що доки її не було вдома, її неповнолітній син взяв без дозволу та без документів квадроцикл, належний їй і поїхав на пляж в м. Українка Обухівського району Київської області та почав на пляжі дрифтувати, при цьому не реагуючи на зауваження людей, внаслідок чого мало не збив людей.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечила свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення , передбаченого ч. 3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, просила закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, пояснила, щ не ухилялася від виконання передбачених законодавством обов`язків, щодо виховання свого неповнолітнього сина. Просила закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснили, що 05.06.2026 року приблизно о 21 годині 20 хвилин вони стали свідками порушення громадського порядку, оскільки на пляж в м. Українка Обухівського району Київської області поблизу вул. Соснової, приїхало 5 квадроциклів за кермом яких були підлітки та почали їздити по пляжу, тим самим створюючи небезпеку для людей, які там відпочивали, на зауваження вони не реагували, після чого було викликано поліцію, коли на виклик приїхали працівники поліції, підлітки почали тікати та ледь на неїхали на людей. Одним із таких водіїв квадроцикла був неповнолітній син ОСОБА_1 , яка прибувши на місце події належно не реагувала на протиправні дії сина, критичне ставлення до події не демонструвала.

Згідно ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі сурового додержання законності.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При оцінці доказів, наданні правової оцінки позиції сторони захисту та вирішенні клопотання про закриття провадження слід зважити на наступне.

Частина 3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Таке ухилення може полягати в різних формах як навмисних дій, так і бездіяльності у виконанні батьківських обов`язків щодо дитини, визначені законом.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, проявляється в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Згідно з положеннями ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Згідно ст. 8 Закону України «Про дитинство», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Статтею 35 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доводиться доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема:

- даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 975010 від 06.06.2025 року;

- усними і письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 , яка викликала працівників поліції та повідомила, що неповнолітні особи на квадроциклах по центральному пляжі в м. Українка Обухівського району Київської області також вона здійснювала на свій телефон відеозапис події;

- усними і письмовими поясненнями свідка ОСОБА_6 , яка зазначила, що 05.06.2026 року вона була свідком подій, як неповнолітні на квадроциклах їздили по міському пляжу;

- усними і письмовими поясненнями свідка ОСОБА_5 , яка зазначила, що була свідком подій 05.06.2026 року, як на пляж приїхало 5 квадроциклів, за кермом яких перебували підлітки та почали їздити по пляжу створюючи небезпеку для відпочиваючих та порушуючи громадський порядок, на зауваження людей не реагували, після чого було здійснено виклик працівників поліції. По приїзду працівників поліції, дані особи почали тікати, при цьому ледь не наїхали на неї та інших людей, які там були;

- рапортом Обухівського РУП ГУНП в Київській області від 05.06.2026 року з якого вбачається кількість викликів здійснених на лінію «102» різними особами;

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та нішу подію від 05.06.2026 року;

Вказані докази суддею приймаються до уваги, оскільки вони не викликають сумнівів чи протиріч, підтверджують обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи.

Так, з пояснень ОСОБА_1 вбачається, що їй відомо про те, її син їздить на квадроциклі, будучи неповнолітнім і не досягши віку, з якого це є дозволеним, а також не маючи відповідних дозвільних документів. Більш того, вона дозволяла сину це робити, що вказує на усвідомлене спонукання неповнолітньої дитини на порушення законодавства.

Слід зважити на те, що центральний пляж в м. Українка Обухівського району Київської області не є дорогою, є місцем відпочинку загального користування, де в літній час перебуває багато людей.

Таким чином, наявними у матеріалах справи письмовими доказами об`єктивно підтверджується, що неповнолітній син ОСОБА_1 керував належним їй квадроциклом без номерних знаків та реєстрації, не отримавши права керування в установленому законом порядку, без нагляду дорослих самостійно рухався квадроциклом на центральному пляжі в м. Українка Обухівського району Київської області, внаслідок чого піддано ризику життя та здоров`я неповнолітньої дитини.

Доводи ОСОБА_1 нічим об`єктивно не було підтверджено, посилання на окремі обґрунтування і твердження щодо відношення матері до принципів виховання дитини не вказують на наявність обставин, які б спростовували викладені в протоколі відомості про вчинення правопорушення та не можуть слугувати достатньою підставою для звільнення від адміністративної відповідальності, оскільки відповідно до ч.ч.1, 2 ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, піклуватися про здоров`я дитини.

З урахуванням викладеного, суд відхиляє позицію ОСОБА_1 і приходить до висновку про те, що внаслідок поведінки матері було поставлено під загрозу життя та здоров`я неповнолітньої дитини, який у темну пору доби без нагляду дорослих безконтрольно користувався квадроциклом на центральному пляжі в м. Українка Обухівського району Київської області.

Приймаючи дане рішення, керуюсь принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 поза розумним сумнівом доводиться письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Під час розгляду справи в суді, обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення спростовані не були, будь-яких належних і допустимих доказів, які б спростовували надані суду докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення під час розгляду справи не подано, тому суд вважає винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведеною.

Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

У відповідності до ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, які відповідно до ст. 34 Кодексу України про адміністративні правопорушення пом`якшували відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Обставин, які відповідно до ст. 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення обтяжували відповідальність, судом не встановлено.

При обранні виду стягнення суд приймає до уваги індивідуальні особливості особи винної, яка не проявила жодних ознак критичної оцінки скоєного, не вжила жодних заходів, щоб переконливо продемонструвати суду достовірність своїх доводів та належність своєї участі у вихованні неповнолітньої дитини. Схвалення нею описаної у протоколі неправомірної поведінки свого неповнолітнього сина, заперечення неправомірності його дій в суді, на думку суду, з високим степенем вірогідності свідчать про неусвідомлення матір`ю необхідності і важливості роз`яснення неповнолітній дитині небезпечності подібних діянь для його власного життя і здоров`я, а також протиправності таких діянь в силу чинного законодавства. Відтак, подібні доводи вказують на ризик повторення аналогічного правопорушення.

На підставі сукупності досліджених доказів, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, матеріальний стан, наявність постійного місця роботи, виходячи з доведеності вини порушника та неусвідомленні важливості належної участі у вихованні дитини, продемонстрованої під час судового розгляду, з метою недопущення вчинення аналогічних правопорушень та виховання особи в дусі додержання законів України, вважаю за необхідне призначити стягнення в межах санкції ч. 3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в максимальному розмірі, оскільки на думку суду застосування до неї саме такого виду адміністративного стягнення є достатнім заходом впливу для виправлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових правопорушень в подальшому.

Згідно ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст. ст. 23, 26, 33, 34, 35, 40-1, 184 ч.1, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп., на користь держави (Одержувач: Обух. УК/м.Обухів/21081100, ЄДРПОУ: 37955989, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.), рахунок отримувача: UA898999980313020106000010449, ККДБ: 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції»)

Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Державної судової адміністрації України на рахунок № UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача Казначейство України (УАП); отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106 судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп. згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга, подається до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби та з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного відповідній статті Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Строк пред`явлення до виконання постанови 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Суддя М.В.Кравченко