Решение № 138821641, 30.07.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/856/26

Провадження № 2/161/2508/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Присяжнюк Л.М.,

за участю секретаря с/з Ващук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчий комітет Луцької міської ради, до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В:

14.01.2026 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визначення місця проживання малолітньої дитини, мотивуючи свій позов тим, що в 2021 році у нього з відповідачкою народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вказує, що самостійно займається вихованням сина, утримує його, здійснює за ним постійний догляд, якого він потребує, між ним та дитиною склались стійкі психологічні контакти та прив`язаність один до одного.

Разом з тим, відповідачка, як матір дитини страждає на епілептичні приступи та має епілептичну хворобу. Дані приступи проявляють себе неочікувано, можуть проявити себе у будь-який момент часу, що ускладнюють можливість здійснювати нею самостійний догляд за дитиною.

Ухвалою судді від 19.01.2026 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито загальне позовне провадження і призначено підготовче засідання.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали свої вимоги з підстав, зазначених у позові. Позивач додатково долучив до матеріалів справи військово-обліковий документ сформований 08.07.2026 на ім`я ОСОБА_1 , який підтверджується факт бронювання з відстрочкою по мобілізації до 23.04.2027 року.

Відповідачка та її представник позов заперечили та додатково пояснили, що дійсно з нею трапляються епізодичні втрати свідомості, епілептичні напади та втрата пам`яті внаслідок чого змушена користуватись записником.

Представник третьої особи у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог, висновок органу опіки та піклування підтримала з підстав, викладених у ньому.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, дослідивши і об`єктивно оцінивши наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, встановив таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 (а.с. 5).

Батьки дитини проживають окремо, повсякденний догляд за дитиною здійснює позивач, самостійно забезпечує його потреби та утримання.

Згідно витягу з Реєстру територіальної громади від 22.07.2024 року № 2024/008705705 встановлено, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач згідно витягу з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості №ВР-004426097, станом на 15.07.2024 до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Встановлено, що ОСОБА_3 проживає разом із своїм батьком за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом обстеження умов проживання, складеного службою у справах дітей, згідно якого: дитина комфортно почувається в сім`ї, стосунки з батьком щирі, доброзичливі; батько сам займається вихованням малолітнього сина, матеріально утримує, забезпечує всім необхідним; дитина має окрему кімнату, облаштовану всім необхідним для повноцінного життя та розвитку; забезпечена одягом, взуттям, продуктами харчування.

Надаючи правову оцінку встановленим у судовому засіданні фактичним обставинам справи, суд керується такими нормами права.

Згідно частини 3 статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Суд констатує, що національне законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Згідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 141 Сімейного кодексу України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статті 153 Сімейного кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Частина 4 статті 29 Цивільного кодексу України встановлює правило згідно з яким, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою (стаття 160 Сімейного кодексу України).

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина 1 статті 161 Сімейного кодексу України).

Тлумачення частини 1 статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Як встановлено судом позивач має стабільний дохід, так як працевлаштований та має бронювання з відстрочкою від мобілізації.

Разом зі тим, як встановлено судом з дослідженої трудової книжки відповідачка не працевлаштована, немає постійного доходу та у зв`язку хворобою проживає в своїх батьків окремо від позивача та дитини.

Частинами 4, 5 статті 19 Сімейного кодексу України визначено, що при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

При цьому орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

За положеннями частини 1 статті 3, частини 1 статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно із судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Європейський суд з прав людини у справі «М.С. проти України» (рішення від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13) вказав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

Аналіз наведених норм права та практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, а тому у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже потім права батьків.

Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Таким чином, при вирішенні спорів про визначення місця проживання дитини доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини, судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 26 травня 2021 року у справі № 309/1760/16-ц.

Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи стан здоров`я відповідачки, яка страждає не епілептичну хворобу, відсутність факту реєстрації шлюбу між сторонами, різні місця проживання останніх і дитини, враховуючи висновок Служби у справах дітей та вищевикладене і перше за все інтереси малолітньої дитини, її вік, психологічний стан, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, суд доходить висновку про визначення місця проживання дитини з батьком ОСОБА_1 , оскільки це відповідає найкращому забезпеченню інтересів малолітнього ОСОБА_3 .

При цьому суд бере до уваги висновок органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , що затверджений рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 424-1 від 15 липня 2026 року, оскільки він є обґрунтованим, мотивованим та таким, що відповідає інтересам дитини.

Також суд зазначає, що визначення місця проживання дитини з батьком не впливатиме на їх взаємовідносини з матір`ю, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

Мама дитини, яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того з ким дитина буде проживати.

Отже, суд вважає, що найкращим інтересам дитини буде відповідати визначення її місця проживання разом із батьком.

Водночас позовна вимога в частині визначення за батьком факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини задоволенню не підлягає. Визначення судом місця проживання дитини з одним із батьків не змінює встановленого законом обсягу батьківських прав та обов`язків іншого з батьків та не є підставою для усунення його від участі у вихованні та утриманні дитини. Таким чином проживання дитини з батьком не звільняє матір від обов`язку щодо її утримання та не позбавляє її права та обов`язку брати участь у вихованні дитини.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 77-81, 83, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчий комітет Луцької міської ради, до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком - ОСОБА_1 .

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Волинського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Луцької міської ради, 43025, Волинська обл., місто Луцьк, вулиця Хмельницького Б., будинок 19, Код ЄДРПОУ 04051327;

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст судового рішення виготовлено 07.08.2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК