Решение № 138821079, 07.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. ХарківСправа № 922/1846/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши заяву (вх.№18830 від 03.08.2026) представника Фізичної особи-підприємця Бурлакова Дениса Сергійовича адвоката Мотальової-Кравець Валерії Юріївни про ухвалення додаткового рішення по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИГІДНА ПОКУПКА» (38164, Полтавська обл., Полтавський р-н, смт. Опішня, вул. Свято-Михайлівська, 3-б; код ЄДРПОУ: 41130363) до Фізичної особи-підприємця Бурлакова Дениса Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; адреса ВПО: АДРЕСА_2 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

26.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИГІДНА ПОКУПКА» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Бурлакова Дениса Сергійовича, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Бурлакова Дениса Сергійовича на користь Товариством з обмеженою відповідальністю «ВИГІДНА ПОКУПКА» заборгованість у розмірі 81 250,00 грн, а також судові витрати, а саме 2 663,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.07.2026 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИГІДНА ПОКУПКА» до Фізичної особи-підприємця Бурлакова Дениса Сергійовича про стягнення заборгованості відмовлено.

03.08.2026 до суду надійшла заява представника Фізичної особи-підприємця Бурлакова Дениса Сергійовича адвоката Мотальової-Кравець Валерії Юріївни (вх.№18830 від 03.08.2026) про ухвалення додаткового рішення, в якому просить суд ухвалити додаткове рішення у справі №922/1846/26, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИГІДНА ПОКУПКА» на користь Бурлакова Дениса Сергійовича судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.08.2026 заяву представника Фізичної особи-підприємця Бурлакова Дениса Сергійовича адвоката Мотальової-Кравець Валерії Юріївни (вх.№18830 від 03.08.2026) про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду.

06.08.2026 через кабінет Електронного суду від представника позивача надійшло заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення (вх.№19260 від 06.08.2026).

Відповідно до ч.3 ст.244 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву представника Фізичної особи-підприємця Бурлакова Дениса Сергійовича адвоката Мотальової-Кравець Валерії Юріївни (вх.№18830 від 03.08.2026) про ухвалення додаткового рішення, суд виходить з наступного.

У відзиві на позовну заяву відповідач надав попередній орієнтовний розрахунок судових витрат на правничу допомогу на суму 10 000,00 грн.

У заяві про ухвалення додаткового рішення відповідач просить суд стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як зазначено у частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 2, 3 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Також, суд зазначає, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, суд приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п.80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 та п.268 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Суд також враховує позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, де зазначено, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати: консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, з означених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

За змістом пункту 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частин третьої, четвертої та шостої статті 28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

У своїх рішеннях у справах "Баришевський проти України" від 26.02.2015, "Гімадуліна та інші проти України" від 10.12.2009, "Двойних проти України" від 12.10.2006, "Меріт проти України" від 30.03.2004, "East/West Jinnee Limited" проти України" від 23.01.2014 ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Сформована практика Європейського суду з прав людини заснована на тому, що заявник має право на відшкодування витрат в розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений. Зокрема, у справі "Неймайстер проти Австрії" було вирішено, що витрати на правову допомогу присуджуються в тому випадку, якщо вони були здійснені фактично, були необхідними і розумними в кількісному відношенні (пункт 43 рішення "Неймайстер проти Австрії").

Дослідивши матеріали справи суд констатує, що правовідносини між відповідачем та адвокатом Мотальовою-Кравець Валерією Юріївною на момент розгляду справи Господарським судом Харківської області підтверджуються договором про надання правової допомоги б/н від 15.06.2026.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу адвоката у розмір 10 000,00 грн позивача надав суду детальний опис робіт та копію акту прийому-передачі наданих послуг від 15.06.2026.

Суд зазначає, що надані відповідачем документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно п.1.1. вказаного Договору, Адвокат приймає доручення Клієнта щодо надання правової допомоги з питань захисту прав і представлення інтересів Клієнта цивільній справах щодо судової справи № 922/1846/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИГІДНА ПОКУПКА» про стягнення заборгованості за договорами, а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар за надану правову допомогу, а також відшкодувати фактичні витрати Адвоката, пов`язані з виконання доручення Клієнта.

Відповідно до п.2.1., за послуги щодо надання правової допомоги Клієнт виплачує Адвокату гонорар у розмірі 10 000 (десять тисяч) 00 грн.

Згідно детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом на виконання умов до договору про надання правової допомоги № б/н від 15.06.2026 року адвокатом було надано відповідачу наступні послуги:

- "усна консультація", витрачений час 1 година, вартість послуги 1 500,00 грн;

- "складання відзиву на позовну заяву про стягнення заборгованості до Господарського суду Харківської області по справі № 922/1846/26", витрачений час 4 година, вартість послуги 6 000,00 грн;

- "складання та подання додаткових пояснень, заяв, клопотань та інших процесуальних документів по справі", витрачений час 2 година, вартість послуги 2 500,00 грн.

Загальна вартість наданих послуг складає 10 000,00 грн.

Згідно акту прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги № б/н від 15.06.2026 загальна вартість наданих послуг складає 10 000,00 грн.

Пунктом 1 частини 4 статті 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

В силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Відповідно до положень частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту наведених вище положень статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

У запереченні представник позивача просить суд відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з ТОВ Вигідна покупка в повному обсязі.

Представник позивача зазначив, що Товариство не погоджується із заявою відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню. Надані відповідачем документи викликають обґрунтовані сумніви щодо реальності та об`єктивності визначення заявленого розміру витрат. Так, договір про надання правової допомоги укладений 15.06.2026, тобто ще до завершення розгляду справи, а акт приймання-передачі послуг датований тією ж датою. Водночас саме на момент укладення договору та підписання акта об`єктивно не міг бути відомий остаточний обсяг правничої допомоги, який фактично знадобиться у цій справі. Зокрема, на той момент було неможливо передбачити, чи виникне необхідність у підготовці додаткових процесуальних документів, пояснень, заперечень, заяв чи інших процесуальних дій, які могли бути зумовлені подальшим перебігом судового розгляду. Незважаючи на це, сторонами вже було визначено фіксований розмір гонорару, а також оформлено акт про нібито повне надання відповідних послуг. Більше того, безпосередньо у договорі вже визначено конкретний розмір винагороди адвоката - 10 000 грн, хоча станом на дату його укладення фактичний обсяг роботи ще не був остаточно сформований. Така обставина свідчить, що вартість правничої допомоги була визначена наперед, без прив`язки до реального обсягу процесуальних дій, які фактично будуть виконані у справі. Наданий детальний опис робіт також не усуває наведених сумнівів, оскільки він був сформований вже після того, як сторонами попередньо визначено вартість послуг. За таких обставин сам по собі перелік процесуальних дій та зазначення часу, витраченого на їх виконання, не підтверджують, що саме такий обсяг часу був фактично витрачений адвокатом, а не сформований ретроспективно під уже погоджений розмір гонорару. Таким чином, наведені відповідачем документи підтверджують існування договірних відносин між адвокатом та клієнтом, однак самі по собі не доводять реальність, необхідність та співмірність витрат, які заявлені до компенсації за рахунок іншої сторони.

На думку представника позивача, заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не підтверджує їх фактичної необхідності, обґрунтованості та співмірності критеріям, визначеним статтями 126, 129 Господарського процесуального кодексу України. Наведені відповідачем документи свідчать про попереднє погодження сторонами фіксованого розміру гонорару ще до завершення розгляду справи та до визначення остаточного обсягу процесуальних дій, що ставить під сумнів реальність розрахунку заявлених до компенсації витрат. Крім того, дана справа не відзначалася підвищеною складністю, не вимагала виконання значного обсягу процесуальної роботи чи застосування складних правових конструкцій, а відтак заявлена до стягнення сума не відповідає принципам розумності та співмірності судових витрат.

Оцінюючи доводи представника позивача, викладені у запереченні на заяву про ухвалення додаткового рішення, суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не спростовують наявності підстав для задоволення заяви відповідача, з огляду на наступне.

Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Як було встановлено судом, на підтвердження понесених витрат відповідачем надано договір про надання правової допомоги від 15.06.2026, детальний опис виконаних адвокатом робіт та акт приймання-передачі наданих послуг. Зазначеними документами підтверджується, що адвокат прийняв на себе зобов`язання щодо представництва інтересів відповідача у справі №922/1846/26, а розмір погодженого сторонами гонорару становить 10 000,00 грн. Детальним описом робіт підтверджено надання адвокатом консультації, підготовку відзиву на позовну заяву, а також складання й подання інших процесуальних документів у справі, загальна вартість яких становить 10 000,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.

Положення статті 126 Господарського процесуального кодексу України допускають компенсацію як уже сплачених витрат, так і тих, які сторона має сплатити відповідно до договору.

Фактично заявлена відповідачем до відшкодування сума визначена сторонами п.2.1. договору про надання правової допомоги як єдина неподільна винагорода, при цьому сторонами визначено вартість кожної окремої послуги в детальному описі та акті приймання-передачі. В свою чергу акт приймання-передачі містить погодинний розрахунок виконаних робіт, зазначення часу, витраченого адвокатом на виконання кожної процесуальної дії та вартості окремих видів послуг.

Водночас, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21, згідно якої подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Сам по собі факт укладення договору про надання правової допомоги та підписання акта приймання-передачі послуг однією датою не свідчить про відсутність факту надання правничої допомоги чи про фіктивність відповідних документів. Господарське процесуальне законодавство та Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не містять вимог щодо обов`язкового оформлення акта лише після завершення судового розгляду або щодо заборони визначення сторонами фіксованого розміру гонорару на момент укладення договору. Навпаки, розмір гонорару визначається виключно за домовленістю між адвокатом та клієнтом і може бути встановлений у фіксованій сумі.

Посилання позивача на те, що остаточний обсяг процесуальних дій на дату укладення договору не був відомий, не спростовує реальності наданих послуг та не свідчить про недійсність чи недопустимість поданих доказів. Надані відповідачем документи містять конкретний перелік виконаних адвокатом робіт із зазначенням їх змісту, витраченого часу та вартості, а матеріали справи підтверджують здійснення адвокатом відповідного представництва інтересів відповідача під час розгляду справи.

Щодо доводів позивача про неспівмірність заявлених витрат суд зазначає, що відповідно до частин п`ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє відповідне клопотання. При цьому зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу можливе лише за наявності належного обґрунтування їх неспівмірності зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та часом, витраченим на їх виконання.

Однак, у поданих запереченнях позивач фактично висловлює незгоду із заявленою сумою витрат та наводить власне бачення щодо складності справи, однак не подає належних і допустимих доказів, які б свідчили про неспівмірність витрат, не спростовує детальний опис виконаних адвокатом робіт та не доводить, що заявлений до відшкодування розмір гонорару є явно завищеним або не відповідає характеру виконаної правничої допомоги.

Оцінюючи надані сторонами докази у їх сукупності відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами підтверджено існування договірних відносин з адвокатом, обсяг наданої професійної правничої допомоги та погоджений сторонами розмір гонорару у сумі 10 000,00 грн, який є співмірним предмету спору, ціні позову, характеру виконаних адвокатом процесуальних дій та не спростований позивачем належними доказами.

З огляду на зазначене, враховуючи, що рішенням Господарського суду Харківської області від 28.07.2026 у задоволенні позову відмовлено повністю, а відповідно до пункту 2 частини першої та пункту 1 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати у такому випадку покладаються на позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИГІДНА ПОКУПКА» на користь Фізичної особи-підприємця Бурлакова Дениса Сергійовича витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 237, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву (вх.№18830 від 03.08.2026) представника Фізичної особи-підприємця Бурлакова Дениса Сергійовича адвоката Мотальової-Кравець Валерії Юріївни про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИГІДНА ПОКУПКА» (38164, Полтавська обл., Полтавський р-н, смт. Опішня, вул. Свято-Михайлівська, 3-б; код ЄДРПОУ: 41130363) на користь Фізичної особи-підприємця Бурлакова Дениса Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; адреса ВПО: АДРЕСА_2 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне додаткове рішення складено 07.08.2026.

Суддя Т.О. Пономаренко