Решение № 138819835, 07.08.2026, Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 708/1603/25

Провадження № 2/708/149/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Чигирин

Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Попельнюха А. О.,

з участю:

секретаря судових засідань Омельченко Ю. М.,

представниці ОСОБА_1 адвоката Гунько О. Є.,

представниці ОСОБА_2 адвоката Ракоїд Л. В.,

розглянув у відритому судовому засіданні в залі судових засідань Чигиринського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Черкаської міської ради, про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Черкаської міської ради, про визначення місця проживання дитини та

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Єлісєєва Д. О. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини. На обґрунтування поданого позову зазначила, що 25.01.2022 між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що зроблений відповідний актовий запис № 74.

Подружні відносини між сторонами припинені. Сторони не ведуть спільне господарство та проживають окремо. На момент звернення до суду сторони перебувають у процесі розірвання шлюбу.

Від шлюбу сторони мають спільну малолітню дитину, а саме доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з моменту народження постійно проживає та виховується позивачкою. З метою захисту прав дитини, офіційного закріплення її місця проживання та вирішення спірних питань, які можуть виникнути після розірвання шлюбу (зокрема, щодо виїзду дитини за кордон), ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом.

Позивачка повністю забезпечує повсякденний догляд за дитиною, її безпеку, харчування та дотримання режиму. Саме ОСОБА_1 несе основне навантаження з виховання, що відповідає віковим потребам малолітньої дитини. Зокрема дитина відвідує заклад денного догляду та освіти, що свідчить про активну участь матері у соціалізації та розвитку дитини. Матір контролює стан здоров`я дитини, дотримується календаря профілактичних щеплень, що демонструє відповідальність позивачка за станом здоров`я дитини. Крім того, за адресою проживання дитини створені належні санітарно-гігієнічні та побутові умови, необхідні для гармонійного розвитку дитини, її відпочинку та ігор. Дитина має особистий простір, обладнаний відповідно до її віку.

ОСОБА_1 вважає, що за відсутності судового рішення про визначення місця проживання дитини відповідач буде систематично вчиняти їй перешкоди щодо її проживання з дитиною, що стало підставою звернення до суду.

Просить суд визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 .

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 21.01.2026 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначена до підготовчого засідання.

У визначений судом строк відповідач ОСОБА_4 через свою представницю адвоката Ракоїд Л. В. подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечував у повному обсязі. На обґрунтування наявних заперечень зазначив, що метою подання зазначеного позову та визначення місця проживання дитини разом із матір`ю є вирішення спірних питань, у тому числі щодо можливості виїзду дитини за кордон без згоди батька. Водночас визначення місця проживання дитини виключно з матір`ю без урахування усіх істотних обставин справи, зокрема участі батька у вихованні, матеріальному забезпеченні та розвитку дитини, не відповідатиме принципу забезпечення найкращих інтересів дитини. Крім того, виїзд малолітньої ОСОБА_3 разом із матір`ю на невизначений термін створюватиме перешкоди у вихованні та спілкуванні із нею, що матиме наслідком руйнування зв`язків із сім`єю, до якої належить як батько, так і мати дитини. Позивачка ОСОБА_1 не є власницею житлового приміщення, докази на підтвердження наявності підстав для проживання у будь-якому житловому приміщенні суду не надані, конкретне місце

проживання матері та дитини суду не повідомлені, що унеможливлює перевірку цих тверджень судом. Позивачка наразі не має власних стабільних та підтверджених доходів, що може свідчити про її обмежені можливості щодо самостійного забезпечення належних умов проживання, виховання та розвитку малолітньої дитини. Відповідач ОСОБА_2 має стабільне джерело доходу та фактично несе основні витрати, пов`язані з утриманням і вихованням дитини, що свідчить про його здатність забезпечувати належний рівень життя доньки необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Подана позовна заява ґрунтується на загальних твердженнях і припущеннях ОСОБА_1 та не має на своє підтвердження належних і допустимих доказів. Тому просив суд у задоволенні позову відмовити.

Також ОСОБА_2 через свою представницю адвоката Ракоїд Л. В. подав зустрічний позов до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини. На обґрунтування поданого зустрічного позову підтвердив, що сторони дійсно перебували у зареєстрованому шлюбі від якого мають спільну малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Додатково зазначив, що рішенням суду шлюб між сторонами розірваний. Наразі сторони проживають окремо, проте ОСОБА_2 і надалі сприймає ОСОБА_1 як свою дружину, вважає її членом сім`ї. Наразі він має реальний та щирий намір відновити спільне проживання та сімейне життя, як тільки це стане можливим з огляду на обставини життя. Також він має намір зберегти шлюб також з метою забезпечення найкращих інтересів доньки та збереження емоційного зв`язку з обома батьками для дитини.

Зі свого боку він не вчиняв та не вчиняє жодних дій, спрямованих на остаточний розрив сімейних стосунків, не має намірів створювати нову сім`ю чи розривати зв`язок доньки із батьком. ОСОБА_2 має стабільне джерело доходу, за місцем роботи має бронювання та фактично несе основні витрати, пов`язані з утриманням і вихованням дитини, що свідчить про його здатність забезпечувати належний рівень життя доньки необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Наразі ОСОБА_2 має офіційне працевлаштування у КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» та ТОВ «Футбольний клуб ЛНЗ», має стабільний дохід, необхідний для забезпечення доньки. Також він є власником житлового будинку з усіма належними умовами проживання для дітей, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, ОСОБА_2 винаймає житло в м. Черкаси. ОСОБА_2 має належні житлові та матеріально-побутові умови, достатні для проживання дитини, здатний повною мірою задовольняти її потреби та забезпечувати стабільне і безпечне сімейне середовище. Натомість ОСОБА_1 не має офіційного працевлаштування та будь-яких підтверджених джерел доходу, що свідчить про відсутність у неї стабільного матеріального забезпечення для належного утримання дитини. Вона не володіє житлом на праві власності та не має укладеного договору оренди житлового приміщення, що підтверджує відсутність у неї постійного місця проживання та стабільних житлово-побутових умов для проживання малолітньої дитини. Відповідно вона не спроможна забезпечити доньці належний рівень життя, безпечне та стабільне середовище, необхідне для її повноцінного фізичного, психологічного та емоційного розвитку. Відсутність стабільного доходу та постійного житла створює для дитини ризик невизначеності, нестабільності та соціально-побутової незахищеності, що не відповідає її найкращим інтересам.

Батьки мають рівні права щодо дитини, а тому визначення місця проживання дитини з одним із батьків без належного обґрунтування та надання оцінки всім обставинам справи, ставить іншого у нерівне становище. З часу проживання малолітньої ОСОБА_3 з матір`ю, у ОСОБА_2 виникають перешкоди у побаченнях, спілкуванні з дитиною та у її вихованні. Донька, позбавлена батьківського піклування, любові та турботи, яка вкрай важлива для дитини її віку, що може призвести до сепарації дитини від батька.

З моменту народження і до кінця квітня 2025 року донька ОСОБА_3 безперервно проживала разом із батьком та матір`ю, у атмосфері любові, турботи та безпеки. За цей час між батьком і донькою сформувався надзвичайно міцний психоемоційний зв`язок, глибока прив`язаність, яка є основою здорового розвитку дитини. Батько з перших днів життя ОСОБА_5 брав активну участь у її вихованні, піклувався про її здоров`я, розвиток, емоційний стан, дарував їй увагу, тепло та відчуття захищеності. Для ОСОБА_5 батько є не просто близькою людиною, а опорою, джерелом спокою та впевненості. ОСОБА_6 з ним завдає дитині глибокого психологічного болю, викликає тривогу, страх і відчуття втрати стабільності. Саме поруч із батьком донька почувається у безпеці, проявляє емоційну відкритість, радість та спокій.

Батько щиро прагне, щоб його донька проживала разом із ним, адже це відповідає найкращим інтересам дитини. Він готовий і надалі забезпечувати їй належні умови проживання, повноцінний розвиток, любов, турботу та стабільність. Його бажання обумовлено не особистими мотивами, а глибокою батьківською любов`ю та щирим прагненням зберегти для ОСОБА_5 емоційне благополуччя, душевний спокій і відчуття родинного тепла.

Ураховуючи необхідність забезпечення найкращих інтересів дитини ОСОБА_2 просить суд визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , почергово з кожним із батьків у такому порядку: два тижні з батьком ОСОБА_2 , два тижні з матір`ю ОСОБА_1 . Двотижневий період проживання дитини з кожним із батьків починається з 10:00 год неділі та завершується через два тижні о 10.00 год неділі. Перші два тижні, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили, дитина проживає з матір`ю. По завершенні двох тижнів, протягом яких дитина проживала з батьком чи матір`ю, той із батьків, із ким вона проживала, зобов`язаний супроводити (привезти) дитину до місця проживання іншого з батьків та передати під фізичну опіку іншого з батьків.

Протокольною ухвалою суду від 12.03.2026 поданий відповідачем зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Черкаської міської ради, про визначення місця проживання дитини прийнятий до розгляду та об`єднаний в одне провадження із первісним позовом.

Під час підготовчого провадження сторони скористалися своїм правом подання заяв з по суті справи щодо первісного позову та зустрічного, надали суду додаткові письмові пояснення. За клопотаннями представників сторін суд до матеріалів справи долучив додаткові докази. Крім того, ухвалою суду були витребувані докази, а саме висновок про доцільність чи недоцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із батьком чи з матір`ю.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 24.06.2026 підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду по суті.

Під час судового розгляду представниця позивачки за первісним позовом та відповідачки за зустрічним позовом адвокат Гунько О. Є. первісний позов підтримала та просила суд його задовольнити, проти задоволення зустрічного позову заперечувала у повному обсязі. Суду представниця додатково пояснила, що після припинення шлюбних стосунків ОСОБА_1 разом із малолітньою донькою ОСОБА_5 виїхали за кордон, а саме у Німеччину. Мати забезпечує дитину усім необхідним, проте має намір легалізувати статус дитини для подальшого вирішення соціальних та освітніх питань, питань медичного страхування. Також визначення місця проживання дитини рішенням суду у подальшому спростить їй перетин кордону з метою відпочинку та оздоровлення, оскільки за загальним правилом для цього необхідна згода батька. Також зазначила, що ОСОБА_1 жодним чином не перешкоджає спілкуванню батька із дитиною, оскільки вони між собою постійно спілкуються у телефонному режимі. Також нещодавно ОСОБА_2 відпочивав разом із ними у Туреччині. Зараз він також перебуває з футбольним клубом за кордоном на тренувальних зборах, а ОСОБА_1 разом із дитиною приїхали до нього за його запрошенням та поки що проживають у одному готелі разом із ним.

Представниця відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом адвокат Ракоїд Л. В. підтримала зустрічний позов та просила суд його задовольнити, проти задоволення первісного позову заперечувала та просила відмовити у його задоволенні. Додатково пояснила, що сторони до 2025 року проживали однією сім`єю, ОСОБА_2 має тісний зв`язок із донькою, тому має намір зберегти спілкування із нею. Фактично ОСОБА_1 хоче отримати можливість вільно переміщуватися через наявні кордони, внаслідок чого батько зможе взагалі втратити зв`язок із ними та не буде мати інформацію про місце перебування доньки.

Третя особа Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Черкаської міської ради участь уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечила, причини неявки суду не пояснила. Правом подання письмових пояснень щодо первісного чи зустрічного позову, а також щодо наданих суду відзивів третя особа не скористалася.

Заслухавши учасників, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, судом установлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Спірні правовідносини між сторонами стосуються немайнових прав та обов`язків батьків і дітей, тому до їх правового регулювання підлягають застосуванню норми Глави 13 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу (ч. 2 ст. 141 СК України).

Зі змісту частини першої статті 151 Сімейного кодексу України вбачається, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Під час реалізації цього права батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним чи юридичним особам; мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства (ч. 2 та ч. 3 ст. 151 СК України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини регламентовані нормами статті 150 Сімейного кодексу України, з аналізу яких вбачається, що вказані обов`язки покладені на кожного із батьків не залежно від місця проживання та обраної форми і методів виховання дитини. Такі висновки суду також базуються на положеннях частини 2 статті 157 Сімейного кодексу України, відповідно до якої той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

На підставі ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (ч. 3 ст. 157 СК України).

Право батьків на визначення місця проживання дитини закріплено статтею 160 Сімейного кодексу України, відповідно до якої місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків; у свою чергу місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. У випадку, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самостійно.

Зі змісту ч. 1 ст. 161 СК України вбачається, що у випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним із батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним із батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства» наголошує, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного із них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей, однак предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Із системного тлумачення статей 3, 9 та 18 Конвенції про права дитини, частин другої та третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» слідує, що під час вирішення спору про визначення місця проживання дитини суди мають враховувати передусім інтереси дитини.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини з огляду на об`єктивні обставини спору, а вже потім права батьків.

Під час розгляду справи судом установлено, що сторони у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_7 ) є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказана обставина підтверджена копією свідоцтва про народження дитини, актовий запис № 715 (т. 1 а.с. 10).

Під час розгляду справи представники сторін визнали, що шлюб між сторонами розірваний рішенням суду, сторони проживають окремо, ОСОБА_1 разом із малолітньою донькою ОСОБА_5 виїхала за межі України та наразі вони проживають у Німеччині.

На підтвердження наявності зареєстрованого місця проживання у м. Гоєрсверда позивачка за первісним позовом надала суду відповідні докази, а саме довідку підтвердження про зміну реєстрації місця перебування та тимчасові посвідчення законного перебування (т. 1 а.с. 109-111, 208-213, т. 2 а.с. 31-40). За місцем фактичного проживання малолітня відвідує інтеграційний дитячий садок «Братики та сестрички» (т. 1 а.с. 225-230).

У свою чергу ОСОБА_2 є власником житлового будинку загальною площею 68 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 140). Фактично він проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Одночасно суд звертає увагу, що докази на підтвердження наявності у ОСОБА_2 правової підстави для проживання за вказаною адресою суду не надані, що виключає можливість перевірки зазначених відомостей та визначення судом можливої тривалості такого проживання.

Кожен із батьків має власний дохід, зокрема ОСОБА_1 відповідно до наявного свідоцтва про надання послуг з серпня 2025 року надає послуги незалежного підрядника компанії DORE & ROSE в якості менеджера міжнародних рахунків В2В з щомісячною ставкою 3 000 євро (т. 1 а.с. 106-108). У свою чергу ОСОБА_2 відповідно до довідки форми ОК-5 має стабільні доходи від КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» та ТОВ «Футбольний клуб «ЛНЗ», середній розмір яких у 2025 році становив близько 50 000 грн (т. 1 а.с. 141-143).

Не зважаючи на наявні розбіжності у майновому стані, зокрема щодо наявності на праві власності нерухомого майна, різниці у розмірах повідомлених сторонами доходів, судом установлено, що кожен із батьків може забезпечити належні умови для проживання та розвитку дитини.

Окремо суд ураховує, що позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 припинення шлюбних відносин, розірвання шлюбу та виїзд за кордон обґрунтовує протиправними діями ОСОБА_2 , на підтвердження чого надає суду талон-повідомлення єдиного обліку № 26215 від 01.04.2025, відповідно до якого 01.04.2025 о 06:09 вона зверталася до служби 102 та повідомляла, що чоловік у стані сп`яніння вчиняє домашнє насилля (т. 1 а.с. 177-178). Проте визнати сам факт звернення до правоохоронних органів доведеним фактом вчинення домашнього насильства суд позбавлений можливості в силу презумпції невинуватості та відсутності відповідного судового рішення. Натомість сам факт звернення до правоохоронних органів із таким повідомленням суд оцінює як підтвердження наявності конфлікту між сторонами, що мало наслідком прийняття ОСОБА_1 рішення про припинення шлюбних стосунків, розірвання шлюбу та зміну місця проживання ОСОБА_1 разом із дитиною.

Надані позивачкою за первісним позовом та відповідачкою за зустрічним позовом ОСОБА_1 письмові свідчення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (батьків ОСОБА_1 ), заяви очевидця (свідка) ОСОБА_10 , свідчення очевидців ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , заяву ОСОБА_14 суд не враховує під час розгляду справи та ухвалення зазначеного рішення, оскільки вони є недопустимими, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На підставі частини другої статті 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини (ч. 1 ст. 90 ЦПК України). Порядок допиту свідків регламентований статтею 230 цього Кодексу, з аналізу якої вбачається, що свідок допитується безпосередньо судом, перед допитом головуючий встановлює особу свідка, роз`яснює йому права та приводить свідка до присяги.

В силу частини першої статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Питання допустимості доказів урегульовано положеннями статті 78 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У свою чергу надані представницею відеозаписи на переконання суду не мають доказового значення, оскільки із їх змісту неможливо визначити дату і час його створення та належність до конкретних подій спільного життя сторін. А за своєю суттю та значенням долучене відео не може бути оцінено як доказ на підтвердження конфлікту, а тим паче доказ вчинення домашнього насилля, відповідно такі докази не є належними. Висновки суду у цій частині відповідають положенням статті 77 ЦПК України, відповідно до якої належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Під час розгляду питання щодо надання висновку про доцільність чи недоцільність визначення місця проживання дитини з одним із батьків чи почергово із кожним із ним Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Черкаської міської ради надав висновок від 19.06.2026, яким на виконання ухвали суду повідомив, що наразі неможливо підготувати такий висновок. Наведене орган опіки та піклування обґрунтував постійним тривалим проживанням матері та дитини за межами України, відсутністю документів матері дитини, неможливістю порівняння ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисті якості батьків та їх умов проживання, взаємовідносини, які існують між батьками та дитиною, неможливістю визначення прихильності дитини до кожного із батьків (т. 2 а.с. 60-63).

Вирішуючи питання про ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного із батьків, суд зазначає, що сторонами відповідні докази надані не були, у свою чергу думку дитини суд не з`ясовував через її малолітній вік (4 роки) та віддалене місце фактичного проживання.

Під час розгляду справи суд ураховує, що ключовим критерієм при ухваленні рішення є забезпечення найкращих інтересів дитини.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.08.2021 у справі № 654/4307/19 (провадження № 61-19210св20) виснував, що є базовими елементами, які підлягають врахуванню при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини, та зазначив, що при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи:

(а) погляди дитини;

(б) індивідуальність дитини;

(в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин;

(г) піклування, захист і безпека дитини;

(ґ) вразливе положення;

(д) право дитини на здоров`я;

(е) право дитини на освіту.

Ураховуючи наведене суд дійшов висновку, що у даному спорі дотримання найкращих інтересів дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , можливо досягнути лише у випадку її проживання разом із матір`ю, що надасть матері можливість самостійно вирішувати питання, пов`язані із дитиною, за місцем їх фактичного проживання.

Запропонований батьком ОСОБА_2 варіант почергового проживання по два тижні з кожним із батьків на переконання суду не буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Наведений висновок суду обґрунтований віддаленістю місця проживання сторін, оскільки відстань між м. Черкаси та м. Гоєсверда становить близько 1 600 км. У свою чергу відсутнє через військову агресію московії авіасполучення у нашій країні наразі значно ускладнює переїзди до інших країн, відповідно подолання такої відстані автомобільним транспортом може займати близько однієї доби. Аналогічно у випадку подолання цього маршруту залізнодорожнім транспортом така подорож може зайняти навіть трохи більше доби. Усе це, не враховуючи можливих затримок на митниці, а також графік руху транспортних засобів та наявних пересадок і необхідної для цього кількості часу, вимагає додаткових витрат часу та буд створювати додаткові незручності, у тому числі самій дитині.

Відповідно запропонований ОСОБА_2 варіант буде вимагати значних фінансових витрат кожного з батьків, а також витрат часу кожного із батьків та самої дитини, що з урахуванням її малолітнього віку може мати негативні наслідки на її психічному здоров`ї. Також суд вважає, що у випадку запровадження такого варіанту з часом дитина може взагалі втрати усвідомлення де і з ким вона проживає, а саме із мамою чи із батьком, або взагалі у транспорті.

Окремо суд ураховує також і безпекову ситуацію у нашій країні за місцем фактичного проживання батька, а також за місцем фактичного проживання матері. Безумовно, для збереження зв`язку зі своєю батьківщиною та близькими родичами громадяни України повинні якомога більше часу перебувати на території рідної країни. Проте, наявні тимчасові складнощі через необґрунтовану збройну агресію з боку сусідньої держави вимушено обумовлюють потребу вжиття додаткових заходів для захисту найбільш вразливих категорій населення, у тому числі дітей.

Також суд ураховує, що запропонований ОСОБА_2 варіант визначення місця проживання дитини почергово із кожним із батьків фактично спрямований не на забезпечення інтересів дитини, а на здобуття ним можливості через систематичні зустрічі відновити шлюбні стосунки із ОСОБА_1 , що прослідковується починаючи зі змісту поданого ним зустрічного позову. Звісно намір зберегти повноцінну сім`ю нарівні із визнанням вчинених ним раніше помилок є позитивними планами на майбутнє, проте така мета не може досягатися через маніпулятивні дії із використанням дитини.

Таким чином, за наслідками розгляду даної справи суд дійшов висновку, що первісна позовна заява підлягає до задоволення, у свою чергу у задоволенні зустрічної позовної заяви належить відмовити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд керується положеннями статті ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої понесені ОСОБА_2 судові витрати у зв`язку із відмовою у задоволенні зустрічного позову не підлягають відшкодуванню. Натомість понесені ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 1 211,20 грн підлягають стягненню на її користь з ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 126, 157, 159-161, 166 СК України, Конвенцією про права дитини, Законом України «Про охорону дитинства»,ст.ст. 4 - 13, 76-84, 90-96, 141, 247, 258-265, 268, 351-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Задовольнити первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Черкаської міської ради, про визначення місця проживання дитини.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 .

Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Черкаської міської ради, про визначення місця проживання дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 221,20 грн (одна тисяча двісті двадцять одна гривня 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні була проголошена лише вступна та резолютивна частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники та їх адреси:

Позивачка за первісним позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстр.: АДРЕСА_3 );

Представник позивачки за первісним позовом: адвокат Єлісєєв Дмитро Олексійович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4644 від 27.09.2013, видане Радою адвокатів Донецької області, адреса робочого місця адвоката: Одеська обл., м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд. 4-А);

Представниця позивачки: адвокат Гунько Олександра Євгенівна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 005683 від 21.01.2026, видане Радою адвокатів Одеської області, адреса робочого місця адвоката: АДРЕСА_4 );

Відповідач за первісним позовом: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстр.: АДРЕСА_1 , прож.: АДРЕСА_2 );

Представниця відповідача за первісним позовом: адвокат Ракоїд Людмила Вячеславівна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 001164 від 20.06.2024, видане Радою адвокатів Черкаської області, адреса робочого місця адвоката: АДРЕСА_5 );

Третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ: 04061547, місцезнаходження: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, буд. 36).

Суддя Андрій ПОПЕЛЬНЮХ