Решение № 138809130, 04.08.2026, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/824/26 Провадження № 2/358/857/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Буравової К.І.,

за участю секретаря судових засідань Супрунової І.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позиції позивача.

08.05.2026 АТ «ТАСКОМБАНК» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. № 30) із позовом до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 62 230,08 грн. та судових витрат по справі.

Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 29.04.2021 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було підписано Заяву №315191 про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної кратки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank» (надалі Заява про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК»). ОСОБА_1 з 29.04.2021 року є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкритий до Заяви №315191 з номером Кредитного договору №002/10086791-SP. Таким чином, позичальнику 30.04.2021 було встановлено ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту (що складає 100 000 гривень), а саме надані кредитні кошти в сумі 20 000,00 грн. з процентною ставкою за встановленим кредитним лімітом 0,22 % в день; Строк користування 12 місяців з автоматичною пролонгацією; Цільове призначення споживчі потреби. Разом із тим що умови вищезазначеним кредитним договором позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті, що мало наслідком утворення заборгованості, яка станом на дату даного звернення залишається непогашеною.

Відповідач зобов`язання за договором не виконав, в наслідок чого в нього виникла заборгованість за кредитним договором №002/10086791-SP від 30.04.2021 у розмірі 62 230,08 грн.,що підтверджується розрахунком заборгованості, з яких: 19 424, 90 грн. прострочена заборгованість по тілу кредиту; 42 805,18 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами, а також просили стягнути судові витрати у розмірі 2 662,40 грн. зі сплати судового збору.

2. Процесуальні дії у справі, клопотання сторін

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 08.05.2026 головуючою суддею визначено суддю Буравову К.І. (а.с. 32).

На підставі частини восьмої статті 187 ЦПК України, суддею здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру та отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до отриманої відповіді № 2728588 від 12.05.2026, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Дата реєстрації: 08.02.2008 (а.с.33).

Встановивши невідповідність заяви вимогам ЦПК України, 13.05.2026 суддя постановила ухвалу про залишення позову без руху з наданням строку для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали (а.с. 35-36).

22.05.2026 через підсистему «Електронний суд» представник позивача Косатого Д.А. подала до суду разом з додатками заяву про усунення недоліків (а.с. 38-40).

Таким чином, на виконання ухвали від 13.05.2026 позивач усунув недоліки у встановлений законом строк.

Ухвалою судді від 15.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 14 липня 2026 року о 10 год. 00 хв., яке в подальшому було викладено на 30 липня 2026 року о 16 год. 30 хв. (а.с. 41-42, 52).

У судове засідання, призначене на 30.07.2026, представник позивача не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. 18.06.2026 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника, в якій просили розгляд справи проводити за відсутності представника та задовольнити позовні вимоги з підстав зазначених в позові.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання, призначене на 30.07.2026, не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи, заяв про оголошення перерви або про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило, причини неявки суду не повідомлені, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подано.

Матеріалами справи підтверджується, що суд здійснював повідомлення відповідача у передбачений законом спосіб шляхом направлення рекомендованої поштової кореспонденції на адресу його зареєстрованого місця проживання, однак поштові відправлення повернулися з відміткою «Адресат відсутній».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для визнання повідомлення належним, оскільки отримання листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника; аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б.

Крім того, відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18, від 30 листопада 2022 року у справі №759/14068/19 та від 30 листопада 2022 року у справі № 725/486/22, суд, який здійснює комунікацію з учасником справи через повідомлені ним засоби зв`язку, діє правомірно та добросовісно, а тому застосовується презумпція обізнаності особи про направлені їй судові повідомлення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, однак своїм процесуальним правом на участь у судовому розгляді не скористався.

Згідно з частиною другою статті 43 ЦПК України відповідач зобов`язаний добросовісно здійснювати процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової конституційного принципу верховенства права, це зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову та вживати заходів для реалізації свого права на захист. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права та фактичне самоусунення від участі у справі.

Суд бере до уваги, що учасник справи зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах судового розгляду, що стосуються безпосередньо його прав та обов`язків, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі надані внутрішнім законодавством засоби для прискорення процедури слухання. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22), відповідно до якої пасивна поведінка сторони у процесі, зокрема відсутність зацікавленості у перебігу справи, не може розцінюватися як підстава для покладення на суд обов`язку відкладати розгляд справи або створювати умови для штучного затягування судового процесу.

Отже, відповідач зобов`язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, а їх невиконання не може перешкоджати суду у здійсненні правосуддя та забезпеченні розгляду справи у розумний строк.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі № 175/4075/18 (провадження № 61-5401св22), якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися у судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він має право, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. При цьому відкладення розгляду справи є правом суду, а не його обов`язком, і застосовується лише у разі неможливості вирішення спору у відповідному судовому засіданні без участі сторін за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, на підставі положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Оскільки відповідач не з`явився на судовий розгляд справи, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзив на позов, а також заяву про розгляд справи у його відсутності не надав, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалою від 30.07.2026 вирішив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній матеріалів, перейшовши на стадію ухвалення рішення, яке буде проголошене 04.08.2026 року о 15 год. 30 хв. (а.с.52).

3. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи 29.04.2021 відповідач ОСОБА_1 підписав заяву-анкету № 315191 щодо приєднання до публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту "Sportbank". Для створення удосконаленого електронного підпису засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, та підтвердив, що створений удосконалений електронний підпис є аналогом його власноручного підпису та його накладення, що ініційоване ним в мобільному додатку буде мати рівнозначні юридичні наслідки з направленням його власноручного підпису на правочини та документи складені на паперових носіях (а.с.25).

Згідно заяви-анкети № 315191 від 29.04.2021 про приєднання до Публічної пропозиції AT «ТАСКОМБАНК» ОСОБА_1 просив надати: банківські, фінансові та інші послуги; електронні довірчі послуги, відкрити поточний рахунок у національній валюті на його ім`я; надати послуги кредитування рахунку та встановити ліміт кредитування в межах максимальної суми загального ліміту кредитування рахунку встановлених в тарифах, з урахуванням умов, визначених в Публічній пропозиції та в Заяві анкеті.

Відповідно до довідки AT «ТАСКОМБАНК» ОСОБА_1 є власником поточного рахунку у валюті гривня № НОМЕР_1 , який відкритий до заяви анкети № 315191 з номером кредитного договору №002/10086791-SP від 30.04.2021, картка № НОМЕР_2 , відкритого в AT «ТАСКОМБАНК», код банку 339500, ЄДРПОУ 09806443 (а.с.23).

Кредитні кошти відповідачу було надано у спосіб, зазначений в кредитному договорі, що підтверджується випискою по особовому рахунку кредитного договору № 002/11955093-SP, отже позивач, свої обов`язки за кредитним договором №002/10086791-SP від 30.04.2021 виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 послугу кредитування рахунку та встановивши ліміт кредитування рахунку.

На підтвердження заборгованості представником позивача також надано виписку по особовому рахунку кредитного договору №002/10086791-SP від 30.04.2021, з якої убачається, що відповідач користувався кредитними коштами (а.с. 8-18).

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за кредитним договором №002/10086791-SP від 30.04.2021 станом на 01.04.2026 становить 62 230, 08 гривні, яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 19 424,90 грн., заборгованості за процентами в розмірі 42 805, 18 грн (а.с. 27-30).

У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують погашення відповідачем вищевказаної заборгованості за кредитним договором.

Отже, між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов`язання щодо кредитної заборгованості.

4. Застосовані норми права

Суд, дослідивши надані документи і матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статті 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (ч. 1, ч. 2 ст. 631 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Законом України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення договорів в мережі, процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Так, електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

5. Мотиви та висновки суду

Виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, судом встановлено, що сторони узгодили розмір кредиту, строк кредитування та грошову одиницю, в якій надано кредит.

Кредитні кошти відповідачу були надані шляхом встановлення кредитного ліміту на поточному рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на його ім`я, що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 30.04.2021 по 01.04.2026. З наданої виписки вбачається використання відповідачем кредитних коштів, їх часткове погашення та наявність непогашеної заборгованості за тілом кредиту у розмірі 19 424,90 грн., що свідчить про належне виконання позивачем свого обов`язку щодо надання кредиту.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт отримання відповідачем кредитних коштів та неналежне виконання ним зобов`язань щодо їх повернення, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 19 424,90 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення відсотків, суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за процентами у сумі 42 805,18 грн.

На підтвердження підстав для їх нарахування позивач посилається на підписану відповідачем Заяву про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК», відповідно до якої відповідач підтвердив приєднання до умов Публічної пропозиції, розміщених на офіційних вебсайтах Банку.

Разом з тим із підписаної відповідачем Заяви про приєднання не вбачається погодження сторонами конкретного розміру процентної ставки, порядку її нарахування, строків та порядку її сплати. Такі умови позивач обґрунтовує виключно положеннями Публічної пропозиції копії яких додані до позовної заяви.

Однак до матеріалів справи долучено лише копії Публічної пропозиції без будь-яких належних та допустимих доказів того, що саме ця редакція зазначених документів діяла на момент укладення кредитного договору, була доведена до відома відповідача та прийнята ним при підписанні Заяви про приєднання.

Матеріали справи також не містять доказів того, що саме зі змістом наданої суду редакції Публічної пропозиції відповідач був ознайомлений, розумів їх зміст та погодився з ними під час укладення кредитного договору. Сам по собі підпис відповідача у Заяві про приєднання не підтверджує погодження будь-якої редакції Публічної пропозиції, які не містять його підпису або іншого належного підтвердження ознайомлення саме з їх змістом.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки такий доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони банку, який має можливість вносити зміни до Публічної пропозиції та Тарифів в односторонньому порядку.

Сам по собі факт укладення сторонами договору приєднання не звільняє позивача від обов`язку довести зміст саме тих умов договору, до яких приєднався відповідач. Оскільки Публічна пропозиція розміщуються Банком на власних офіційних вебсайтах і можуть змінюватися ним в односторонньому порядку, саме на позивача покладається обов`язок довести, що на момент укладення кредитного договору діяла саме та редакція цих документів, яку він надав суду, та що відповідач був належним чином ознайомлений саме з нею.

Матеріали справи таких доказів не містять.

Правова позиція щодо недопустимості покладення в основу рішення роздруківок умов кредитування, зміст яких залежить виключно від волевиявлення кредитодавця, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

За таких обставин надані позивачем Публічна пропозиція не можуть розцінюватися як належний доказ погодження сторонами умов щодо розміру процентної ставки, порядку її нарахування та сплати.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони у письмовій формі досягли домовленості щодо ціни кредитного договору в частині сплати процентів за користування кредитними коштами.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 539/402/24, відповідно до якої правила кредитування, які не підписані позичальником, не є складовою кредитного договору та не можуть встановлювати додаткові права кредитора.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами досягнення між сторонами письмової домовленості щодо розміру процентної ставки, порядку її нарахування та сплати, а також не довів, що відповідач погодився саме з тією редакцією Публічної пропозиції, на яку позивач посилається як на підставу своїх вимог. У зв`язку із цим позовні вимоги про стягнення 42 805,18 грн заборгованості за процентами задоволенню не підлягають.

6. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп. за подання позовної заяви.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог на суму 19 424 грн 90 коп., що становить 31,21 % від загального розміру заявлених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 830 грн 94 коп (2 662,40/100*31,21%), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 204, 207, 526, 527, 530, 610, 612, 615, 634, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 12, 13, 81, 89, 141, 253, 256, 258, 259, 263, 265, 267, 268, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (ЄДРПОУ: 09806443) заборгованість за кредитним договором №002/10086791-SP від 30.04.2021 в розмірі 19 424 (дев`ятнадцять тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 90 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ КОЛЕКТОР" (ЄДРПОУ: 43170298) судовий збір в розмірі 830 (вісімсот тридцять) грн. 94 коп.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Київського апеляційного суду в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація про учасників справи:

Позивач:

Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», місцезнаходження: код ЄДРПОУ: 09806443, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. № 30.

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя К. І. Буравова