Решение № 138808707, 06.08.2026, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 565/808/26

Провадження № 2/565/599/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 року м.Вараш

Вараський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Зейкана І.Ю.,

секретар судового засідання Ломази С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні цивільну справу № 565/808/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

01 квітня 2026 року до Вараського міського суду Рівненської області надійшла позовна заява, в якій ТОВ «ФК «Ейс» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №747280720 від 22.03.2023 р. у розмірі 46 596,31 грн., судовий збір у розмірі 2622,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 22.03.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №747280720 на суму 4 200,00 грн. Договір укладений у формі електронного документа з використанням електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора MNV2Х62J. Проте, в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 10 050,00 грн.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується Платіжним дорученням.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01 у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передала ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» прийняв належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, зокрема, до відповідача. У подальшому до Договору факторингу укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу.

31.07.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 31/0724-01. Розділом 2 Договору факторингу 2 визначено, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату на умовах, визначених цим договором.

15.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 15/07/25-Е відповідно до умов якого, позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до п.1.2. вказаного Договору факторингу, перехід від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого позивач стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 15.07.2025 за Договором факторингу від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 46 596,31 грн, з яких 10 050,00 грн - заборгованість по тілу кредиту та 36 546,31 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Від представника відповідача Полюхович О.І. до суду надійшов відзив проти позовних вимог позивача через їх безпідставність та необґрунтованість. Позовні вимоги позивача в частині нарахування процентів за зміненою ставкою 2,01 та 2,98% на день після закінчення строку кредитування, тобто з 14.04. 2023 року (закінчення дисконтного періоду) не застосовуються, а тому є повністю безпідставними та необґрунтованими. Позивач міг заявити вимоги про нарахування процентів за прострочення виконання умов договору ст.625 ЦК України, однак така вимога не заявлена. Відтак, у разі, якщо суд вважатиме обґрунтованими доводи позивача про стягнення з відповідача основного боргу по кредиту в сумі 10 050,00 грн., то також можуть підлягати стягненню лише проценти, що нараховані за період кредитування 23 дні, - за ставкою 0,50% за один день, тобто з 22.03.2023 року по 13.04.2023 року. Окрім того, відповідач заявляє клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, оскільки розмір витрат не обґрунтований належним чином та не співмірний з розміром кредиту, а тому підлягає зменшенню. У доповненні до відзиву представник відповідача зазначила, що умови договору щодо нарахування відсотків за користування кредитом є несправедливими. Крім того, позивачем порушений порядок дострокового стягнення боргу. Зокрема, позивач не звертався із вимогою до відповідача достроково сплатити суму боргу та нараховані відсотки.

Від представника позивача Сахарової О.І. до суду надійшла відповідь на відзив в якій просять повністю задовольнити позовні вимоги вказуючи наступне. Факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання грошового зобов`язання жодному з кредиторів не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язань. Також, відповідач у жодному разі не спростовує факт отримання кредиту та наявності зобов`язання щодо його сплати. Предметом спору відповідач вважає правильність визначення кредитора, якому належить виконати своє зобов`язання. Під час укладення договору відповідач ознайомився з його текстом та змістом в цілому, паспортом споживчого кредиту, зміст договору жодним чином не порушує його законних прав та інтересів, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу не висловила та з ними погодилась, про що свідчать її підписи та згода обробку персональних даних та доступ до кредитної історії.

Відповідач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, не звертався за додатковим роз`ясненням положень договору, тобто не скористалася цим своїм правом. Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсними не визнаний, а тому відповідно до ст. 204 ЦК України, є правомірним і повинен виконуватися належним чином, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору.

Представник позивача, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Полюхович О.І. в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися, проте від представника відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов таких висновків.

22.03.2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі договір кредитної лінії №747280720, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі кредитного ліміту на суму 10 400,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а та, у свою чергу, зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (пункт 2.1 кредитного договору).

За умовами п. 3.3. вказаного договору, для здійснення першої Пролонгації Дисконтного періоду за цим Договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 23 (двадцять три) днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 483 грн 00 коп. Про суму нарахованих процентів, що Позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій Позичальник інформується через Особистий кабінет.

Розділом 7 договору «Порядок погашення кредиту та сплати процентів», визначено, що на момент укладення цього Договору, Сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є датою закінчення Дисконтного періоду кредитування - 14.04.2023, а саме протягом 23 (двадцять три) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником (п. 7.1.). Згідно з п. 7.2., основна сума Кредиту має бути повернена Позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2., або п. 9.1.1.7., або п. 9.2.1.5. Договору. Також у п. 7.3 визначено, що проценти за Договором сплачуються в наступному порядку: протягом Дисконтного періоду кредитування Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня Дисконтного періоду кредитування. У разі продовження Позичальником Дисконтного періоду кредитування, Позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього Договору; після закінчення Дисконтного періоду кредитування, Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти щоденно.

За умовами п. 7.5 договору, сума Кредиту, процентів за користування Кредитом, неустойки та інших платежів передбачених Договором підлягають безготівковому перерахуванню на поточний рахунок Кредитодавця у строки, встановлені Договором та чинним законодавством України.

Крім того, у пунктах 8.1. 8.5 договору кредитної лінії, сторони домовились, що за користування Кредитом протягом Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом. Процентні ставки за Договором є фіксованими і не підлягають зміні Кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для Позичальника.

Загальні витрати за Договором та загальна вартість Кредиту за Договором залежить від обраної моделі поведінки Позичальника і прораховується в порядку описаному нижче. Протягом Дисконтного періоду кредитування зобов`язання Позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування Кредитом визначають наступним чином:

-за період від дати видачі Кредиту до 14.04.2023 р. (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 182,50 (сто вісімдесят дві цілих п`ять десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 0,50 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі Дисконтна процентна ставка);

-у разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 14.04.2023 р. проценти нараховуються за ставкою 733,71 (сімсот тридцять три цілих сімдесят одна сотих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,01 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі Індивідуальна процента ставка).

Після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним. Проценти в розмірі визначеному за правилами цього Договору, нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня закінчення строку дії цього Договору.

Пунктом 9.1.1.7. договору кредитної лінії передбачено, що у разі затримання Позичальником сплати частини Кредиту та/або процентів за користування Кредитом щонайменше на один місяць Кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення Позичальника про дострокове припинення Договору. При цьому Договір вважається розірваним з моменту відправлення відповідного повідомлення, в тому числі на електронну пошту Позичальника.

Відповідно до частини 1 статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Копіями платіжних доручень від 22.03.2023, від 24.03.2023, від 25.03.2023, від 27.03.2023, від 30.03.2023, від 31.03.2023, та від 05.04.2023 року підтверджується перерахування коштів ОСОБА_1 в розмірі 10 400, 00 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

При цьому, вимог про визнання договору кредитної лінії № №747280720 від 22.03.2023 недійсним (неукладеним) не заявлено, договору щодо інших правовідносин між сторонами відповідачем не надано, в матеріалах справи наявна лише копія вказаного кредитного договору, наданого позивачем.

Із врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд доходить висновку, що позивачем надано належні і допустимі докази, які підтверджують укладення між відповідачем та первісним кредитором договору кредитної лінії № №747280720 від 22.03.2023.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку заборгованості, за ОСОБА_1 рахується заборгованість у сумі 46 596,31 грн, з яких 10 050,00 грн - заборгованість по тілу кредиту та 36 546,31 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено договір факторингу №28/1118-01 за змістом якого згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (п. 2.1). Право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому (п. 1.3).

У витягу з реєстру прав вимоги № 229 від 16 травня 2023 року вказано, що клієнт відступає фактору право вимоги до боржника ОСОБА_1 , кредитний договір - №747280720 від 22.03.2023 р.

31 липня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт ) і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу №31/0724-01 за змістом якого, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (п. 2.1).

У витягу з реєстру прав вимоги №2 від 31 липня 2024 року вказано, що клієнт відступає фактору право вимоги до боржника ОСОБА_1 , кредитний договір - №747280720 від 22.03.2023 р.

15 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Ейс» (фактор) і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (клієнт) укладено договір факторингу № 15/07/25-Е за змістом якого, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (п. 1.1).

У витягу з реєстру боржників до договір факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025 вказано, що клієнт відступає фактору право вимоги до боржника ОСОБА_1 , кредитний договір - №747280720 від 22.03.2023 р.

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1078 ЦК України, передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому(майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до законну має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК).

Таким чином, ТОВ «ФК «Ейс» набуло право вимоги за договором кредитної лінії № №747280720 від 22.03.2023.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості вимог про стягнення із відповідача на користь позивача суми основного боргу (тіла кредиту) та нарахованих відсотків за користування кредитом, суд бере до уваги наступні обставини.

Відповідно до п. 10, 11 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі № 727/5461/23 дійшов висновку, що споживчим є будь-який кредит, наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Пунктом 11.1 кредитного договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання.

Тобто на час звернення до суду з позовом строк дії договору не закінчився і позивач просить стягнути повністю тіло отриманих коштів за кредитним договором.

Відповідно п.9.1.1.7 договору кредитної лінії, у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення договору. При цьому договір вважається розірваним з моменту відправлення відповідного повідомлення, в тому числі на електронну пошту позичальника.

Праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».

Положеннями ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Тобто, як положення закону, так і умови укладеного сторонами кредитного договору прямо пов`язують виникнення у кредитора права на дострокове стягнення заборгованості саме з фактом отримання боржником, тобто відповідачем, відповідного повідомлення.

Проте, доказів направлення відповідачу ОСОБА_1 та одержання ним вимоги ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» чи ТОВ «ФК «Ейс» про дострокове повернення кредитних коштів матеріали справи не містять та позивачем не надано.

Суд зауважує, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом України «Про споживче кредитування» порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги абз. 3 ч. 4 ст. 16 цього Закону, не дотримавшись передбаченого кредитним договором порядку, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором (позиція Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц).

З огляду на наведене суд доходить висновку про відсутність підстав задоволення вимоги про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором у частині стягнення тіла кредиту без попереднього направлення боржнику вимоги про погашення заборгованості до закінчення строку дії договору.

У той же час, за умовами п. 7.3. договору кредитної лінії, проценти за Договором сплачуються протягом Дисконтного періоду кредитування Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня Дисконтного періоду кредитування, а після закінчення Дисконтного періоду кредитування, Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти щоденно.

Оскільки сторонами не подано до суду доказів пролонгації Дисконтного періоду, суд доходить висновку, що позивач набув право на стягнення з відповідача ОСОБА_1 нарахованих процентів за користування кредитом у сумі 36 546,31 грн за період з 22.03.2023 до 11.08.2023. Нарахування процентів підтверджується розрахунками заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс».

Доводи представника відповідача про те, що проценти за користування кредитом відповідачу нараховані на підставі змінюваної відсоткової ставки є безпідставними.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен забезпечувати точне визначення розміру процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитодавець не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Таким чином, основна відмінність фіксованої процентної ставки від змінюваної є те, що фіксована процентна ставка не може бути змінена кредитодавцем в односторонньому порядку, а змінювана може бути збільшена або зменшена в односторонньому порядку кредитодавцем.

З аналізу договору кредитної лінії №747280720 від 22.03.2023 вбачається, що сторони погодили між собою декілька видів процентної ставки на період дії договору кредитної лінії, які не можуть бути змінені в односторонньому порядку кредитодавцем. Умови застосування однієї чи іншої процентної ставки, чітко визначені договором та у повному обсязі залежить від виконання умов договору позичальником. Встановлені обставини дають підстави для висновку, що умовами договору кредитної лінії №747280720 від 22.03.2023 передбачені фіксовані процентні ставки. Таким чином у суду відсутні підстави для застосування умов, визначених ст. 1056-1 ЦК України для застосування змінюваної процентної ставки.

Доводи представника відповідача про те, що умови договору кредитної лінії №747280720 від 22.03.2023 у частині нарахування відсотків є несправедливими також є необгрунтованими.

Суд бере до уваги те, що відповідач укладаючи договір кредитної лінії від 22.03.2023 розумів обов`язки, які брав на себе за цим договором, а також наслідки у випадку невиконання умов договору. Посилання представника відповідача на правову позицію, викладену у постанові Великої палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 не є релеватним у вирішенні цього спору, оскільки стосується нарахувань кредитором як відповідальності за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку. В той же час, предметом розглядуваного спору є проценти за користування кредитом, які чітко визначені умовами договору.

Пред`являючи позов, позивач поніс 2 662,40 грн витрат зі сплати судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №42368 від 30.03.2026.

Судовий збір слід розподілити за правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, а саме пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто стягнути з відповідача на користь позивача 2 088,17 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн. На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем подано належні докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268) (рішення від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України»). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Враховуючи вищевказане та те, що зазначені витрати на правничу допомогу підтверджені належними доказами, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, типовість позовних заяв характерних позивачу, критерії реальності адвокатських витрат, часткове задоволення позовних вимог, суд доходить висновку, що із ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Ейс» підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в суді у розмірі 2 000 грн.

Керуючись статтями 141, 247, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №747280720 від 22.03.2023 р. на загальну суму 36 596 (тридцять шість тисяч п`ятсот дев`яносто шість) грн 31 (тридцять одна) коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 088 (дві тисячі вісімдесят вісім) гривні 17 (сімнадцять) коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

У задоволенні вимог у іншій частині вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс", місце знаходження м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Головуючий суддя І.Ю. Зейкан