Решение № 138806804, 29.07.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.07.2026 Справа №607/14641/25 Провадження №2/607/2184/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Трембач С.О.,

без участі сторін,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі ТОВ «Юніт Капітал») звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 873125636 від 20 лютого 2022 року (далі також Договір).

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» зазначило, що 20 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 було укладено Договір, підписаний електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «MNV63UK9». Відповідно до Договору відповідачу надано кредит у сумі 11 800,00 грн зі сплатою процентів за його користування, який перераховано на її банківську картку № НОМЕР_1 . У подальшому сторонами Договору укладалися додаткові угоди про продовження строку кредитування.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01 (далі Договір

№ 28/1118-01). 23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23/0224-01 (далі Договір № 23/0224-01), за яким ТОВ «Таліон Плюс» передало (відступило) ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги. 04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю (далі Договір № 04/06/25-Ю), відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 15 199,68 грн.

З урахуванням наведеного, представник позивача стверджує, що сторонами Договору узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Ланцюг відступлення права вимоги від первісного кредитора до позивача підтверджений належними доказами на кожному етапі. Відповідач не виконала умови кредитного договору належним чином, у зв`язку з чим утворилася прострочена заборгованість.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Відповідач ОСОБА_1 своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), не скористалася.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 липня 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 серпня 2025 року задоволено клопотання ТОВ «Юніт Капітал» та витребувано у Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» докази, які становлять банківську таємницю щодо ОСОБА_1 .

Представник позивача ТОВ «Юніт Капітал» у судове засідання не з`явився, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, однак у позовній заяві висловив прохання здійснювати розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі; щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлялася належним чином.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Статтею 128 ЦПК України унормовано особливості виклику учасників справи у судове засідання судовими повістками про виклик. Верховний Суд, аналізуючи приписи пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі, отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження (постанова від 30 листопада 2022 року, справа № 760/25978/13-ц).

Згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Тож суд вважає за можливе проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такий висновок суду кореспондує з висновком Верховного Суду, який полягає у тому, що у випадку якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова від 01 жовтня 2020 року, справа № 361/8331/18).

Відтак, суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, а тому, відповідно до статті 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

Крім того, суд зазначає, що у зв`язку з неявкою учасників справи, беручи до уваги приписи частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив такі обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини встановлені судом.

20 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулася із заявкою на отримання грошових коштів у кредит в розмірі 11 800,00 грн до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», вказавши банківську картку № НОМЕР_1 (а.с. 44).

Як вбачається з матеріалів справи, 20 лютого 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено Договір, який підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «MNV63UK9» (а.с. 75 89).

Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 11 800,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах кредитного продукту «Комфорт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Кредит наданий строком на 84 (вісімдесят чотири) дні (пункт 2.2 Договору). За умовами пунктів 4.2, 4.3 Договору у разі погашення кредиту згідно погодженого графіка платежів проценти нараховуються за Дисконтною процентною ставкою у розмірі 251,85 % річних, що становить 0,69 % в день від суми кредиту; у разі порушення графіка платежів умови про Дисконтну процентну ставку скасовуються і застосовується Базова процентна ставка у розмірі 474,50 % річних, що становить 1,30 % в день від суми кредиту, починаючи з дня, наступного за датою чергового платежу.

Додатком № 1 до Договору (Графік платежів) сторони погодили порядок повернення кредиту сімома ануїтетними платежами кожні 14 днів, а загальна вартість кредиту за умови дотримання графіка становила 16 094,64 грн, з яких 11 800,00 грн сума кредиту та 4 294,64 грн проценти за користування кредитом (а.с. 90, 91).

Матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту продукту «Комфорт» до Договору, який містить прізвище ОСОБА_1 та дату 20 лютого 2022 року

(а.с. 72 74).

Судом встановлено, що після укладення Договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 послідовно укладено додаткові угоди про продовження строку кредитування на 13 днів, 14 днів, 14 днів,12 днів, 14 днів, 14 днів та 14 днів відповідно. Кожна із зазначених додаткових угод підписана сторонами за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором та встановлювала новий графік повернення залишку кредиту з нарахуванням процентів за ставкою 1,30 % в день

(а.с. 92 121).

Відповідно до платіжного доручення від 20 лютого 2022 року, ОСОБА_1 перераховано на її платіжну картку № НОМЕР_1 кредитні кошти у сумі

11 800,00 грн (а.с. 45). Належність вказаної картки відповідачу та факт зарахування на неї коштів у сумі 11 800,00 грн 20 лютого 2022 року додатково підтверджено відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 09 жовтня 2025 року № 20.1.0.0.0/7-251007/56588-БТ на ухвалу суду про витребування доказів (а.с. 237, 238).

Згідно з розрахунком заборгованості, здійсненим ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за Договором, заборгованість ОСОБА_1 станом на дату продажу (відступлення) права вимоги 25 жовтня 2022 року становить: 10 249,28 грн заборгованість за основним зобов`язанням; 4 950,40 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом, з урахуванням часткових платежів відповідача на загальну суму 8 680,00 грн, здійснених протягом строку кредитування

(а.с. 163 167).

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір № 28/1118-01 з додатками, дію якого неодноразово продовжено додатковими угодами (а.с. 130 156). Відповідно до пункту 2.1 Договору

№ 28/1118-01 клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. За Реєстром прав вимоги № 200 від 25 жовтня 2022 року до ТОВ «Таліон Плюс» під № 256 перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором у розмірі 15 199,68 грн

(10 249,28 грн тіла кредиту та 4 950,40 грн процентів) (а.с. 157 159).

23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір № 23/0224-01 з додатками, за яким ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги (а.с. 161 169). Згідно з Реєстром прав вимоги № 1 від 23 лютого 2024 року до Договору № 23/0224-01 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» під № 12779 набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 15 199,68 грн (а.с. 170 172).

04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено Договір № 04/06/25-Ю з додатками, відповідно до якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передає (відступає) ТОВ «Юніт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Юніт Капітал» приймає належні ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників (а.с. 174 183). Реєстром боржників б/н

від 04 червня 2025 року до Договору № 04/06/25-Ю під № 8245 передано право грошової вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 15 199,68 грн, що також підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру боржників (а.с. 184 187). Оплату ціни договору факторингу підтверджено платіжними інструкціями (а.с. 188 194), а технічну помилку у призначенні платежу за вказаними інструкціями (зазначення № 04/06/25 замість № 04/06/25-Ю) виправлено листом ТОВ «Юніт Капітал» вих. № 26.06.2025-1 від 26 червня 2025 року

(а.с. 195).

Згідно з випискою з особового рахунку ОСОБА_1 за Договором, заборгованість останньої перед ТОВ «Юніт Капітал» станом на 25 червня 2025 року складає 15 199,68 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 10 249,28 грн; прострочена заборгованість за процентами 4 950,40 грн; заборгованість за штрафними санкціями відсутня (а.с. 196). Судом встановлено, що після переходу права вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач жодних додаткових нарахувань за Договором не здійснювалося, а розмір заборгованості залишався незмінним.

Крім того, до матеріалів справи додано порядок дій споживача в інформаційно-телекомунікаційний системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору та отримання фінансових послуг під торговельною маркою «Moneyveo», алгоритм дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладання кредитних договорів, Правила надання грошових коштів у позику (а.с. 46 71).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 ЦК України).

Цивільне законодавство ґрунтується на відповідних засадах, однією з яких є свобода договору (пункт 3 статті 3 ЦК України).

За статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша); правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частина друга).

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (абзац другий).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У статті 639 ЦК України вказано: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина перша); якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина друга).

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року (справа № 127/33824/19) сформулював позицію, відповідно до якої будь-який вид договору, що укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму; договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Отже, цивільне законодавство не обмежує різновиди письмового договору до класичного власноручного підписання відповідного правочину у паперовій формі, а передбачає можливість фіксації волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів власне у електронній формі.

2.2. Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів унормовано Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV (далі Закон № 851).

Відповідно до статті 5 Закону № 851 електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина третя).

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII (далі Закон № 675).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 675 електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5); електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6).

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина третя статті 11 Закону № 675).

Відповідно до частини шостої статті 11 Закону № 675 відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

За частиною дванадцятою статті 11 Закону № 675 електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Наявні в матеріалах справи докази, досліджені судом, дають підстави для висновку про дотримання всіх встановлених законодавством вимог при укладенні Договору, а також кожної з наступних додаткових угод про продовження строку кредитування, між первісним кредитором та відповідачем у електронній формі, пропозиція (оферта) та її прийняття (акцепт) здійснені з дотриманням вимог статей 11 та 12 Закону № 675, що не дає підстав для сумніву в існуванні вільного волевиявлення сторін на укладення відповідних правочинів.

2.3. У статті 526 ЦК України вказано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша).

У зв`язку з цим Конституційний Суд України зазначив: «одним із загальновизнаних принципів міжнародного права є «pacta sunt servanda» (договорів слід додержувати). Цей принцип входить і до системи цивільного права, зокрема він міститься в тих статтях Кодексу, які встановлюють, що зобов`язання має бути виконане належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що їх звичайно виставлено (частина перша статті 526); договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629)» (абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 22 червня

2022 року № 6-р(II)/2022).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Судом встановлено, що при укладенні між сторонами Договору, а також кожної із додаткових угод про продовження строку кредитування, було дотримано письмової форми з погодженням усіх істотних умов, а отже, між ними виникли та в подальшому підтримувалися відповідні зобов`язання.

2.4. Згідно із частиною першою, другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться; умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в аспекті цієї справи ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Позивач надав суду необхідні докази, які підтверджують доведення до відома відповідача основних умов кредитування з урахуванням побажань споживача кредиту ОСОБА_1 , інформації щодо реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту, порядку повернення кредиту, іншу необхідну інформацію, що зазначена у Договорі, Правилах надання грошових коштів у позику, паспорті споживчого кредиту до Договору, які підписані відповідачем відповідно до вимог законів № 851 та № 675.

Тож надані позивачем докази, наявні в матеріалах справи та досліджені судом, свідчать про досягнення сторонами правочину згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення статті 638 ЦК України, та підписання відповідачем Договору і кожної з наступних додаткових угод про продовження строку кредитування. Водночас ОСОБА_1 зазначені обставини жодним чином не спростовувала; будь-яких заперечень щодо факту отримання коштів та користування наданими кредитними коштами суду не надала.

Таким чином, суд констатує, що в аспекті виникнення між первісним кредитором та відповідачем договірних відносин, пов`язаних з отриманням коштів у кредит, користуванням ними та продовженням строку кредитування, позовна заява є обґрунтованою.

2.5. За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року (справа

№ 2-1383/2010) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Судом встановлено, що одинадцять додаткових угод про продовження строку кредитування укладені сторонами Договору у тому самому електронному порядку, що й сам Договір, тобто з дотриманням вимог статей 11, 12 Закону № 675, а тому є правомірними правочинами, презумпція правомірності яких відповідачем не спростована. Здійснені відповідачем протягом строку кредитування часткові платежі на загальну суму 8 680,00 грн узгоджуються з фактом продовження кредитних правовідносин та не спростовують доведеного позивачем розміру заборгованості.

2.6. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до правової позиції, сформульованої у постанові Верховного Суду

від 04 червня 2020 року (справа № 910/1755/19), у зв`язку зі заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

У постанові від 18 жовтня 2023 року (справа № 905/306/17) Верховний Суд зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року (справа № 753/20537/18), від 21 липня 2021 року (справа № 334/6972/17), від 27 вересня

2021 року (справа № 5026/886/2012).

Аналіз змісту договорів факторингу № 28/1118-01, № 23/0224-01, № 04/06/25-Ю та доданих до них документів, у тому числі відповідних реєстрів прав вимоги (реєстру боржників) та доказів оплати ціни фінансування на кожному етапі відступлення, підтверджує безперервний перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача, що дає підстави для висновку, що ТОВ «Юніт Капітал» наділено правом грошової вимоги до ОСОБА_1

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. Враховуючи вищенаведене, суд констатує, що відповідач свої зобов`язання за Договором не виконала, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасила, послідовність відступлення права вимоги від первісного кредитора до позивача підтверджена належними та допустимими доказами на кожному відповідному етапі, а розмір заборгованості доведений наданими позивачем розрахунками та випискою з особового рахунку, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 15 199,68 грн (10 249,28 грн заборгованість за основним зобов`язанням,

4 950,40 грн заборгованість за процентами) є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

3.2. Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі повного задоволення позову стягується з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 грн, що підтверджує платіжна інструкція від 11 липня 2025 року № 19116 (а.с. 219). Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

3.3. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»

від 5 липня 2012 року № 5076-VI договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього Закону передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності фізичних осіб; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних осіб у судах під час здійснення цивільного судочинства.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з вимогами частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За частиною четвертою цієї статті ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року (справа

№ 751/3840/15-ц) вказано, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини витрати можуть бути компенсовані лише за умови, що вони були фактично понесені, є необхідними та розумними за обсягом (пункт 79 справи «Ніколова проти Болгарії» від 25 березня 1999 року, заява № 31195/96).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року (справа № 755/9215/15-ц) зазначила, що при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Для стягнення витрат на правничу допомогу ТОВ «Юніт Капітал» долучено договір про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05 червня 2025 року, укладений між ним та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери», додаткову угоду № 25770708706 від 05 червня 2025 року до вказаного договору, акт прийому-передачі наданих послуг від 25 червня 2025 року на суму 7 000,00 грн.

Відповідач ОСОБА_1 із клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не зверталася, тож суд вважає, що ТОВ «Юніт Капітал» надало належні, допустимі, достатні та достовірні докази щодо підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, які, з огляду на повне задоволення позовних вимог, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 7 000,00 грн. Суд також враховує складність справи, обсяг наданих послуг та принцип розумності витрат.

Керуючись статтями 2, 4, 12 13, 76 78, 141, 223, 244, 247, 258 268, 273 274,

280 289, 352 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту задовольнити.

2. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором № 873125636 від 20 лютого 2022 року у розмірі 15 199 (п`ятнадцять тисяч сто дев`яносто дев`ять) гривень 68 копійок.

3. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

4. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

5. Копію заочного рішення суду надіслати відповідачу.

6. Відповідач має право подати до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області заяву про перегляд заочного рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

7. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

8. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

9. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У такому випадку строк на апеляційне оскарження починає обчислюватися з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

10. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

11. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 29 липня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ: 43541163, адреса місцезнаходження: вул. Рогнідинська, 4А, офіс 10, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяТ. І. Якімець