Решение № 138805607, 06.08.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 06.08.2026Справа № 554/7627/26 Провадження № 2/554/4085/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06серпня 2026 рокум. Полтава

Головуючого судді - Материнко М.О.,

за участю секретаря судового засідання - Давидовської Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Полтаві справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення усіх сум, що належать працівникові при звільненні,

в с т а н о в и в:

У травні 2026 року адвокат Ваніна Ю.А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду з вимогами стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 : одноразову матеріальну допомогу при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію у розмірі 60 395,40 грн.; додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті у розмірі 100 659,00 грн.; матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022, 2023 та 2024 роки у загальному розмірі 23 449,50 грн., а всього 184 503 грн. 90 коп.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 128 901 грн. 38 коп. та понесені судові витрати.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця».

Наказом ( розпорядженням ) начальника служби кадрової політики і соціальних питань Ірини Гаманенко від 31.03.2025 року № 122/ОС звільнено 31.03.2025 року ОСОБА_1 з посади провідного бухгалтера, за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до даного наказу товариство повинно їй компенсувати за невикористані 38 днів відпустки та виплатити матеріальну допомогу відповідно до п. 3.18 Колективного договору у розмірі 8 середньомісячних заробітків з урахуванням рішення правління від 24.10.2022 року ( витяг з протоколу № Ц-54/90 Ком.т.). Також, зазначено, що виплату матеріальної допомоги провести відповідно до рішення правління АТ « Укрзалізниця» від 14.10.2024 ( витяг з протоколу № Ц-82/63 ком.т.).

В день звільнення на картку позивачки була перерахована сума 29 319,02 грн, але не виплачені матеріальні допомоги при звільненні та не було надано роботодавцем Письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні, відповідно до ст.ст. 116, 233 КЗпП України.

В той же час, їй так і не були виплачені матеріальні допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 та 2024 роки.

Позивачка в усній формі неодноразово зверталася до адміністрації АТ «Українська залізниця» щодо виплати усіх їй належних сум при звільненні на що їй повідомляли, що відповідно до п. 1.1.4. рішення правління AT «Українська залізниця» від 14.03.2022 (протокол Ц-54/31 Ком. т.) на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинено виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами. Рішенням протоколу засідання правління AT «Укрзалізниця» від 14.10.2024 № Ц-82/63 Ком.т. встановлено поновити виплати матеріальної допомоги та відповідно до графіка виплат працівникам AT «Українська залізниця» одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію за 2024 рік згідно з пунктом 3.2.21 Галузевої угоди (зі змінами ), починаючи з листопада 2024 року згідно з графіком погашення.

Згодом, листом від 04.04.2025 № Ц -5-1.5-25/122-25 на виконання рішень протоколу засідання штабу AT «Українська залізниця» з ефективності від 28.03.2025 № Ц-1-1.5- 25/47-25 щодо розроблення плану дій з операційної ефективності AT «Українська залізниця» та у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства, починаючи з 01.04.2025 до окремого рішення керівництва виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також, додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті призупинено.

Відповідно до наданої відповідачем довідки-розрахунку середньої заробітної ОСОБА_1 середня зарплата дорівнює 20 131,80 грн., а одноразова матеріальна допомога, як працівнику, що вперше звільняється з роботи у зв`язку з виходом на пенсію при стажі роботи у галузі більше 10 років, що дорівнює 3 середньомісячних заробітків 3 х 20 131,80 = 60 395,40 грн та додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті у разі звільнення за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком протягом двох місяців після настання цього права, залежно від стажу роботи ), що дорівнює 5-х середньомісячних заробітків 5 х 20 131,80 = 100 659,00 грн, а разом 60 395,40 +100 659,00 = 161 054.40 грн.

Невиплачена матеріальна допомоги на оздоровлення за 2022, що дорівнювала 75% від посадового окладу 8998,00 грн., отже, 6748,50 грн.; у 2023 році, яка дорівнювала 75 % від посадового окладу 8998,00 грн., а саме - 6748,50 грн, та за 2024 рік, що дорівнювала 75% від посадового окладу 13 270,00 грн., отже, 9952,50 грн., а разом 23 449,50 грн.

ОСОБА_1 вважає, що AT «Українська залізниця» належним чином не виконало вимоги трудового законодавства та не здійснило їй виплати одноразової матеріальної допомоги при звільненні працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті, у зв`язку з виходом на пенсію, матеріальні допомоги на оздоровлення. Чітких графіків з зазначенням прізвищ та строків не встановлює підприємство, а встановлені призупиняє, саме тому вона змушена звертатися до суду за захистом порушеного права та стягнення компенсації за час затримки розрахунку зі звільненим працівником.

Згідно до Спільної постанови адміністрації регіональної філії « Південна залізниця » АТ « Укрзалізниця» та первинної профспілкової організації залізничників від 01.12.2025 року № 114 про продовження дії колективного договору Південної залізниці на 2026 рік дія Колективного договору продовжена до 31.12.2026 року.

Змін до колективного договору у 2022-2026 роках стосовно призупинення на період дії військового стану в Україні нарахування та виплати належних працівникам додаткових виплат, зокрема, одноразової та додаткової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком, не вносилося, накази стосовно позивачки щодо виплат матеріальних допомог при звільненні та матеріальної допомоги на оздоровлення, виплати премії до ювілею не скасовані.

Враховуючи, що правових підстав для призупинення виплати позивачу одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком у відповідача не було, будь-яких змін до колективного договору, наказу про звільнення не вносилося, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача одноразова та додаткова матеріальна допомога відповідно до п. 3.18 Колективного договору.

Позивачка також просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, передбачений статтею 117 КЗпП України у загальному розмірі 128 901,38 грн.

Позивачка намагалася врегулювати даний спір без звернення до суду, та з урахуванням того, що з 14.10.2024 були поновлені виплати матеріальної допомоги при звільненні, згодом, з 01.04.2025 до окремого рішення керівництва виплати призупинені, та на момент звільнення ОСОБА_1 адміністрація товариства обіцяли найближчим часом поновити виплати звільненим працівникам, оскільки збирали списки таких працівників, та установити відповідні графіки, але так і не виплатили належні позивачці при звільненні, саме тому вона вирішила звернутися за захистом свого порушеного права до суду.

Просить врахувати, що постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 211/7338/23 про залишення в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління AT "Українська залізниця" від 14.03.2022 у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

29.05.2026 року прийнято до розгляду справу, відкрито загальне позовне провадження.

16.06.2026 від представника відповідача Момот К.Е. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю. За змістом ст. 2 Закону України «Про оплату праці», до складу заробітної плати крім основної та додаткової, входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

З витягу з протоколу №Ц-54/31 засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 убачається, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №54/2022, інші додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинено. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики.

Листом від 06.09.2022 за №Ц-3-91/1459/ЦПроф/30-22 за підписом Голови правління АТ «Укрзалізниця» та професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, повідомлено всіх керівників АТ «Укрзалізниця», що після припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», що дасть змогу змінити вищевказане рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану, працівники, звільнені вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, отримають суму одноразової та додаткової матеріальної допомоги, що їм належить.

Щодо середнього заробітку за час затримки розрахунку, представником відповідача зазначалось про те, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до ст. 117 КЗпП України, ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових правовідносин», установлено максимальну межу відповідальності роботодавця. При стягненні середнього заробітку представник відповідача прохала врахувати постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2025 року у справі № 489/6074/23. З висновків, викладений у дані постанові вбачається, що стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні на підставі ст. 117 КзПП України має відповідати одночасно двом умовам визначення розміру такого стягнення дотримання принципів розумності, справедливості та пропорційності; врахування максимальної межі періоду, за який можливе нарахування компенсації за затримку розрахунку не більше шести місяців.

Враховуючи те, що інфраструктура АТ «Українська залізниця постійно зазнає значних руйнувань від російських обстрілів, а Товариство несе значні збитки, продовжуючи виконувати соціально значущі перевезення: рейси до регіонів, де тривають або можливі бойові дії, перевезення поранених військовослужбовців. В умовах збройної агресії рф проти України усі витрати мають бути орієнтовані на підтримку забезпечення спроможності Товариства виконувати завдання Міністерства оборони України щодо перевезення військових вантажів та захисту критичної інфраструктури, підтримки працівників, які безпосередньо здійснюють оборону країни, або постраждали від війни, що повністю узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду наведеному у постанові від 14.05.2025 року у справі № 440/14216/23.

У Наказі про звільнення від 31.03.2025 № 122/ОС, в якому міститься підпис позивачки в графі « З наказом ознайомлена» зазначено, що виплату матеріальної допомоги провести відповідно до рішення правління АТ « Укрзалізниця» від 14.10.2024 ( витяг з протоколу № Ц-82/63 ком.т.). Тобто, позивач знала, про невиплату вказаних вище коштів, проте, звернулася до суду лише 19.05.2026 року, отже з пропуском тримісячного строку на звернення до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до наказу при припинення трудового договору від 31.03.2025 № 122/ ОС позивачку було звільнено з 31.03.2025 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком. Умовами колективного договору передбачені виплати працівникам інших додаткових виплат та матеріальної допомоги, але з 14.03.2022 Правлінням АТ «Укрзалізниця» на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 , керуючись ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», було прийнято рішення про призупинення інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів.

Таким чином, з березня 2022 року інші додаткові виплати, передбачені колективними договорами, були призупинені. Тобто, дія призупинення виплат, була здійснена на легітимних підставах і у встановлений спосіб. Виплата інших додаткових виплат саме призупинена, а не відмінена. І той факт, що додаткові виплати Позивачка отримає після окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця», підтверджується проставленням Позивачем підпису в наказі про припинення трудового договору.

Листом від 06.09.2022 за №Ц-3-91/1459/ЦПроф/30-22 за підписом Голови правління АТ «Укрзалізниця» та професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, повідомлено всіх керівників АТ «Укрзалізниця», що після припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», що дасть змогу змінити вищевказане рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану, працівники, звільнені вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, отримають суму одноразової та додаткової матеріальної допомоги, що їм належить.

Заперечували щодо стягнення понесених витрат позивачем на правничу допомогу, оскільки дані витрати не підтвердженні доказами.

18.06.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивачки Ваніної Ю.А. до суду надійшла відповідь на відзив, в якому остання зазначила, що Представник відповідача цитуючи положення статті 2 Закону України «Про оплату праці», а також п.1.3. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5 доводить, що одноразова матеріальна допомога та додаткова матеріальна допомога працівникам, не входить до фонду оплати праці.

В той же час, це не дає права роботодавцю не провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), що йому належать.

Згідно із позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у справі №821/1083/17 від 26.02.2020, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Також зазначила, що Рішенням правління № Ц-54/31 АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року додаткові виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинено. Як стверджує представник відповідача, дане право в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективного договору роботодавцю надано на підставі ст. 11 Закону України « Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану ». Однак, вважає, що це є помилковим, оскільки Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» набрав чинності лише 24 березня 2022 року, а тому ухвалювати рішення про призупинення додаткових виплат працівникам посилаючись на правовий режим воєнного стану 14 березня 2022 року у правління АТ «Укрзалізниця» не було, через відсутність зворотної дії в часі вказаного Закону.

Крім того, постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 211/7338/23 залишено в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14.03.2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

В той же час, змін до колективного договору у 2022-2026 роках стосовно призупинення на період дії військового стану в Україні нарахування та виплати належних працівникам додаткових виплат, зокрема, одноразової та додаткової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком, не вносилося.

Також, накази щодо виплат матеріальних допомог при звільненні не скасовані.

З 13 вересня 2025 року набула чинності нова редакція ч. 1 ст. 11 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (згідно із Законом № 4582-IX), яка скасовує можливість одноосібного зупинення колективного договору роботодавцем. Тепер зупинення окремих положень, пов`язаних із законом, можливе тільки за взаємною згодою сторін.

Вказала представник позивача, що відповідач своїми діями порушує права робітника, який вимушений звертатися до суду щодо отримання всіх сум, що належать йому при звільненні. Якби відповідач належно виконував свої накази, то в цьому не було б потреби. Разом з тим, ст. 117 КЗпП закріплено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Тож, ОСОБА_2 вважає обґрунтованою та законною вимогу щодо стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 128 901 грн. 38 коп, що не перевищує 6 місяців.

Щодо звернення з даним позовом до суду та представник позивача ще раз зазначила, щопозивач отримала через представника Повідомлення про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні тільки 11.05.2026 року, отже, ОСОБА_1 не пропустила тримісячний строк для звернення до суду з позовом про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні відповідно до ст. 233 КЗпП України.

24.06.2026 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.08.2026 року 011 год. 00 хв.

Представник позивача - адвокат Ваніна Ю.А. подала заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, просила задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідно до положень частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Акціонерним товариством « Українська залізниця ».

Наказом ( розпорядженням ) начальника служби кадрової політики і соціальних питань Ірини Гаманенко від 31.03.2025 року № 122/ОС звільнено 31.03.2025 року ОСОБА_1 з посади провідного бухгалтера, за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до даного наказу товариство повинно їй компенсувати за невикористані 38 днів відпустки та виплатити матеріальну допомогу відповідно до п. 3.18 Колективного договору у розмірі 8 середньомісячних заробітків з урахуванням рішення правління від 24.10.2022 року ( витяг з протоколу № Ц-54/90 Ком.т.). Також, зазначено, що виплату матеріальної допомоги провести відповідно до рішення правління АТ « Укрзалізниця» від 14.10.2024 ( витяг з протоколу № Ц-82/63 ком.т.).

В день звільнення на картку позивачки була перерахована сума 29 319,02 грн, але не виплачені матеріальні допомоги при звільненні та не було надано роботодавцем Письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні, відповідно до ст.ст. 116, 233 КЗпП України.

Між Статутним територіально-галузевим об`єднанням «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» та «Дорожнім комітетом профспілки» укладено колективний договір.

Згідно до Спільної постанови адміністрації регіональної філії « Південна залізниця » АТ « Укрзалізниця» та первинної профспілкової організації залізничників від 01.12.2025 року № 114 про продовження дії колективного договору Південної залізниці на 2026 рік дія Колективного договору продовжена до 31.12.2026 року.

Згідно п. 3.18 Колективного договору починаючи з 28.02.2006 при звільненні працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, передбачено виплачувати одноразову матеріальну допомогу в залежності від стажу роботи у галузі в таких розмірах: до 5 років 1 середньомісячний заробіток; від 5 до 10 років 2 середньомісячні заробітки; більше 10 років 3 середньомісячні заробітки.

У разі звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) передбачено протягом двох місяців після настання цього права (без урахування щорічної відпустки, тимчасової непрацездатності) виплачувати йому додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в таких розмірах при стажі роботи в галузі: для жінок при стажі роботи в галузі більше 35 років розмір виплати 5 середньомісячних заробітків.

Відповідно до листа від 06.09.2022 АТ «Укрзалізниця» та Професійна спілка залізничників і транспортних будівельників України зазначено, що рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.) на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинено виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті. Після припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», що дасть змогу змінити зазначене рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану, працівники, звільнені вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, отримають суму одноразової та додаткової матеріальної допомоги, що їм належить. Зазначено, що за працівниками, які після 14.03.2022 не подали заяву на звільнення за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців (або іншого терміну, встановленого колективним договором) після настання цього права, право на отримання додаткової матеріальної допомоги зберігається протягом терміну, встановленого колективним договором, починаючи з дати припинення або скасування режиму воєнного стану, або у разі зміни зазначеного рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану.

Відповідно до копій заяв ОСОБА_1 зверталася із проханням надати їй матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022,2023 та 2024 роки, на яких міститься резолюція про погодження виплати 75% матеріальної допомоги на оздоровлення.

Згідно копії наказів (розпорядження) № 1503В від 06.09.2022, № 389 В від 28.04.2023 та № 629/СК від 14.05.2024 про надання відпустки, ОСОБА_1 надавались щорічні відпустки, із виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення, про що зазначено з приміткою: виплату провести після окремого рішення правління.

Відповідно до витягу з протоколу №Ц-82/63 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024 ухвалено виплату одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію (включаючи додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті), яку було призупинено згідно з підпунктом 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.), відновлювати поетапно відповідно до пункту 3.2.21 Галузевої угоди працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнились / будуть звільнені у період з січня до грудня 2024 в порядку черговості згідно з пунктом 2 цього рішення та з урахуванням пункту 3 цього рішення. Нарахування та виплату матеріальної допомоги, зазначеної у пункті 1 цього рішення, проводити в хронологічній послідовності відповідно до дати звільнення працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, починаючи з листопада 2024 року згідно з графіком погашення, який буде затверджено та доведено додатково директором з управління персоналом та соціальної політики або особою, яка виконує обов`язки директора з управління персоналом та соціальної політики.

З розрахунку оплати середньої заробітної плати ОСОБА_1 вбачається, що середня зарплата останньої за 12 попередніх місяців становила 20 131,80 грн, одноразова матеріальна допомога становить60 395,40 грн.

З розрахунку оплати середньої заробітної плати ОСОБА_1 вбачається, що середня зарплата останньої за 12 попередніх місяців становила 20 131,80 грн, додаткова матеріальна допомога становить 100 659,00 грн.

Згідно довідки про середню заробітну плату, середньоденна заробітна плата складає 983 грн. 98 грн.

На час розгляду справи спірні виплати, передбачені колективним договором, позивачці не здійснені. Ця обставина та розмір таких виплат не заперечувалися представником відповідача.

Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 7 ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом, а згідно ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору.

Згідно ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Частиною першою статті 9 цього Закону встановлено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Згідно зі статтею 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до статті 13 КЗпП України та статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами.

Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т. д.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Згідно зі статтею 18 КЗпП України положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

Відповідно до статті 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить: - основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців - додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій, - інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Системний аналіз вказаних норм матеріального права вказує на те, що матеріальна допомога належить до структури заробітної плати.

Тобто матеріальна допомога передбачена, зокрема, трудовим договором, і роботодавець має сплатити вказані кошти працівникові, що є гарантією прав працівника.

Відповідно до вимог ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

В обґрунтування своїх заперечень щодо невиплати ОСОБА_1 всіх сум, що належали їй при звільненні, відповідач посилається на Витяг із протоколу №Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, згідно із пп. 1.1.4 п.1.1 якого на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, призупинено виплату інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

У той же час, відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» регламентовано, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, установлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що цей Закон діє з початку воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану.

Таким чином, положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

Керівництвом АТ «Укрзалізниця» було призупинено виплати, передбачені колективними договорами, зокрема одноразової матеріальної допомоги.

Разом з тим, рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року, яке було залишено без змін Верховним Судом постановою від 5 лютого 2025 року по справі № 211/7338/23, було визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року № Ц-54/31 Ком.т. в частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема, матеріальної допомоги, тобто з моменту його прийняття.

Відповідач не попереджав позивача про погіршення існуючих умов оплати праці та застосування п. 1.1.4. протокольного рішення про призупинення виплати їй частки заробітної плати щодо матеріальної допомоги на оздоровлення та додаткових виплат.

Отже, АТ «Укрзалізниця» призупинило виплату коштів, передбачених колективними договорами та Галузевою угодою в односторонньому порядку, не повідомивши позивача та профспілковий орган про ухвалення вказаного рішення, а також у порушення вимог Закону України «Про колективні договори і угоди» не ініціювали питання щодо підписання змін/доповнень до діючих колективних договорів в частині призупинення/зміни строків виплати щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення, а такі зміни мають вноситись лише за взаємною згодою сторін, але аж ніяк не роботодавцем в односторонньому порядку без погодження з профспілковим органом.

Крім того, АТ «Укрзалізниця» ухвалило відповідне рішення 14 березня 2022 року з посиланням на ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності лише 24 березня 2022 року.

При цьому, вказаний Закон Верховною Радою України прийнято 15 березня 2022 року, а набрав чинності він 24 березня 2022 року, у той час як рішення АТ «Українська залізниця», що стало підставою невиплати позивачу сум матеріальної допомоги було прийнято 14 березня 2022 року, а закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі на підставі ст. 58 Конституції України, тому положення вказаного Закону не можуть застосовуватися судом при розгляді цієї справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 05 лютого 2025 року по справі № 211/7338/23.

Щодо строків звернення до суду із позовом суд зазначає таке.

Статтею 233 КЗпП України визначено, що у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Статтею 116 КЗпП України визначено обов`язок роботодавця провести виплати працівнику всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, в день звільнення.

Позовна заява подана позивачем у межах строку для звернення до суду за вирішенням трудового спору, встановленого частиною другою статті 233 КЗпП України, оскільки письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні одержано ОСОБА_1 лише 11.05.2026, що відповідачем не спростовано, а з позовом до суду позивач звернулася 19.05.2026 - у межах тримісячного строку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; у разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до ст. 238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи (ст. 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Рішенням Конституційного Суду № 8-рп/2013 від 15.10.2013 року надано офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України та ст. ст. 1, 12 Закону України «Про оплату праці»; роз`яснено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Тобто, порушення законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з відповідним позовом незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Слід також зазначити, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Таким чином, судом встановлено порушення відповідачем права позивачки на отримання належних їй при звільненні сум, а саме: матеріальної допомоги (одноразова та додаткова) при виході на пенсію, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 та 2024 роки, тому з відповідача підлягає стягненню одноразова матеріальна допомога при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті в сумі 184 503 грн. 90 коп.

Крім того, спростувань вищевказаних розрахунків позивачки відповідачем суду не надано, а тому суд з ними погоджується.

За змістом статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 підтверджено, що відповідно до ст.116 КЗпП на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, в разі невиконання обов`язку - наступає передбачена ст.117 КЗпП відповідальність.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Так, середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За змістом пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23 сформулювала правовий висновок про те, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку під час звільнення шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Як вбачається з довідки наданої відповідачем середньоденна заробітна плата позивачки складає 983 грн. 98.

З урахуванням вказаної суми та п`ятиденний робочий тиждень (з понеділка по п`ятницю) середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01 квітня 2025 року по 30 жовтня 2025 року - ( квітень 2025 - 22 дні, травень 2025 - 22 дні, червень 2025 21 день, липень 2025 23 дні, серпень 2025 21 день, вересень 2025 22 дні ), а всього 131 робочих днів становить 128 901,38 грн. ( 983 грн. 98 коп. х 131 = 128 901,38 грн).

Судом приймаються до уваги розрахунки представника позивачки, які проведені з урахуванням даних довідки про середньоденну заробітну плату. Тобто, з відповідача слід стягнути 128 901,38 грн середнього заробітку за час затримки.

Враховуючи співвідношення розміру боргу підприємства перед працівником та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за відповідний період (6 місяців), а також дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, зокрема невизнання роботодавцем свого обов`язку виплатити позивачу матеріальну допомогу, що стало підставою для звернення до суду, стягнутий розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, на думку суду, є розумною і справедливою мірою відповідальності роботодавця.

З огляду на встановлені обставини справи та досліджені докази, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, позивач є особою, звільненою від сплати судового збору за вимогу про стягнення заробітної плати згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Також, згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір сплачений позивачем за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 1 331,20 грн.

Відповідно до частин першої шостої ст. 137 ЦК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 137 ЦПК України).

Позивачка просить стягнути з відповідача 6000 грн витрат за професійну правничу допомогу.

На підтвердження факту наданих послуг правничої допомоги до матеріалів справи долучено: договір про надання правової допомоги від 21.04.2026, укладений між адвокатом Ваніною Ю.А. та ОСОБА_1 згідно п. 4 якого клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі 6 000,00 грн, квитанції б/н від 21.04.2026 та 01.06.2026; ордер на надання правничої допомоги Ткаченко Н.В. у Шевченківському районному суді міста Полтави адвокатом Ваніною Ю.А.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Ваніною Ю.А., розрахунок вартості наданої ОСОБА_1 правничої допомоги, згідно якого загальна вартість наданої правової допомоги відповідно до договору становить 6000 грн.

Отже, заявлена представником позивача сума витрат на правову допомогу підлягає відшкодуванню враховуючи обсяг робіт наданим представником позивача по даному спорі.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення усіх сум, що належать працівникові при звільненні - задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґейдройця, буд. 5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 одноразову матеріальну допомогу при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію у розмірі 60 395,40 грн.; додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті у розмірі 100 659,00 грн.; матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022, 2023 та 2024 роки у загальному розмірі 23 449,50 грн., а всього 184 503 грн. 90 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґейдройця, буд. 5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 128 901 грн. 38 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґейдройця, буд.5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1 331 грн 20 к. та витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн. 00 к.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґейдройця, буд. 5 на користь держави судовий збір в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 к.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Материнко М.О.