Постановление суда № 138801006, 05.08.2026, Сновський районний суд Чернігівської області (до 25.04.2025 - Щорський районний суд Чернігівської області)

Справа № 749/719/26

Номер провадження 1-кп/749/77/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року Сновський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сновську клопотання прокурора Корюківської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025270000000765 від 02.12.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України,

В С Т А Н О В И В:

На розгляді Сновського районного суду Чернігівської області перебуває кримінальне провадження № 12025270000000765 від 02.12.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.

Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16.02.2026 року підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 16.04.2026 року з визначенням застави у розмірі двохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 665 600 грн.

Ухвалою слідчого судді Сновського районного суду Чернігівської області від 09.04.2026 року підозрюваному ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 14.05.2026 року із залишенням застави у визначеному розмірі.

Ухвалою слідчого судді Сновського районного суду Чернігівської області від 07.05.2026 року продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 14.06.2026 року.

28.05.2026 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 з додатками направлено до Сновського районного суду Чернігівської області для розгляду по суті в порядку ст. 291 КПК України.

Ухвалою Сновського районного суду Чернігівської області від 10.06.2026 року (за наслідками підготовчого судового засідання) обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, а саме з 14 червня 2026 року по 12 серпня 2026 року включно, залишено заставу у розмірі 665 600 грн.

04.08.2026 року до суду надійшло клопотання прокурора Корюківської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 ще на 60 (шістдесят) днів, обґрунтоване тим, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували на час обрання та кожного наступного продовження запобіжного заходу, не зменшилися та продовжують існувати.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання в повному обсязі, просив його задовольнити з підстав, викладених у клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора заперечували. Захисник зазначила, що ОСОБА_4 понад півроку перебуває під вартою, при цьому ризики, передбачені ст. 177 КПК України, належними доказами не підтверджені. Вказала, що обвинувачений має постійне місце проживання, де проживає разом із матір`ю, у зв`язку з чим вважала достатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та просила змінити запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію захисника та зазначив, що наміру переховуватися від суду не має.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали, надані на обґрунтування клопотання, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд не рідше одного разу на два місяці з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом заходу забезпечення кримінального провадження або запобіжного заходу зобов`язаний з власної ініціативи розглянути питання продовження, зміни або скасування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжного заходу, обраного щодо обвинуваченого. За наслідками розгляду питання про продовження тримання обвинуваченого під вартою суд своєю ухвалою продовжує строк тримання під вартою на строк, який не може перевищувати шістдесяти днів.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, що дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Оцінюючи надані матеріали у їх сукупності, суд приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження не встановлено обставин, які б свідчили про втрату обґрунтованості підозри, оскільки наявні у матеріалах кримінального провадження відомості містять факти та інформацію, здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_4 міг вчинити інкриміновані йому кримінальні правопорушення. Такий підхід відповідає критерію обґрунтованої підозри, сформульованому ЄСПЛ у рішеннях у справах «Ілгар Маммадов проти Азербайджану» (§ 88), «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (§ 32).

Оцінюючи наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує таке.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України належать до категорії тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень. Санкція ч. 3 ст. 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна та не передбачає альтернативного покарання, не пов`язаного з позбавленням волі.

Суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, є суттєвим елементом при оцінці ризику переховування, однак сама по собі не може бути визначальною та має оцінюватися у сукупності з іншими обставинами.

При оцінці зазначеного ризику суд також враховує відсутність у ОСОБА_4 офіційного працевлаштування та підтвердженого джерела доходів на території України, що свідчить про відсутність у нього сталих трудових та економічних зв`язків, які могли б певною мірою зменшувати ймовірність його переховування. Крім того, суд бере до уваги місце проживання обвинуваченого у Корюківському районі Чернігівської області, який розташований поблизу державного кордону України з Російською Федерацією, що в умовах воєнного стану є додатковою обставиною, яка підлягає врахуванню при оцінці можливостей обвинуваченого залишити територію, на якій здійснюється судовий розгляд.

У сукупності наведені обставини, з урахуванням тяжкості пред`явленого обвинувачення та суворості покарання, яке може бути призначено у разі доведення винуватості, дають суду підстави вважати, що ризик переховування ОСОБА_4 від суду є реальним та на даний час не втратив своєї актуальності.

Оцінюючи можливість ризику незаконного впливу на свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), суд враховує, що судовий розгляд кримінального провадження по суті триває, допит свідків сторони обвинувачення судом не завершено. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України суд безпосередньо досліджує показання та інші докази, а згідно з ч. 4 ст. 95 КПК України не вправі обґрунтовувати свої висновки показаннями, наданими слідчому чи прокурору, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Отже, до моменту безпосереднього допиту свідків судом та дослідження їх показань у судовому засіданні ризик незаконного впливу на них з боку обвинуваченого не втрачає своєї актуальності.

При цьому із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 відомі особи, які володіють інформацією щодо обставин вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, зокрема свідок ОСОБА_6 . З огляду на те, що показання зазначених осіб мають значення для встановлення обставин кримінального провадження та ще не були безпосередньо досліджені судом, суд вважає, що у разі перебування обвинуваченого на волі він матиме реальну можливість вступати з такими особами у контакт та впливати на них з метою зміни або відмови від надання показань на користь сторони обвинувачення.

За таких обставин суд приходить до висновку, що передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик незаконного впливу на свідків на даний час є реальним, актуальним, аж до моменту безпосереднього отримання судом цих свідчень та дослідження їх судом.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, матиме можливість продовжувати злочинну діяльність, пов`язану із незаконним збутом психотропних речовин та наркотичних засобів, оскільки на даний час він ніде офіційно не працює та не має постійного джерела прибутку. Вказане свідчить про схильність останнього до вчинення кримінальних правопорушень, тому будучи без відповідного запобіжного заходу, усвідомлюючи свою безкарність, обвинувачений може продовжити свою злочинну діяльність та вчинити інші навмисні кримінальні правопорушення. Відтак, суд погоджується з наявністю ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Наведені ризики протягом строку дії запобіжного заходу не зменшилися і продовжують існувати, обставини, які б свідчили про їх відпадання чи суттєве послаблення, судом не встановлені, а стороною захисту не наведено.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_4 понад півроку перебуває під вартою, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, належними доказами не підтверджуються, не спростовують наведених вище висновків суду щодо їх наявності та актуальності. Так само суд не вважає достатніми для зміни запобіжного заходу посилання на наявність у обвинуваченого постійного місця проживання та проживання разом із матір`ю, оскільки самі по собі зазначені обставини не усувають встановлених ризиків.

Вирішуючи питання про можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, суд враховує репутацію обвинуваченого, відсутність у нього законних джерел доходу, відсутність сталих соціальних зв`язків за місцем проживання, а також характер та тяжкість інкримінованих йому кримінальних правопорушень. За таких обставин запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання чи особистої поруки не здатен забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про осіб, які заслуговують на довіру та виявили б бажання поручитися за обвинуваченого. Не є достатнім для усунення встановлених ризиків і застосування домашнього арешту. З огляду на встановлений ризик незаконного впливу на свідків та ризик продовження злочинної діяльності, пов`язаної зі збутом підконтрольних речовин, який може здійснюватися дистанційно, без необхідності залишення житла, такий запобіжний захід не здатен належним чином запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_4 на відсутність наміру переховуватися від суду також не спростовує встановленого ризику переховування, оскільки оцінка такого ризику здійснюється судом з урахуванням сукупності обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а не виключно на підставі суб`єктивного запевнення обвинуваченого.

Таким чином, доводи сторони захисту про недоведеність наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та можливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу не знайшли свого підтвердження та спростовуються сукупністю досліджених судом обставин, наведених вище.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тримання під вартою, що продовжується, може бути виправданим за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (рішення у справі «Харченко проти України», п. 79). Суд враховує характер обвинуваченого, його моральні якості, майновий стан та зв`язки з державою (рішення у справах «Ідалов проти Росії», § 145, «Гарицький проти Польщі», § 47), і з огляду на встановлену відсутність у обвинуваченого законних доходів, сталих соціальних зв`язків та наявність реальної можливості переховування на території, суміжній з державою-агресором, доходить висновку про збереження небезпеки ухилення обвинуваченого від суду.

За таких обставин суд вважає доведеною наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатен забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти зазначеним ризикам, а тому клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд, постановляючи ухвалу про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України. З огляду на те, що розмір застави у сумі 665 600 грн (двісті прожиткових мінімумів для працездатних осіб) вже визначався попередніми судовими рішеннями та відповідає майновому стану та характеру обвинувачення, суд вважає за необхідне залишити його без змін.

Керуючись ст.ст. 132, 176-178, 182, 183, 331, 372, 392 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Корюківської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор», строком на шістдесят днів, а саме з 12 серпня 2026 року до 10 жовтня 2026 року включно.

Залишити обвинуваченому ОСОБА_4 заставу у розмірі двісті прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 665 600 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот) грн 00 коп.

Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок:

Одержувач: ТУ ДСА України у Чернігівській обл.

Р/р: UA128201720355289002000005960

ЄДРПОУ: 26295412

Банк одержувача: Державна казначейська служба України, м. Київ

МФО: 820172

Призначення платежу: Сновський районний суд Чернігівської області, провадження № 1-кп/749/77/26 (єдиний унікальний № 749/719/26), прізвище, ім`я, по батькові особи, яка вносила кошти, та прізвище, ім`я, по батькові особи, на користь якої внесено кошти (за яку внесено заставу).

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному цією ухвалою розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на вказаний вище депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» негайно здійснює розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та письмово повідомляє про це прокурора Корюківської окружної прокуратури та Сновський районний суд Чернігівської області.

У разі внесення застави з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, та зобов`язаний виконувати покладені на нього цією ухвалою обов`язки.

Уповноважена службова особа Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» у разі внесення застави при звільненні ОСОБА_4 зобов`язана роз`яснити йому обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю у вчиненні якого кримінального правопорушення обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1) прибувати до прокурора, суду по першому виклику на визначений час;

2) не відлучатися за межі міста Сновськ, Корюківського району, Чернігівської області без дозволу прокурора або суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну місця свого проживання або місця роботи.

Зазначені обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_4 на строк до 10 жовтня 2026 року.

У разі невиконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому та прокурору, направити ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, з моменту вручення йому копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Повний текст ухвали складено 06 серпня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1