Постановление суда № 138798638, 06.08.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/16247/23

Провадження № 1-кп/947/320/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі с/з ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022150020000459 від 28.09.2022 року у відношенні:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Одеси, громадянки України, з вищою освітою, маюча на утриманні невоновлітнього сина, раніше не судима, проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191 та ч.1 ст.366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022150020000459 від 28.09.2022 року у відношенні: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191 та ч.1 ст.366 КК України.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_4 , заявив клопотання про звільнення останньої від кримінальної відповідальності на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

На обґрунтування заявленого клопотання захисник зазначив, що відповідно до обвинувального акта ОСОБА_4 інкриміновано вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України, які, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії нетяжких злочинів. При цьому, за версією сторони обвинувачення, інкриміновані діяння були вчинені у період з 29 жовтня 2020 року по 15 червня 2021 року, а отже на момент розгляду клопотання минуло понад п`ять років з часу їх вчинення.

Разом із тим захист зазначив, що ОСОБА_4 , не визнаючи своєї винуватості у пред`явленому обвинуваченні, не заперечує проти закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Окремо захисник звернув увагу суду щодо нібито переривання перебігу строків давності у зв`язку із притягненням ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності в іншому кримінальному провадженні. На думку сторони захисту, такі доводи є необґрунтованими, оскільки у кримінальному провадженні № 22021160000000008, яке перебувало на розгляді Київського районного суду м. Одеси, обвинувальний вирок щодо ОСОБА_4 не ухвалювався, а вона була виправдана за недоведеністю вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень. Захисник зазначив, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду перебіг строку давності у разі вчинення нового кримінального правопорушення переривається лише у випадках, прямо передбачених законом, а строки давності щодо кожного кримінального правопорушення обчислюються окремо.

Крім того, захисник вказав, що навіть за умови врахування обставин, наведених стороною обвинувачення, останні інкриміновані ОСОБА_4 дії, за версією обвинувального акта, могли бути вчинені не пізніше січня 2021 року, у зв`язку з чим строк давності притягнення до кримінальної відповідальності у будь-якому випадку сплив до моменту вирішення заявленого клопотання. Також захисник звернув увагу, що обвинувачена не ухилялася від органів досудового розслідування чи суду, а підстав для зупинення або іншого продовження перебігу строків давності матеріали кримінального провадження не містять.

У зв`язку з наведеним захисник просив суд звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України та закрити кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Прокурор у судовому засіданні проти задоволення клопотання захисника не заперечував, зазначивши, що питання про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності підлягає вирішенню судом відповідно до вимог кримінального та кримінального процесуального законодавства.

Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала заявлене її захисником клопотання, просила суд звільнити її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження. При цьому вона підтвердила, що їй зрозумілі правові наслідки звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, передбачені чинним законодавством, та не заперечувала проти закриття кримінального провадження саме з цих підстав.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що вона перебуваючи на посаді інспектора логістики ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області, 29.10.2020 року склала та видала завідомо неправдивий офіційний документ квитанцію під № 001367 про отримання речових доказів у кримінальному провадженні № 12020161480000982, яку передала ОСОБА_6 .

Одночасно з цим, ОСОБА_4 , реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на привласнення речових доказів у кримінальному провадженні № 12020161480000982 у вигляді грошових коштів у розмірі 5800 доларів США та 3500 грн із вищевказаними серійними номерами, та які містились у сейф-пакеті INP1012591, внесла до офіційного документу - журналу обліку речових доказів під порядковим № 356 у книзі № 1578 неправдиві відомості щодо їх прийняття та обліку.

Після отримання речових доказів, реалізуючи злочинний умисел, направлений на протиправне привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, тобто діючи умисно усупереч інтересам служби, ОСОБА_4 протиправно використовуючи повноваження поліцейського з обліку та збереження речових доказів і озброєння сектору логістики Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області, керуючись корисливими мотивами та метою власного незаконного збагачення, всупереч вимогам ст. 19 Конституції України, ст. ст. 9, 16, 100 КПК України, Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, нехтуючи основними принципами професійної етики та поведінки працівників поліції, у невстановлений час, у період з 29.10.2020 року (фактичного отримання речових доказів) по 15.06.2021 (її затримання у порядку ст. 208 КПК України у кримінальному провадженні № 22021160000000008), перебуваючи за місцем своєї роботи в Одеському районному управлінні поліції № 1 ГУНП в Одеській області за адресою: вул. Академіка Філатова, 15А, м. Одеса, протиправно привласнила чуже майно, у вигляді речових доказів у кримінальному провадженні № 12020161480000982 від 13.07.2020 за ч. 4 ст. 186 КК України, грошові кошти у розмірі 5 800 доларів США, а саме: 100 доларові купюри в кількості 58 штук, із серійними номерами: LL87046825F, AL42513684C, LC49134231A, DB33177810A, BI06650673A, FK70492921A, LD65481062D, CB02111855E, LI58670271A, FK09940619B, HF06249948C, HE9212910A, FF07042673C, KB49638197F, AJ1690283A, HF06249949C, HB41742681B, HF58788305B, HB35692547J, HB58312970G, CL66873220A, AC39707288A, FB60688007A, AA36602054A, DB23545856B, KL08431058B, HF06249950C, AB68721089D, LE06701033D, LF66955210F, LB39766632R, LD65481061D, LB17542161G, LG36531150D, HF96278269A, LB39766630R, LE44518434D, AB42558158D, FF22616410B, HB37491037D, LA88685450A, LB46190427L, LF95366100A, LA53207506A, LB46556325W, HB16209788I, HD25241410B, HB36880791K, LG54972295C, HG38816461A, HF58788304B, HI26170909A, FF51255188C, HF21991654D, BA45007038A, HF23895540B, LA91098564A, DA15135816A (станом на 29.10.2020 згідно офіційного курсу гривні щодо іноземних валют Національного банку України складало 164713 грн 62 копійки) та 3500 грн, а саме: номіналом 50 грн, із серійними номерами: ЗД5783929, УП14553181, УЗ13301747, УВ2060838, 100 грн із серійними номерами: ЕЦ6091728, С35001378, ВД7241918, МН3824182, СЖ3250315, ВЙ9363810, МЛ7989490, МН5297231, СЖ1880138, та 200 грн із серійними номерами: УХ9205245, Т38536360, УА4070430, СИ3862048, ХЕ6774947, ТБ5635382, ЖЖ2208563, ЖЖ5136000, ТА5307330, ХИ0610533, ТЖ5196733, СН6336659, що містились у сейф-пакеті INP1012591, та якими у невстановлений дату, час та спосіб розпорядилась на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 2 ст. 191 КК України - привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. ч. 1 ст. 366 КК України - складання та видача службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу, внесення до офіційного документу завідомо неправдивих відомостей.

Вислухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, подане стороною захисту клопотання, оцінивши наведені сторонами доводи в їх сукупності, а також перевіривши їх на відповідність вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства і держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, а до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 8 Конституції України закріплено принцип верховенства права, який відповідно до положень ст. 8 КПК України є однією із фундаментальних засад кримінального провадження та підлягає застосуванню з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у передбаченому законом порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому звільнення особи від кримінальної відповідальності є самостійним кримінально-правовим інститутом, застосування якого допускається виключно за наявності передбачених законом підстав та у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.

Відповідно до ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Таке звільнення здійснюється виключно судом.

Положеннями ст. 49 КК України встановлено правовий інститут звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Зазначена норма має імперативний характер та передбачає обов`язок суду звільнити особу від кримінальної відповідальності за наявності сукупності визначених законом умов, якщо відсутні обставини, що зупиняють або переривають перебіг строків давності, а також якщо особа не заперечує проти такого звільнення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею нетяжкого злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років.

При цьому частинами другою та третьою ст. 49 КК України визначено випадки зупинення та переривання перебігу строків давності, які мають характер виключень із загального правила та підлягають застосуванню лише за наявності встановлених законом підстав.

Відповідно до ч. 8 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний чи обвинувачений проти цього заперечує. У такому випадку кримінальне провадження продовжується в загальному порядку.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження сторона кримінального провадження звернулася до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд зобов`язаний невідкладно розглянути таке клопотання.

Положеннями ч. 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного чи обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Суд також враховує правову позицію, викладену Об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду, відповідно до якої звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України є обов`язком суду за наявності визначених законом умов, а при вирішенні цього питання суд повинен перевірити категорію кримінального правопорушення, правильність обчислення строків давності, наявність чи відсутність обставин, що зупиняють або переривають їх перебіг, а також з`ясувати, чи не заперечує обвинувачений проти закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав.

Крім того, суд бере до уваги, що інститут строків давності притягнення до кримінальної відповідальності є проявом принципу правової визначеності, який є складовою принципу верховенства права та спрямований на забезпечення справедливого балансу між публічним інтересом держави у здійсненні кримінального переслідування та правом особи на правову визначеність, справедливий суд і розгляд справи упродовж розумного строку.

Перевіривши доводи сторони захисту, дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до висновку, що заявлене клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з обвинувального акта, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України (у редакції, чинній на момент вчинення інкримінованих діянь) кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 191 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, належить до категорії нетяжких злочинів. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України, також є нетяжким злочином.

Таким чином, до зазначених кримінальних правопорушень підлягають застосуванню положення п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею нетяжкого злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років, крім випадків, прямо передбачених законом.

Із змісту обвинувального акта вбачається, що останні інкриміновані ОСОБА_4 дії, за версією сторони обвинувачення, були вчинені не пізніше 15 червня 2021 року, оскільки саме цією датою органом досудового розслідування визначено закінчення періоду вчинення кримінальних правопорушень. Відтак на момент розгляду клопотання сторони захисту судом минуло більше п`яти років із дня вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень.

При цьому матеріали кримінального провадження не містять відомостей про те, що ОСОБА_4 після повідомлення про підозру або під час судового провадження ухилялася від органів досудового розслідування чи суду.

Згідно із ч. 2 ст. 49 КК України перебіг строків давності зупиняється лише у випадку ухилення особи від досудового розслідування або суду. Під ухиленням необхідно розуміти умисні дії особи, спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності шляхом переховування, зміни місця проживання без повідомлення компетентних органів, використання підроблених документів чи інші дії, які фактично унеможливлюють здійснення кримінального провадження.

Жодних таких обставин судом не встановлено, стороною обвинувачення не наведено та матеріалами кримінального провадження не підтверджено.

Крім того, суд враховує доводи сторони захисту щодо відсутності правових підстав вважати, що перебіг строків давності був перерваний.

Частиною 3 ст. 49 КК України передбачено, що перебіг давності переривається лише у разі вчинення особою до закінчення строків давності нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Разом із тим, як встановлено судом, обвинувальний вирок щодо ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 22021160000000008 не ухвалювався, натомість Київським районним судом м. Одеси постановлено виправдувальний вирок, а тому сам по собі факт здійснення щодо особи іншого кримінального провадження або пред`явлення їй обвинувачення не є достатньою правовою підставою для висновку про переривання строків давності у розумінні ч. 3 ст. 49 КК України.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, відповідно до яких підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України є сплив визначеного законом строку до дня набрання законної сили обвинувальним вироком, а будь-які процесуальні дії, у тому числі здійснення досудового розслідування або судового розгляду, самі по собі не припиняють та не переривають перебіг строків давності.

Суд також бере до уваги правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, відповідно до якого при вирішенні питання про застосування ст. 49 КК України суд зобов`язаний встановити сукупність юридичних фактів, а саме: категорію кримінального правопорушення, сплив відповідного строку давності, відсутність обставин, що зупиняють або переривають його перебіг, відсутність законодавчих обмежень щодо застосування цього інституту, а також позицію обвинуваченого щодо можливості закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав.

Під час судового розгляду ОСОБА_4 судом були роз`яснені суть пред`явленого їй обвинувачення, підстави звільнення від кримінальної відповідальності, правові наслідки закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, а також право заперечувати проти такого закриття.

Обвинувачена підтвердила, що зазначені правові наслідки їй зрозумілі, заперечень проти звільнення від кримінальної відповідальності не висловила, заявлене захисником клопотання підтримала та просила його задовольнити.

При цьому суд враховує усталену правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої невизнання особою своєї вини не є перешкодою для звільнення її від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України за умови, що особа погоджується із закриттям кримінального провадження з нереабілітуючих підстав після належного роз`яснення їй відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження сторона кримінального провадження звернулася з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд зобов`язаний невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження підлягає закриттю судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Частиною 3 ст. 288 КПК України встановлено, що у разі встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Отже, оскільки судом встановлено, що інкриміновані ОСОБА_4 кримінальні правопорушення є нетяжкими, з моменту їх вчинення минуло понад п`ять років, перебіг строків давності не зупинявся та не був перерваний у розумінні ст. 49 КК України, обвинувачена не ухилялася від органів досудового розслідування та суду, а також надала згоду на звільнення її від кримінальної відповідальності із закриттям кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, суд доходить висновку про наявність усіх передбачених законом підстав для застосування положень п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України.

За таких обставин клопотання захисника ОСОБА_5 , подане в інтересах обвинуваченої ОСОБА_4 , є обґрунтованим, відповідає вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України і підлягає задоволенню, а кримінальне провадження - закриттю на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку зі звільненням обвинуваченої від кримінальної відповідальності.

Вирішуючи питання про процесуальні витрати, суд виходить із положень ст.ст. 118, 122, 124 КПК України, відповідно до яких процесуальні витрати покладаються на засудженого лише у разі ухвалення обвинувального вироку. Оскільки у даному кримінальному провадженні обвинувальний вирок не ухвалюється, а кримінальне провадження підлягає закриттю у зв`язку зі звільненням обвинуваченої від кримінальної відповідальності, процесуальні витрати, пов`язані із проведенням судових експертиз у загальному розмірі 9 560 гривень, підлягають віднесенню на рахунок держави.

Вирішуючи питання щодо речових доказів, суд виходить із вимог ст. 100 КПК України, відповідно до якої після закінчення кримінального провадження суд зобов`язаний визначити подальшу долю речових доказів. Враховуючи, що речовими доказами у даному кримінальному провадженні є електронні носії інформації, на яких зафіксовано хід та результати проведення слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, а також документи, визнані речовими доказами, які містяться у матеріалах кримінального провадження, суд дійшов висновку, що вони підлягають зберіганню разом із матеріалами кримінального провадження.

Цивільний позов у межах даного кримінального провадження не заявлено, а тому питання щодо його вирішення судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49 КК України, ст.ст. 100, 118, 122, 124, 284, 285, 286, 288, 369372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_4 , про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191 та ч.1 ст.366 КК України, на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022150020000459 від 28.09.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191 та ч.1 ст.366 КК України, закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України у зв`язку зі звільненням її від кримінальної відповідальності.

Процесуальні витрати, пов`язані із проведенням судових експертиз, у загальному розмірі 9 560 (дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, віднести на рахунок держави.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази, а саме: електронні носії інформації, на яких зафіксовано хід та результати слідчих (розшукових) і процесуальних дій, а також документи, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя Київського районного

суду м. Одеси ОСОБА_1