Решение № 138798047, 03.08.2026, Деражнянський районний суд Хмельницької області

Справа № 673/396/26

Провадження № 2/673/559/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 р. м. Деражня

Деражнянський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Мартинюка В.Б.,

за участю: секретаря судового засідання Капітана В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

31 березня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за договором про споживчий кредит № 100122999 від 01.04.2024 у загальному розмірі 54800,00 грн, з яких: 16000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 37200,00 грн прострочена заборгованість за відсотками; 1600,00 грн прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Також позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що 01.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про споживчий кредит № 100122999, за умовами якого відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 16000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом, комісії та інших платежів, передбачених договором.

Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» зазначає, що кредитодавець виконав умови кредитного договору в повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти шляхом безготівкового переказу на банківську платіжну картку, вказану відповідачем під час оформлення кредиту. Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у встановлений договором строк кредитні кошти, проценти та комісію не сплатив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Крім того, позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вказує, що 29.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 110-МЛ/Т, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 100122999 від 01.04.2024.

Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» зазначає, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 54800,00 грн.

Ухвалою суду від 03 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.Цією ж ухвалою було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано від АТ «Універсал банк» інформацію щодо належності відповідачці карткового рахунку та зарахування на нього коштів. На виконання ухвали АТ «Універсал банк» надало суду запитувану інформацію.

Представник позивача у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності позивача та його представника, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, 03.08.2026 представник відповідача направила до суду відзив. У поданому відзиві на позовну заяву відповідач з позовними вимогами не погоджується вважає їх неправомірними та безпідставними. Заперечивши, щодо позовної вимоги в частині стягнення комісії за видачу кредиту. Вважає пункт 1.5.3. договору про нарахування 2,3% щоденно несправедливим, оскільки він суперечить ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", зокрема п. 5 ч. 3, який забороняє встановлення непропорційно великих сум компенсації (понад 50% вартості послуги) за невиконання зобов`язань. 22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 6 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ). Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому, згідно з п. 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Отже, починаючи з 24.12.2023 денна процентна ставка не може перевищувати 2,5%, з 22.04.2024 - 1,5%, з 20.08.2024 - 1%. При цьому звертають увагу, що Позивач, звертаючись до суду з позовом, розрахував заборгованість за процентами в розмірі 2,3 % за всі 105 днів строку кредитування. Керуючись вимогами цього Закону, здійснивши власний розрахунок заборгованості по процентах за користування кредитом у спірних правовідносинах, зазначаю про наступне. Встановлено, що договір укладено 01.04.2024 року. Отже, денна процентна ставка у цей період не може перевищувати 2,5 %. Отже, за період з 01.04.2024 року по 21.04.2024 року розмір процентів становить 7360,00 грн (20 днів х 2,3%). Починаючи з 22.04.2024 року денна процентна ставка не може перевищувати 1,5%. Отже, за період з 22.04.2024 року по 15.07.2024 року(строк нарахування процентів для звернення із позовною заявою) розмір процентів становить 20400,00 грн (85 днів х 1,5%). Всього заборгованість за процентами становить 27760,00 грн. Враховуючи викладене просить стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 43760,00 грн, з яких: 16000,00 грн. - основна заборгованість, 27760,00 грн - заборгованість за відсотками.

Одночасно просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Судом установлено, що 01.04.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 100122999.

Зі змісту кредитного договору вбачається, що кредитодавцем є ТОВ «Мілоан», а позичальником ОСОБА_1 ..

За умовами договору відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 16000,00 грн, строком на 105 днів, тобто з 01.04.2024 до 15.07.2024.

З пункту 1.5.1 договору вбачається, що комісія за надання кредиту становить 1600,00 грн, а згідно з пунктом 1.5.2 договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 4080,00 грн, які нараховуються за ставкою 1.70 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Пунктом 1.5.3 договору проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 33120,00 грн, які нараховуються за ставкою 2.30 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду.

З графіка розрахунків, який є додатком № 1 до кредитного договору № 100122999 від 01.04.2024, вбачається, що до сплати станом на 15.07.2024 підлягала сума 54800,00 грн, яка складалася з: 16000,00 грн сума кредиту, 1600,00 грн комісія за надання кредиту, 37200,00 грн проценти.

Договір укладено в електронній формі. З довідки ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію вбачається, що ОСОБА_1 був ідентифікований в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, а акцепт договору здійснено з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 154528.

З анкети-заяви на кредит № 100122999 вбачається, що при оформленні кредиту були зазначені персональні дані відповідача ОСОБА_1 , РНОКПП, дата народження, адреса проживання, номер мобільного телефону, електронна адреса, відомості про соціальний статус та реквізити платіжної картки.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується відповіддю АТ «Універсал Банк» в якій викладено, що на картковий рахунок платіжної картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 був зарахований платіж у сумі 16000,00 грн за період 01.04.2024 по 08.04.2024.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин може бути підписаний, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, а також у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 виходив із того, що кредитний договір, підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора, за умови встановлення факту ідентифікації позичальника та погодження істотних умов договору, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Оцінивши договір, анкету-заяву, довідку про ідентифікацію, графік платежів та платіжне доручення у їх сукупності, суд дійшов висновку, що факт укладення кредитного договору № 100122999 від 01.04.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , а також факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 16000,00 грн підтверджені належними та допустимими доказами.

Судом також установлено, що 29.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 110-МЛ/Т.

Відповідно до умов вказаного договору первісний кредитор ТОВ «Мілоан» відступив новому кредитору ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» права грошової вимоги до боржників, визначених у реєстрі боржників, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 100122999 від 01.04.2024.

Перехід права вимоги до позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підтверджується договором відступлення прав вимоги № 110-МЛ/Т від 29.07.2024, актом приймання-передачі реєстру боржників, платіжною інструкцією за договором відступлення, а також витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги.

Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» є належним позивачем у справі та набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 100122999 від 01.04.2024.

Із виписки з особового рахунку та витягу з реєстру боржників вбачається, що позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» визначив заборгованість відповідача у розмірі 54800,00 грн, яка складається з: 16000,00 грн основного боргу, 37200,00 грн процентів, 1600,00 грн комісії.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Сідлецька О.В. до суду надала у відзиві на позовну заяву позивача власний контррозрахунок.

Оцінюючи заявлену до стягнення заборгованість, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526, 530, 610, 612, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Оскільки позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» доведено факт надання відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 16000,00 грн, а відповідач доказів повернення цієї суми суду не надав, вимога про стягнення основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення процентів суд зазначає таке.

Зі змісту кредитного договору № 100122999 від 01.04.2024, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , а також Графіка розрахунків, який є Додатком № 1 до кредитного договору №100122999 від 01.04.2024, вбачається, що строк кредитування за договором становив 105 днів, а саме з 01.04.2024 до 15.07.2024. За цей строк кредитним договором №100122999 від 01.04.2024 передбачено нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 38800,00 грн.

Проте суд не може погодитися із порядком та вказаним розміром їх нарахування, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24.12.2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

З огляду на те, що кредитний договір укладений 01.04.2024, тобто після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», суд приходить до висновку, що умови укладеного договору в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами, які передбачені 1.5.3 Договору про споживчий кредит №100122999 від 01.04.2024, в розмірі 2,30 % щодення (протягом поточного періоду), згідно ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемним.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

У цій справі кредитний договір № 100122999 укладено 01.04.2024 зі строком повернення кредиту до 15.07.2024, тобто строком на 105 днів.

За період з 01.04.2024 по 15.04.2024 (15 днів) протягом пільгового періоду проценти нараховувалися за ставкою 1,7 % (п.1.5.2. договору), що становить 4080,00 грн.

Починаючи з 16.04.2024 по 22.04.2024 включно (7 днів), протягом поточного періоду проценти нараховувалися за ставкою 2,3 % (п.1.5.3. договору), що становить 2576,00 грн.

Водночас починаючи 23.04.20234 по 15.07.2024 включно (83 дні) з урахуванням вимог Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір процентів не може перевищувати 1,5 % на день. Відтак за зазначений період максимальна сума процентів становить 19920,00 грн (1600,00 грн ? 83 днів ? 1,5 %).

Отже, розмір заборгованості за сумою відсотків повинен становити 26576,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення комісії за видачу кредиту суд зазначає таке.

З пункту 1.5.1 кредитного договору та графіка розрахунків убачається, що комісія за надання кредиту становить 1600,00 грн. Відповідач ОСОБА_1 доказів сплати цієї комісії суду не подала.

Судом не встановлено, що зазначена комісія є платою за дії кредитодавця, які відповідно до закону мають надаватися споживачу безоплатно, або що така комісія є прихованою платою за врегулювання простроченої заборгованості. Комісія прямо визначена умовами договору та графіком платежів, тому вимога про її стягнення у розмірі 1600,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про споживчий кредит №100122999 від 01.04.2024 у розмірі 44176,00 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 16000,00 грн, заборгованості за процентами у розмірі 26576,00 грн та комісії у розмірі 1600,00 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення процентів у частині 10624,00 грн 00 коп. слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору, який сплачений позивачем у розмірі 2662,40 грн, пропорційно задоволеним вимогам (44176,00 грн від заявлених 54800,00 грн, що становить 80,61%), тобто у сумі 2146,16 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 гривень, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності витрат з надання правничої допомоги (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрата (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач підтвердив копією договору про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025; актом №Д/20513 наданих послуг на суму 8000,00 грн; детальним описом робіт (наданих послуг) виконаних АО «Апологет» на виконання умов договору про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025.

Суд вважає, що витрати з надання правничої допомоги у сумі 8000 грн не є співмірними із складністю цієї справи. Тому з відповідача на користь позивача підлягають частковому стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн, що відповідає критерію об`єктивності та буде співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Водночас, відповідно до частки обґрунтованих вимог (80,61 %) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 80,61 % витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн, що становить 3224,40 грн.

Керуючись ст.ст. 512, 516-518, 525, 549, 611, 626, 629, 638-639, 1048, 1082 ЦК України, ст.ст. 13, 81, 141, 137 ЦПК України та ст.ст 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» , суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 100122999 від 01.04.2024 у розмірі 44 176,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2146,16 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3224,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, електронний кабінет наявний.

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне заочне рішення складено 06.08.2026 року.

Суддя: В. Б. Мартинюк